Постанова

від 25.09.2008 по справі 23/367

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/367

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.09.2008                                                                                           № 23/367

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: Менюк С.В., довіреність б/н від 05.11.2007р.,

 від відповідача 1: Король С.В., довіреність № д-88 від 21.07.2008р.,  від відповідача 2: не з”явився,

від третьої особи: не з”явився,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд”.

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2008

 у справі № 23/367  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд”,                                      м. Київ, вул. Антоновича, 47-б,

 до                                                   1. Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж”,                                                   м. Київ, вул. Пушкінська, 27,

                                                  2. Дочірнього підприємства “Чорнобильське монтажне управління” Відкритого акціонерного товариства  “Південтеплоенергомонтаж”,

                                               с. Погреби Броварського району Київської області

 третя особа           ККомунальне підприємство “Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти  нерухомого майна”,

                                                      м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 3-в,

 про                                                  визнання недійсним договору та здійснення реституції

  Суть рішення і скарги:

Відкрите акціонерне товариство “Київенергобуд” (далі – ВАТ “Київенергобуд”, Позивач, заявник) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” (далі – ВАТ “Південтеплоенергомонтаж”, Відповідач1) про визнання недійсними договору № 46-У/148 від 22.07.1992р. та акту прийому-передачі квартир, з моменту їх укладення; здійснення реституції шляхом повернення ВАТ “Київенергобуд” майна, а саме: 14 квартир – №№ 1, 3, 5, 7, 8, 10-14, 16-18 і 20, загальною жилою площею 764,4 кв.м., в будинку по пр.-кту Науки, 86 в м. Києві, одержаного ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” за договором № 46-У/148 від 22.07.1992р., а при неможливості повернення вказаного майна в натурі – зобов”язати Відповідача відшкодувати Позивачу вартість майна в грошових коштах, що відповідає ринковій вартості відповідної нерухомості на момент повернення коштів.

Під час розгляду даної справи, ухвалами суду від 03.10.2007р. та від 22.01.2008р., до участі у справі було залучено, відповідно, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Комунальне підприємство “Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна” (далі – БТІ, Третя особа) і в якості другого відповідача – Дочірнє підприємство “Чорнобильське монтажне управління” Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” (далі – ДП “Чорнобильське монтажне управління”, Відповідач 2).

Крім того, представником Позивача 27.11.2007р. було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд: визнати недійсним договір № 46-У/148 від 22.07.1992р. та акт прийому-передачі 14 квартир – №№ 1, 3, 5, 7, 8, 10-14, 16-18 і 20, загальною жилою площею 764,4 кв.м., в будинку по пр.-кту Науки, 86 в м. Києві, з моменту їх укладення, а у випадку задоволення позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору, застосувати реституцію та, враховуючи неможливість повернення майна в натурі, стягнути з Відповідачів вартість переданих у власність за недійсним договором квартир, яка станом на 06.11.2007р. становить 7 300 618 грн.; для забезпечення можливості здійснення реституції та виконання судового рішення накласти арешт на кошти відповідачів в межах суми реституції, що знаходяться на їх рахунках у банках України, а понесені судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2008р. у справі № 23/367 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008р. у справі № 23/367 та прийняти нове рішення, яким позов ВАТ “Київенергобуд” про визнання недійсним договору та здійснення реституції, задовольнити, поклавши судові витрати на Відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а самі висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, на думку заявника, судом першої  інстанції було також порушено норми матеріального права, зокрема: 48, 153, 332, 334, 336, 342 та  430-432 Цивільного кодексу Української РСР (надалі – ЦК УРСР), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник Відповідача 1 надав суду свій письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Позивача апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники Відповідача 2 та Третьої особи 3 незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в судові засідання, так і не з”явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції, не перешкоджає розгляду та вирішенню даної справи без їх участі.

Під час розгляду справи в судових засіданнях 28.08.2008р. та 04.09.2008р., оголошувалась перерва.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 1 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ВАТ “Київенергобуд” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом про визнання недійсними договору та здійснення реституції і рішенням цього суду від 08.04.2008р. у справі № 23/367, з урахуванням уточнених позовних вимог,  в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що Позивач не довів суду та не надав належних доказів, які б підтверджували, що договір №46-У/148 від 22.07.1992р. не відповідає вимогам закону, а відтак – відсутні правові підстави для визнання цього оспорюваного договору, недійсним.

Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується в повній мірі з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову ВАТ “Київенергобуд” і вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно представлених доказів по справі, 22.07.1992р. між Чорнобильським монтажним управлінням тресту “Південтеплоенергомонтаж” (“Дольовик”), в особі його начальника, та трестом “Київенергобуд” (“Забудовник”), в особі його керуючого, був укладений договір № 46-У/148 про дольову участь в житловому будівництві (далі – Договір), згідно умов якого “Дольовик” вступає, а “Забудовник” приймає в дольову участь по реконструкції гуртожитку тресту “Київенергобуд” в м. Києві по пр.-кту Науки, 86, з переплануванням під гуртожиток для малосімейних (п. 1. Договору).

Згідно п. 2. Договору, “Дольовик” зобов”язувався виконати в повному об”ємі комплекс робіт з реконструкції 20 квартир (І лівий під”їзд) та виконати в будинку повністю роботи по монтажу водопроводу та теплопостачання.

При цьому, як зазначалося в п.п. 3. та 4. Договору, роботи з реконструкції 20 квартир (одного під”їзду) повністю виконуються, забезпечуються матеріалами і фінансуються “Дольовиком” в рахунок дольової участі, а роботи по монтажу водопроводу та теплопостачання у двох інших під”їздах “Дольовик” виконує на правах субпідрядчика; фінансування і забезпечення матеріалами здійснюється “Забудовником”; “Дольовик” частково приймає участь в забезпеченні матеріалами.

У свою чергу, відповідно до п.п. 6. та 7. Договору, “Забудовник” зобов”язувався при здачі будинку в експлуатацію передати “Дольовику” по акту за встановленою формою, 15 квартир загальною житловою площею 476,3 м. кв. (Додаток № 1), а за виконані роботи по реконструкції решти п”яти квартир першого під”їзду – здійснити розрахунок з “Дольовиком” по фактичних витратах.

В наступному, 21.11.1994р. між Чорнобильським монтажним управління тресту “Південтеплоенергомонтаж” та АТ “Київенергобуд” було укладено доповнення до Договору, згідно якого (п.п. 1. та 2. доповнення) Чорнобильське монтажне управління тресту “Південтеплоенергомонтаж” перераховує АТ “Київенергобуд” в термін: до 25.11.1994р. – 222795796 крб., в рахунок погашення заборгованості по дольовій участі в реконструкції будинку по пр.-кту Науки, 86, та до 15.12.1994р. – 575906511 крб., в рахунок дольової участі і реконструкції котельні по пр.-кту Науки, 90.

Крім того, в п. 4. вказаного доповнення сторони погодили, що після виконання Чорнобильським монтажним управління тресту “Південтеплоенергомонтаж” п. 1. даного доповнення, АТ “Київенергобуд” передає останньому 14 (чотирнадцять) квартир в будинку по пр.-кту Науки, 86, а саме квартири №№ 1, 3, 5, 7, 8, 10 - 14, 16 – 18 та 20.

На виконання Договору та доповнення до нього, як видно з матеріалів справи і, зокрема, довідки Ватутінського відділення Промінвестбанку в м. Києві, Відповідач 2 платіжними дорученнями № 659 від 25.11.1994р. і № 55 від 24.01.1995р., перерахував Позивачеві кошти в сумі, відповідно, 222 795 800 крб. і 576 000 000 крб.  

24.11.1994р. було складено Акт про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом (капітального ремонту) об”єкту жилого будинку на 60 квартир по пр.-кту Науки, 86, а 23.12.1994р. рішенням правління Позивача № 125 цей Акт було затверджено.

06.03.1995р. виконком Московської районної ради народних депутатів м. Києва повідомив Київське міське бюро технічної інвентаризації про те, що виконком не заперечує проти реєстрації введеного в експлуатацію будинку та про те, що цей будинок знаходиться на балансі Позивача, у зв”язку із чим, 07.03.1995р. Київським міським бюро технічної експлуатації було видано Реєстраційне посвідчення про те, що домоволодіння  № 86 по пр. Науки в м. Києві, зареєстроване за Житлово-комунальним управлінням ВАТ “Київенергобуд” на підставі Акту про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом (капітального ремонту) об”єкту жилого будинку від 24.11.1994р.

