Постанова

від 24.09.2008 по справі 56/140-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

56/140-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2008 р.                                                           Справа № 56/140-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Афанасьєв В.В. ,  Бухан А.І.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Васильєва І.П. –дов., Луценка С.І. –дов.

відповідача – Вітер М.В. –дов., Завадського С.О. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2045Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08 серпня 2008 року по справі справі № 56/140-08 (н.р.37/370-07)

за позовом Фермерського господарства «Сила», с. Уди Золочівського району Харківської області

до  Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут землеустрою», м. Харків

про визнання проекту договору таким, що суперечить законодавству та зобов'язання укласти договір

встановила:

Позивач, Фермерське господарство «Сила», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати таким, що суперечить законодавству проект договору № 860 запропонований ДП  «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»щодо встановлення вартості виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фермерському господарству «Сила»безоплатно у спільну власність відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, в сумі 3284,40 грн. Зобов'язати ДП  «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»укласти з фермерським господарством «Сила»договір  на виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фермерському господарству «Сила»безоплатно у спільну власність відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, за ціну, яка не перевищує встановлену ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»від 20.01.05 року суму –153 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 серпня 2008 року у справі №56/140-08 (н.р.37/370-07) (суддя Кухар Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач –ФГ «Сила»з вказаним рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08 серпня 2008 року у справі №56/140-08 (н.р.37/370-07)  скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити - визнати проект договору таким, що суперечить законодавству та зобов'язати укласти договір.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апелянта та на обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

       Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2006р. по справі № 53/286-06, 28.08.1990р. була проведена державна реєстрація фермерського господарства «Сила». Учасниками даного фермерського господарства стали члени однієї родини: Луценко СІ., Луценко К.Ф., Луценко О.С., Ємельянова Т.С. та Ємельянов О.І.

Для створення фермерського господарства «Сила»було надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 20,0 га, в тому числі ріллі 9,31 га із земель запасу Удянської сільської ради, розташованих поблизу фермерського господарства «Сила», та видано державний акт на право користування цією землею серії Б № 073208 1990 року.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2006р. по справі № 53/286-06, для розширення фермерського господарства «Сила», відповідно ч. 2 ст. 32 та ч. 1 ст. 32 Земельного кодексу України, за заявою його членів, рішенням XV сесії XXIII скликання Золочівської районної ради від 29.05.2001р. було надано згоду на виділення ФГ «Сила»у постійне користування земельної ділянки загальною площею 12,0 га, в тому числі ріллі - 12,0 га, із земель запасу Удянської сільської ради, розташованих поблизу фермерського господарства.

Тобто було передано у постійне користування на підставі державного акту  лише 20,0 га та надано право на отримання в постійне користування ще 12,0 га. Позивач не скористувався своїм правом та не оформив  додатково надану  земельну ділянку належним чином у встановленому законом порядку. Тобто на цей час земельна ділянка розміром 12,0  га  не відведена в натурі (на  місцевості ) та у позивача немає правовстановлюючих документів.

Вищевказаним рішенням господарського суду Харківської області у справі           № 53/286-06 було визнано право фермерського господарства «Сила»на отримання у спільну сумісну власність земельної ділянки загальною площею 31,05 га, згідно визначеної Удянською сільською радою Золочівського району Харківської області норми - 6,21 га на 1 людину.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2006р. по справі № 53/286-06, розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. № 552 у спільну сумісну власність членам фермерського господарства: Луценку С.І., Луценко К.Ф., Луценку О.С., Ємельяновій Т.С., Ємельянову О.І. було передано земельну ділянку загальною площею 31,05 га із земель, які були надані в постійне користування фермерському господарству «Сила»для ведення фермерського господарства та розташовану за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради.

Тобто вищевказаними рішенням та розпорядженням було надане лише право на отримання земельної ділянки.

Статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство»встановлений порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Згідно пункту 1 цієї статті, для  отримання  (придбання)  у  власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Як зазначено у пункті 2 даної статті, заяву громадянина про надання  земельної  ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки, який погоджується та затверджується відповідно до закону.

З метою належного оформлення правовстановлюючих документів на виділену земельну ділянку, позивач звернувся до відповідача для виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

Відповідачем був розроблений проект договору № 860 від 03.03.2007р., згідно п. 1.1. якого, Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (відповідач) приймає на себе виконання наступних робіт: технічна документація із землеустрою щодо організації території земельних ділянок громадян та складання державних актів на право спільної сумісної власності на земельні ділянки із земель фермерського господарства «Сила»на території Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області.

Пунктом 2.2. даного проекту договору було передбачено, що за виконану роботу Замовник (позивач) повинен був перерахувати Виконавцю (відповідачу) кошти відповідно з протоколом договірної ціни в сумі 3284,40 грн. в т.ч. ПДВ 547,40 грн.

Аналізом матеріалів справи та дослідженням наданих сторонами доказів,  суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ФГ Сила».

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що при виготовленні  технічної  документації із землеустрою щодо складання документації,  що посвідчує право на  земельну  ділянку, проводиться комплекс геодезичних робіт з прив'язкою меж ділянок до єдиної геодезичної мережі та оформлення бланків  державних  актів. Виконання вказаних робіт проводиться за кошти громадян на підставі укладеного договору з визначенням терміну та  вартості  зазначених робіт.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі договорів між юридичними, фізичними особами та розробниками документації із землеустрою. Згідно з ч.2 та ч.3 ст.26 вищезгаданого закону, розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України та договором.

Відповідно до пункту «г»ч.1 та ч.2 ст.27 згаданого закону, замовники документації із землеустрою визначають за погодженням із розробником документації з землеустрою вартість робіт, термін їх виконання і порядок їх оплати. Замовники документації за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладання з ним договору,  якщо інше не передбачено законодавством України.

