Постанова

від 14.10.2008 по справі 8/245д/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/245д/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.10.08                                                                                       Справа №8/245д/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Шерник О.В.

За участю представників від позивача - Богдановський А.Б. – директор, Лісняк Я.В., довіреність від 15.10.07 р.; від відповідача-1, 2 та третьої особи представники  - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Банк “Біг Енергія” в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку “Біг Енергія” на рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2008 р. у справі №8/245д/08

за позовом Приватного підприємства «Агротон», м. Запоріжжя (далі ПП «Агротон»);

до відповідача -1: Відкритого акціонерного товариства Банк “Біг Енергія” в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку “БІГ Енергія”, м. Запоріжжя;

до відповідача -2: Фермерського господарства “Чевенгур”, с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Вершиці», с. Вершаці, Черкаської області (далі ПП «Вершиці»);

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1933 від 13.10.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Хуторной В.М. (головуючий), Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., якою справу прийнято до свого провадження.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням (суддя Попова І.А.) позов задовольнив. Визнав недійсним в повному обсязі з моменту укладення договір купівлі-продажу № FLT-044-03-06 від 16.02.2007 р., укладений між ВАТ “Банк БІГ Енергія”, яке діяло через Запорізьку територіальну філію ВАТ “Банку “БІГ Енергія” в якості продавця та ФГ “Чевенгур” в якості покупця.

Рішення суду мотивовано порушенням заставодержателем встановленого законом порядку реалізації майна заставодавця та відсутністю у відповідача-1 повноважень для здійснення відчуження майна, що знаходилося у заставі ВАТ “Банку “БІГ Енергія”, оскільки власником цього майна є ПП “Агротон” та у відповідності до умов договору застави та діючого законодавства останній не надавав згоди на вилучення та відчуження вказаного майна.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку “БІГ Енергія”, відповідач-1 у справі, вказує на те, що рішення прийнято з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи відповідача -1 зводяться на посилання  ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Вважає, що ВАТ Банк “БІГ Енергія” діяло як представник ПП “Агротон” і мало право укладати договір купівлі-продажу від імені позивача. Просить рішення господарського суду від 23.07.2008 р. у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову ПП “Агротон” про визнання недійсним договору купівлі-продажу  відмовити.

ПП “Агротон”, позивач у справі у письмових поясненнях вказує на те, що рішення господарського суду є повністю законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню. Зазначає, що всупереч умовам договору застави та чинного законодавства України, відповідач-1 здійснив відчуження заставленого майна без додержання порядку, передбаченого для примусового продажу предмету забезпечувального обтяження в позасудовому порядку. У зв'язку з викладеним, просить рішення господарського суду у справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Від ФГ “Чевенгур”, відповідача-2 у справі, та ПП “Вершиці”, третьої особи, відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило. Відповідач-2 і третя особа законним правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 14.10.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.  

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, які полягають у наступному.

15.02.2006 р. між ПП "Агротон" (Лізингодавець, позивач у справі) та ПП «Вершиці» (Лізингоодержувач, відповідач-2) було укладено договір фінансового лізингу №А0368, згідно з умовами якого Лізингодавець передав у лізинг майно (сільськогосподарську техніку): комбайн зернозбиральний Саsе 2166, зав. № 0183772, двиг. № 45559534, реєстраційний № 00034 ВО, вартістю 598867 (п'ятсот дев'яносто вісім вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп.; комбайн зернозбиральний Саsе 2166, зав. № 0183493, двиг. № 45548859, реєстраційний № 07960 ВО, вартістю 567907 (п'ятсот шістдесят сім дев'ятсот сім) грн. 50 коп.

27 березня 2006 р. позивачем та відповідачем-1 укладений договір факторингу валютних цінностей № 05/FLТ-044-03-06, згідно з яким Позивач відступив Відповідачу-1 право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів третьою особою з зазначеного вище договору лізингу в частині предмету лізингу: два вищезазначені зернозбиральні комбайни, отримавши від ВАТ Банк «БІГ Енергія» 939253,88 грн.

27.03.2006 р. між відповідачем-1 та позивачем в забезпечення вчасного виконання Боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу, було укладено договір застави №05/FLТ-044-03-06, відповідно до умов якого, позивач (Заставодавець) передав в заставу відповідачу-1 (Заставодержатель) рухоме майно, вказане в п. 1.2 цього договору, а саме два комбайна зернозбиральних Саsе 2166.