01.02.1995р. між АТ “Київенергобуд” та Чорнобильським монтажним управлінням тресту “Південтеплоенергомонтаж” був складений Акт, за яким АТ “Київенергобуд” передав, а Чорнобильське монтажне управління тресту “Південтеплоенергомонтаж” прийняло 14 квартир у будинку 86 по пр.-кту Науки в м. Києві, а саме: квартири №№ 1, 3, 5, 7, 8, 10 -14, 16 - 18 та 20, загальною площею 764,4 кв.м.

Та обставина, що на даний час в зазначених квартирах проживають мешканці, сторонами не оспорювалось, а тому визнається загальновідомою і такою, що не потребує свого доказування.

Позивач вважає, що спірний Договір № 46-У/148 не відповідає положенням цивільного законодавства, зокрема: ст.ст. 41 та 48 ЦК УРСР, який діяв на той час, мотивуючи це тим, що на час його укладання ні Позивача, ні Відповідача 2, як юридичних осіб, ще не існувало; крім того, оскільки спірний договір містить ознаки як договору про спільну діяльність, так і договору підряду, то невідповідність цього договору вимогам чинного законодавства, свідчить про його недійсність.

Тому Позивач просить визнати Договір про дольову участь у житловому будівництві № 46-У/148 від 22.07.1992р., а також акт приймання-передачі чотирнадцяти квартир, підписаний в рамках цього договору, недійсними і, водночас, провести реституцію за цим Договором.

Відповідач 1 проти позову заперечував посилаючись на таке.

Позивач був створений в процесі реорганізації Будівельно-монтажного тресту “Київенергобуд”, тому його правоздатність виникла ще до його державної реєстрації. Крім того, перевищення повноважень керівника Будівельно-монтажного тресту “Київенергобуд” при укладанні спірного Договору не тягне за собою його недійсність, оскільки вказаний договір в подальшому був схвалений Позивачем, про що свідчить укладення додаткової угоди до цього Договору від 21.11.1994р. та виконання сторонами його умов. Більш того, сторони привели спірний Договір у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом укладення додаткової угоди до нього від 21.11.1994р.

Тому, на думку Відповідача 1, оскільки немає підстав для визнання спірного Договору недійсним, то і немає підстав для задоволення вимог Позивача про проведення його реституції.

Крім того, у своєму клопотанні до суду від 22.01.2008р., Відповідач 1 просив застосувати наслідки закінчення строку позовної давності, передбачені ст. 80 ЦК УРСР – відмовити в задоволенні позову.

Щодо вимоги про визнання недійсним Акту приймання-передачі квартир, то таку  Відповідач 1 також вважав такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що Акт приймання-передачі не є правочином, а тому не створює, не змінює і не припиняє прав та обов”язків сторін за Договором.  

Відповідач 2 у своєму письмовому відзиві на позов, поданого ним до суду першої інстанції, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що 23.09.1993р. було вчинено перереєстрацію Позивача, що свідчить про існування останнього, як юридичної особи, до вказаної дати.

Також, Відповідач 2 посилався на те, що поняття “змішаний договір” виникло тільки з прийняттям нового Цивільного кодексу України з 2004 року і що спірний Договір не можна віднести до договору про спільну діяльність, оскільки в ньому не було визначено спільної мети, а навпаки – визначено розподіл частини квартир. Також, на думку Відповідача 2, спірний Договір, який він вважає інвестиційним договором, не можна віднести і до договору підряду, оскільки із його п. 3. вбачається, що роботи повинні виконуватись Відповідачем 2 в рахунок його дольової участі.

Крім того, Відповідач 2 стверджував, що договір, який не містить істотних умов, взагалі може визнаватись судом тільки неукладеним.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між Відповідачами виникли та припинились до набрання чинності новим Цивільним кодексом України, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР.

Як видно з матеріалів справи, наказом начальника виробничого будівельно-монтажного об”єднання “Укренергобуд” Міністерства енергетики та електрифікації СРСР № 37 від 27.05.1991р., на базі управління будівництва Чорнобильської АЕС, було створено будівельно-монтажний трест “Київенергобуд” і його керуючим призначено Ковтуцького В.П., а 23.09.1993р. Ватутінською районною державною адміністрацією міста Києва було зареєстровано Статут цього державного Підприємства.

