Ухвала

від 02.02.2012 по справі 349-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

349-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

УХВАЛА

< Список (При необходимости выбрать) > 

< Список (При необходимости выбрать) > 

02.02.2012Справа №5002-15/349-2012

За позовом  Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (95006, АР Крим,                              м. Сімферополь, вул. Казанська, 27) в інтересах держави в особі Міністерства                        оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрянофлотський , 6, ідентифікаційний                     код 00034022)

До відповідача  Приватного підприємства «Таврійський правовий центр»  (95001, АР Крим,                              м. Сімферополь, вул. Ангарська, б. 38-б, ідентифікаційний код 35941859)

Про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

                                                                                        Суддя ГС  АР  Крим І.А.Іщенко

Представники:

Від сторін – не викликались.

Обставини справи: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства   оборони України звернувся  до  господарського  суду                      Автономної   Республіки Крим із позовом до  Приватного підприємства «Таврійський                      правовий центр»  про визнання права власності на нерухоме майно нежитлові приміщення загальною вартістю 1 млн. 522 тис. 03 грн. нежитлові приміщення літер Г-склад площею 672,4 кв. м., Д-склад площею 673,8 кв. м., Е-склад площею 689,3 кв. м., Ж-склад площею 712,9 кв. м., О-адміністративне приміщення площею 145,7 кв. м., Щ-сушилка площею 207,5 кв. м., Є-сушилка площею 364,0 кв. м., Ю-ангар площею 1 439,6 кв. м., 1Н-туалет,                            А-адміністративна будівля площею 128,3 кв. м., Б-адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В-склад площею 207,7 кв.м., М-учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н-склад                           площею 583,8 кв.м., Р-адміністративне приміщення площею 52,2 кв.м., Т-склад площею 66,1 кв.м., У-майстерня площею76,1 кв.м., Ф-щитовка площею 24,1 кв.м., Ч-склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м., 1Г-пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д –                                адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К – склад площею 7,7 кв.м., 1Л площею 109 кв.м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38б в м. Сімферополі  та витребування майна з чужого незаконного володіння нежитлові приміщення літер Г-склад площею 672,4 кв. м., Д-склад площею 673,8 кв. м., Е-склад площею 689,3 кв. м., Ж-склад площею 712,9 кв. м., О-адміністративне приміщення площею 145,7 кв. м., Щ-сушилка площею 207,5 кв. м., Є-сушилка площею 364,0 кв. м., Ю-ангар площею 1 439,6 кв. м., 1Н-туалет,                            А-адміністративна будівля площею 128,3 кв. м., Б-адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В-склад площею 207,7 кв.м., М-учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н-склад                           площею 583,8 кв.м., Р-адміністративне приміщення площею 52,2 кв.м., Т-склад площею 66,1 кв.м., У-майстерня площею76,1 кв.м., Ф-щитовка площею 24,1 кв.м., Ч-склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м., 1Г-пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д –                                адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К – склад площею 7,7 кв.м., 1Л площею 109 кв.м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38б в м. Сімферополі  

У прохальній           частині позовної заяви в пункті 3 в порядку забезпечення позову                    позивач просить суд, вжити заходів щодо забезпечення позову та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження чи зміну правового статусу спірних об'єктів, а саме нежитлових  приміщення літер Г-склад площею 672,4 кв. м., Д-склад площею 673,8 кв. м., Е-склад площею 689,3 кв. м., Ж-склад площею 712,9 кв. м., О-адміністративне приміщення площею 145,7 кв. м., Щ-сушилка площею 207,5 кв. м., Є-сушилка площею 364,0 кв. м., Ю-ангар площею 1 439,6 кв. м., 1Н-туалет,  А-адміністративна будівля площею 128,3 кв. м., Б-адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В-склад площею 207,7 кв.м., М-учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н-склад  площею 583,8 кв.м., Р-адміністративне                             приміщення площею 52,2 кв.м., Т-склад площею 66,1 кв.м., У-майстерня площею76,1 кв.м., Ф-щитовка площею 24,1 кв.м., Ч-склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м.,                                      1Г-пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д – адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К – склад площею 7,7 кв.м., 1Л площею 109 кв.м., військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38б в м. Сімферополі.

Розглянувши вказане прохання, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів до забезпечення позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть                    виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням             співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти              певні дії.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог,                          передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних                                 обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового                  характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми,                   цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може                        зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським                     судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.                  Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням                   співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти                певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного                   зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення                       відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Прокурор  дане клопотання обґрунтовує, наступним, спірне майно було декілька разів перепродане, а останній раз передано ТОВ «Крим-Геометр» до установчого фонду                           приватного підприємства «Таврійський правовий центр» після того, як господарським судом Автономної Республіки Крим було винесено рішення про витребування цього майна                    свідчить про намагання уникнути обов'язку повернення майна, про всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України не надав суду необхідних і                            достатніх доказів, з яких можна зробити достатньо    обґрунтоване припущення, що                          відповідач має  намір вчинити дії щодо свого майна, та  грошових коштів, а також не                   представив суду обґрунтованих доказів того, що не вживання заходів забезпечення позову може  ускладнити виконання рішення.

Таким чином, ненадання суду необхідних доказів, з якими закон пов'язує                                необхідність вжиття заходів до забезпечення позову є підставою для залишення заяви без              задоволення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011, статтею 106 ГПК передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись статтям 66, 67, 86, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора  про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.