Постанова

від 22.09.2008 по справі 5020-1/015

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1/015

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

16 вересня 2008 року   Справа № 5020-1/015

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, закрите акціонерне товариство "С. Перовської";

відповідача:  не з'явився,  Науково-виробниче об'єднання  "Селта";

відповідача: Кузьміна Марія Юріївна, довіреність № б/н від 07.11.07,  Кривда Валерій Іванович (повноваження перевірені), наказ № 1  від 02.01.03,  Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Зелат";

третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;

третьої особи: не з'явився, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 18 серпня 2008 року у справі № 5020-1/015

за позовом           закритого акціонерного товариства "С. Перовської" (вул. С. Перовської,Севастополь,99013; смт. Любимівка, м. Севастополь, 99013)

до          

1. Науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації  та електрифікації сільського господарства" Української академії аграрних наук   (вул. Київська, 76,Сімферополь,95034)

2.  товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат" (вул. Несторова, 22,Кача, м. Севастополь,99804)

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради  (вул. Папаніна, 1а,Севастополь,99001)

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, закрите акціонерне товариство "С. Перовської", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідачів, Науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації  та електрифікації сільського господарства" Української академії аграрних наук, приватного підприємства "Зелат", третя особа - комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.01.2003, укладеного між Науково-виробничим об'єднанням "Селта" та приватним підприємством "Зелат", та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення приватного підприємства "Зелат" з незаконно зайнятих ним трьох дерев'яних каркасних будівель на фундаменті, які знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Батарейна, 1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є законним власником проданого майна, яке є складовою частиною цілісного майнового комплексу закритого акціонерного товариства ім. С. Перовської, викупленого в процесі приватизації за договором купівлі-продажу №19/40 від 10.03.1994. Позивач стверджує, що НВО „Селта" не було власником спірного майна та не має правовстановлюючих документів на майно, яке продало від свого імені всупереч волі власника.

Ухвалою місцевого суду від 06.05.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

30.05.2008 в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну відповідача приватного підприємства „Зелат" на товариство з обмеженою відповідальністю „Зелат”, який є правонаступником приватного підприємства „Зелат".

30.05.2008 НВО „Селта" було заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т. 1, а.с.115-117), оскільки є рішення у справі №20-5/422 за позовом ТОВ „Зелат" до НВО „Селта", треті особи: Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради, закрите акціонерне товариство С. Перовської, про визнання права власності. Судом вказане клопотання залишено без задоволення з огляду на відсутність підстав вважати зазначені спори такими, які виникли між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Заявою від 25.06.2008 позивач зменшив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.01.2003, відмовившись від вимоги щодо виселення приватного підприємства "Зелат" з незаконно зайнятих ним трьох дерев'яних каркасних будівель, у зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Зелат" на даний час не володіє спірними будівлями.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.08.2008 у справі № 5020-1/015 (суддя Алсуф'єв В.В.) позов закритого акціонерного товариства "С. Перовської" задоволений. Визнаний недійсним договір купівлі-продажу трьох дерев'яних каркасних будівель на фундаментах, укладений 20.01.2003 Науково-виробничим об'єднанням "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації  та електрифікації сільського господарства" Української академії аграрних наук та приватним підприємством  "Зелат".

                    З Науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" Української академії аграрних наук на користь закритого акціонерного товариства "С. Перовської"  стягнуто державне мито в сумі 42,50 грн. та 59,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    З товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат" на користь закритого акціонерного товариства "С. Перовської"  стягнуто державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59,00 грн.

                    Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Зелат" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

                    Підставою для скасування зазначеного судового рішення  заявник скарги вважає неповне  з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального і процесуального  права.

                    Так, заявник скарги вказує на те, що судом, в порушення пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, оскільки є рішення у справі №20-5/422 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Зелат” про визнання права власності між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

                    Окрім того, за твердженням відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю „Зелат” придбало майно у добросовісного власника - НВО „Селта" на підставі договору від 20.01.2003, а тому покупець є добросовісним набувачем і у нього виникає право власності на спірні об'єкти.

                    З причин зайнятості в іншому судовому процесі судді Гонтаря В.І., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 здійснено його заміну на суддю Голика В.С.

                    У судовому засіданні 16.09.2008 представники товариства з обмеженою відповідальністю „Зелат” підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просили рішення суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка представників сторін не є обов'язковою, а також те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників учасників судового розгляду, які не з'явилися.

На підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.01.2003 між НВО „Селта" (продавець) та приватним підприємством „Зелат" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу трьох дерев'яних каркасних будівель на фундаментах, що розташовані на території дитячого оздоровчого табору  „Ентузіаст" (т.2, а.с. 104-105).

Згідно з пунктом 1.3 цього договору передача будівель продавцем та придбання їх покупцем здійснюється протягом 10 днів з моменту набрання чинності договору та оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до договору його об'єкт та місце розташування чітко не визначені, що заважає ідентифікувати його саме як нерухоме майно, що розташоване саме по вул. Батарейна, 1 в с. Любимівка м. Севастополя.

Згідно з рахунком №41 від 20.01.2003 (т. 2, а.с. 108) та платіжним дорученням №1 від 24.01.2003 (т. 2, а.с. 107), які надані товариством з обмеженою відповідальністю „Зелат" в якості доказів виконання договору, купівлі-продажу підлягав „комплект сборных дерев. домиков согласно договора от 20.01.2003" та відповідно до платіжного доручення - „б/у конструкции сбор. деревян. дом. по сч. 41 от 20.01.03".

