Рішення

від 11.09.2008 по справі 31-34/315-07-7201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31-34/315-07-7201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2008 р.Справа  № 31-34/315-07-7201

За позовом: ВКФ "СПІКА" ТОВ

до відповідача: В/Ч 1474

про стягнення 120 698 грн.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Баскакова Г.С.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення 120 698 грн. ціни ремонту обґєкта оренди.

З відзиву на позов від 13.09.2007 року убачається, що відповідач позов не визнає оскільки вважає, що немає підстав для відшкодування ціни ремонту. Також відповідач вказує, що не заперечував проти ремонту за власні кошти позивача. Крім того відповідач заявив про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Представник позивача позов підтримала.

Матеріалами справи встановлено:

26.04.2000 року сторони уклали договір оренди відповідно до умов якого відповідач передає позивачу в оренду будинок (надалі –будинок) у м. Ізмаїл, вул. Фортечна, 15, площею 150 м.кв., у стані який потребує капітального ремонту. В свою чергу позивач передає відповідачу дві житлові квартири у м. Ізмаїл по вул. Шевченка, 3, кв. 12, площею 48,5 м.кв., та по пр. Леніна, 20 «Б», кв. 53, площею 53,8 м.кв. Метою оренди майна є розташування офісу позивача та проживання сімей офіцерів відповідача. Про передачу майна в оренду складається акт. Строк оренди складає 10 років з моменту прийняття майна за актом. Розмір орендної плати за будинок складає 603 грн. в місяць, розмір орендної плати за квартири складає 603 грн. в місяць. Сторони зобовґязані крім іншого, самостійно і за власний рахунок здійснювати капітальний ремонт обґєктів оренди протягом строку оренди; здійснювати за власний рахунок поточний ремонт обґєктів оренди протягом строку оренди; не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову, перепланування, реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення обґєктів оренди. Майно повертається з оренди по акту. Здійснені сторонами відокремлювані покращення обґєктів є власністю сторін. У випадку коли сторони здійснили за власний рахунок та за згодою іншої сторони покращення не відокремлювані без шкоди для обґєктів, вони мають право після припинення договору на відшкодування вартості цих покращень.

Відповідно до акту від 26.04.2000 року відповідач передав позивачу в оренду будинок який потребує капітального ремонту.

Відповідно до акту від 26.04.2000 року позивач передав відповідачу в оренду обумовлені договором квартири.

З письмового пояснення позивача від 20.08.2008 року убачається, що акти повернення з оренди орендованого будинку і квартир не складалися.

З листа від 08.04.2003 року позивача відповідачу убачається, що позивач запропонував відповідачу погодити контракт на проведення капітального та поточного ремонту будинку, благоустрію прилеглої території, за рахунок позивача.

З листа від 11.04.2003 року Ізмаїльського прикордонного загону на адресу позивача убачається, що Ізмаїльський прикордонний загін не заперечує проти ремонту будинку за рахунок позивача.

Суд відхиляє цей лист оскільки Ізмаїльський прикордонний загін не є стороною договору оренди від 26.04.2000 року, в звґязку із чим не вправі приймати будь –які юридичні рішення стосовно зобовґязань за цим договором.

З договору від 16.04.2003 року убачається, що позивач доручив ПП «Роднік»здійснити ремонт будинку. Ціна ремонту складає 144 733 грн. Виконання робіт оформлюється актами. Цей договір погоджений відповідачем, про що свідчить відмітка на договорі.

З дефектного акту щодо будинку убачається, що він складений ПП «Роднік»та погоджений відповідачем.

Відповідно до акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року, ПП «Роднік»виконав ремонт будинку на суму 11 391 грн. 60 коп.

Відповідно до акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року, ПП «Роднік»виконав ремонт будинку на суму 31 518 грн.

Відповідно до акту № 3 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року, ПП «Роднік»виконав ремонт будинку на суму 49 944 грн.

