Постанова

від 23.09.2008 по справі 22/115-08-2610

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/115-08-2610

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" вересня 2008 р. Справа № 22/115-08-2610

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                    Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                   Шевченко В.В.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Тіхонов Р.І.

Від відповідача: Нікішев О.В.

Від ТОВ “Промтоварний ринок”: Швец В.В.

Від ОМУЗР: Польщіна Т.Л.

Від Регіонального відділення ФДМУ по Од. області: Скріпа К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області

від 17.07.2008 року                    

у справі №  22/115-08-2610                                                                                                                                                                                                                                                             

за позовом: Одеської залізниці

за участю третіх осіб на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ “Промтоварний ринок”;

до  відповідача: Одеської міської ради

за участю третьої особи на стороні відповідача: Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради.

про припинення права користування земельною ділянкою,          

ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2008 року Одеська залізниця звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок", а також на стороні відповідача - Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про припинення права постійного користування земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Одеса, 7-й км. Овідіопольської дороги.          

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на підставі наказу Фонду державного майна України від 31.08.2004р. № 1798 “Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації” Регіональним відділенням ФДМУ по Одеської області за договором купівлі - продажу № 755 від 24.12.2004р. було відчужено групу інвентарних об'єктів Одеського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання, розташованих за адресою: м. Одеса, 7-й км. Овідіопольської дороги, на земельній ділянці 48000 кв. м., яка на підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. № 1234-ХХІІІ знаходиться у постійному користуванні Одеської залізниці. Позивач звернувся письмово до міського голови з проханням надати рішення міської ради про припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою та отримав відповідь про неможливість вилучити земельну ділянку із користування Одеської залізниці з посиланням на вказівку першого заступника генерального директора Укрзалізниці, в якій начальникам залізниці та їх заступникам заборонено надавати згоду на вилучення земельних ділянок без погодження у встановленому порядку. Вказуючи на те, що вказівка Укрзалізниці не може суперечити законодавству, яке діяло на час звернення до Одеської міської ради і таким чином останньою в порушення п. 4 ст. 142 Земельного кодексу України не прийнято рішення про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим Одеська залізниця змушена сплачувати податок за користування зазначеною земельною ділянкою, яку фактично використовує ТОВ “Промтоварний ринок”, позивач на підставі ст. ст. 96, 141, 142 Земельного кодексу України просив про задоволення позову.

          В процесі розгляду даної справи позивач заявою від 17.07.2008 року уточнив свої позовні вимоги і на тих же підставах просив господарський суд припинити право постійного користування земельною ділянкою 48 000 кв. м. розташованою за адресою: м. Одеса, 7-й км. Овідіопольської дороги.          

          Одеська міська рада не визнала позов посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства України вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є виключною компетенцією Одеської міської ради, якою ніяких рішень з приводу припинення права постійного користування позивача не приймалося, рішення суду по адміністративній справі про зобов'язання Одеської міської ради прийняти таке рішення в матеріалах справи відсутнє, отже у суду не має правових підстав для застосування ст. 142 Земельного кодексу України.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2008 року у справі (суддя – Торчинська Л.О.) позов задоволено у повному обсязі, припинено право постійного користування земельною ділянкою 48 000 кв. м., розташованою за адресою: м. Одеса, 7-й км. Овідіопольської дороги.          

          Одеська міська рада та Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради у поданих апеляційних скаргах  просять зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обгрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що положеннями ст. 141 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, серед яких відсутня така підстава як рішення суду про припинення права користування. Згідно з положенням ст. 142 ЗК України, на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні, право постійного користування   земельною ділянкою із земель комунальної власності у разі добровільної відмови землекористувача від такого права припиняється виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування з цього приводу, а не на підставі заяви такого землекористувача чи рішення суду. З цього випливає, що землекористувачем має оскаржуватися до адміністративного суду або рішення органу місцевого самоврядування з питання припинення його права постійного користування, або бездіяльність органів місцевого самоврядування щодо цього питання за правилами та в порядку, встановленому діючим КАС України.

          Таким чином, припиняючи право постійного користування земельною ділянкою 48000 кв. м., розташованою за адресою: м. Одеса, 7-й км. Овідіопольської дороги, суд всупереч вимогам ст. 13 Конституції України, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 83, 141, 142 ЗК України перебрав на себе повноваження Одеської міської ради. А також, визнавши бездіяльність Одеської міської ради незаконною господарський суд всупереч ст. 83 ГПК України безпідставно вийшов за межі заявлених по цій справі позовних вимог та перебрав на себе повноваження адміністративного суду.

          Окрім того, скаржники стверджують, що процесуальні правовідносини пов'язані із припиненням права користування Одеською залізницею спірною земельною ділянкою є адміністративно - правовими та мають розглядатися адміністративним судом в межах здійснення ним адміністративного судочинства, а тому суд мав припинити провадження у даній справі, оскільки цей спір не підлягає вирішенню у господарських судах.

          Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею виданого 13.07.2000р. Одеською міською радою на підставі власного рішення від 28.04.2000р. № 1234-ХХІІІ Одеській залізниці надано у постійне користування 377, 06 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для виробничої діяльності.

