Рішення

від 13.04.2012 по справі 349-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2012Справа №5002-15/349-2012

За позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Казанська, 27) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022)

До відповідача Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, 38-Б; ідентифікаційний код 35941859)

Про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор - Рибкін О.Ю., посвідчення № 379

Від позивача - ОСОБА_3, представник, довіреність № 220/722/д від 16.11.2011

Від відповідача - Шалигін Д.М., керівник

Обставини справи: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом Приватного підприємства «Таврійський правовий центр», в якому просить суд:

- визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною вартістю 1 522 003,00 грн. нежитлові приміщення літер Г - склад площею 672,4 кв.м., Д - склад площею 673,8 кв.м., Е - склад площею 689,3 кв.м., Ж - склад площею 712,9 кв.м., О - адміністративне приміщення площею 145,7 кв.м., Щ - сушилка площею 207,5 кв.м., Є - сушилка площею 364,0 кв.м., Ю - ангар площею 1426,5 кв.м., Я - ангар площею 1439,6 кв.м., 1Н - туалет, А - адміністративна будівля площею 128,3 кв.м., Б - адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В - склад площею 207,7 кв.м., М - учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н - склад площею 583,8 кв.м., Р - адміністративне приміщення площею 52,2 кв.м., Т - склад площею 66,1 кв.м., У - майстерня площею 76,1 кв.м., Ф - щитова площею 24,1 кв.м., Ч - склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м., 1Г - пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д - адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К - склад площею 7,7 кв.м., 1Л - площею 109,00 кв.м. військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38-Б в м. Сімферополі;

- витребувати у Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною вартістю 1 522 003,00 грн. нежитлові приміщення літер Г - склад площею 672,4 кв.м., Д - склад площею 673,8 кв.м., Е - склад площею 689,3 кв.м., Ж - склад площею 712,9 кв.м., О - адміністративне приміщення площею 145,7 кв.м., Щ - сушилка площею 207,5 кв.м., Є - сушилка площею 364,0 кв.м., Ю - ангар площею 1426,5 кв.м., Я - ангар площею 1439,6 кв.м., 1Н - туалет, А - адміністративна будівля площею 128,3 кв.м., Б - адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В - склад площею 207,7 кв.м., М - учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н - склад площею 583,8 кв.м., Р - адміністративне приміщення площею 52,2 кв.м., Т - склад площею 66,1 кв.м., У - майстерня площею 76,1 кв.м., Ф - щитова площею 24,1 кв.м., Ч - склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м., 1Г - пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д - адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К - склад площею 7,7 кв.м., 1Л - площею 109,00 кв.м. військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38-Б в м. Сімферополі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне нерухоме майно є державною власністю, проте вибуло з володіння власника поза його волею, що було встановлено під час розгляду господарських справ №2-25/8525.1-2008 та №2-22/1827-2009. З урахуванням цього Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на підставі статті 388 Цивільного кодексу України просить суд витребувати спірне державне майно у добросовісного набувача - Приватного підприємства «Таврійський правовий центр». Крім того, прокурор вважає, що своїми діями відповідач фактично ставить під сумнів право державної власності на спірне майно, у зв'язку з чим відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України порушені майнові права підлягають захисту також шляхом визнання права власності.

У судовому засіданні 26.03.2012 р. військовий прокурор Сімферопольського гарнізону представив суду клопотання про відмову позовних вимог в частині визнання права власності та витребування нежитлових приміщень Е - склад площею 689,3 кв.м., Ж - склад площею 712, 9 кв.м., Щ - сушилка площею 207,5 кв.м., Ю - ангар площею 1426,5 кв.м. та Я - ангар площею 1439,6 кв.м.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином суд вважає за необхідне вказане клопотання задовольнити, прийняти відмову прокурора від позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Також у судовому засіданні 26.03.2012 р. військовий прокурор Сімферопольського гарнізону представив суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення літер Г - склад площею 672,4 кв.м., Д - склад площею 673,8 кв.м., О - адміністративне приміщення площею 145,7 кв.м., Є - сушилка площею 364,0 кв.м., 1Н - туалет, А - адміністративна будівля площею 128,3 кв.м., Б - адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В - склад площею 207,7 кв.м., М - учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н - склад площею 583,8 кв.м., Р - адміністративне приміщення площею 52,2 кв.м., Т - склад площею 66,1 кв.м., У - майстерня площею 76,1 кв.м., Ф - щитова площею 24,1 кв.м., Ч - склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м., 1Г - пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д - адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К - склад площею 7,7 кв.м., 1Л - площею 109,00 кв.м. військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38-Б в м. Сімферополі загальною вартістю 4 530 019,58 грн.;

