Рішення

від 29.02.2008 по справі 20/8/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/8/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.08                                                                                        Справа №  20/8/08

Суддя   Гандюкова  Л.П.

м. Запоріжжя

За позовом Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, Запорізька область, м.Мелітополь     

до Приватної гуманітарної гімназії “Центр Марія”, Запорізька область, м.Мелітополь     

про стягнення суми 39257,14 грн.

                                                                                                             Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   –Тьо-Левіна Г.В.  (дов. №03 від 02.01.2008р.);

Від відповідача  –Касьяненко М.І.  (дов. №б/н  від 12.02.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 39257,14 грн. заборгованості за спожиту  теплову  енергію.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2007р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/8/08,  судове засідання  призначено на 17.01.2008р.  Ухвалою суду від 17.01.2008р.  на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.01.2008р., 13.02.2008р., потім оголошено перерву до 26.02.2008р., 29.02.2008р. Ухвалою голови господарського суду від 28.01.2008р. строк вирішення спору продовжено до 29.02.2008р.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 29.02.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

  Позивач підтримав  позовні  вимоги,  викладені у позовній заяві, на  підставі ст.ст.509, 525, 526, 527, 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму 39257,14 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №75 від 21.03.2005р.  за період з лютого 2006р. по березень 2007р. включно.

Відповідач позов не визнав з наступних підстав. Як вбачається з позову, виникнення заборгованості за поставлену теплову енергію сталося через відсутність оплати відповідачем рахунків на абонплату та рахунку за січень 2006р., коли вийшов зі строю прилад обліку.  Договором №75 від 21.03.2005р. був встановлений тариф, який відповідач сплачував згідно виставлених позивачем рахунків. Змін умов договору в порядку, передбаченому ст.188 ГК України, не було. Умовами договору сплата абонплати передбачена не була, у зв'язку  з чим вимоги позивача про сплату 34 257,21 грн. є необґрунтованими. Статтею 13 Закону України “Про теплопостачання”, ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” не надано органам місцевого самоврядування повноважень на затвердження тарифів, які надаються не комунальними підприємствами.  Що стосується несплати у повному обсязі по рахунку за січень 2006 року, то підставами для цього, на думку відповідача, є завищення відповідачем розрахунку поставленої теплової енергії.  Згідно з п.15 постанови КМУ від 21.07.2005р. №630 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” у разі виходу із ладу приладу обліку поставленої теплової енергії, розрахунок повинно бути проведено згідно з середньомісячними показниками засобів обліку за попередні три місяці. За жовтень –грудень 2006р. відповідач спожив 15,83 Гкал. У виставленому за січень 2006р. рахунку позивач вказав необхідність сплатити за теплову енергію у кількості 100,06 Гкал. Просить у задоволенні позову відмовити.    

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2005р. між Приватною гуманітарною гімназією “Центр Марія” (Споживач , відповідач у справі) та Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (Енергопостачальна  організація, позивач)  укладено договір №75 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати безперебійне постачання теплової енергії відповідачу (п.2.1.1),  відповідач –проводити сплату  за  теплову енергію у вигляді грошових коштів   шляхом  перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100% вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці (п.2.2.1).   

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору відпуск теплової енергії проводиться згідно з  тарифами, затвердженими  виконавчим  органом влади. Споживач проводить оплату за спожиту теплову енергію  згідно з цим договором та  діючим законодавством.  

Відповідно до п.2.2.5  облік відпускаємої теплової енергії проводиться по приладах обліку, встановлених на тепловому вводі споживача. При відсутності або знятті приладів обліку на ремонт та повірку кількість відпущеної теплової енергії споживачу нараховується енергопостачальною організацією, виходячи з теплового навантаження споживача розрахунковим способом (п.5.5 ПТКЕ від 28.10.99р. №825/4118).

Із позовної заяви та розрахунку слідує, що позивач просить стягнути суму заборгованості за період з лютого 2006р. по березень 2007р., яка склалася з заборгованості  згідно з виставленими рахунками-актами виконаних робіт №1096 від 21.03.2006р. на суму 10477,84грн., №2077 від 04.04.2006р. на суму 7389,95грн., №3048 від 20.04.2006р.на суму 160,68грн.,  №1837909 від 15.11.2006р. на суму 5662,00грн., №1838722 від 07.12.2006р. на суму 8058,77грн., №1839320 від 10.01.2007р. на суму 8821,44грн., №270 ВІД 12.02.2007р. на суму 9030,99грн.;. №878 від 06.03.2007р. на суму 9849,38грн., №1484 від 04.04.2007р. на суму 8800,17грн.,  розрахунки за якими здійснювалися частково. Всього за цей період виставлено рахунки на суму 34257грн. –абонплата, сума 33607,41грн. –опалення. Згідно з квитанціями до прибуткових  касових ордерів  від 01.11.2006р., від 21.12.2006р., від 16.03.2007р., від 06.08.2007р., від 18.10.2007р. відповідачем сплачено  суму 25467,21грн. за опалення.  Крім того, відповідно до рахунку-акту №270  загальний борг на початок місяця становив 45105,79грн. У зв'язку з перерахунком за опалення 1-1У 06р. разом до оплати згідно з цим рахунком виставлено 36074,80грн.