При цьому, як зазначалося в п. 3.1. Статуту будівельно-монтажного тресту “Київенергобуд”, права і обов”язки юридичної особи це Пдприємство набуває з дня його державної реєстрації.

В подальшому, відповідно до Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993р., наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 64 від 15.03.1994р. будівельно-монтажний трест “Київенергобуд” було перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Київенергобуд”, Статут якого було зареєстровано Ватутінською районною державною адміністрацією міста Києва 22.03.1994р., про що видано свідоцтво за № 052.

Як видно з п. 3.3. Статуту ВАТ “Київенергобуд”, в ньому вказувалось, що це Товариство є правонаступником державного підприємства будівельно-монтажного тресту “Київенергобуд”.

В той же час, Чорнобильське монтажне управління тресту “Південтеплоенергомонтаж” було створено на підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації СРСР № 188 від 11.05.1972р. та № 129 від 10.04.1981р., а його Статут, як державного підприємства, було затверджено вказаним Міністерством 20.08.1982р.

В подальшому, 02.11.2007р. Броварською районною державною адміністрацією був зареєстрований Статут Дочірнього підприємства “Чорнобильське монтажне управління” ВАТ “Південтеплоенергомонтаж”, створеного на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” № 4 від 11.12.1997р.

Тобто, Відповідач 2, починаючи з серпня 1982 року, і до теперішнього часу, мав статус юридичної особи, тобто – мав право від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права та нести обов”язки, в той час, як Позивач, набув такого статусу тільки з вересня 1993 року.

Проте, як вказувалось вище, 22.07.1992р. між Відповідачем 2 та трестом “Київенергобуд”, як юридичними особами, було укладено договір № 46-У/148 про дольову участь у житловому будівництві.

Разом з тим, згідно ст.ст. 23, 25, 26 і 29 ЦК УРСР, юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов”язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, – з моменту видання компетентним органом пгостанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає з моменту реєстрації.

Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов”язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням).

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

З огляду на це, суд погоджується з твердженням Позивача про те, що спірний договір № 46-У/148 від 22.07.1992р. було укладено особами, які не мали статусу юридичної особи, а саме – будівельно-монтажним трестом “Київенергобуд”, який статус юридичної особи набув тільки у вересні 1993р., що суперечило приписам ст.ст. 23, 25, 26 та 29 ЦК УРСР і є підставою для визнання спірного Договору недійсним.

В той же час, суд вважає необґрунтованим твердження Відповідача 1 про те, що правоздатність Позивача виникла ще до його державної реєстрації, оскільки Позивач утворився шляхом корпоратизації і його правоздатність, з огляду на ст. 26 ЦК УРСР, виникла саме з моменту реєстрації.

Твердження Відповідача 2 про те, що 23.09.1993р. було вчинено тільки перереєстрацію Позивача, що свідчить про існування останнього, як юридичної особи до вказаної дати, спростовується також довідкою Головного управління статистики в місті Києві за №13-7406 від 27.11.2007р.

Суд виходить з того, що спірний Договір укладався трестом “Київенергобуд”, правонаступником якого, відповідно до ст. 3.3. Статуту ВАТ “Київенергобуд”, є Позивач.

При цьому, суд вважає також хибним твердження Відповідачів про те, що сторони привели спірний Договір у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом укладення додаткової угоди до нього від 21.11.1994р.  

Так, відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди”.

Правова природа договору визначається предметом договору, об”ємом прав та обов”язків, що виникають на підставі цього договору та істотними умовами договору, з яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони  зобов”язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін..

Ст. 432 ЦК УРСР передбачала, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Відповідно до ст. 433 ЦК УРСР порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність, і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором.

В даному випадку, в спірному Договорі сторони визначили сумісні дії, направлені на досягнення спільної господарської мети – закінчення реконструкції будівлі гуртожитку по пр.-кту Науки, 86. Такими діями з боку Відповідача 2 є реконструкція 20 квартир, а з боку Позивача – створення належних умов для такої реконструкції (п.п. 2., 8. Договору).

