Рішення

від 16.09.2008 по справі 35/173-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/173-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2008 р.                                                            Справа № 35/173-08

вх. № 4406/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Самигін В.О., дов №09/08 від 01.09.2008р.  відповідача - Калюжний Д.В., дов №1-40/12-37 від 28.08.2007р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Юнітон" м. Запоріжжя  

до  ВАТ "Турбоатом" м. Харків  

про спонукання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»  про зобов'язання (спонукання) Відповідача виконати свої обов'язки, передбачені попереднім договором поставки від 15 квітня 2008 року, шляхом укладення основного договору поставки з Позивачем.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, керуючись ст. 15 ЦК України та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України», господарський суд визнав вимоги, викладені в позовній заяві Позивача, достатніми для прийняття до розгляду і порушення провадження у справі, у зв'язку з чим ухвалою від 13 червня 2008 р. порушив провадження у справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні на 07 липня 2008 року.

Ухвалою від 11.08.2008 р. суд задовольнив клопотання сторін про розгляд справи за межами 2 – місячного строку та вирішив розглянути справу в строк до 01.12.2008 р.

В обґрунтування своєї позиції Позивач посилається на те, що Відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього зобов'язання щодо підписання з Позивачем основного договору поставки металопродукції, що є грубим порушенням, з боку Відповідача, умов попереднього договору поставки, підписаного сторонами 15.04.2008 р., за яким Позивач та Відповідач до           16.05.2008 року зобов'язались підписати основний договір поставки металопродукції, а тому, як наслідок, таке ухилення від взятих зобов'язань (такі дії Відповідача) є порушенням господарських прав Позивача.   

Представник Позивача позов підтримує повністю.

Представник Відповідача в наданому до суду відзиві на позов та своїх поясненнях в судовому засіданні проти позову заперечує повністю, вважає його необгрунтованним та безпідставним.

Суд, розглянувши і дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем 15.04.2008 р. було укладено попередній договір поставки.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору сторони зобов'язались до 16.05.2008 р. укласти основний договір поставки металопродукції приблизної вартості 3 000 000, 00 грн.

Пунктом 2 попереднього договору передбачено, що проект основного договору з обов'язковим включенням умов, узгоджених сторонами, доручалось скласти Позивачу.

При цьому проект основного договору Позивач повинен був направити на адресу Відповідача не пізніше 05.05.2008 р.

Так, 23.04.2008 р. Позивач надіслав на адресу Відповідача супроводжувальний лист з двома екземплярами проекту основного договору поставки для його узгодження та, у разі відсутності заперечень, його підписання з боку Відповідача і направлення на адресу Позивача.

Однак, листом № 1 – 40/27 – 285 від 07.05.2008 р., копія якого міститься в матеріалах справи, Відповідач відмовив Позивачу в укладені основного договору поставки металопродукції.

В своїх поясненнях у судовому засіданні представник Відповідача вважає вищеозначену відмову обґрунтованою, правомірною та, відповідно, такою, що ґрунтується виключно на вимогах діючого законодавства України.   

Свої заперечення Відповідач мотивує тим, що згідно з вимогами тимчасового положення “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (надалі - Тимчасове положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274, укладення основного договору постачання між Позивачем та Відповідачем не передбачається можливим без застосування порядку, визначеного Тимчасовим положенням, в якому передбачений тендерний порядок укладення договорів з контрагентами, які обираються конкурсним шляхом.

Зокрема, згідно з абз. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274 “Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти” державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (далі — підприємства), здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку.

Так, на цей час Державі, в особі Фонду державного майна України, належить 75,22 % акцій Відповідача.

Відповідно до пункту 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 р. № 2558 – XII «Про тимчасове положення про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є державним органом.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що державну політику в сфері приватизації здійснює Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації України.

На виконання вказаного Закону Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 155 від 11.02.2004 р. «Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави», відповідно до якої в перелік суб'єктів управління корпоративними правами держави, поряд з іншими, був включений Фонд державного майна України.

У вказаній постанові Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог ч. 1         ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» були чітко розмежовані повноваження кожного з суб'єктів управління корпоративними правами держави.

Зокрема, відповідно до п. 2 абз. 4 розділу 3 зазначеної постанови Фонд державного майна України здійснює управління корпоративними правами держави у відкритих акціонерних товариствах, утворених відповідно до законодавства про приватизацію (корпоратизацію), до яких відноситься Відповідач.

Згідно з п. 4.1. Статуту ВАТ «Турбоатом» Фонд державного майна України є засновником Відповідача, якому належать 75, 22 % статутного фонду товариства.

Таким чином, Відповідач вважає, що він зобов'язаний безпосередньо керуватися вимогами Тимчасового положення, що унеможливлює напряму укласти між ним та Позивачем основний договір поставки без застосування вимог цього положення.

Однак, господарський суд вважає зазначені доводи Відповідача неповними, необґрунтованими і хибними, оскільки вони не відповідають діючому законодавству України, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Тимчасового положення державна закупівля (далі — закупівля) - це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому цим Тимчасовим положенням порядку.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Тимчасового положення державні кошти - це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів.

Пунктом 5 Тимчасового положення передбачено, що Тимчасове положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт — 300 тис. гривень.

Абзацом 5 (щодо встановлення вартісних меж застосування процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти) листа-роз'яснення № 77-27/176 від 03.04.2008 р. до Тимчасового положення визначено, що згідно з пунктом 5 Тимчасового положення, Тимчасове положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт – 300 тис. гривень.