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року, ПП «Роднік»виконав ремонт будинку на суму 27 843 грн. 60 коп.

Загальна сума по актам складає 120 697 грн. 20 коп.

Платіжним дорученням № 1 від 30.01.2006 року позивач сплатив на користь ПП «Роднік»за ремонт будинку 120 698 грн.

З аудиторського звіту про фактичні результати від 31.01.2006 року убачається, що загальна вартість виконаних робіт з ремонту будинку склала 120 698 грн.

Слід звернути увагу на те, що позивач правомірно сплатив за ремонт 120 698 грн. а не  120 697 грн. 20 коп., що виходить з наступного.

Відповідно до ст. 837 ЦК України - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 843 ЦК України - у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 845 ЦК України -  підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися  меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право  на  оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду,  якщо замовник не доведе, що  отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Договірна ціна ремонту становить 144 733 грн. Виходячи з вказаних норм ЦК України оплата позивачем за ремонт будинку будь –яких сум в межах договірної ціни є правомірною, незалежно від сум за актами виконаних робіт.

Стосовно вказаних актів приймання виконаних підрядних робіт слід звернути увагу на наступне.

           Відповідно до ст. 186 ЦК України - річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за  головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 187 ЦК України - складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

          Зміст вказаних актів приймання виконаних підрядних робіт свідчить про те, що результатом виконаних ремонтних робіт є речі такі, що є приналежністю та складовою частиною будинку, які не можуть бути відокремлені від будинку без його пошкодження або істотного знецінення.

З листа від 17.04.2006 року відповідача на адресу позивача убачається, що відповідач запропонував позивачу розірвати договір оренди від 26.04.2000 року та повернути будинок.

З листа від 26.04.2006 року позивача на адресу Адміністрації державної прикордонної служби України (яка не є стороною договору оренди від 26.04.2000 року) убачається, що позивач може звільнити будинок за умови повернення йому двох квартир, та повернення витрачених коштів на поліпшення орендованого майна.

Отже, через листи від 17.04.2006 року та від 26.04.2006 року сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору оренди від 26.04.2000 року (ст. 640 ЦК України).

Відповідно до акту від 20.04.2006 року –29.04.2006 року, Адміністрації державної прикордонної служби України на підставі договору купівлі –продажу від 07.04.2006 року передає МПП «Денол»у власність будинок.

З приводу цього акту слід звернути увагу на наступне.

Сторони не розривали (не припиняли) договір оренди від 26.04.2000 року у будь –який юридичний спосіб.

В той же час актом від 20.04.2006 року –29.04.2006 року, Адміністрації державної прикордонної служби України в примусовому порядку незалежно від волі сторін відібрала будинок з зобовґязань сторін по договору оренди від 26.04.2000 року.

Відповідно до ст. 607 ЦК України - зобов'язання припиняється неможливістю його  виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Викладене свідчить, що договір оренди від 26.04.2000 року припинився з 29.04.2006 року в силу ст. 607 ЦК України, оскільки не може виконуватися в звґязку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (примусове відібрання будинку Адміністрацією державної прикордонної служби України).

Відповідно до ст. 776 ЦК України - поточний ремонт речі, переданої у найм,  провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором  або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк,   встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний  невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Відповідно до ст. 778 ЦК України - наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права  на відшкодування їх вартості.

          Слід звернути увагу на те, що ст.ст. 776 та 778 ЦК України юридично повґязані між собою, оскільки ст. 776 ЦК України регулює питання про те, хто здійснює витрати на ремонт, а ст. 778 ЦК України регулює питання про те, за яких умов здійснюється або не здійснюється відшкодування ціни ремонту. Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВС України від 28.02.2006 року у справі № 20-3/133, та постанові ВГСУ від 14.05.2008 року у поточній справі.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини суд зробив наступні висновки.

