Рішення

від 24.10.2006 по справі 1/777-26/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/777-26/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

24.10.06                                                                                           Справа№ 1/777-26/285

За позовом: Львівської громадської організації „Мета Центр”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аналог”, м. Львів

третя особа на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство „Електрон Банк”, м. Львів

Про стягнення 121 232,85 грн.

Суддя  Ю.Б. Деркач

при секретарі: Боровець Я.

Представники:

від позивача  Крупник Р.В. –адвокат               

від відповідача Оприск З.Л. –представник

від третьої особи не з'явився  

Представникам позивача та відповідача роз'яснено його права та обов'язки передбачені

ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.11.2006 р.

Суть спору: Львівська громадська організація „Мета Центр”, м. Львів звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аналог”,             м. Львів за участі третьої особи на стороні позивача –Відкритого акціонерного товариства „Електрон Банк”, м. Львів про стягнення 121 232,85 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2006 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 05.09.2006 р. Ухвалою суду від 05.09.2006 р. розгляд справи відкладався до 19.09.2006 р. Ухвалою суду від 19.09.2006 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладався до 03.10.2006 р. В судовому засіданні 03.10.2006 р. оголошувалась перерва до 24.10.2006 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав заяву № 161/2 від 20.09.2006 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої збільшив розмір позовних вимог на  18 184,93 грн. за оплату послуг адвоката та подав заперечення № 23 від 13.10.2006 р. на заяву про застосування позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав заяву від 02.10.2006 р. про застосування позовної давності, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у заяві про застосування позовної давності.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, подала письмове пояснення № 12-2/4209 від 22.08.2006 р. на позовну заяву, відповідно до якого повідомив про виконання позивачем своїх зобов'яань по договору застави.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

26.03.2002 р. між третьою особою на стороні позивача (по договору –Банк) та відповідачем (по договору –Позичальник) укладено кредитний договір № КР20505 згідно з        п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн. Кредит надається з терміном погашення не пізніше 26.03.2003 р. Згідно додатку № 3 до кредитного договору           № КР20505 кредит було пролонговано з кінцевим строком погашення не пізніше 26.06.2003 р.

26.03.2002 року між третьою особою на стороні позивача (по договору –Кредитор) та позивачем (по договору –Поручитель) укладено договір поруки № 80506, згідно з п. 1.1. якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за своєчасне і повне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № КР20505 від 26.03.2002 року з наступними змінами та доповненнями. У п. 2.5 Договору поруки сторони встановили, що у випадку, якщо заборгованість Позичальника перед Кредитором у відповідності до умов даного договору відшкодовується Поручителем, до Поручителя переходять усі права Кредитора, що випливають з Кредитного договору в тому об'ємі, в якому Поручитель задоволив вимоги Кредитора.

27.03.2002 р. між третьою особою на стороні позивача (по договору –Заставодержатель) та позивачем (по договору –Заставодавець) укладено Договір застави майнових прав № 80508. Пункт 9 Договору передбачає, що у випадку, якщо заборгованість Позичальника (відповідача) перед Заставодержателем відповідно до умов даного договору відшкодовується Заставодавцем, до Заставодавця переходять усі права та обов'язки кредитора, що випливають з Кредитного договору № КР20505 від 26.03.2002 року в тому об'ємі, в якому Заставодавець задоволив вимоги Заставодержателя.

27.03.2002 р. між третьою особою на стороні позивача і відповідачем укладено Додаток № 1 до кредитного договору № КР20505 від 26.03.2002 р., згідно якого забезпеченням повернення кредиту та нарахованих відсотків є Договір застави майнових прав № 80508 від 27.03.2002 р.

У терміни визначені Кредитним договором № КР20505 від 26.03.2002 року та додатками до нього відповідач встановлені договірні зобов'язання не виконав. 02.07.2003 р. позивач, виконуючи умови Договору застави майнових прав № 80508 від 27.03.2002 р. та Договору поруки № 80506 від 26.03.2002 р., сплатив третій особі на стороні позивача кошти у розмірі 100 000,00 грн. в рахунок погашення кредиту наданого відповідачу. Факт погашення позивачем кредиту підтверджується випискою з банківського рахунку від 02.07.2003 р., а також довідкою № 24-1/1535 від 12.04.2006 року, виданою третьою особою на стороні позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні. Аналогічна за своїм змістом норма була передбачена у ст. 193 ЦК УРСР, котрий діяв у момент виникнення правовідносин.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

В порядку відшкодування сплаченого кредиту, відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 22.10.2003 р. та випискою з банківського рахунку від 10.12.2003 р.

Доводи відповідача стосовно того, що вказана сплата є визнанням боргу лише в сумі 10 000,00 грн. спростовується матеріалами справи. Окрім того, відповідачем не наведено будь-яких переконливих аргументів стосовно невизнання ним решти суми боргу перед третьою особою та позивачем.  

Враховуючи наведене, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 90 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Аналогічна за своїм змістом норма була передбачена у ст. 214 ЦК УРСР.

Обчислені позивачем збитки внаслідок інфляції складають 24 707,85 грн., а три проценти річних від простроченої суми становлять 6 525,00 грн.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач подав заяву по застосування позовної давності, відповідно до якої зазначив, що оскільки перебіг позовної давності по вимогам, наведеним у позовній заяві почався 02.07.2003 р., а позовну заяву позивачем подано до суду лише 20.07.2006 р., тому термін позовної давності сплив, а отже, згідно п. 4 ст. 267 ЦК України –сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Доводи відповідача викладені у заяві про застосування позовної давності спростовуються наступним.

Згідно ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Як вбачається з позовної заяви і підтверджується матеріалами справи, позивач справді набув усі права та обов'язки кредитора 02.07.2003 р. Однак, в порядку відшкодування сплаченого кредиту, відповідач 22.10.2003 р. сплатив позивачу кошти в сумі 5 000,00 грн. та 10.12.2003 р. кошти в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

За таких умов слід застосовувати норми ст. 264 ЦК України, зокрема перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що строк позовної давності для звернення позивача до суду закінчується лише 10.12.2006 р., а відтак позивачем не пропущено строк позовної давності.

Статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

Крім цього, позивачем на розгляд подано заяву № 161/2 від 20.09.2006 р. про уточнення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача, крім сум вказаних в позовній заяві, 18 184,93 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються договором про підготовку та проведення цивільної справи від 24.04.2006 р., актом здачі-приймання робіт по наданню юридичної консультативної допомоги від 19.09.2006 р., прибутковими касовими ордерами на загальну суму 18 184,93 грн, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГК України суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову –на відповідача.

Таким чином, враховуючи приписи вказаних вище статей ГПК України, суд вважає заяву позивача про уточнення позовних вимог щодо стягнення 18 184,93 грн. витрат на оплату послуг адвоката підставною та такою, що підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 512, 526, 556, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аналог”, м. Львів,                    вул. С. Бандери, 5/3 (п/р 2600.6233 в АППБ „Аваль” м. Львова, МФО 325570, код ЄДРПОУ 23964232) на користь Львівської громадської організації „Мета Центр”, м. Львів, пр. Чорновола, 63 (р/р 260020060990 в ЛФ Укрексімбанку, МФО 325718, р/р 26001000001867 в ВАТ „Електрон Банк” м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 25548710) 90 000 грн. 00 коп. основного боргу, 24 707 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 6 525 грн. 00 коп. –3% річних, 18 184 грн. 93 коп. витрат на послуги адвоката, 1 213 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Деркач Ю.Б.