Рішення

від 23.07.2008 по справі 8/245д/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/245д/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.08                                                                                        Справа №  8/245д/08

Суддя   Попова І.А.

за позовом Приватного підприємства “Агротон” (69060, м.Запоріжжя, вул.. Івана Богуна, 117)

до відповідача-1. Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку “БІГ Енергія” (69035, м.Запоріжжя, вул..Сталеварів, 19)

до відповідача-2. Фермерського господарства “Чевенгур” (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Костянтинівка, вул.. Шкільна, 317-А)  

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Приватне підприємство “Вершиці” (Черкаська область, Чигиринський район, с.Вершаці)

Суддя  І. А. Попова             

Представники:

Від позивача: Лісняк Я.В., дов. від 15.10.2007 р.

                        Вишнивецька Ю.В., дов. від 03.12.2007 р.

Від відповідача-1: Панченко О.О., дов. № 3 від 15.01.2008 р.

Від відповідача-2: Панченко О.О., дов. від 04.04.2007 р.

Третьої особи –не з'явився

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № FLТ-044-03-06, укладеного  16.02.2007 р. відповідачами по справі.

Розгляд справи відкладався, в судовому засідання оголошувалися перерви.  Відповідно до ст.. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжено судом.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 23.07.2008 р.

Позивачем 09.07.2008 р. подано заяву про уточнення підстав позову та збільшення позовних вимог. Відповідно до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного відповідачами по справі16.02.2007 р. та акту вилучення лізингового майна від 02.11.2006 р., укладеного ПП “Агротон” та ВАТ Банк “Біг Енергія”.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст.. 203, 215, 316, 317, 319, 321 ЦК України. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 15.02.2006 р. приватним підприємством “Агротон” та приватним підприємством “Вершиці” укладений договір фінансового лізингу № А0368, згідно з яким позивач передав третій особі в фінансовий лізинг строком до 20.02.2011 р., зокрема, наступне майно (сільськогосподарську техніку): комбайн зернозбиральний Case 2166, зав. № 0183772, двиг. № 45559534, реєстраційний № 00034 ВО, вартістю 598867 грн. 50 коп.; комбайн зернозбиральний Case  2166, зав. № 0183493, двиг. № 45548859, реєстраційний № 07960 ВО, вартістю 567907 грн. 50 коп.

У відповідності до п. 5.1 договору лізингу, право власності на предмет лізингу протягом усього строку дії договору залишається у лізингодавця і лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається після сплати усіх платежів, передбачених договором лізингу. 27 березня 2006 р. позивачем та відповідачем-1  укладений договір факторингу валютних цінностей № 05/FLТ-044-03-06, згідно з яким Позивач відступив Відповідачу-1 право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів третьою особою з зазначеного вище договору лізингу в частині предмету лізингу: 2 (два) комбайни зернозбиральні Case 2166. В якості забезпечення виконання третьою особою його зобов'язань по сплаті лізингових платежів на користь відповідача-І, 27.03.2006 р. Позивачем та Відповідачем 1 укладений договір застави № 05/FLТ-044-03-06, згідно з яким позивач, виступивши майновим поручителем за третю особу, передав відповідачу-1 в заставу передане в лізинг майно, що вказане в договорі факторингу № 05/FLТ-044-03-06 від 27.03.2006 р. У зв'язку з тим, що третя особа начебто порушила зобов'язання по сплаті лізингових платежів перед Відповідачем-1, останній самовільно, без погодження з Третьою особою та Позивачем, вилучив лізингове майно та продав його фермерському господарству “Чевенгур”, а саме: на підставі договору купівлі-продажу № FLТ-044-03-06 від 16.02.2007 р. Відповідачу 2 були продані 2 (два) комбайни зернозбиральні Case 2166, які передані Відповідачем-1 Відповідачу-2 на підставі акту приймання-передачі № FLТ-044-03-06 від 16.02.2007 р.

Позивач зазначає, що Відповідач-1 ніяким чином не повідомляв третю особу про звернення стягнення на предмет застави, а третя особа, відповідно, не надавала згоди на звернення стягнення, у зв'язку з чим у Відповідача-1 відсутні будь-які належні документальні докази такого повідомлення та надання згоди. Крім того, Позивач також не надавав згоду Відповідачу-1 на звернення стягнення на предмет застави і у Відповідача-1 відсутні будь-які належні документальні докази такої згоди Позивача.

При укладенні договору купівлі-продажу лізингового майна Відповідач 1 керувався ч. 5 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, згідно з якою обтяжувач (тобто Відповідач-1 як заставодержатель) має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження будь-якій третій особі-покупцю.