- витребувати у Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлові приміщення літер Г - склад площею 672,4 кв.м., Д - склад площею 673,8 кв.м., О - адміністративне приміщення площею 145,7 кв.м., Є - сушилка площею 364,0 кв.м., 1Н - туалет, А - адміністративна будівля площею 128,3 кв.м., Б - адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В - склад площею 207,7 кв.м., М - учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н - склад площею 583,8 кв.м., Р - адм.іністративне приміщення площею 52,2 кв.м., Т - склад площею 66,1 кв.м., У - майстерня площею 76,1 кв.м., Ф - щитова площею 24,1 кв.м., Ч - склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м., 1Г - пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д - адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К - склад площею 7,7 кв.м., 1Л - площею 109,00 кв.м. військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38-Б в м. Сімферополі загальною вартістю 4 530 019,58 грн.

Суд вважає за можливе заяву військового прокурора Сімферопольського гарнізону про збільшення розміру позовних вимог задовольнити, оскільки вона не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні прокурор та позивач представили суду письмові пояснення по справі. Відповідач від надання письмових пояснень відмовився.

Розгляд справи відкладався, продовжувався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 р. у справі №2-13/14036-2007 був визнаний дійсним договір №13-б/3/6 від 23 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 13 березня 2006 року №13-6/3 про спільне будівництво (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. За Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" визнано право власності на об'єкти житлово-цивільного призначення, які розташовані на території воєнного городка №215 (м. Сімферополь, вул. Ангарська 38 б).

Вказане судове рішення було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2008 р., який зазначив, що договір №13-6/3/6 від 23 березня 2006 року про компенсацію пайової участі Міністерства Оборони України по договору №13-6/3 є фактично договором купівлі-продажу пайового внеску Міністерства Оборони України, а саме - військового майна, відчуження якого здійснюється за відповідним порядком, встановленим Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та Положенням про порядок відчуження військового майна ЗС України, затвердженого Постановою КМ України № 1919 від 28 грудня 2000 року. Неврахування судом першої інстанції вказаних положень стало підставою для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд, за результатом якого рішенням ГС АР Крим від 14.10.2008 р. у справі №2-25/8525.1-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного суду від 17.02.2009 р., в позові було відмовлено. При цьому суди виходили з того, що будівлі і споруди військового містечка №215 в м. Сімферополі по вул. Ангарська, 38б є державною власністю - військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України шляхом затвердження за пропозицією Міністерства оборони України погодженого з Міністерством економіки переліку такого майна.