          24.12.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) та ТОВ “Промтоварний ринок” (покупець) було укладено договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю об'єкт малої приватизації державної власності - групу           інвентарних об'єктів (будівлі, споруди, транспортні засоби) Бази 7-й км Овідіопольської дороги, що складається з нежилих будівель загальною площею 8 414,5 кв. м., розташованих на земельній ділянці 48 000 кв. м. за фактичним використанням.

          Листами № Н-7/221 від 14.04.2006р. та № Н-7/06 від 04.01.2008р. Одеська залізниця повідомила міського голову м. Одеси про укладення зазначеного договору купівлі - продажу та з метою ефективного і раціонального використання земель смуги відведення залізниці відповідно до ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України погодження припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 4,8 га землі смуги відведення та виклала прохання надати рішення міської ради про передачу зазначеної земельної ділянки ТОВ “Промтоварний ринок” і вжити заходи, спрямовані на вилучення її з користування  Одеської залізниці.

          07.02.2008 року  виконавчим комітетом Одеської міської ради було надіслано на адресу Одеської залізниці листа № 03.10/20, в якому зазначено, що за повідомленням прокуратури Одеської області від 12.06.2007р. вказівкою першого заступника генерального директора Укрзалізниці ЦЗ-1 Л-10/11 начальникам залізниці та їх заступникам заборонено надавати згоду на вилучення земельних ділянок без погодження у встановленому порядку з Укрзалізницею, яка підпорядкована Мінтрансзв'язку України.

          Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив із того, що власником спірної земельної ділянки є Одеська міська рада, а відповідно до акту від 13.07.2000р. користувачем земельної ділянки є Одеська залізниця, яка є платником відповідного податку за користування земельною ділянкою, але дана земельна ділянка не використовується Одеською залізницею, а використовується власником об'єктів розташованих на даній земельній ділянці, який також сплачує відповідний податок за користування земельною ділянкою. З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо порушення з боку Одеської міської ради положення ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України, які виразилися у бездіяльності та не прийнятті рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою 48000 кв. м. розташованою за адресою: м. Одеса, 7-й км Овідіопольської дороги та не повідомлення органів державної реєстрації про необхідність внесення змін до акту про користування земельною ділянкою.

          Проте з такими висновками суду погодитися не можна, позаяк вони не ґрунтуються на матеріалах справи та грубо суперечать вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

          Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

          Проте, жодного належного доказу, який би підтверджував вищенаведені висновки місцевого господарського суду у справі не має. Так, у справі відсутні докази того, що власником спірної земельної ділянки є Одеська міська рада, а Одеська залізниця є її постійним користувачем, адже наявний у справі Державний акт на право постійного користування землею від 13.07.2000р., на який посилається суд, таких відомостей не містить. Також у справі відсутні докази того, що Одеська залізниця та власник об'єктів розташованих на спірній земельній ділянці одночасно сплачують відповідний податок за користування цією земельною ділянкою.

          З оскарженого рішення не вбачається, чиє саме право постійного користування земельною ділянкою припинив суд, де саме ця земельна ділянка знаходиться та які її межі, у зв'язку з чим зазначене рішення взагалі неможливо виконати.

          Частиною 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

          Але, зроблене місцевим господарським судом витлумачення наведеної норми закону не відповідає її змісту, оскільки з аналізу цієї правової норми випливає, що лише власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача наділений законодавцем правом приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

          Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції міської ради, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії, а рішення приймаються після обговорення шляхом голосування більшістю голосів.

          Таким чином, враховуючи що чинним законодавством не передбачено автоматичного припинення права постійного користування земельною ділянкою за заявою землекористувача у разі добровільної відмови, то таке припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за наявності відповідного рішення власника земельної ділянки - відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

          Окрім того, відповідно до ст. 190 ЦК України та ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою є частиною майна Одеської залізниці, яка є державним підприємством. Згідно з приписами ст. 73 ГК України та ст. ст. 4, 5, 6 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” все майно Одеської залізниці перебуває у державній власності і входить до сфери управління органу державної влади, у даному випадку Міністерства транспорту та зв'язку України. За таких обставин, відмова Одеської залізниці від права постійного користування земельною ділянкою потребує погодження цього питання з вказаним Міністерством. Таке погодження в матеріалах справи відсутнє.

          Таким чином, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд  неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які недоведено та грубо порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке з цих підстав підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

          Викладені в апеляційних скаргах доводи скаржників про те, що дана справа є такою, що підсудна адміністративному суду, є помилковими.

          За визначенням термінів, що дається у ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, згідно з положеннями ст. 3 цього Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх права і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а цей суб'єкт, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

          Спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду у даній справі, виникли у зв'язку із зверненням Одеської залізниці до Одеської міської ради із заявою про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою. Позивач, як землекористувач бажає припинити своє право користування цією земельною ділянкою. Тобто, предметом спору у справі є право користування спірною земельною ділянкою, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача скаржникам підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання апеляційних скарг в сумі 42 грн. 50 коп. кожному.                    

Керуючись  ст. ст.  99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційні скарги Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради  задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2008 року у справі №  22/115-08-2610 скасувати і стягнення за ним припинити.

          У задоволенні позову відмовити.

          Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26006000031, МФО: 328801, ОКПО: 26133678 АБ “Експрес - Банк” в м. Одесі) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1) та Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняхівського, 9) судові витрати в сумі 42 грн. 50 коп. кожному.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                     Бєляновський В.В.

         Судді                                                                  Мирошниченко М.А.

                                                                                      Шевченко В.В.