Постанова

від 04.11.2008 по справі 31-34/315-07-7201

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31-34/315-07-7201

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" листопада 2008 р. Справа № 31-34/315-07-7201

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 04.11.2008 р.

від позивача: Баскакова Г.С., довіреність №1364 від 14.02.2008р.;

від відповідача: Павловський В.Р., довіреність №41/276 від 16.01.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини 1474

на рішення господарського суду Одеської області

від 11 вересня 2008 року

по справі № 31-34/315-07-7201

за позовом: Виробничо-комерційної фірми „Спіка” Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача : Військової частини 1474

про стягнення 120698 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу здійснювалась повна фіксація судового процесу.

                                                  В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2008р. по справі №31-34/315-07-7201 (суддя Лєсогоров В.М.) задоволено позов ВКФ „Спіка” ТОВ до Військової частини 1474 про стягнення 120698 грн., а саме:  стягнуто з відповідача на користь позивача 120698 грн., 1206 грн. 98 коп. –витрати по сплаті держмита, 118 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що: 1) за згодою відповідача позивач здійснив витрати на ремонт –поліпшення орендованого будинку в сумі 120698 грн., що є правомірним, внаслідок цього у відповідача виник обов'язок по відшкодуванню позивачу ціни ремонту (поліпшення) в сумі 120698 грн. на підставі ст. ст. 776 та 778 Цивільного кодексу України, що відповідачем не зроблено; 2) позивачем доведено, що ним пропущено строк позовної давності з поважної причини.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Військова частина 1474, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що : 1) договір взаємної оренди будинку та двох житлових квартир від 26.04.2000р. не містить положень щодо відшкодування вартості капітального та поточного ремонту військовою частиною 1474, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості здійснених позивачем під час проведення капітального ремонту поліпшень (покращень) на суму 120698 грн.; 2) збільшення вартості орендованого майна (збільшення майбутніх економічних вигод) в результаті  капітального та поточного ремонтів, проведених позивачем, не відбулося, це підтверджується Переліком нерухомого майна Прикордонних військ, яке пропонується до відчуження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.12.2001р. №573-р, відповідно до якого залишкова вартість військового містечка №507-а (адміністративний будинок) складає 123640 грн., Переліком нерухомого майна військового майна Держприкордоннслужби, яке може бути відчужено, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2005р. №258-р, згідно з яким залишкова вартість військового містечка №507-а (адміністративний будинок) залишилась незмінною та складала 123640 грн.; 3) відповідно до п. 1.16 Інструкції з обліку необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом  Державного казначейства України 17.07.2000р. №64, витрати на поточний та капітальний ремонт не вносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків, при проведенні ремонту необоротних активів у випадках, не пов'язаних з дообладнанням, реконструкцією, модернізацією, що призвів до заміни запасних частин, їх вартість не відноситься на збільшення вартості необоротних активів, а відноситься на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків; відповідно до п. 1.6 вказаної Інструкції  зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства України, а також при добудові, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів, враховуючи вищенаведене, ТОВ „ВКФ „Спіка” не збільшило вартості орендованого майна в контексті ч. 2 ст. 27 Закону України №2269, так як фактично позивач не проводив модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію орендованого майна (що підтверджується актами виконаних робіт, наданими позивачем до позовної заяви), тобто орендованому майну поліпшень зроблено не було; 4) позивачем пропущено строк позовної давності, який закінчився 30.04.2007р., при цьому ним не надано доказів поважності пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України слід було відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Військової частини 1474, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 26.04.2000р. між Військовою частиною 1474 прикордонних військ України (орендодавець) та ВКФ „Спіка” ТОВ (орендар) укладено договір взаємної оренди будинку та двох житлових квартир, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове володіння будинок, розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Фортечна, 15, загальною площею 150 м.кв., (при цьому вказано, що стан об'єкту, що орендується, на момент передачі в оренду потребує капітального ремонту, недоліки майна, що орендується –потребує ремонту). Метою оренди майна є розташування офісу ВКФ „Спіка” ТОВ.

В свою чергу за п. 1.2 договору орендар –ВКФ „Спілка” ТОВ передає орендодавцю - Військовій частині 1474 дві житлові квартири, розташовані за адресами: 1)м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 3, кв. 12, площею 48,5 м.кв.; 2) м. Ізмаїл, пр. Леніна, 20 „Б”, кв. 53, площею 53,8 м.кв. Метою оренди квартир Військовою частиною 1474 є проживання сімей офіцерів частини.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що термін оренди складає 10 років з моменту прийняття об'єктів взаємної оренди, що орендуються, за актом прийому передачі.