Позивач вважає, що дії Відповідача-1 по вилученню заставленого майна та його подальшому продажу є незаконними.

По перше, у відповідності до п. 3.2 договору застави у разі прийняття заставодержателем рішення про звернення стягнення на предмет застави заставодержатель письмово повідомляє про це заставодавця, який в цьому разі повинен виконати п. 2.4.1 договору застави і вилучає предмет застави у боржника. У відповідності до п. 2.4.1 договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржника за договором лізингу або за зверненням заставодержателя у десятиденний термін з дати такого звернення заставожавець повинен здійснити відчуження предмета застави на користь заставодержателя або передати довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі заставодержателя.

Відчуження заставленого майна, в порушення умов п. п. 2.4.1, 3.2 договору застави здійснювалось не Позивачем і не за його довіреністю.

По-друге, третя особа, у володінні якої знаходилось заставлене майно (предмет забезпечувального обтяження) не передавало і не збиралось передавати предмет забезпечувального обтяження Відповідачу-1 для звернення стягнення на нього. Відповідач 1 самовільно, без погодження з Третьою особою, вилучив у неї предмет застави. В такому випадку, Відповідач-1, на підставі ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, повинен був звернути стягнення на заставлене майно на підставі рішення суду, але до суду Відповідач-1 не звертався, чим порушив встановлений Законом порядок звернення стягнення на заставлене майно.

По-третє, при задоволенні вимоги обтяжувача за забезпеченим зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяжування третій особі обтяжувач зобов'язаний був повідомити боржника про свій намір реалізувати таке право із зазначенням, зокрема, місця та часу проведення процедури продажу, як це визначено ч. 1 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Проте, Відповідач-1, в порушення зазначеної норми права, не повідомляв ані позивача, ані третю особу про місце та час проведення процедури продажу, чим порушив їх права та охоронювані законом інтереси.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У відповідності до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. В той же час, Відповідач 1 не є власником зазначеного в спірному договорі майна.

Таким чином, вважає позивач, щоб здійснити примусовий продаж товару, продавець повинен мати право на укладання договору купівлі-продажу.

Щодо акту вилучення лізингового майна від 02.11.2006 р., який надав Відповідач -1 і який начебто підписаний керівником Позивача, Позивач вважає, що цей акт є правочином у розумінні ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки він передбачає набуття, зміну та припинення прав та обов'язків. Таким чином, на акт розповсюджуються загальні норми щодо визнання недійсними правочинів. Зазначений акт є недійсним, виходячи з наступного.

По-перше, у відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. На акті вилучення, на який посилається Відповідач 1, печатка відсутня.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю печатки Позивача на акті вилучення він є недійсним у зв'язку з тим, що суперечить Цивільному кодексу України.

По-друге, акт вилучення містить вказівку на те, що він укладений на підставі письмової вимоги вих. № 2059 від 05.10.2007 р. Позивач наполягає на тому, що він не отримував цієї вимоги.

Відповідач-1 ВАТ Банк “БІГ Енергія” позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень вказує, що згідно з пп. 1.1.-1.3. Договору лізингу та специфікації, яка є додатком цього договору, ПП “Агротон” передало ПП “Вершиці” в лізинг (користування на умовах платності), строком на 5 років сільськогосподарську техніку. 20 лютого 2006 р. до зазначеного договору лізингу укладено додаткову угоду № 2 згідно з якою ПП “Агротон” додатково передало ПП “Вершиці” у лізинг на тих самих умовах три зернозбиральних комбайна Саsе 2166, три зернових жатки Саsе 1010, трактор колісний Білорус-892, два трактора John Dееге 8400, підбирач John Dееге та оприскувач Вгаndt QF 1500, загальною вартістю 3 592 827,61 грн., а ПП “Вершиці” прийняло вказане рухоме  майно та зобов'язалось сплачувати встановлені договором лізингу платежі. Передача предметів лізингу лізінгоодержувачу підтверджується актами прийому-передачі. На виконання умов додаткової угоди № 2 до договору лізингу ПП “Вершиці” сплатило ПП “Агротон” перший платіж у сумі 700601,38 грн., у зв'язку з чим заборгованість третьої особи перед позивачем за додатковою угодою № 2 від 20.02.06 до договору лізингу склала 2 892 226,23 грн.

