Постанова

від 04.07.2007 по справі 1/777-26/285

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/777-26/285

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

04.07.07                                                                                           Справа  № 1/777-26/285

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :

Головуючого–судді -    Юркевича М.В.

Суддів                             Городечна М.І.

          Кузь В.Л.          

Розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Аналог»м. Львів

на рішення господарського  суду Львівської області від 24.10.2006 року    

у справі № 1/777-26/285

за позовом: Львівської громадської організації «Мета Центр»м. Львів  

до відповідача: ТОВ «Аналог»м. Львів  

третя особа на стороні позивача: ВАТ «Електрон Банк»м. Львів   

про стягнення 121 232,85 грн.  

З участю представників :

Від позивача: Крупник Р.В. –предст.

Від відповідача: не з'явився  

Від третьої особи: Сталюк Ю.Г. –ю/т

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.10.2006 року у справі №1/777-26/285 задоволено позов Львівської громадської організації «Мета Центр»м. Львів, стягнувши з  ТОВ «Аналог»м. Львів на користь позивача 90 000,00 грн. основного боргу, 24 707,85 грн. інфляційних втрат, 6 525,00 –3 % річних, 18 184,93 грн. витрат на послуги адвоката, 1 213,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Третьою особою на стороні позивача виступило ВАТ «Електрон Банк»м. Львів.    

ТОВ «Аналог»не погоджується з даним рішенням місцевого господарського суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з огляду на наступні обставини і підстави:

- Місцевим господарським судом при винесенні оскарженого рішення, правомірно встановлено факт переходу всіх прав та обов'язків кредитора до ЛГО «Мате Центр»02.07.2003 року. Вказана дата є початком перебігу позовної давності, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Дані обставини підтверджені документально випискою із банківського рахунку від 02.07.2003 року. Однак, позивачем подано до господарського суду Львівської області позовну заяву 20.07.2006 року, тобто з пропуском строку позовної давності;

- Місцевий господарський суд без належних доказів визнав підтвердженою наявність основної суми заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 90 000,00 грн. Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 90 000,00 грн. Дані обставини, при винесенні оскарженого рішення місцевим господарським судом не досліджувались;

- Відповідач визнав заборгованість, що виникла на підставі договору застави майнових прав № 80508 від 27.03.2002 року лише у розмірі 10 000,00 грн. 22.10.2003 року та 10.12.2003 року відповідач повністю погасив заборгованість, що підтверджується наданими позивачем копіями виписок із банківських рахунків. Оплата визнаної та повністю сплаченої суми не є визнання боргу або іншого обов'язку. Позивачем на надано жодного документа, який підтверджував би визнання боргу відповідачем;

- Судом першої інстанції також неправомірно стягнуто з відповідача 18 184,93 грн. витрат на послуги адвоката. Наданий представником відповідача акт здачі-приймання робіт по наданню юридичної консультативної допомоги від 19.09.2006 року не підтверджений відповідними розрахунками. Необхідна договірна умова для оплати адвокатських послуг –мета та юридичний результат у вигляді стягнення боргу. В даному випадку, процедура стягнення грошової заборгованості передбачає в судовому процесі та виконавчому провадженні наявність відповідного судового рішення та наказу, який в свою чергу, є законною підставою для відкриття відповідними органами ДВС виконавчого провадження та проведення процедури стягнення боргу. Крім того, сума в розмірі 18 184,93 грн. витрат на послуги адвоката є неспіврозмірною до оспорюваної суми в розмірі 90 000,00 грн. основного боргу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, оскаржене рішення вважає таким, що ґрунтується на чинному законодавстві, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи. В задоволені апеляційної скарги просить відмовити, а рішення господарського суду Львівської області –залишити без змін.

          Причини та підстави відкладення розгляду справи викладені в попередніх ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.  Відповідач участь свого представника в останнє судове засідання не забезпечив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі, Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

26.03.2002 року між ВАТ «Електрон банк»(третьою особою) та ТОВ «Аналог»(відповідачем) був укладений кредитний договір № КР20505, згідно умов якого третя особа надала відповідачу кредит в сумі 100 000,00 грн. з цільовим призначенням –на оплату за будматеріали та основу для виробництва туалетного паперу. Кредит надано згідно умов даного договору з терміном погашення не пізніше 26.03.2003 року. Згідно додатку № 3 від 26.03.2003 року  до кредитного договору № КР20505 договір було пролонговано за погодження сторін з кінцевим строком погашення не пізніше 26.06.2003 року.

