Постанова

від 18.01.2012 по справі 13/5025/1443/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/5025/1443/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року                                                                                      Справа № 13/5025/1443/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Дужич С.П.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився  

відповідача: представник Лагутіна В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного малого підприємства "Кедр" на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 13/5025/1443/11 від 12.10.11р. (суддя Матущак О. І.)

за позовом Колективного підприємства "Спецбудмеханізація"    

до відповідача  Приватного малого підприємства "Кедр"

про стягнення 83 984,79 грн. заборгованості за мировою угодою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 13/5025/1443/11 від 12.10.11р. позовні вимоги колективного підприємства "Спецбудмеханізація" до приватного малого підприємства "Кедр" про стягнення 83 984,79 грн. заборгованості задоволені в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а  мирова угода є нічим-іншим, як різновидом правочину, який передбачено, врегульовано та вказано на його обов'язковість виконання,  зазначеним вище чинним цивільним та господарським законодавством України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне мале підприємство "Кедр" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.10.11р. у справі 13/5025/1443/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову колективному підприємству "СПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" до ПМП "Кедр" про  стягнення 83984,79грн. заборгованості за мировою угодою відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що судом першої інстанції не прийнятий до уваги факт порушення приписів ст.78 Господарського процесуального кодексу України, а саме факт відсутності повноважень на підписання мирової угоди, яка є підставою стягнення заборгованості за оскаржуваним рішення, у представника ПМП "Кедр"

У судове засідання представник позивача не з'явився, відзиву та письмових пояснень не надав.

Представником відповідача заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи - №15/1153-10 від 22.07.2010р. Оскільки заява про відкладення розгляду справи (у якій клопоче про зупинення провадження) та апеляційна скарга надійшли по електронній пошті; перевірити справжність цих документів у апеляційного суду не має, а за даними КП "Документообіг господарських судів" дана справа на адресу Рівненського апеляційного господарського суду не надходила, колегія суддів приходить до висновку про відхилення клопотання про зупинення провадження у справі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.11р. у справі №13/5025/1443/11 залишити без змін, апеляційну скаргу  відповідача приватного малого підприємства "Кедр"- без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2010 р. у справі № 15/1153-10 затверджено укладену між сторонами –колективним підприємством „Спецбудмеханізація” м. Хмельницький та приватним малим підприємством „Кедр” м. Хмельницький мирову угоду від 20.07.2010 р., а  провадження у справі №15/1153-10 - припинено.

Укладена мирова угода, затверджена господарським судом на наступних умовах:

- відповідач  визнає заборгованість перед позивачем  на суму 83 984,79 грн., за умовами договору підряду №21 від 17.03.2006 р. та договору оренди №5 від 13.01.2006 р.;

- грошові кошти в сумі 83 984,79 грн. відповідач зобов'язується сплатити позивачу до кінця 2010 року, згідно наступного графіку платежів: до 25 липня-10 000 грн.; до 25 серпня - 15 000 грн.; до 25 вересня - 15 000 грн.; до 25 жовтня - 15 000 грн.; до 25 листопада - 14 492,80 грн. і  до 25 грудня - 14 491,99 грн.

- судові витрати, понесені сторонами не відшкодовуються.

- від інших позовних вимог позивач відмовляється.

Іншою ухвалою суду в межах зазначеної справи від 26.07.2011 р. в задоволенні заяви колективного підприємства „Спецбудмеханізація” м. Хмельницький про зміну способу та порядку виконання ухвали шляхом видачі наказу для примусового виконання ухвали №15/1153 від 22.07.2010 р. про стягнення з боржника ПМП „Кедр” на користь КП „Спецбудмеханізація” 83 984,79 грн. відмовлено.

На момент прийняття оспорюваного рішення місцевий господарський суд також до уваги прийняв правові позиції та рекомендації, які були викладені у роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами та доповненнями)

Відповідно до п. 3.9.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”, то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

З огляду на викладене, позивач може скористатися своїм правом та звернувся до господарського суду з позовом про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визнано таким, що втратило чинність роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”. Натомість у пункті 3.19 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26 грудня 2011 року викладено правові позиції щодо укладення мирової угоди та виконання її умов, у тому числі у примусовому порядку.

Як вбачається із тексту ухвали від 22.07.10р. (а.с.10-11), якою затверджено  мирову угоду, вона не є виконавчим документом у розумінні статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

З цього приводу органом ДВС - першим міським відділом державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції також винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ - ухвала господарського суду Хмельницької області від 22.07.2010р. у справі №15/1153-10 не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на норми ГПК України та правові позиції вищого спеціалізованого суду, позивач скористався своїм правом та звернувся із позовом про спонукання виконання мирової угоди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст. 509, ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч.ч. 1-3  ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода не може розглядатися як договір у цивільно-правовому розумінні і визнаватися недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (див. постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 24/489).

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі:

- укладається в процесі розгляду справи у господарському суді;

- укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством;

- підлягає затвердженню господарським судом;

- не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини;

- якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Як зазначалося вище, позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом про спонукання до виконання мирової угоди у період дії правових позицій ВГСУ (роз'яснення ВАСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/141 від 25.04.2008р.). У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Заінтересована сторона у цьому випадку повинна звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Саме з таким предметом позову і звернувся позивач до господарського суду Хмельницької області.

Місцевий господарським суд помилково прийшов до висновку, що оскільки "у переліку  ст. 16 Цивільного кодексу України такого способу захисту цивільних прав та інтересів як спонукання до виконання мирової угоди немає, а існує передбачений п.5 ч.1 зазначеної норми спосіб –примусове виконання обов'язку в натурі", то мають бути застосовані загальні умови цивільного законодавства в частині примусового виконання зобов'язання.

Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02 грудня 2008 року у справі № 02-03-13/918.

В силу ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.

Зазначене кореспондується з п.2 ч.2 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого, підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у  ст.3  України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст.1 Закон України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених Законом України “Про виконавче провадження”, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”підлягають примусовому виконанню.

Таким чином Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Приймаючи до уваги, що мирова угода, затверджена судом, передбачає добровільне її виконання, за умови добросовісного користування своїми процесуальними правами боржника, а названий Закон України “Про виконавче провадження” направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання  стороною умов такої угоди у добровільному  порядку, заінтересована сторона має право звернутися до суду, який виніс ухвалу про затвердження мирової угоди, із позовною заявою про спонукання до виконання мирової угоди, у тому числі і шляхом стягнення із боржника визнаних за мировою угодою сум грошових коштів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що мирова угода підлягає виконанню у примусовому порядку шляхом стягнення із боржника визнаних сум заборгованості із подальшим виданням виконавчого документу - наказу суду.

Доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, спростовані вищевикладеним, а відтак задоволенню не підлягають.

Перевищення повноважень керівником при укладенні мирової угоди під час розгляду даної апеляційної скарги не знайшло свого підтвердження. Натомість доведення такого факту у встановленому порядку може бути підставою для перегляду процесуальних документів місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.11р. у справі №13/5025/1443/11 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу №13/5025/1443/11 повернути  господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

   800/12