Згідно зі ст.ст. 1077-1081 Цивільного кодексу України відповідачем-1, Запорізькою територіальною філією відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” та ПП “Агротон”, укладено договори факторингу валютних цінностей від 09.03.06 № 05/FLТ-031-03-06, від 23.03.06 № 05/FLТ-041-03-06, від 27.03.06 № 05/FLТ-044-03-06 та від 10.04.06 № 05/FLТ-048-04-06, відповідно до яких відповідач-1 (Фактор), передав позивачу (Клієнт) у розпорядження грошові кошти:

- 512530,71 грн. -за договором факторингу № 05/FLТ-031-03-06, п/д від 09.03.06 № 1;

- 999891,31 грн. - за договором факторингу № 05/FLТ-041-03-06, п/д від 23.03.06 № 2;

- 939253,88 грн. - за договором факторингу № 05/FLТ-044-03-06, п/д від 27.03.06 № 1;

- 440550,33 грн. -за договором факторингу № 05/FLТ-048-04-06, п/д від 10.04.06 № 1, усього на суму 2 892 226,23 грн., а останній відступив відповідачу-1 право грошової вимоги  до третьої особи, що виникло на підставі додаткової угоди № 2 до договору фінансового лізингу від 15.02.06 № А 0368.

Таким чином, вказує відповідач-1, до ЗТФ ВАТ Банк “БІГ Енергія” перейшло право вимоги грошових коштів у формі лізингових платежів від ПП “Вершиці”. Відповідно до зазначених договорів факторингу та ст. 1082 Цивільного кодексу України ЗТФ ВАТ Банк “БІГ Енергія” виступає кредитором ПП “Вершиці”.

Згідно зі ст. ст. 572-574, 576, 583, 585 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1,3, 11, 12 Закону України “Про заставу” ПП “Агротон” виступило майновим поручителем ПП “Вершиці” та у забезпечення виконання зобов'язань останнім за договором факторингу від 27.03.06 № 05/FLТ-044-03-06 передало у заставу Банку комбайн зернозбиральний Сазе 2166, 1997 р.в., заводський № 0183772, двигун № 45559534 та комбайн зернозбиральний Сазе 2166, 1997 р.в., заводський № 0183493, двигун № 45548859, що підтверджується договором застави від 27.03.06 № 05/FLТ-044-03-06.

Відповідно до п. З ст. 577 Цивільного кодексу України та ст. 11 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” банком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано приватне обтяження вищевказаного майна, зазначеного у пп. 1.2 п. 1 договору застави від 27.03.06 № 05/FLТ-044-03-06, про що свідчить витяг від 22.05.06 № 7600780.

ПП “Вершиці” зобов'язання за договором лізингу не виконувало, починаючи з моменту укладення договору, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 договору застави від 27.03.06 № 05/FLТ-044-03-06 Банк (Заставодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі несплати (несвоєчасної сплати у т.ч. неповної) боржником належних лізингових платежів.

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” банком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг від 05.10.06 № 9418468) зареєстровано звернення стягнення на предмет застави.

05.10.06 Банком на адресу ПП “Агротон” у порядку ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” було направлено повідомлення № 2059 про порушення боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу від 15.02.06 № А 0368 з вимогою виконати порушене зобов'язання або передати Банку предмети забезпечувального обтяження.

На виконання вказаного повідомлення представниками ПП “Агротон” та Банку у ПП “Вершиці” вилучено заставлене майно, що було предметом лізингу за додатковою угодою № 2 від 20.02.06, вказане підтверджується актом вилучення лізингового майна від 02.11.06, підписаним представниками ПП “Агротон” та Банку.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмету забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому ст. 27 цього Закону повідомити боржника та інших обтяжувачів (у разі їх наявності) відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу.

На виконання вказаної норми Закону відповідачем-1 на адресу ПП “Агротон”  надіслано повідомлення про продаж предмету забезпечувального обтяження від 04.12.06 № 2256, у якому, зокрема, було встановлено дату продажу - 16.02.07 та час - 10 год. 00 хв. Згідно з договором купівлі-продажу від 16.02.07 № FLТ-044-03-06 майно, що перебувало у заставі Банку, було продано відповідачу-2 на підставі ч. 5 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Передача майна покупцю підтверджується актом прийому-передачі від 16.02.07 № FLТ-044-03-06.

Відповідач-1 вважає, що ВАТ Банк “БІГ Енергія” під час здійснення процедури звернення стягнення на заставлене майно було дотримано усіх вимог чинного законодавства та жодним чином не порушено права власника чи третіх осіб.