В спірному Договорі (п. 3.) сторони також передбачили внесок Відповідача 2 у спільну діяльність, яким є роботи та матеріали необхідні для реконструкції 20 квартир. Також сторони встановили порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність, відповідно до якого фінансування реконструкції 20 квартир здійснюється за рахунок Відповідача 2 та визначили порядок розподілу майна, що буде створене в результаті сумісної діяльності – передача Відповідачеві 2 визначеної п. 6. Договору (з урахуванням п. 4. доповнення до Договору від 21.11.1994р.) кількості квартир.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим твердження Позивача про те, що спірний Договір містить ознаки договору про сумісну діяльність.

Разом з тим, сторони не визначили порядок ведення спільних справ, як це передбачено ст. 431 ЦК УРСР, та не досягли згоди з визначення майна, яке, як це передбачено ч. 2 ст. 432 цього ж Кодексу, набуває статусу спільної власності.

Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що спірний Договір і з цих підстав, підлягає визнанню його недійсним.

Також, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР, за договором підряду підрядчик зобов”язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов”язується прийняти й оплатити виконану роботу.

При цьому, ст. 335 ЦК УРСР вказує на те, що підрядчик зобов”язаний виконати роботу, обумовлену договором, з своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлене законом або договором”.

Відповідно до ст. 338 ЦК УРСР в договорі, укладеному на підставі цієї  статті,  крім  інших умов, повинні бути передбачені норми витрати матеріалів, строки повернення лишків та основних відходів, а також відповідальність підрядчика за невиконання або неналежне виконання цих обов”язків.

Ст. 345 ЦК УРСР, крім того, встановлює обов”язок замовника оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи.

З огляду на те, що сторони в спірному Договорі (п.п. 2., 4.) визначили обов”язок Відповідача 2 виконати роботи по монтажу водопроводу та теплопостачання на правах субпідрядника та обов”язок Позивача фінансування вказаних робіт і те, що вказані підрядні роботи повинні здійснюватися із матеріалів Позивача і частково Відповідача 2, а також, що в п. 5. Договору сторони домовилися окремо погодити графік виконання робіт і передбачили відповідальність Позивача за несвоєчасне фінансування робіт та відповідальність Відповідача 2 за своєчасність та якість виконаних робіт (п. 3. Договору), суд дійшов висновку про те, що спірний договір містить ознаки договору підряду.

Проте, в цій частині спірний Договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки сторони не погодили ціну виконаних робіт та не склали кошторис, як те передбачалось ст. 334 ЦК УРСР, а також не передбачили норм витрати матеріалів, строків повернення лишків та основних відходів і відповідальність підрядчика за невиконання або неналежне виконання цих обов”язків, та не визначили строки виконання робіт.

У зв”язку з цим, спірний Договір в частині, що стосується умов договору підряду, також не відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, посилання Відповідача 2 на те, що спірний Договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, суд вважає необґрунтованим з огляду на його предмет, створені ним права та обов”язки, а також істотні умови щодо яких сторони досягли згоди.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, по недійсній угоді кожна з сторін зобов”язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Статтею 216 ЦК України також передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов”язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В даному випадку, як зазначалось вище, 01.02.1995р. між АТ “Київенергобуд” та Чорнобильським монтажним управлінням тресту “Південтеплоенергомонтаж” був складений Акт, за яким АТ “Київенергобуд” передав, а Чорнобильське монтажне управління тресту “Південтеплоенергомонтаж” прийняло 14 квартир у будинку 86 по пр.-кту Науки в м. Києві, а саме: квартири №№ 1, 3, 5, 7, 8, 10 -14, 16 - 18 та 20, загальною площею 764,4 кв.м., в яких на даний час проживають мешканці.

Згідно висновку Агентства нерухомості “Благовест”, підготовленого за клопотанням Позивача, щодо вартості переданих за спірним Договором квартир, вартість таких становить 7 300 618 грн., що не оспорювалось і сторонами по справі.

Що стосується строків позовної давності, то суд апеляційної інстанції вважає, що такий було пропущено з поважних причин, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 29 цк УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов”язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Відповідно до п. 6.3. Статуту будівельно-монтажного тресту “Київенергобуд” саме на керівника покладено обов”язок укладати від імені тресту угоди. При цьому, вказаний Статут не містив обмежень повноважень керівника щодо виду та розмірів укладених угод.

Згідно матеріалів справи, 01.09.2000р. арбітражним судом міста Києва було порушено провадження у справі № 23/447 про визнання ВАТ “Київенергобуд” банкрутом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2005р. у справі про банкрутство ВАТ “Київенергобуд”, було припинено повноваження керівника останнього та покладено такі обов”язки на розпорядника майна – арбітражного керуючого Ковезу А.І., з підстав перешкоджання керівника розпоряднику майна здійснювати свої повноваження.