У разі  невиконання  або  неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації несуть відповідальність, передбачену договором і законом (ст.28 згаданого закон).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про землеустрій», документацією із  землеустрою є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій»передбачено, що документація із  землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Відповідно до Закону України «Про землеустрій», розмежовуються поняття виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують право на земельну ділянку.

Як встановлено судом, включення у кошторис робіт, які не входять до складу землевпорядних робіт для видачі державного акту на право приватної власності , було обумовлено відсутністю у замовника (позивача) проекту відведення земельної ділянки загальним розміром 12,0 га, на виділення якої позивачу було надано згоду рішенням XV сесії XXIII скликання Золочівської районної ради від 29.05.2001р. Тобто, позивач користувався цією часткою виділеною йому для ведення фермерського господарства землі без належного оформлення права користування нею. Проте, на іншу частину спірної земельної ділянки у розмірі 20,0 га позивачу було видано державний акт на право користування (серія Б № 073208 1990 року), про що було зазначено раніше.

Таким чином у разі розробки технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку розміром 31,0 га у землевпорядної організації не має матеріалів польових топографо-геодезичних робіт і плану земельної ділянки, складеного за результатами кадастрової зйомки  на 12,0 га оскільки вона не виділена в натурі.

Згідно кошторису на проектні (вишукувальні) роботи, який було надано відповідачем, до складу робіт із землеустрою  відповідачем були включені польові роботи, а саме: роботи з визначення координат пунктів геодезичної мережі 2 розряду і розпізнавальних знаків 1 категорії складності, роботи з прокладення теодолітних ходів, а також витрати на відрядження, які не входять до складу землевпорядних робіт для видачі державного акту на право приватної власності та оплачуються замовником додатково.

Вартість робіт із землеустрою визначається, згідно з кошторисом на виконання робіт, який складається на підставі Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг і , які затверджено наказом Держкомзему України, Мінфіну, Мінекономіки від 15.06.01, N 97/298/124  та зареєстровано в Мін'юсті України 10.07.2001р. за N 579/5770.

Таким чином, у визначену у проекті договору № 860 від 03.03.2007р. вартість робіт - 3284,40 грн. була включена вартість не тільки за виготовлення документа, який посвідчує право власності позивача на земельну ділянку, а й вартість виконання робіт, які не входять до складу робіт із землеустрою, але без виконання яких є неможливим виготовлення технічної документації та складання державних актів на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст .12 Закону України «Про фермерське господарство», землі фермерського господарства можуть складатися із:

1. земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

2. земельних ділянок, що належить громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної  власності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про фермерське господарство», члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки ( паю).

Згідно пункту 5 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 23.11.2006р. № 552 у спільну сумісну власність членам фермерського господарства: Луценку С.І., Луценко К.Ф., Луценку О.С., Ємельяновій Т.С., Ємельянову О.І. було передано земельну ділянку загальною площею 31,05 га із земель, які були надані в постійне користування фермерському господарству "Сила" для ведення фермерського господарства та розташовану за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради.

Тобто, згідно цього розпорядження, земельна ділянка була передана громадянам - членам фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 наказу Держкомзему України від 12.08.2004р. № 264 «Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2004р. за № 1042/9641, зі змінами та доповненнями, встановлено, що розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту «а»частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, для ведення фермерського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств,  розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

З вищенаведених нормативних актів вбачається, що розмір вартості робіт із землеустрою (не більше дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, поширюється тільки на випадки безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до ст. 121 Земельного Кодексу .

Тобто, відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, безоплатно земельні ділянки можуть бути передані тільки громадянам а не юридичним особам.

Згідно з Законом України «Про фермерське господарство», право на одержання безоплатно земельної ділянки в межах частки паю, мають громадяни - члени фермерського господарства, які надають свої земельні ділянки які належать їм на праві приватної власності у спільне користування для ведення фермерського господарства. Фермерське господарство, як юридична особа набуває право на земельну ділянку з інших підстав, які передбачені чинним законодавством.

З вищевикладеного вбачається, що згідно чинного законодавства, земельні ділянки державної власності можуть бути безоплатно передані для ведення фермерського господарства лише громадянам - членам фермерського господарства, тому договір на виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана безоплатно у спільну сумісну власність громадянам - членам фермерського господарства, а не  фермерському господарству «Сила», не може бути укладеним позивачем, як юридичною особою, на  умовах викладених у позовній заяві.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставним, спростовуються доданими до матеріалів справи доказами та не підлягають задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Наведені відповідачем  у обґрунтування  своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені ні матеріалами справи, ні додатково наданими під час розгляду апеляційної скарги  письмовими документами.

Також, суд апеляційної інстанції враховує положення чинних Цивільного та господарського кодексів, які регулюють питання укладання договорів.

Згідно ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Такі особливості викладені в статті 187 ГК України, положення якої відсутні в ЦК України.

Відповідно до ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Спірний проект договору не укладається за державним замовленням та в діючому законодавстві України немає закону, який би передбачав обов'язковість його укладання. Попередній договір сторонами не укладався.

За таких обставин та враховуючи, що сторони не досягли згоди з усіх істотним умов, спірний проект договору не може бути укладеним за рішенням суду. Він повинен бути укладений за взаємним волевиявленням сторін.

При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідач не є єдиною організацією, що виконує необхідні позивачу роботи, та позивач не позбавлений права звернутися до іншої компетентної особи з питання виконання відповідних робіт.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської області від 08 серпня 2008 року по справі № 56/140-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.  

                                 суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 суддя                                                                     Бухан А.І.