16.02.2007 р. між ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі директора Запорізької територіальної філії Різноокого А.Ф., який, як вказано в преамбулі договору, діє від імені ПП "Агротон" на підставі ч. 5 ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (Продавець) та ФГ «Чевенгур» (Покупець) укладено договір купівлі – продажу № FLТ-044-03-06, на підставі якого продавець передав, а покупець прийняв у власність 2 комбайни зернозбиральні Саsе 2166, які були предметом застави.

Позивач просить визнати договір купівлі-продажу від 16.02.2007 р. № FLT-044-03-06, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсним.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірний договір, щодо якого ставиться вимога про визнання його недійсним, за своїм змістом є договором купівлі-продажу.

Статтею 658 ЦК України, передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Спірний договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 6.03.2007 р. було укладено на підставі договору застави №05/FLT-044-03-06 від 27.03.2006 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 574 ЦК України, ст. 1 Закону України “Про заставу”, та ст. 3 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, право застави виникає, зокрема з договору.

Частиною 6 ст. 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського  суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач  зобов'язаний у порядку, встановленому  статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Згідно до ч. 2 ст. 28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, якщо протягом 30  днів з моменту реєстрації  в  Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається  невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у   володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача-1 про можливість продажу обтяжувального майна не його власником, а обтяжувачем, з посиланням на статтю 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, оскільки дана норма права містить загальні положення про можливість продажу предмета забезпечувального обтяженням заставодержателем. Особливості здійснення такого відчуження передбачені умовами договору застави та нормами законодавства.

Так, у п. 2.1.4 договору застави передбачено, що заставодержатель має право самостійно або через повірених осіб реалізувати предмет застави з метою погашення заборгованості боржника у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором.

У пункті 3.2 договору застави встановлено, що у разі прийняття рішення заставодержателем про звернення стягнення на предмет застави заставодержатель письмово повідомляє про це заставодавця, який у цьому разі повинен виконати п. 2.4.1 цього договору, а саме - у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржника за договором лізингу або за зверненням заставодержателя у 10-дений термін з дати такого звернення, заставодавець зобов'язаний здійснити відчуження предмета застави на користь заставодержателя, або передати довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі заставодержателя.

В порушення зазначених умов договору і цивільного законодавства відповідач 1 не повідомив позивача про своє рішення про звернення стягнення на заставлене майно, а позивач, в свою чергу, не здійснював вилучення чи відчуження предмета застави на користь відповідача 1 та не передавав відповідну довіреність. Відповідач 1 не надав суду належних доказів того, що він виконав зазначені умови договору застави.

Оскільки за умовами чинного договору застави для здійснення самостійного продажу предмету застави заставодержателю потрібно було одержати від позивача зазначену довіреність, її відсутність позбавляє відповідача 1 права на самостійну продажу заставленого майна.

Твердження відповідача 1 про те, що право на відчуження заставленого майна виникло у нього на підставі ч. 5 ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і для цього не потрібно повідомлення зацікавлених осіб, є помилковим. Зазначена норма закону не регулює наявність чи відсутність права, а лише визначає порядок укладення договору купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет обтяження - це вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження. Таким чином, Закон передбачає, що існує комплекс заходів для звернення стягнення на заставлене майно і повідомлення боржників про звернення стягнення на заставлене майно, звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку, а також повідомлення про місце та час проведення процедури продажу входять до цих заходів.

Також, згідно з п. 2.23 «Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», затверджених наказом Міністерства аграрної політики України № 221 від 11.06.2004 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 р. за № 772/9371, у випадку укладення договору відчуження машин, які не зняті з обліку, не допускається. В той же час, спірний договір купівлі-продажу був укладений без попереднього зняття з обліку заставленого майна.

Невиконання відповідачем 1 зазначених вище норм договору застави та цивільного закону вказує на те, що у нього було відсутнє право самостійно укладати договір купівлі-продажу, а відсутність права на укладення договору купівлі-продажу вказує на те, що зміст цього правочину суперечить нормам цивільного законодавства. Це є підставою для недійсності правочину, як передбачає ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що договір купівлі-продажу № FLT-044-03-06, який було підписано ВАТ Банком “БІГ Енергія” від імені власника майна – ПП «Агротон» суперечить умовам договору застави № 05/FLT-044-03-06 від 27.03.2006 р. та вимогам закону, оскільки підписаний особою, яка не мала повноважень для його підписання від імені власника майна.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Відкрите акціонерне товариство Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку “БІГ Енергія” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2008 р. у справі №8/245д/08 - без змін.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 17.10.2008 р.

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.