Також відповідач-1 зазначає, що ПП “Агротон” у своєму позові не вказує ту обставину, що ним в результаті укладення додаткової угоди № 2 від 20.02.06 до договору лізингу від 15.02.06 № А 0368 та договорів факторингу від 09.03.06 № 05/FLТ-ОЗ1-03-06, від 23.03.06 № 05/FLТ-041-03-06, від 27.03.06 № 05/FLТ-044-03-06 та від 10.04.06 № 05/FLТ-048-04-06 було отримано повну суму вартості майна, що було предметом додаткової угоди № 2 та предметом договору застави.

Відповідач-2 ФГ “Чевенгур” позовні вимоги оспорив. У запереченнях на позов зазначив, що згідно з договором купівлі-продажу № FLТ-044-03-06 від 16 лютого 2007 року, укладеним ФГ “Чевенгур” (покупцем) та відкритим акціонерним товариством Банк “БІГ Енергія” (продавцем), ФГ “Чевенгур” придбало 2 (два) зернозбиральні комбайни САЗЕ 2166. Комбайни було передано ФГ “Чевенгур” з актом прийому-передачі від 06.02.2007 року.

За договором купівлі-продажу продавець - відкрите акціонерне товариством Банк “БІГ Енергія” діяло від імені приватного підприємства “Агротон” на підставі ч. 5 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Комбайни продано ВАТ Банк “БІГ Енергія” внаслідок звернення на них

стягнення як на предмет застави у позасудовому порядку. Згідно з п.2 ч.1 ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач має право обрати на власний розсуд позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, один з яких полягає у продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.          

Згідно з ч.5 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” договір купівлі-продажу укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності.

Відповідно до п.3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акту юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Таким чином, ВАТ Банк “БІГ Енергія” діяло як представник ПП “Агротон” на підставі Закону, а саме ч. 5 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

В наведених позивачем нормах йде мова про відповідність закону саме змісту правочину, а не процедурі його укладення. Тому визнавати договір купівлі-продажу недійсним на тій підставі, що при його укладенні продавцем було порушено порядок звернення стягнення на предмет застави, не можна.

Третя особа, залучена до участі у свого представника в судове засіданні жодного разу не направила, пояснення щодо предмету спору на надала.

Заслухавши представників сторін, дослідивши додані матеріали, суд встановив:

Позивач є власником сільськогосподарської техніки, а саме: комбайну зернозбиральний Case 2166, зав. № 0183772, двиг. № 45559534, реєстраційний № 00034 ВО та комбайну зернозбиральний Case  2166, зав. № 0183493, двиг. № 45548859, реєстраційний № 07960 ВО.

15 лютого 2006 р. приватним підприємством “Агротон” та приватним підприємством “Вершиці” укладений договір фінансового лізингу № А0368, згідно з яким позивач передав третій особі в фінансовий лізинг строком до 20.02.2011 р., зокрема, наступне майно (сільськогосподарську техніку): комбайн зернозбиральний Case 2166, зав. № 0183772, двиг. № 45559534, реєстраційний № 00034 ВО, вартістю 598867 (п'ятсот дев'яносто вісім вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп.; комбайн зернозбиральний Case 2166, зав. № 0183493, двиг. № 45548859, реєстраційний № 07960 ВО, вартістю 567907 (п'ятсот шістдесят сім дев'ятсот сім) грн. 50 коп.

27 березня 2006 р. позивачем та відповідачем-1 укладений договір факторингу валютних цінностей № 05/FLТ-044-03-06, згідно з яким Позивач відступив Відповідачу-1 право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів третьою особою з зазначеного вище договору лізингу в частині предмету лізингу: 2 (два) комбайни зернозбиральні Case 2166, отримавши в користування від банку 939253,88 грн. В якості забезпечення третьою особою його зобов'язань по сплаті лізингових платежів на користь відповідача-1, 27 березня 2006 р. позивачем та відповідачем-1 укладений договір застави № 05/FLТ-044-03-06 згідно з яким позивач, виступивши майновим поручителем за третю особу, передав відповідачу-1 в заставу передане в лізинг майно, що вказане в договорі факторингу № 05/FLТ-044-03-06 від 27.03.2006 р.

Згідно з договором купівлі-продажу № FLТ-044-03-06 від 16 лютого 2007 року, укладеним ФГ “Чевенгур” (покупцем) та відкритим акціонерним товариством Банком “БІГ Енергія” (продавцем), ФГ “Чевенгур” придбало 2 (два) зернозбиральні комбайни САЗЕ 2166.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № FLТ-044-03-06 від 16.02.2007 р., укладений ВАТ Банк “Біг Енергія” від його імені з ФГ “Чевенгур” внаслідок порушення при його укладанні приписів Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та умов договору застави № 05/FLТ-044-03-06, укладеного позивачем з банком.

