Постанова

від 11.01.2007 по справі 34/287-06-6776а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/287-06-6776А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" січня 2007 р. Справа № 34/287-06-6776А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :  Л. І.Бандури

суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко                            

при секретарі судового засідання : Г.В. Селіховій

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідача –О.О.Ясніцький

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Миколаївської МДПІ Одеської області

на постанову господарського суду Одеської області від 16.10.06 р.

у справі № 34/287-06-6776А

за позовом ТОВ „Інтер-Карго-Сервіс”

до Миколаївської  МДПІ Одеської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

                                         встановив:

ТОВ „Інтер-Карго-Сервіс” звернулось до господарського суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївської МДПІ від 19.05.06 р. №00000182331/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 6000 грн., штрафним санкціям по цьому податку на 770 грн., посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.10.06 р.(суддя Ю.Г.Фаєр) позов задоволено, назване податкове повідомлення-рішення скасовано, з підстав правомірності заявлених позовних вимог.

Миколаївська МДПІ не погодившись з постановою суду, після подання заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, оскільки судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про  необґрунтованість доводів скаржника, у зв'язку з чим, просив відмовити  у її задоволенні.

Позивач телеграмою від 10.01.07 р. просив відкласти розгляд апеляційної скарги, в зв'язку з хворобою його представників. Це клопотання було відхилено апеляційною інстанцією, згідно з п.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

19.05.06 р. Миколаївська МДПІ здійснила виїзну планову перевірку ТОВ „Інтер –Карго- Сервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04. по 01.04.06 р. і за її результатами склала акт №87/23-104/30419133.

Перевіркою виявлено порушення п. п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало в тому, що позивачем була отримана безвідсоткова фінансова допомога в сумі 60000 грн. від Сандуленко О.С. –засновника підприємства і ця сума за квитанцією №257 від 10.11.04 р. була внесена на його розрахунковий рахунок через керівника підприємства Штембуляк А.Р., дана фінансова допомога не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами і підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги та включається до валового доходу такого платника. У разі коли в майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулось таке повернення, а саме за підприємством рахувалась кредиторська заборгованість станом на 01.01.04 р. по договорам безвідсоткової позики в сумі 36000 грн., в жовтні місяці компанія розрахувалась соняшником в кількості 46,75 тн на 36000 грн., згідно накладної №28 від 21.10.04 р., виписаної на Сандуленко О.С. В порушення п. п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 вищеназваного Закону, в ІУ кварталі 2004 р. підприємством не включено в прибуток, що підлягає оподаткуванню в сумі 24000 грн., що складає податкове зобов'язання в сумі 6000 грн.

Оскільки, позивач в 2004 р. займався іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної ст.2 Закону України „про фіксований сільськогосподарський податок”, він повинен був подати до податкової служби податкову декларацію по податку на прибуток, в строки передбачені чинним законодавством.

На підставі акту перевірки, 19.05.06 р. Миколаївська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №00000182331/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 6000 грн., штрафним санкціям по цьому податку в сумі 770 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.98 р. в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки” від 19.06.03р. платниками цього податку є суб'єкти господарювання, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства –платника фіксованого сільськогосподарського податку (незалежно від терміну реорганізації), які також займаються виробництвом (вирощуванням) переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Підприємства, які займаються іншими видами, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до п.7.20 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

П.7.20 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що платники податку зазначені в пунктах 7.11, 7.13 цієї статті, ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування, згідно з нормами зазначених пунктів.

Згідно п.3.1 ст.3 вищеназваного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих, згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 названого Закону поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає доходи з інших джерел, у т.ч., але не виключно у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у т.ч. нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж встановлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому, валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Проаналізувавши вищеназвані нормативні акти, матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір позики від 10.11.04 р. на 60000 грн. є поворотною фінансовою допомогою, оскільки повернена у тому ж періоді, що і отримана, а саме в 4 кварталі 2004 р.,  позика використана на потреби господарства минулого періоду, тому сума валових витрат у 4 кварталі 2004 р. не підлягала збільшенню на суму такої поворотної фінансової допомоги.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов правильних висновків про невідповідність правової позиції відповідача чинному податковому законодавству і правомірно скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, підстави для зміни або скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 16.10.2006р. у справі №34/287-06-6776А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту  проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      Л. І. Бандура   

Суддя                                                                                          Л. В. Поліщук

Суддя                                                                                          В. Б. Туренко