          За згодою відповідача позивач здійснив витрати на ремонт (поліпшення) орендованого будинку в сумі 120 698 грн., що є правомірним. Внаслідок цього у відповідача виник обовґязок по відшкодуванню позивачу ціни ремонту (поліпшення) в сумі 120 698 грн., що відповідачем не зроблено.

          На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Суд відхиляє правові позиції відповідача в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

З приводу строків позовної давності слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 786 ЦК України - до вимог про відшкодування витрат на поліпшення  речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму.

Відповідно до ст. 267 ЦК України - заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність  застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перебіг строку позовної давності розпочався 30.04.2006 року та закінчився 30.04.2007 року. Позивач звернувся до суду з позовом 30.08.2007 року. Отже позивач пропустив строк позовної давності.

У відзиві на позов від 13.09.2007 року відповідач заявив про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

05.09.2008 року суд отримав клопотання позивача про поновлення строку позовної давності. Клопотання обгрунтовано наступним. Позивач вказує, що річний строк позовної давності ним пропущений з поважних причин. Позивач вказує, що Адміністрація державної прикордонної служби України яка є органом управління державним майном, в період з 20.04.2006 року по 29.04.2006 року передала будинок МПП «Денол». У наслідок цього будинок в примусовому порядку був вилучений з договору оренди від 26.04.2000 року. На підставі ст. 607 ЦК України договір оренди був припинений. Починаючи з 30.04.2006 року розпочався перебіг позовної давності, який закінчився 30.04.2007 року. В господарський суд Одеської області позивач звернувся 30.08.2007 року з пропуском строку позовної давності. Пропущення строку позовної давності викликано тим, що позивач помилково вважав, що матеріальну відповідальність по відшкодуванню ціни ремонту несе не відповідач, а Державна прикордонна служба України в особі Адміністрації державної прикордонної служби України, яка вилучила будинок з договору оренди у примусовому порядку незалежно від волі сторін. В результаті цієї помилки позивач двічи помилково звертався з позовом до Державної прикордонної служби України у господарський суд м. Києва. Внаслідок цієї помилки були прийняті дві ухвали: від 21.03.2007 року про повернення позовної заяви та від 09.07.2007 року про припинення провадження у справі. Виходячи з викладеного позивач вказує, що строк позовної давності пропущений ним не в наслідок його бездіяльності, а в наслідок добросовісної помилки щодо особи яка відповідає за відшкодування ціни ремонту.

Господарський суд дослідив ухвали господарського суду м. Києва від 21.03.2007 року та від 09.07.2007 року з яких убачається, що позивач звертався з позовами про відшкодування ціни ремонту будинку до Державної прикордонної служби України. Цими ухвалами одна позовна заява повернена без розгляду, по другій позовній заяві провадження у справі припинено.

Таким чином позивач довів, що пропустив строк позовної давності з поважної причини, яка полягає не в бездіяльності позивача щодо захисту своїх прав, а в добросовісній помилці щодо особи яка несе юридичну відповідальність перед позивачем по відшкодуванню ціни ремонту.

На підставі викладеного клопотання позивача про поновлення строку позовної давності підлягає задоволенню, а порушене право захисту по суті.

Постанова ВГСУ від 14.05.2008 року у поточній справі, в повному обсязі виконана судом першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в зв`язку з задоволенням позову.

Доказів судових витрат на адвоката позивач не надав.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про   розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача фактично понесених позивачем судових витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Клопотання ВКФ "СПІКА" ТОВ про поновлення строку позовної давності –задовольнити.

ВКФ "СПІКА" ТОВ пропущений річний строк позовної давності –поновити.

Позов задовольнити.

Стягнути з В/Ч 1474 код 14321860 (м. Ізмаїл, вул. Чкалова, 38) на користь ВКФ "СПІКА" ТОВ код 20959354 (м. Ізмаїл, вул. Дзержинського, 19, кв. 7) - 120 698 грн., 1 206 грн. 98 коп. по держмиту, 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення набуває законної сили з 23.09.2008 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.