При цьому, як стверджував представник ВАТ “Київенергобуд”, саме при вчиненні дій по виявленню належного Позивачу майна, його розпорядником на підставі листа Відповідача 2 за № 1-572 від 13.06.2007р. і було встановлено, що між ДП “Чорнобильське монтажне управління” ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” та трестом “Київенергобуд” було укладено спірний Договір та здійснено передачу 14 квартир, що стало підставою його звернення до суду з даним позовом.

Крім того, як стало відомо з пояснень представника ВАТ “Київенергобуд”, що підтверджується копією постанови слідчого прокуратури міста Києва від 25.04.2001р. про об”єднання кримінальних справ, проти посадових осіб ВАТ “Київенергобуд” були порушені кримінальні справи по факту розкрадання державних коштів та зловживань посадовим становищем, які здійснювались такими особами в період до 2000 року.

Таким чином, вчинення посадовими особами ВАТ “Київенергобуд” дій, що містять ознаки злочинів, розслідування яких проводилось прокуратурою міста Києва та порушення справи про банкрутство цього Товариства, перешкоджало зверненню Позивача з даним позовом до суду в межах строків, перебачених ст. 71 ЦК УРСР.

Згідно ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2, як сторони за спірним Договором та юридичної особи, яка несе відповідальність по своїх зобов”язаннях (згідно п.п. 3.1. – 3.3. Статуту), коштів в сумі 7 300 618 грн., є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, вимоги Позивача в іншій частині позовних вимог, в тому числі – про визнання недійсними актів прийому-передачі квартир, задоволенню не підлягають, з огляду на те, що вказані акти не є такими, в розумінні ст. 4 ЦК УРСР і не створюють для сторін прав та обов”язків і не можуть бути оскаржені до суду на предмет їх недійсності.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для його скасування.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга ВАТ “Київенергобуд” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду – його скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову в частині визнання недійним спірного Договору та здійснення реституції шляхом стягнення коштів в розмірі 7 300 618,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

В даному випадку, при подачі позовної заяви до суду Позивачем було сплачено 85,00 грн., а за подачу апеляційної скарги – 42,50 грн. В той же час, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, Позивач за подачу позову (з урахуванням поданих уточнень) повинен був сплатити додатково 25 500,00 грн. і, відповідно, 12 750,00 грн. – за подачу апеляційної скарги.

Отже, з ДП “Чорнобильське монтажне управління” ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” підлягає також стягненню: на користь ВАТ “Київенергобуд” – 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і в дохід Державного бюджету – 38 250,00 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2008р. у справі № 23/367 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд” до Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” та Дочірнього підприємства “Чорнобильське монтажне управління” Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж”, третя особа: Комунальне підприємство “Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна”, про визнання недійсним договору та здійснення реституції, скасувати повністю.

3. Прийняти у справі № 47/469-15/460-24/23 нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд” задовольнити частково.

Визнати недійсними договір про дольову участь в житловому будівництві № 46-У/148, укладений 22.07.1992р. між Дочірним підприємством “Чорнобильське монтажне управління” Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” та трестом “Київенергобуд”.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Чорнобильське монтажне управління” Відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” (07416, с. Погреби Броварського району Київської області, Промислова зона, р/р 26000110768001, в АБ “Київська Русь”, МФО 319092, код ЄДРПОУ 04631938 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державною виконавчою службою під час виконання рішення суду):

- на користь Відкритого акціонерного товариства “Київенергобуд” (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 47-б, р/р 26004030000890 в Київській філії АКБ “Індустріалбанк”, МФО 320962, код ЄДРПОУ 04630689) 7 300 618,00 грн. (сім мільйонів триста тисяч шістсот вісімнадцять грн. 00 коп.) і 127,50 грн. (сто двадцять сім грн. 50 коп.) судових витрат;

- в дохід Державного бюджету України (УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31213259700011) 38 250,00 грн. (тридцять вісім тисяч двісті п”ятдесят грн. 00 коп.) державного мита.

В решті позовних вимог ВАТ “Київенергобуд”, відмовити.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу № 23/367 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.09.08 (відправлено)