Однак, матеріали справи свідчать, що 21.03.2008 р., тобто до прийняття Вищим господарським судом України постанови від 12.06.2008 р. у справі №2-13/14036-2007, за договором купівлі-продажу №1020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-люкс" відчужило Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Геометр" вказане вище державне майно, а саме: нежитлові приміщення літер Г, Д, Е, Ж, О, Щ, Э, Ю, Я, 1А, 1Б, 1Е, 1Ж, 1И, 1М, 1Н, 1П, 1Р, 1С, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л, розташовані по вул. Ангарська, 38б в м. Сімферополь.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 09.07.2009 р. у справі №2-22/1827-2009, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010 р., зобов'язано ТОВ "Крим-Геометр" повернути державі в особі Міністерства оборони України нерухоме майно військового містечка № 215, а саме: нежитлові приміщення літер Г, Д, Е, Ж, О, Щ, Э, Ю, Я, 1А, 1Б, 1Е, 1Ж, 1И, 1М, 1Н, 1П, 1Р, 1С, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л, розташовані по вул. Ангарська, 38б в м. Сімферополь. Вказані судові акти мотивовані тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави в особі Міністерства оборони України не з його волі внаслідок вчинення цивільно-правової угоди не уповноваженою особою, що свідчить про те, що ТОВ "Крим-Геометр" не може отримати захисту від віндикаційних вимог як добросовісний набувач.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 21.09.2009 р., тобто вже після прийняття Господарським судом АР Крим рішення від 09.07.2009 р. у справі №2-22/1827-2009, відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Геометр», на яких було прийнято рішення війти до складу учасників Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» та в якості внеску до статутного капіталу підприємства внести майно, яке належить ТОВ «Крим-Геометр» на праві власності, а саме: нежитлові приміщення літери Г, Д, О, Э, 1Б, 1Е, 1И, 1М, 1Н, 1Р, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л загальною вартістю 501544,00 грн., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, буд. 38б (протокол №3/09 від 21.09.2009 р., т. ІІ, а. с. 127).

Рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Геометр» до складу засновників Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» було прийнято на загальних зборах ПП «Таврійський правовий центр» та оформлено протоколом №2 від 23.09.2009 р. (т. ІІ, а. с. 125).

Нежитлові приміщення літери Г, Д, О, Э, 1Б, 1Е, 1И, 1М, 1Н, 1Р, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л загальною вартістю 501544,00 грн., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, буд. 38б, були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Геометр» до статутного капіталу Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» за відповідним актом приймання-передачі від 25.09.2009 р., підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатями (т. ІІ, а. с. 128).

09.10.2009 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради було прийнято рішення №2738 про оформлення права власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна за ПП «Таврійський правовий центр» (т. І, а. с. 23) та видано свідоцтво про право власності (т. І, а. с. 22), на підставі якого Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» була проведена відповідна державна реєстрація права власності, що підтверджується витягом №24191288 від 20.10.2009 р. (т. І, а. с. 77).

Отже, на теперішній час нежитлові приміщення літери Г, Д, О, Э, 1Б, 1Е, 1И, 1М, 1Н, 1Р, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, буд. 38б, зареєстровані на праві власності за Приватним підприємством «Таврійський правовий центр». Вказаний факт, серед іншого, підтверджується листами КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» №1660/29 від 15.02.2012 р. (т. І, а. с. 74) та №3214/21 від 21.03.2012 р. (т. І, а. с. 136).

Наведені обставини стали підставою для звернення Військового прокурора Сімферопольського гарнізону до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом про визнання права власності на спірні об'єкти нерухомості за державою Україна в особі Міністерства оборони України та витребування приміщень у Приватного підприємства «Таврійський правовий центр».

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Передбачені законом (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Частиною 3 наведеної статті передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 4 цієї статті також встановлено, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: право власності на нерухоме майно.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права. Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд повинен відмовити у позові.

Обґрунтовуючи свою вимогу про необхідність визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України, прокурор пояснює, що застосування такого способу захисту пов'язано з невизнанням відповідачем права власності на спірну нерухомість та твердженням про належність майна саме йому на праві власності. При цьому, фактично позов обґрунтований порушенням права власності шляхом незаконного вибуття спірного майна з володіння, користування та розпорядження держави. Наведене свідчить, що дійсною метою подачі позову є повернення майна, яке вибуло поза волею власника у незаконний спосіб.

Так, матеріали справи свідчать, що спірне нерухоме майно є державною власністю - військовим майном, яке вибуло з володіння держави поза її волею на підставі договору №13-б/3/6 від 23 березня 2006 року, визнаного дійсним рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 р. у справі №2-13/14036-2007. Факт вибуття спірного майна з володіння власника (держави) не з його волі був встановлений у судовому порядку під час розгляду вказаних вище господарських справ №2-25/8525.1-2008 та №2-22/1827-2009, а тому на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнається судом преюдиціальним та не потребує додаткового доказування.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Слід зазначити, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.

