Рішення

від 29.09.2008 по справі 38/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/132

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.09.08 р.                                                                                    Справа № 38/132                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” Київська область м. Вишгород

до відповідача: Спільної фірми “Вікір” м.  Донецьк

про стягнення  11 257грн.33коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Бабаєва О.Е., директор філії за дов. № 24/03/08-02Ю від 24.03.2008р.

від відповідача:  не з'явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” Київська область м. Вишгород, звернувся до господарського суду з позовом до Спільної фірми “Вікір” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 6200 грн., суми штрафних санкцій з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 136 грн. 40 коп., суми штрафних санкцій з урахуванням пені 1820 грн 93 коп., штрафу у розмірі 50% від загальної суми заборгованості, що складає 3100 грн., а всього 11 257,33 грн.

        В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №12 від 17.01.2007р. та договір про відступлення права вимоги № 51 від 18.06.2008р.

05.09.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 29.08.2008р. № 14/4-20/1001, відповідно до якого Спільна фірма “Вікір” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 21965049) та знаходиться за адресою:  83017, м. Донецьк, Калінінський  район, бул. Шевченка, 31 який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до  матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з”явився, про причину неявки суд не повідомив, документи, витребувані судом не представив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу господарського суду поштовими повідомленнями № 976065 9 та 864438 із позначкою “за зазначеною адресою не проживає”.

Позивач звернувся до суду із клопотання від 10.09.2008р., в якому навів фактичне місцезнаходження відповідача та просив суд направляти процесуальні документи за вказаною адресою, яке судом розглянуто, прийнято до уваги, залучено до матеріалів справи та задоволено.

26.09.2008р. на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 3468,55 грн., інфляційні у розмірі 2056,30 грн. та заборгованість у сумі 6200 грн., від пені  позивач відмовився, яка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.09.2008р. позивач надав суду пояснення, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті позивач був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні  позивач надав  клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          17.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна текстильна компанія –Донецьк” ( за договором –продавець ) а Спільною фірмою “Вікір”                м. Донецьк ( за договором – покупець ) було укладено договір № 12, предмет якого передбачав, що продавець зобов”язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов”язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняті та оплатити товар.

          Згідно п. 3.1 сума договору складає з урахуванням ПДВ 6 937,10 грн.

          Пунктом 3.2. договору передбачалося, що товар оплачується покупцем протягом 30 днів з моменту поставки товару.

          Пунктом 4.2 договору встановлено, що датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

          Товар був поставлений покупцю на суму 6200 грн., що підтверджено видатковою накладною № д-0057 від 17.01.2007р. та довіреністю серії ЯМЖ № 321308 від 16.01.2007р.

          18.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна текстильна компанія –Донецьк”( за договором – первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” ( за договором – новий кредитор, позивач у справі) був укладений договір про відступлення права вимоги № 51, за яким первісний кредитор відступає (передає право вимоги), а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на тих підставах, що між сторонами в юридичній природі правовідносин було здійснено поставки товарів, робіт, надання послуг та таке інше, що свідчить про наявну та не сплачену на день відступлення права вимоги дебіторської заборгованості або невиконання чи неналежне виконання зобов”язнь перед первісним кредитором на підставах, в строки, на суму, по боржнику – Спільній фірмі “Вікір”, що знаходиться за адресою: 83017, м. Донецьк, пр. Ілліча, 21/24 ( п.1.1 договору).

          Пунктом 1.3  вказаного договору встановлено, за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі основного боргу (в тому числі, прострочені), визначені в додатку до цього договору, а також на власний розсуд, сум пені за несвоєчасне виконання зобов”язань, збитків, понесених у зв”язку із інфляцією, 3% річних, а також витрат, понесених новим кредитором у зв”язку із стягненням боргу, спонуканням до належного виконання зобов”язань та таке інше.

          Пунктом 4.2 договору передбачено, що новий кредитор не пізніше 30 календарних днів після підписання договору про відступлення права вимоги повинен сповістити про це боржника.

          На виконання вимог цього пункту договору, боржник був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги, що підтверджено повідомленням від 04.07.2008р. № 04/07/08.

          До теперішнього часу сума заборгованості у розмірі 6200 грн. за отриманий товар не погашена, тому позивач наполягає на її стягненні з відповідача.

          Крім того, посилаючись на п. 8.2 договору № 12 від 17.01.2007р. просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 50% від суми, зазначеної у п.3.1 договору у випадку порушення покупцем п.3.2 стосовно оплати товару у розмірі 3468,55 грн., а також просить стягнути інфляційні за весь період прострочення з 17.02.2007р. по серпень 2008р. у розмірі 2056,30 грн.

Від стягнення пені у розмірі 1820,93 грн. позивач відмовився.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір № 12 від 17.01.2007р, видаткову накладну № д-0057 від 17.01.2007р.,, довіреність серії ЯМЖ № 321308, договір про відступлення права вимоги № 51 від 18.06.2008р., повідомлення, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товарі після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документі на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Згідно ч. 1 п.1 ст. 512 ЦК України кредитор у  зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов”язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 514 ЦК України).

Суд вважає, оскільки відповідач у встановлений в договорі строк не розрахувався з позивачем,  його вимога щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 6200 грн. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 8.2 договору № 12 від 17.01.2007р. передбачено, у випадку порушення покупцем п.3.2 договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від суми, зазначеного у п.3.1 договору.

На підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення штрафу у розмірі 3468,55 грн. є обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу інфляційні за період з 17.02.2007р. по серпень 2008р. у розмірі 2056,30 грн., які підлягають задоволенню.

У зв'язку із відмовою позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 1820грн. 93 коп., суд вважає, що провадження у справі слід припинити в цій частині.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 230 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 512, 514, 526, 530, 546, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49,  75, 78, п. 4 ст.80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” Київська область м. Вишгород до Спільної фірми “Вікір” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 6200 грн., штрафу у розмірі 3468,55 грн., інфляційних у розмірі 2056,30  грн. задовольнити.

          Стягнути з Спільної фірми “Вікір” м. Донецьк (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 31, р/р 26002000001043 в АБАК “Експрес-Банк” м. Донецьк, ЄДРПОУ  21965049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” Київська область м. Вишгород  (07300, Київська область, м. Вишгород, вул.Полуденка,1 р/р 26006013000001 в ЗАТ “Внешторгбанк” м. Київ, ЄДРПОУ 31513808, МФО 380195) заборгованість у розмірі 6200 грн., штраф у розмірі  3468,55 грн.., інфляційні 2056,30  грн. та  держмито у сумі         122, 35 грн., витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1820грн. 93 коп. у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Рішення оголошено у судовому засіданні 29.09.2008року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2—сторонам у справі