Відповідач по суті позовних вимог заперечує в частині стягнення з нього абонплати у зв'язку з тим, що у нього встановлений лічильник обліку подачі теплової енергії за показниками якого ним сплачується оплата. Умовами договору не передбачена сплата відповідачем абонплати, відповідні зміни до договору не вносилися.  Також не згоден із нарахуванням за січень 2006р.

Згідно з Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та                                        житлової політики України 08.09.2000 №191 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 2 листопада 2000р. за №776/4997, дія яких поширюється на всі   теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів, рішення про перехід до розрахунків між  споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування (п.1.2). Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії (п.1.4). Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною  організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією (п.1.5).

             Згідно з п.1 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування  віднесено встановлення цін/ тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Частинами 2, 3 ст.31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування  в установленому законодавством порядку. Органи  місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Згідно з ст.13 Закону України “Про теплопостачання” до основних  повноважень  органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і  межах,  визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та   організаціями комунальної власності, крім тарифів  на теплову енергію,  що виробляється на установках комбінованого  виробництва  теплової  і  електричної енергії.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.08.2006р. №172 “Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії” затверджено, як базові, тарифи на послуги теплопостачання для населення, бюджетних організацій, згідно з Додатком №1.  В зазначене рішення вносилися  зміни рішенням №19/2 від 08.02.2007р..

          Відповідно до ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:  1) перша група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які   затверджують   спеціально   уповноважені  центральні  органи виконавчої влади;  2) друга група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які  затверджують  органи  місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на  які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

          Як слідує із договору №75 від 21.03.2005р., при його укладенні сторони домовились, що  відпуск теплової енергії проводиться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом влади (п.3.1). Таким чином, відповідач погодився на таке визначення  тарифів за відпуск теплової енергії (друга група тарифів на житлово-комунальні послуги), при цьому погодився саме на тарифи на відпуск теплової енергії.    

Матеріали справи свідчать, що 31.08.2006р. позивач направив відповідачеві доповнення до договору №75 (вих.№1079), яким зокрема, повідомлялося, що згідно з рішенням Мелітопольської Міської ради №172 від 28.08.2006р. з 01.09.2006р. затверджено тарифи на теплову енергію, які включають: абонентську плата за одиницю приєднаного теплового навантаження в місяць опалювального сезону; тариф на одиницю спожитої теплової енергії для споживачів з лічильниками. У зв'язку з введенням абонентської плати за одиницю теплового навантаження повідомлялось про необхідність до 01.10.2006р. уточнити та узгодити проектне теплове навантаження (ккал/год) об'єкту відповідача.

Аналогічне повідомлення направлено у зв'язку з зміною тарифів з 22.02.2007р.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України  передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач неналежними чином виконував зобов'язання за договором щодо своєчасної  сплати вартості теплової енергії. На підставі наведеного вище, суд визнає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача  суми 34 257 грн. 00 коп. боргу, яка складається із суми нарахованої абонентської плати. Що стосується позовних вимог в іншій частині (за опалення), то суд вважає їх недоведеними, оскільки позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості за опалення  за договором №75 від 21.03.2005р. за період з лютого 2006р. по березень 2007р. Згідно з наданих квитанцій до прибуткового касового ордера у них не вказано період, за який сплачується вартість отриманої теплової енергії (вказано: “За тепло, б/з абонплати”). У зв'язку з цим, позивач зараховував сплату в рахунок заборгованості за інші періоди. Разом з тим, позивач предметом позову обрав стягнення заборгованості саме за договором №75 від 21.03.2005р., однак розрахунок заборгованості зроблений з грудня 2004р. І як вбачається із рахунку-акту виконаних робіт №3050 від 05.04.2005р. за березень 2005р., тобто на момент укладення  договору №75 від 21.03.2005р. заборгованість відповідача становила 8479,65грн. Позивач зараховував сплачені грошові кошти в спірний період в рахунок заборгованості минулих періодів  по іншому договору на власний розсуд. Як вбачається із договору, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість, ним не передбачена домовленість сторін вважати оплату за теплову енергію оплатою вартості теплової енергії, яка була прострочена якнайдовше, та зарахування позивачем грошових коштів з урахуванням заборгованості минулих періодів. Зокрема, 20.01.2005р. відповідачем сплачено суму 926,5грн. з призначенням платежу за грудень 2005р., однак позивач зарахував її за січень 2005р., тобто за іншим договором. Сплачені 01.11.2006р. 5000грн. позивач зарахував в рахунок січня 2005р. та січня 2006р., тобто в рахунок боргу за іншим договором, за інший період. Суд враховує, що предметом позову є матеріально –правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Позивач визначив предметом спору стягнення заборгованості за конкретний період з лютого 2006р. по березень 2007р. Фактично відповідач мав заборгованість “за опалення” за інший період, за іншим договором, чим вказав позивач.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 34 257  грн. підлягають задоволенню, в іншій частині відмовляється.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

           Керуючись ст.ст. 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.  

Стягнути з Приватної гуманітарної гімназії (72300, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Каспійська,3, р/р 26007047101 в АБ “Автозазбанк”, МФО 313281, ЄДРПОУ 26250220) на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (72312, м.Мелітополь, вул.Луначарського, 61, р/р26009049990001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 05541114)  суму 34 257 грн. 00 коп. боргу, суму  342грн. 57коп. витрат на державне мито та суму 102грн. 97 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                      Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі  23.07.2008 р.