Однак, як вже було зазначено вище, спірне нерухоме майно є військовим майном.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується існування між сторонами спору з приводу належності спірного майна на праві власності держави, оскільки відповідний факт стосовно форми власності об'єктів нерухомості був неодноразово встановлений судовими рішеннями, у зв'язку з чим саме по собі визнання права власності за позивачем не призводить до відновлення його порушеного права.

В той же час, відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що законом передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

В п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Предметом розгляду у даній справі є, у тому числі, і віндикаційний позов до Приватного підприємства «Таврійський правовий центр», у володінні якого на теперішній час знаходиться майно, що належить державі. До предмету даного спору не відноситься питання, на якій підставі перебуває у його володінні це державне майно.

Матеріали справи свідчать, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави в особі Міністерства оборони України не з його волі внаслідок вчинення цивільно-правової угоди не уповноваженою особою, що свідчить про те, що ПП «Таврійський правовий центр» не може отримати захисту від віндикаційних вимог як добросовісний набувач.

Більш того, суд звертає увагу на положення частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як було зазначено вище, нежитлові приміщення літери Г, Д, О, Э, 1Б, 1Е, 1И, 1М, 1Н, 1Р, А, Б, В, М, Н, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1В, 1Г, 1Д, 1К, 1Л, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, буд. 38б, були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Геометр» до статутного капіталу Приватного підприємства «Таврійський правовий центр». Наведене дозволяє зробити висновок, що спірне майно було набуте відповідачем в ТОВ «Крим-Геометр» безвідплатно, що також свідчить про обґрунтованість позиції прокурора в частині витребування державного майна від добросовісного набувача.

За таких обставин, позов Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України підлягає задоволенню в частині витребування об'єктів нерухомості, належних державі, від Приватного підприємства «Таврійський правовий центр». Правові підстави для задоволення вимог про визнання права власності на спірну нерухомість відсутні. В частині позовних вимог про визнання права власності та витребування нежитлових приміщень літер Е - склад площею 689,3 кв.м., Ж - склад площею 712, 9 кв.м., Щ - сушилка площею 207,5 кв.м., Ю - ангар площею 1426,5 кв.м. та Я - ангар площею 1439,6 кв.м. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В пункті 4.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.

Господарські витрати у вигляді судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати у Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, 38-Б; ідентифікаційний код 35941859) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) нерухоме майно - нежитлові приміщення літер Г - склад площею 672,4 кв.м., Д - склад площею 673,8 кв.м., О - адміністративне приміщення площею 145,7 кв.м., Э - сушилка площею 364,0 кв.м., 1Н - туалет, А - адміністративна будівля площею 128,3 кв.м., Б - адміністративна будівля площею 611,4 кв.м., В - склад площею 207,7 кв.м., М - учбове приміщення площею 712,7 кв.м., Н - склад площею 583,8 кв.м., Р - адміністративне приміщення площею 52,2 кв.м., Т - склад площею 66,1 кв.м., У - майстерня площею 76,1 кв.м., Ф - щитова площею 24,1 кв.м., Ч - склад площею 43,5 кв.м., 1В-склад 77,2 кв.м., 1Г - пожежно-інвентарний пункт площею 7,9 кв.м., 1Д - адміністративне приміщення площею 51,2 кв.м., 1К - склад площею 7,7 кв.м., 1Л - склад площею 109,00 кв.м. військового містечка №215, розташовані по вул. Ангарській, 38-Б в м. Сімферополі загальною вартістю 4530019,58 грн.

3. В частині позовних вимог про визнання права власності та витребування нежитлових приміщень літер Е - склад площею 689,3 кв.м., Ж - склад площею 712, 9 кв.м., Щ - сушилка площею 207,5 кв.м., Ю - ангар площею 1426,5 кв.м. та Я - ангар площею 1439,6 кв.м. провадження у справі припинити.

4. В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Таврійський правовий центр» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ангарська, 38-Б; ідентифікаційний код 35941859) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (код платежу 22030001, рахунок 31211206783002, одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь, ЄДРПОУ 38040558, банку одержувача: ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) 32190,00 грн. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 17.04.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.