Постанова

від 18.01.2012 по справі 2а-16660/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18 січня 2012 року                     № 2а-16660/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України  

до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «МС Життя»

про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України звернулася до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «МС Життя»штрафу у розмірі 5 100 грн. за порушення вимог законодавства на ринку фінансових паперів.

Ухвалою суду від 30 листопада 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 19 грудня 2011 року.

В судові засідання 19 грудня 2011 року та 17 січня 2012 року  представники сторін не з'явилися.

Представник позивача в позовній заяві просить суд розглядати справу у письмовому провадженні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу надіслана ухвала суду про відкриття провадження у справі та повістки про виклик на 19 грудня 2011 року та 17 січня 2012 року за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України  якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у  разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання та клопотання представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125 та зазначає, що на Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «МС Життя»накладено штраф у розмірі 5 100 грн. за порушення вимог статті 34 Закону України «Про страхування», пунктів 2.7, 2.8 розділу 2 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03.02.2004 № 39.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Постановою № СК-41/3/1_11/175-СК від 22 липня 2011 року про застосування штрафу за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України наклала на Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «МС Життя»штраф в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 грн. та зобов'язала про виконання або про відмову від добровільного виконання постанови письмово повідомити Держфінпослуг у термін до 12 серпня 2011 року з одночасним наданням у разі сплати штрафу документів, що підтверджують його сплату.

Вказана постанова прийнята за результатами розгляду акту про порушення законів та інших нормативно-правових актів Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «МС Життя»від 15 липня 2011 року № 41/2/1_11/175-СК, яким встановлено порушення вимог статті 34 Закону України «Про страхування», пункту 2.7 розділу 2 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.02.2004 № 39 в частині неподання страховиком копії оприлюдненої річної фінансової звітності та консолідованої звітності разом із супроводжувальним листом на пункту 2.8 розділу 2 Порядку в частині неподання страховиком до Держфінпослуг аудиторського висновку про фінансову звітність у цілому щодо річної фінансової звітності та аудиторський висновок про надання впевненості щодо річних звітних даних страховика.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) страховики публікують свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом.

Достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

Згідно пункту 2.7 розділу 2 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.02.2004 № 39 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі –Порядок), у термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг копії оприлюдненої річної фінансової звітності та консолідованої звітності разом із супроводжувальним листом.

Пунктом 2.8 розділу 2 Порядку встановлено, що достовірність та повнота річної звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором, який внесений до Реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

У термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг аудиторський висновок про фінансову звітність у цілому щодо річної фінансової звітності та аудиторський висновок про надання впевненості щодо річних звітних даних страховика.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 14 липня 2011 року  відповідач не подав до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України копії оприлюдненої річної фінансової звітності та консолідованої звітності разом із супроводжувальним листом та аудиторського висновку про фінансову звітність у цілому щодо річної фінансової звітності та аудиторський висновок про надання впевненості щодо річних звітних даних страховика.

Господарським кодексом України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 Господарського кодексу України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 218 Господарського кодексу України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (стаття 238 Господарського кодексу України).

Закон України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(далі –Закон № 2664, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до статті 21 Закону № 2664 державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

- щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;

- щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно статті 27 Закону № 2664 одним із основних завдань Уповноваженого органу є здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері.

Статтею 28 Закону № 2664 встановлено, що Уповноважений орган, у межах своєї компетенції, зокрема:

- здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг;

- проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ;

- у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення;

- звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;

- надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Відповідно до статті 39 Закону № 2664 у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Уповноважений орган, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Уповноважений орган, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Статтею 40 Закону № 2664 встановлено, що Уповноважений орган може застосовувати такі заходи впливу, зокрема:

- зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

- накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 2664 за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

Порядок застосування штрафних санкцій за порушення правил діяльності суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами на ринках фінансових послуг регулюється статтею 42 Закону № 2664.

Штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою Уповноваженого органу, його заступниками, директорами департаментів чи головою відповідного територіального управління після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів направляється посадовій особі, яка має право накладати штраф.

Посадові особи Уповноваженого органу, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається суб'єкту підприємницької діяльності - юридичній особі та банківській установі, в якій відкрито розрахунковий рахунок цього суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України дотримано передбачених законодавством вимог при накладенні на відповідача штрафу за порушення правил діяльності на ринку фінансових послуг.

Так, позивач направляв на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, акт № 41/3/1_11/175-СК від 15 липня 2011 року, постанову про застосування штрафу від 22 липня 2011 року № 41/3/1_11/175-СК, що підтверджується матеріалами справи. Листом від 15 липня 2011 року № 8429/41-8 позивач повідомив ЗАТ «Страхова компанія «МС життя», що справа про порушення законодавства буде розглядатись 22 липня 2011 року.

Таким чином, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України правомірно винесла постанову № 41/3/1_11/175-СК від 22 липня 2011  року про застосування штрафу за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

На момент звернення до суду зазначена сума штрафу товариством не сплачена.

Згідно статті 41 Закону № 2664 штрафи, накладені Уповноваженим органом, стягуються у судовому порядку.

Беручи до уваги те, що суму штрафу до Державного бюджету у розмірі 5 100 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями  94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України  задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «МС Життя»(юридична адреса: 01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, код ЄДРПОУ 33886545) штраф у розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто) грн. до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації за доходами 21081100 та символ звітності банку 100).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

     Суддя                                                                                         М.А.Бояринцева