Постанова

від 16.10.2006 по справі 34/287-06-6776а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/287-06-6776А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" жовтня 2006 р. Справа  № 34/287-06-6776А

16.10.2006р. в 13год.37хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: від позивача: Штембуляка А.Р. –директора; Бейгельзімера М.Г. –представника (аудитора), діючого на підставі довіреності від 21.02.06р. вих.№13; Гузенко Л.Є.- представник, діюча на підставі довіреності від 25.09.06р. вих. №10/137; від відповідача: Ясніцького О.О. –старшого державного податкового інспектора юридичного сектору Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, діючого за довіреністю від 05.06.2006р. №12; Мохова  Д.В. - головного державного податкового ревізор-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, діючого за довіреністю від 07.02.2006р.  №6;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області № 416  адміністративну справу №34/287-06-6776А

за позовом Компанії „Інтер-Карго-Сервіс”

                   (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)

до відповідача Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції

                          Одеської області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2006р. №00000182331/0

ВСТАНОВИВ:

Компанія „Інтер-Карго-Сервіс” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) звернулася до суду з позовною заявою, доповненнями до неї, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. №00000182331/0 Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ширяєвського відділення) Одеської області, посилаючись на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 6000грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 770грн. внаслідок відсутності порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.3.1 ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.).

Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив.

19.05.2006р. Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 01.04.2006р., за результатами якої складений акт перевірки №87/23-104/30419133.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.3.1 ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок заниження у 4-ому кварталі 2004р. валових витрат на суму 36000грн., оскільки станом на 01.01.2004р. за позивачем рахувалась кредиторська заборгованість за договором безвідсоткової позики в сумі 36000грн., за яку позивач в жовтні 2004р. розрахувався соняшником кількістю 46,75т на суму 36000грн. згідно накладної №28 від 21.10.2004р., виписаної Сандуленко О.С., що зумовило заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 6000грн.

На підставі цього акту перевірки Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією (Ширяєвського відділення) Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. №00000182331/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 6000грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 770грн.

Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 6000грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 770грн. є неправомірним з наступних підстав.

Згідно ст.2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998р. (із змінами, внесеними законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки»від 19.06.2003р.) платниками цього податку також є суб'єкти господарювання, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства - платника фіксованого сільськогосподарського податку (незалежно від терміну реорганізації), які також займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Відповідно до п.7.20 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) платники податку, зазначені у пунктах 7.11, 7.13 цієї статті, ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених пунктів.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 названого закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 названого закону передбачено, що валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

З наданого відповідачем договору позики від 10.11.2004р., укладеного між Сандуленко О.С. (позикодавцем - засновником позивача) та позивачем (позикоотримувачем), вбачається, що позивач отримав безвідсотково у власність 60000грн. (квитанція №257 від 10.11.2004р.) позики, яку за договором має повернути позичальнику до 30.12.2005р. Дана позика була зарахована на рахунок позивача (р/р26004054445347 в Южному ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк») згідно платіжного доручення №20 від 10.11.2004р., що підтверджується випискою банку 10.11.2004р.

Посилання відповідача в акті перевірки та у запереченнях на позов на невключення позивачем до складу валових витрат у 4-ому кварталі 2004р. суми поверненої поворотної фінансової допомоги за договором безвідсоткової позики від 01.01.2004р. в сумі 36000грн. у вигляді соняшнику в кількості 46,75т в розмірі 36000грн. Сандуленко О.С. згідно накладної №28 від 21.10.2004р. судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не надано суду оригіналу або належним чином засвідченої копії зазначеної накладної як доказу правомірності свого рішення всупереч вимог ст.71 КАС України.

Крім того, позивач зазначив, що дана накладна Сандуленко О.С. не видавалася, а вартість 1 тони соняшника у жовтні 2004р. становила 1500грн., про що зазначено в наданій позивачем довідці Управління агропромислового розвитку Ширяївської районної державної адміністрації №200 від 07.08.2006р. на підставі „Риночної інформації системи в сільського господарства» тоді як з накладної №28 від 21.10.2004р. ціна 1тони соняшника (з розрахунку 36000грн./47,75т) становить 770,05грн.

Посилання позивача на те, що отримана ним поворотна фінансова допомога у 4-ому кварталі 2004р. не підпадає під визначення „господарська діяльність” у розмінні п.1.32 ст.1 названого закону судом не приймається до уваги з наступних підстав.

Згідно п.1.32 ст.1 вищеназваного закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід  розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отримана позивачем позика на суму 60000грн. була використана на виконання зобов'язань за кредитним договором від 02.04.2004р. №82, що підтверджується випискою банку (р/р26004054445347 в Южному ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк») від 10.11.2004р., тобто на потреби господарства минулого періоду.

Отже, позика отримана позивачем на суму 60000грн. є поворотною фінансовою допомогою у розумінні п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 названого закону, оскільки повернена у тому ж періоді, що й отримана, а саме: 4-ому кварталі 2004р., у зв'язку з чим з врахуванням приписів п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) сума валових витрат позивача у 4-ому кварталі 2004р. не підлягала збільшенню на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини).

Враховуючи вимоги зазначеного закону, відповідачем неправомірно визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 6000грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 770грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 6000грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 770грн., а також, що прийняте податкове повідомлення-рішення та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Компанії „Інтер-Карго-Сервіс” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) про скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ширяєвського відділення) Одеської області від 19.05.2006р. №00000182331/0 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 85грн., сплачений позивачем платіжним дорученням №49 від 14.06.06р.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.           Позовні вимоги Компанії „Інтер-Карго-Сервіс” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) задовольнити повністю.

2.           Скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ширяєвського відділення) Одеської області від 19.05.2006р. №00000182331/0 повністю.

3.           Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 банк-УДК в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200, адреса: м. Одеса, вул. Садова, 10) на користь Компанії „Інтер-Карго-Сервіс” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (р/р260021487 в ООВ АППБ „Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 30419133, адреса: Одеська область, Ширяївський район, с. Осинівка, вул. Жовтнева, 123) судовий збір на суму 85(вісімдесят п'ять)грн.

4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Дана Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.