Актом технічного дослідження Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю № 2214 від 08.08.2007 встановлено, що вказані будинки віднесені до категорії капітальних будівель.

Вважаючи зазначений договір недійсним, позивач стверджує, що НВО „Селта" не є власником спірного майна та не має правовстановлюючих документів на майно, яке продало від свого імені всупереч волі власника, оскільки спірне майно є складовою частиною цілісного майнового комплексу закритого акціонерного товариства ім. С. Перовської, викупленого в процесі приватизації за договором купівлі-продажу №19/40 від 10.03.1994, укладеним між позивачем та Севастопольським регіональним відділенням Фонду Державного майна України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі, тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення відсутні.

Так, оспорюючи дійсність договору, позивач стверджує, що він не відповідає чинному законодавству і є недійсним в силу статті 48 Цивільного кодексу УРСР.

На момент укладення спірного договору 20.01.2003 спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з зазначеної дати.

Оскільки договір укладений до вступу в силу Цивільного кодексу України, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку відносно застосування до спірних правовідносин норм ЦК УРСР.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що у договорі від 20.01.2003 відсутня вказівка на те, що продавець - НВО „Селта" є власником спірних будинків. Останнім, на вимогу суду, не надано жодних правовстановлюючих документів або будь-яких доказів того, що станом на 20.01.2003 він був власником спірних будівель, та відповідно, мав право продажу спірних об'єктів, що  підтверджується письмовими поясненнями представника НВО „Селта" Перепелиці А.Б. від 30.05.2008, який мав належним чином оформлені повноваження представляти інтереси НВО „Селта", зокрема, оригінал довіреності, виданої директором НВО „Селта” Красніченко А.Л. (т. 2, а.с. 43, 51).

Водночас встановлено, що 10.03.1994 за договором купівлі-продажу №19/40 (т.1, а.с.25-27,34,35) цілісний майновий комплекс орендного підприємства ім. Софії Перовської був викуплений Організацією орендарів орендного підприємства ім. Софії Перовської, яка у подальшому була перетворена в закрите акціонерне товариство С. Перовської, відповідно до статуту позивача. (т.1, а.с. 12-24).

У складі викупленого позивачем в процесі приватизації майна містяться спірні будинки трудового табору за адресою: м. Севастополь, с. Любимівка, вул. Батарейна 1, про що свідчить перелік викупленого майна - додаток до договору №19/40 від 10.03.1994 (т.1, а.с.28-31), перелік майна, переданого у власність покупцю від 11.04.2006 (т.1, а.с. 37-40), інвентаризаційний опис від 01.01.1994 (т.2, а.с.55-56), інвентарна картка №9491.103.03 (т.2, а.с. 57).

Згідно з довідкою Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 28.09.2004 (вих. №5-2/2429) трудовий табір закритого акціонерного товариства С. Перовської розташований за адресою: м. Севастополь, с. Любимівка, вул. Батарейна, 1 (т.1, а.с. 59).

Крім того, актом від 29.05.2008 представників закритого акціонерного товариства С. Перовської з виходом на місце підтверджено (т.2, а.с.47), що спірні будинки на схематичному плані Інвентаризаційної справи домоволодіння №1 (трудовий табір) по вул. Батарейна м. Севастополя відображені під номерами 1, 2, 3 (т.1, а.с.65).

Відповідно до вимог статей 224, 225 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, власник має право витребувати майно навіть від добросовісного набувача, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі (стаття 145 Цивільного кодексуУРСР).

Оскільки судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів та пояснень правомірно встановлено, що предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором є, зокрема, спірні будівлі, які належать на праві власності позивачу, НВО „Селта", здійснюючи продаж вказаних будиночків, не було їх власником та не мало право продавати майно, а тому договір від 20.01.2003 суперечить вимогам статті 225 Цивільного кодексу УРСР та підлягає визнанню недійсним на підставі статті 48 цього кодексу.

При цьому, судом встановлено, що спірне майно не вибувало з володіння позивача або будь-яким чином відчужувалось, у зв'язку з чим підстави для застосування реституції відсутні.

Одночасно суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому, позивач, заявивши клопотання про поновлення строку позовної давності вказував на те, що про існування договору від 20.01.2003 йому стало відомо лише 17.09.2007, а про те, що продані за цим договором будівлі є будинками, що належать закритому акціонерному товариству С. Перовської, стало відомо тільки 27.11.2007 при розгляді Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення у справі № 20-5/422 за позовом ТОВ „Зелат" до НВО „Селта", треті особи: Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради, закрите акціонерне товариство С. Перовської, про визнання права власності.

Дійсно, позивач не є стороною спірного договору, однак, оскільки після укладення договору за участю позивача розглядалась справа №20-5/422, він повинен був дізнатися про порушення свого права, тому місцевим господарським судом цілком вірно зроблений висновок про те, що строк позовної давності станом на день звернення з позовом до суду не закінчився.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні клопотання щодо припинення провадження у справі, оскільки наявність рішення суду про визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Зелат" ніяким чином не може вплинути на юридичні факти, які є предметом у даній справі.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом правильно з'ясовані виниклі між сторонами права і обов'язки, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому твердження заявника скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Зелат” залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.08.2008 у справі № 5020-1/015 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                В.М. Плут