Згідно п. 2.1. даного договору за користування кредитом відповідач протягом терміну користування кредитом повинен сплачути банку плату у розмірі 33% річних. Відповідно до п. 2.6. даного договору кредиту забезпеченням повернення кредиту та нарахованих відсотків є договір поруки № 80506 від 26.03.2002 року, укладений між Банком та позивачем (а.с. 11-14).

Згідно умов даного договору позивач зобов'язався перед Банком відповідати за своєчасне і повне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № КР20505 від 26.03.2002 року та додатків до нього. Згідно п. 1.2. даного договору позивач поручився всім належним йому майном, в тому числі коштами, що знаходяться на депозитних рахунках у ВАТ «Електрон Банк», згідно укладених депозитних договорів.

Відповідно до п. 2 договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед Банком за кредитним договором № КР20505, Банк мав право пред'явити вимогу до позивача про погашення ним в повному об'ємі боргових зобов'язань відповідача. Позивач приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Банком в термін і згідно умов договору кредиту. Позивач зобов'язався сплатити Банку суму простроченої заборгованості протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення від Банку про прострочку платежу відповідачем.

Згідно п. 2.5. даного договору поруки у випадку, якщо заборгованість відповідача перед Банком відшкодовується позивачем, до нього переходять усі права кредитора, що випливають з кредитного договору в тому об'ємі, в якому позивач задоволив вимоги Банку (а.с. 15).

27.03.2002 року між ВАТ «Електрон Банк», як заставодержателем  та ЛГО «Мета Центр», як заставодавцем, був укладений договір застави майнових прав № 80508, згідно умов якого предметом застави є майнові права позивача, що випливають з договору про відкриття депозитних рахунків № 70011 від 01.03.2001 року, укладеного між Банком та позивачем, а саме право вимоги грошових коштів в сумі 100 000,00 грн. розміщених позивачем на депозитному рахунку в Банку, в тому числі право вимоги щодо виплати нарахованих відсотків по даному депозитному вкладу.

Згідно п. 3 даного договору застави заставою забезпечується вимоги Банку до відповідача згідно кредитного договору № КР20505 щодо:

- повернення наданого кредиту  в межах суми 100 000,00 грн. у передбачені кредитним договором строки;

- щомісячної сплати відсотків за наданим кредитом, в розмірах та на умовах, передбачених кредитним договором;

- сплати інших боргових зобов'язань, визначених кредитним договором.

Пунктом 9 даного договору сторони встановили, що у випадку, якщо заборгованість відповідача перед Банком відшкодовується позивачем, до нього переходять усі права кредитора, що випливають з кредитного договору в тому об'ємі, в якому позивач задоволив вимоги Банку.  

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн. не сплатив. Зобов'язання по сплаті кредиту в сумі 100 000,00 грн. згідно умов договору кредиту № КР20505 та договору поруки № 80506 належним чином виконав позивач. Дані обставини, підтверджені документально, зокрема листом ВАТ «Електрон Банк» від 12.04.2006 року (а.с. 18).  

22.10.2003 року та  10.12.2003 року відповідач сплатив на поточний рахунок позивача кошти в сумі 10 000,00 грн. з призначенням платежу –відшкодування кредиту, сплаченого згідно договору застави майнових прав № 80508 від 27.03.2002 року (а.с. 19-20).

Позивач підтримуючи свої позовні вимоги до ТОВ «Аналог», звертає увагу суду на те, що згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем, а згідно ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язані.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

          В силу ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 194 ГК України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

          Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  Враховуючи норми даної статті, саме з умов зобов'язання  договору кредиту № КР20505 від 26.03.2002 року, договору поруки № 80506 від 26.03.2002 року та договору застави майнових прав № 80508 від 27.03.2002 року вбачається, що у випадку невиконання чи не належного виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Банком в термін і згідно умов договору кредиту, позивач зобов'язувався сплатити Банку суму простроченої заборгованості протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення від Банку про прострочку платежу відповідачем.