Абзацом 9 вищевказаного Листа – роз'яснення (щодо визначення державних коштів та кола суб`єктів, які здійснюють закупівлі відповідно до Тимчасового положення) передбачено, що пунктом 3 постанови визначено, що державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (далі — підприємства), здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку. Таким чином підприємства до встановлення Кабінетом Міністрів України особливостей здійснення ними закупівлі, здійснюють закупівлі у порядку, встановленому Тимчасовим положенням, не лише за державні кошти, визначені в підпункті 4 пункту 2 Тимчасового положення, а також за інші власні кошти підприємств, отриманні від фінансово – господарської діяльності.

В той же час, згідно з пп. 3 п. 2 Тимчасового положення державна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому Тимчасовим положенням порядку.

Як вже було вказано вище, підпунктом 4 пункту 2 Тимчасового положення визначено, що державними коштами є кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів.

Відповідно до пп. 8 п. 2 Тимчасового положення замовником являється розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку.

Розпорядниками державних коштів, згідно з пп. 13 п. 2 Тимчасового положення, виступають органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи та організації, визначені Конституцією і законодавством України, підприємства, установи чи організації, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів.

Крім того, на виконання ухвали суду від 11.08.2008 р., Відповідачем були надані пояснення та належним чином оформлені документи, які були досліджені та судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність підприємства, крім бюджетних установ, включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до них.

Згідно з п. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року          N 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» було визначено затвердити, схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, такі Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів та звіт про власний капітал, які були затвердженні відповідними положеннями Міністерства фінансів України.

Однак, згідно з пунктом 1 розділу 2 Порядку складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2008 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України від 28 березня 2008 року № 107, квартальні фінансові звіти бюджетні установи, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, складають зовсім за іншими формами фінансової звітності, які містять відповідні коди рядків про отримання коштів з державного або місцевих бюджетів.

Крім цього, Відповідачем були надані листи, відповідно до свого місцезнаходження, з управління Державного казначейства у Фрунзенському районі          м. Харкова (вих. № 3.1-31/428-906 від 26.08.2008 р.) та, як крупного платника податків, з управління Державного казначейства у м. Харкові (вих. № 2.1-04/1930 від 28.08.2008 р.), згідно з якими, управління Державного казначейства повідомляють про те, що у них немає ніяких бюджетних рахунків Відповідача і товариство не є їх клієнтом, а відповідно не фінансується ні з Державного бюджету, ні з місцевих бюджетів.

Таким чином, виходячи з того, що Відповідач здійснює господарську діяльність за власні кошти, а не за державні, які повинні спрямовуватися, виходячи з Тимчасового положення, на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності замовників, суд приходить до висновку про необов'язковість застосування Відповідачем вимог Тимчасового положення при закупівлі товарів, робіт чи послуг незалежно від суми їх вартості.

Враховуючи викладене, а також той факт, що Відповідач не відноситься до підприємств та органів державної влади, які діють за статусом розпорядників державних коштів, Відповідач має всі законні підстави для укладення з Позивачем основного договору без застосування вимог Тимчасового положення.

Оскільки між сторонами 15.04.2008 р. вже було укладено попередній договір, за яким Позивач та Відповідач до 16 травня 2008 року беззаперечно зобов'язались підписати основний договір поставки металопродукції, після чого Позивач здійснив всі необхідні дії та виконав свої обов'язки, передбачені попереднім договором щодо укладення основного договору поставки, Відповідач, відповідно до вимог діючого цивільного та господарського законодавства, зобов'язаний укласти з Позивачем основний договір.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

          Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 179 ГК України зазначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 статті 182 ГК України передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 193 ГК України та 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач же до цього часу належним чином не виконав свого зобов'язання – не уклав з Позивачем основний договір поставки, чим порушив і порушує господарські права Позивача.

Таким чином, ухилення Відповідача від підписання основного договору з Позивачем при наявності діючого попереднього договору від 15.04.2008 р., безумовно, вказує на порушення з боку Відповідача вимог діючого законодавства України та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 ГК України у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Стаття 20 Господарського кодексу України передбачає, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються різними способами, в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Аналогічна правова норма закріплена в ст. 16 ЦК України, яка передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути різні способи, зокрема, спосіб примусового виконання обов'язку в натурі.   

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь – які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, позовні вимоги Позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, ґрунтуються на діючому законодавстві України, а тому вони є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. ст. 1, 12, 33, 43, 49, 82 – 85 ГПК України, ст.ст.  20, 173 – 175, 179, 182, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Турбоатом» (61037, Україна,           м. Харків, проспект Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269, поточний рахунок  № 26008301733007 у Фрунзенському безбалансовому відділенні філії «Комінтернівське відділення Промінвестбанку у м. Харків», МФО 351362) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітон» (69118, Україна,                      м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, код ЄДРПОУ 23853490, поточний рахунок № 26000001301135 в філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Запоріжжя, МФО 313872)  основний договір поставки металопродукції відповідно до попереднього договору поставки, укладеного між ними 15 квітня 2008 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» (61037, Україна, м. Харків, проспект Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269, (69118, Україна, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, код ЄДРПОУ 23853490)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон» (69118, Україна, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, код ЄДРПОУ 23853490, поточний рахунок № 26000001301135 в філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Запоріжжя, МФО 313872) 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

 Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення підписано 16.09.2008р.

Суддя