Рішення

від 17.01.2012 по справі 32/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/213

17.01.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Обухів", м. Українка, Київської обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24" , м. Київ

про стягнення заборгованості за надані послуги 33 557,11 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача   Барандич І.Л. –директор

від відповідача   не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс  - Обухів" звернулося до господарського суду з позовними  вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24" про стягнення  з останнього основного боргу в сумі  14 028,00 грн., пені у розмірі 1 090,15 грн., штрафу у розмірі 14 553,99 грн. та інфляційних в 3 871,97 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно договору на перевезення вантажів автотранспортом №44 від 07.10.2008 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.  

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому  наполягає на  заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  Крім того, повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.11.2011 р. свідчить про отримання відповідачем процесуальних документів суду.

              З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 07.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Автотранс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранс  - Обухів"), далі Перевізник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КБМУ 24", далі Замовник, укладений договір на перевезення вантажів автотранспортом №44, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник зобов'язується надати перевезення вантажів, а перевізник зобов'язується їх перевозити з пунктів завантаження до пунктів розвантаження.

Згідно з п. 3.1.3 Договору перевізник не пізніше числа місяця направляє замовнику рахунки-реєстри за надані послуги попереднього місяця. Підставою для виписки рахунку за виконані роботи перевезення є шляхові листи та ТТН, завірені підписом та печаткою. Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що замовник зобов'язується в 3-х денний термін після отримання рахунка перевізника провести оплату за виконану роботу.

На виконання умов Договору позивач надав авто послуги на загальну суму 20 028,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000195 від 19.11.2008 р. та №СФ-0000189 від 31.10.2008 р.

Свої зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення відповідач виконав частково, у зв'язку з чим за ним утворився основний борг в сумі 14 028,00 грн., який позивач намагається стягнути.

Позивач стверджує, що відповідно вимог пункту 5.1 Договору несвоєчасне виконання зобов'язання  забезпечено неустойкою в розумінні вимог статті 549 ЦК України.

              Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 1 090,15 грн. та штрафу у розмірі

14 556,99 грн. за період прострочення з 20.11.2008 р. по 30.06.2009 р.

            З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на  прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього за період прострочення грошового зобов'язання з 20.11.2008 р. по 30.06.2009 р. додатково інфляційні в розмірі 3 871,97 грн.

            Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу.  Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору,  визначили його предмет,  найменування вантажу, вагу, дотримали його письмову форму, конкретизували умови перевезення, зокрема: відстань, пункт призначення,  строк доставки,  умови оплати, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення,  а тому згідно вимог ст.ст. 627,  629, 546, 638, 909 ЦК України  договір  вважається укладеним.

             Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей  306, 307 ГК України

              Так, стаття  909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується  доставити довірений їй другої стороною  (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов'язується  сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

              Частина друга вказаної статті передбачає обов'язковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної,  передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.   

В силу загальної норми передбаченої у  статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

              Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

              Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань  за договором перевезення у частині несплати останнім наданих послуг. Відповідач доказів перерахування суми заборгованості за надані послуги перевезення суду не надав.  Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14 028,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач без поважних причин не надав суду обґрунтовані розрахунки пені та штрафу, а спір без них спір вирішити неможливо, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 090,15 грн. та штрафу у розмірі 14 556,99 грн. за прострочення виконання згідно умов Договору слід залишити без розгляду згідно вимог пункту 5 статті 81 ГПК України.

Частина друга статті  625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг  за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3 871,97 грн. також  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних  вимог за приписами частини п'ятої ст. 49 ГПК України.  

                У судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2012 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 627, 546, 638, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 55,  173, 193, 202,  п. 6 ст. 232,  ст. 306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3,  22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, п. 5 ст. 81, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Обухів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24" задовольнити частково.

               2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24", 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 7-А, ід. код 32960313, на користь:

               - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Обухів", 08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 7,  ід. код  19406986,  основний борг в сумі 14 028,00 грн., інфляційні в сумі 3 871,97 грн., витрати по державному миту в сумі 179,00 грн. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 125,87 грн., видавши наказ.

                3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Обухів" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельно-монтажне управління 24" пені в сумі 1 090,15 грн. та штрафу в сумі

14 556,99 грн. залишити без розгляду.

                4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.     

Суддя                                                                                                                       Ю.О.Підченко      

Повне рішення складено –23.01.12р.