Як свідчать матеріали, додані сторонами та вивчені судом, товариством Банк “БІГ Енергія” відповідно до ст.. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у спірних правовідносинах обрано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до ст. 26 Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення, зокрема шляхом укладення договору купівлі-продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з іншою особою покупцем. При цьому, статтею 30 Закону передбачено, що договір купівлі-продажу в такому випадку укладається обтяжувачем від імені боржника.

Статтею 3 Закону встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі  закону,  договору,  рішення  суду  або  з  інших  дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника  виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до  правочину,  на  підставі  якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Обтяження спірного майна зареєстроване товариством Банк “БІГ Енергія” в реєстрі обтяжень 22.05.2006 р. за № 3234204 відповідно до договору застави № 05/FLТ-044-03-06 від 27.03.2006 р. За умовами п. 2.4.1 договору застави заставодавець (позивач по справі) зобов'язався у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником за договором лізингу або зверненням заставодержателя у десятиденний термін з дати такого звернення здійснити відчуження предмета застави на користь застоводержателя, або передати довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі заставодержателя. Оспорюваний договір купівлі-продажу №FLТ-044-03-06 укладений, як зазначено в преамбулі, від імені ПП “Агротон” на підставі ч. 5 ст. 30 Закону “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

При цьому відповідач-1 Банк “БІГ Енергія” не надав суду доказів на отримання від власника майна - позивача по справі –довіреності на право відчуження предмету застави, на яке звернуто стягнення –комбайн Case 2166, реєстр. № 00034 ВО та комбайн Case 2166, реєстр. № 07960 ВО. Таким чином, оспорюваний договір купівлі-продажу №  FLТ-044-03-06 від 16.02.2007 р. укладено відповідачами по справі в порушення умов договору застави та приписів Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою його недійсності. Договір купівлі-продажу № FLТ-044-03-06 від 16.02.2007 р. визнається недійсним з моменту укладення.

Вимоги про визнання недійсним акту вилучення лізингового майна від 02.11.2006 р., як угоди, що не відповідає приписам діючого законодавства, суд вважає необґрунтованими.

По-перше, зазначений акт з правової точки зору не є правочином, позивач навіть не визначив правової природи оспорюваного акту у своїх вимогах.

По-друге, доказів на підтвердження обставин фальсифікації зазначеного акту, про що зазначили представники позивача у судовому засіданні, не надано жодних. У судовому засіданні представниками позивача надані  пояснення з яких слідує, що текст оспорюваного акту був вчинений пізніше, ніж підпис повноваженої особи ПП “Агротон” Доказів на підтвердження цих доводів не надано, таким чином негативні наслідки вчинення певних дій лягають на особу, яка їх вчинила. Суд не вважає доведеними твердження позивача про відсутність згоди ПП “Агротон” на вилучення у боржника –ПП “Вершиці” заставного майна та на вчинення фактичних дій по його вилученню. Крім того, за актом приймання-передачі майна від 16.02.2007 р. за договором купівлі-продажу № FLТ-044-03-06  від 16.02.2007 р. комбайни Case 2166, реєстр. № 00034 ВО та Case 2166, реєстр. № 07960 ВО передані у фактичне користування покупця ФГ “Чевенгур”.

Внаслідок встановленого, позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати по справі покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 3, 24, 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст.ст.. 203, 215, 658 ЦК України,   керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу № FLТ-044-03-06, укладений 16.02.2007 р. Відкритим акціонерним товариством “Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства “Банк “БІГ Енергія” від імені ПП “Агротон” та Фермерським господарством “Чевенгур”, визнати недійсним.  

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19, ЄДРПОУ 24519557) на користь Приватного підприємства “Агротон” (69060, м. Запоріжжя, вул. Івана Богуна, 117, ЄДРПОУ 31476606) 96 грн. судових витрат. Видати наказ.   

Стягнути з Фермерського господарства “Чевенгур” (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Костянтинівка, вул. Шкільна, б. 317-А, ЄДРПОУ 33648256) на користь Приватного підприємства “Агротон” (69060, м. Запоріжжя, вул. Івана Богуна, 117, ЄДРПОУ 31476606) 96 грн. судових витрат. Видати наказ.   

Суддя                                                                                            І.А. Попова

Рішення підписано 24 червня 2008 р.