Відповідно до п. 6.3 договору орендодавець та орендар зобов'язуються самостійно і за власний рахунок здійснювати капітальний ремонт об'єктів, що орендуються, протягом терміну оренди; здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об'єктів, що орендуються, у термін оренди; не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову, перепланування, реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення об'єктів, що передаються.

Згідно з п.п. 7.8, 7.9 договору здійснені сторонами відокремлювані покращення об'єктів є власністю сторін, у випадку, коли сторони здійснили за власний рахунок та за згодою іншої сторони покращення не відокремлювані без шкоди для об'єктів, вони мають право після припинення договору на відшкодування вартості цих покращень.

За актом приймання-передачі майна в орендне користування від 26.04.2000р. Військова частина 1474 передала ВКФ „Спіка” ТОВ у тимчасове орендне користування будинок та земельну ділянку за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кріпосна, 15, загальною площею 150 кв.м., вказане передане майно, на момент передачі майна в оренду, потребує капітального ремонту.

За актом приймання-передачі майна в орендне користування від 26.04.2000р. ВКФ „Спілка” ТОВ передала Військовій частині 1474 у тимчасове орендне користування обумовлені договором квартири.

08.04.2003р. ВКФ „Спіка” ТОВ звернулася до Військової частини з листом (вих. №0051), в якому запропонувала військовій частині 1474 погодити контракт на проведення капітального та поточного ремонту будинку, благоустрою прилеглої території відповідно до дефектного акту, за рахунок ВКФ „Спіка” ТОВ, керівництво Військової частини 1474 не заперечувало проти проведення капітального та поточного ремонту, а також благоустрою прилеглої території.

Листом від 11.04.2003р. №614/1138 Ізмаїльський прикордонний загін (Військова частина 1474) повідомив ВКФ „Спіка” ТОВ, що будівля потребує як внутрішнього, так і зовнішнього ремонту, а також благоустрою території, у зв'язку з чим командування Ізмаїльського прикордонного загону не заперечує щодо проведення ремонтних робіт за рахунок власних коштів фірми „Спілка”.

16.04.2003р. ВКФ „Спіка” ТОВ (замовник) укладає з ПП „Роднік” (підрядник) договір №11-1604/03 ремонту адміністративної будівлі в/ч 1474 по вул. Кріпосній, 15 в м. Ізмаїлі, відповідно до умов якого підрядник проводить ремонт адміністративної будівлі військової частини 1474 по вул. Крепосній, 15 в м. Ізмаїлі, вартість робіт становить 144733 грн. та може бути змінена. Виконання робіт оформлюється актами. (арк. спр. 17-18 т. І)

Вказаний договір погоджений з командуванням Військової частини 1474, про що свідчить відмітка на договорі (арк. спр. 17 т. І)

На виконання договору №11-1604/03 ремонту адміністративної будівлі в/ч 1474 від 16.04.2003р. складено дефектний акт, який також погоджений командуванням Військової частини 1474 (арк. спр. 19-22 т. І).

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року №1 ПП „Роднік” виконало ремонт будинку на суму 1139,60 грн..

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року № 2 ПП „Роднік” виконало ремонт будинку на суму 31518 грн.

За актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року № 3 ПП „Роднік” виконало ремонт будинку на суму 49944 грн..

Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року визначено, що підрядник виконав ремонт будинку на суму 27843,60 грн..

Загальна сума по актам складає 120697,20 грн. ( арк. спр. 29-38 т. І).

Платіжним дорученням № 1 від 30.01.2006р. ВКФ „Спіка” ТОВ сплатила на користь ПП „Роднік” за виконання ремонтних робіт адміністративного будинку 120698 грн. (арк. спр. 23 т. І).

З аудиторського звіту про фактичні результати від 31.01.2006р. вбачається, що загальна вартість виконаних робіт з ремонту адміністративного будинку склала 120698 грн..

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 843 названого Кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 845 Цивільного кодексу України підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

За ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ст. 187 вказаного Кодексу передбачено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

          Акти приймання виконаних підрядних робіт свідчать про те, що результатом виконаних ремонтних робіт являються такі речі, що є приналежністю та складовою частиною будинку, які не можуть бути відокремлені від будинку без його пошкодження або істотного знецінення.

Листом №41/3130 від 27.04.2006р. Військова частина 1474 повідомила ВКФ „Спіка” ТОВ про розірвання договору оренди з тієї підстави, що будинок №15 по вул. Кріпосній (Фортечній) міста Ізмаїла відчужено МПП „Денол”, у зв'язку з чим просила передати вказане приміщення протягом тижня з моменту припинення договору взаємної оренди від 26.04.2000р..