          Відповідно до ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Апелянт у своїх доводах апеляційної скарги звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд правомірно встановив факт переходу всіх прав та обов'язків кредитора до ЛГО «Мета Центр», проте апелянт наполягає на тому, що позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення коштів по за межами строку позовної давності. Перебіг позовної давності почався з 02.07.2003 року, а позивач звернувся до суду лише 20.07.2006 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Стаття 256 ЦК України містить тлумачення терміну “позовна давність”, зокрема  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу вимог ст.  261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов кредитного договору № КР20505, договору поруки № 80506 та договору застави майнових прав №80508 сплатив заборгованість відповідача перед Банком саме 02.07.2003 року, отже строк позовної даності почав свій перебіг саме з цього часу і мав би закінчитись через три роки, тобто 02.07.2006 року.

Проте, в силу ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що саме відповідач 21.10.2003 року та  09.12.2003 року сплатив на поточний рахунок позивача кошти в сумі 10 000,00 грн. з призначенням платежу –відшкодування кредиту, сплаченого згідно договору застави майнових прав № 80508 від 27.03.2002 року, тим самим визнавши зобов'язання. Отже, виходячи із приписів ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перервався 09.12.2003 року та почався заново.

Так, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Аналогічна норма також закріплена в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ГК України. Таким чином, виходячи із приписів Прикінцевих та перехідних положень, правила Цивільного кодексу України закріплені в ч. 1 ст. 264 щодо переривання перебігу позовної давності слід застосовувати до спірних правовідносин.

Не заслуговують на увагу апеляційного господарського суду доводи апелянта про те, що відповідач визнав заборгованість, що виникла на підставі договору застави майнових прав № 80508 від 27.03.2002 року лише у розмірі 10 000,00 грн.  і те, що 22.10.2003 року та 10.12.2003 року відповідач повністю погасив заборгованість. Відповідачем не надано, як суду першої інстанції, так і апеляційному господарському суду жодних обґрунтованих аргументів стосовно невизнання ним решти боргу перед  позивачем.  

          Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'яз?ання є його нев?иконання або виконання з поруше?нням умов, визначених змістом зобов'язання? (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається? таким, що прост?рочив, якщо він не прист?упив до виконання зобов'язання? або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який про?строчив виконання зобов'язання, відповідає пере?д кредитором за завдані простро?ченням збитки і за неможливість виконання, що випад?ково настала після прострочення.

          В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється ві?д відповідальності за неможливість виконання ним грошовог?о зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання?, на вимогу креди?тора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вста?новленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річ?них від простроченої суми, якщо інший розмір п?роцентів не встановлений договором або зако?ном.

Апелянт у своїх доводах апеляційної скарги також звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача 18 184,93 грн. витрат на послуги адвоката. Наданий представником відповідача акт здачі-приймання робіт по наданню юридичної консультативної допомоги від 19.09.2006 року не підтверджений відповідними розрахунками. Такі висновки апелянта безпідставні, необґрунтовані та не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з держав?ного мита, сум, що підлягають сплаті за прове?дення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядо?м та дослідженням речових дока?зів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розгля?дом справи.  В силу ст. 49 ГПК України сум?и, які підлягають с?платі за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інфор?маційно-технічне забезпечення? судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи?, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.  

          Позивачем були надані суду першої інстанції, в підтвердження понесення ним витрат на адвоката: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 32 від 08.07.1993 року, договір про підготовку та проведення цивільної справи від 24.04.2006 року, акт здачі-приймання робіт по наданню юридичної консультативної допомоги від 19.09.2006 року та касові ордери від 15.09.2006 року та від 18.09.2006 року на загальну суму18 184,93 грн. Дані документи в повній мірі підтверджують понесені позивачем витрати на послуги адвоката.   

             Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені апеляційної скарги ТОВ «Аналог»м. Львів відмовити.

2. Рішення  господарського суду Львівської області від 24.10.2006 року    у справі № 1/777-26/285 залишити без змін.  

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи  № 1/777-26/285 повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                     М.В.Юркевич

Суддя                                                                             М.І.Городечна

Суддя                                                                              В.Л.Кузь