Листом 0036 –26.04.06 ВКФ „Спіка” ТОВ повідомила Адміністрацію Державної прикордонної служби України про можливість звільнення орендованого приміщення за умови повернення Ізмаїльським прикордонним загоном двох квартир, які були надані йому в оренду, та повернення витрачених коштів фірмою на поліпшення орендованого майна.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що акти повернення з оренди орендованого будинку і квартир між сторонами не складалися.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору оренди від 26.04.2000р..

Відповідно до акту від 20.04.2006р. –29.04.2006р. Адміністрації державної прикордонної служби України на підставі договору купівлі –продажу від 07.04.2006р. передала МПП „Денол” у власність нерухоме майно –військове містечко №507а (Ізмаїльський прикордонний загін), яке складається з будівлі адміністративного будинку, площею 153 кв.м., що розташована за адресою: м. Ізмаїл, вул. Фортецька (Кріпосна), 15 (арк. спр. 58 т. І).

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України –зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Викладене свідчить, що договір оренди від 26.04.2000р. припинився з 29.04.2006р. в силу ст. 607 Цивільного кодексу України, оскільки не може виконуватися в зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (примусове відібрання будинку Адміністрацією державної прикордонної служби України).

Військова частина 1474 кошти витрачені на поліпшення орендованого майна орендарю не повернула, у зв'язку з чим ВКФ „Спіка” ТОВ змушена була звернутися до господарського суду з позовом до військової частини 1474 про стягнення 120698 грн. з посиланням на ст. ст. 776, 778 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором, якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк; якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1)відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

          Слід звернути увагу на те, що ст.ст. 776 та 778 Цивільного кодексу України юридично пов'язані між собою, оскільки ст. 776 Цивільного кодексу України регулює питання про те, хто здійснює витрати на ремонт, а ст. 778 Цивільного кодексу України регулює питання про те, за яких умов здійснюється або не здійснюється відшкодування ціни ремонту.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 28.02.2006р. у справі № 20-3/133, та постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2008р. по даній справі.

Матеріали справи свідчать, що ВКФ „Спіка” ТОВ за згодою наймодавця –Військової частини 1474 здійснила витрати на ремонт (поліпшення) орендованого будинку в сумі 120698 грн., що є правомірним відповідно до умов договору від 26.04.2000р. та ст. ст. 776, 778 Цивільного кодексу України, внаслідок цього у відповідача виник обов'язок по відшкодуванню позивачу вартості проведеного ремонту (поліпшення) в сумі 120698 грн., що Військовою частиною 1474 не було зроблено.

          На підставі викладеного господарським судом першої інстанції цілком правомірно зроблено висновок щодо задоволення позовних вимог про стягнення вартості проведеного ремонту (поліпшень).

З приводу строків позовної давності слід звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст. 786 Цивільного кодексу України до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік, перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як свідчать матеріали справи, перебіг строку позовної давності розпочався 30.04.2006р. та закінчився 30.04.2007р..

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом 30.08.2007р., таким чином ВКФ „Спіка” ТОВ пропустила строк позовної давності.

У відзиві на позов від 13.09.2007р. Військова частина 1474 заявила про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

05.09.2008р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання ВКФ „Спіка” ТОВ про поновлення строку позовної давності з посиланням на те, що річний строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин, оскільки позивач помилково вважав, що належним відповідачем за позовом є Адміністрація державної прикордонної служби України, яка є органом управління державним майном, та в період з 20.04.2006р. по 29.04.2006р. передала майно - будинок МПП „Денол”.

В результаті цієї помилки позивач двічі звертався з позовом до Державної прикордонної служби України у господарський суд м. Києва, внаслідок чого господарським судом м. Києва прийняті дві ухвали: від 21.03.2007р. про повернення позовної заяви та від 09.07.2007р. про припинення провадження у справі.

Виходячи з викладеного ВКФ „Спіка” ТОВ вказує, що строк позовної давності пропущений не в наслідок бездіяльності, а в наслідок добросовісної помилки щодо особи, яка має відповідати за відшкодування вартості ремонту.

Дослідивши ухвали господарського суду м. Києва від 21.03.2007р. та від 09.07.2007р., колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивач звертався з позовами про відшкодування ціни ремонту будинку до Державної прикордонної служби України, ухвалами господарського суду м. Києва одна позовна заява повернута без розгляду, а по другій позовній заяві провадження у справі припинено.

Таким чином позивачем доведено в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що ним пропущено строк позовної давності з поважної причини, яка полягає не в бездіяльності позивача щодо захисту своїх прав, а в добросовісній помилці щодо особи, яка несе юридичну відповідальність перед позивачем по відшкодуванню вартості ремонту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи та його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2008р. по справі №31-34/315-07-7201 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                        Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                      О.Т. Лавренюк