Рішення

від 21.06.2006 по справі 12/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2006 р.                                                                                                  Справа № 12/294

За позовом Дочірнього підприємства "Фортесіа"

до відповідача  Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

про  стягнення грошових коштів

Суддя  Тимощенко О.М.

Представники сторін в судовому засіданні 13.06.06 року: 

        від позивача:  Скіданов С.Я., Рибін В.В., дов.  в протоколі

від відповідача: Ковальчук О.М., Міловідов В.М., дов. в протоколі

Представники сторін в судовому засіданні 21.06.06 року: 

        від позивача:  Скіданов С.Я., Рибін В.В., дов.  в протоколі

від відповідача:  Міловідов В.М., дов. в протоколі

Згідно ухвали заступника голови господарського суду від 13.12.2004 р. строк вирішення спору на підставі ст.69 ГПК України продовжувався на один місяць.

Згідно ухвал суду від 10.01.2005 р. та 07.02.2006 р. за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжувався на підставі п. 4 ст. 69 ГПК України.

Суддя Тимощенко О.М. прийняла справу № 12/294 до свого провадження згідно ухвали заступника голови господарського суду від 22.05.2006 р. про зміну складу суду.

В судовому засіданні  13.06.2006 р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 21.06.2006 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини  рішення.

Суть спору: Розглядається  позовна заява про стягнення 23 596 712, 33 грн., в т.ч. 20 000 000 грн. –сума основної заборгованості за простими векселями та 3 596 712, 33 грн. –6% річних.

  Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив:

Згідно договору купівлі-продажу № Т- 07/10/4 від 07.10.2004 р. позивач придбав у Державного підприємства “Держпостачання” прості векселі № 763311448608, № 763311448610, № 763311448611, № 763311448666 загальною номінальною вартістю 20 000 000 грн., емітованих відповідачем 13.10.2000 р. зі строком платежу “за пред'явленням” та з місцем платежу у м. Кременчуці.(копії векселів в мат. справи)  

Згідно акту № 1 прийому-передачі  простих векселів до угоди купівлі-продажу цінних паперів № Т07/10/4 від 07.10.2004 р. (копія акту в мат. справи)  Державне підприємство “Держпостачання передало позивачу  4 простих векселі  загальною номінальною вартістю 20 000 000 грн.

Позивач, посилаючись на правомірність придбання вищезазначених  векселів, вважаючи себе законним  векселедержателем  та власником векселів, 08.10.2004 р. звернувся до позивача з вимогою № 16/1 (копія вимоги в мат. справи) з проханням в строк до 13.09.2004 р.  у відповідності до ст. 48 Уніфікованого Закону про переказний та простий вексель  сплатити 20 000 000 грн. за векселями.

Відповідач звернення позивача залишив без відповіді та реагування, що змусило останнього звернутись з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

     Відповідно до  ст.  1  Закону  України  "Про  обіг векселів в Україні"   законодавство  України   про  обіг  векселів складається  із  Женевської  конвенції 1930 р.,  якою запроваджено  Уніфікований  закон,  з   урахуванням   застережень, обумовлених  додатком  II  до  цієї  Конвенції,  та  із Женевської конвенції 1930 р.  про врегулювання  деяких  колізій  законів  про переказні   векселі  та  прості  векселі ,  Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих  векселів,  Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" , Закону України "Про приєднання України до  Женевської  конвенції 1930 р.,  якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі",  ЗаконуУкраїни  "Про  приєднання  України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні  векселі  та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до  Женевської  конвенції  1930  р.  про  гербовий  збір  стосовно переказних  векселів і простих векселів",  цього Закону та інших, прийнятих згідно з ними, актів законодавства України.

Згідно ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Положеннями  ст. 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (далі по тексту - Уніфікований Закон) встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст. 34 Уніфікованого Закону  вексель повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

          У відповідності до ст. 53 Уніфікованого Закону після закінчення строків, встановлених

для пред'явлення переказного векселя зі  строком  платежу  за пред'явленням   держатель втрачає свої права регресу  проти  індосантів, проти  трасанта  і  проти  інших  зобов'язаних  осіб,  за винятком акцептанта.

      Згідно ст. 70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з  векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем ( ст. 78 вищезазначеного Закону).

  Власник переказного   векселя   вважається   його    законним держателем,  якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів,  навіть якщо останній індосамент  є  бланковим (ст. 16 Уніфікованого Закону).

       Таким чином, вимоги позивача про стягнення 20 000 000 грн. –суми основної заборгованості за простими векселями обгрунтовані, підтверджуються наявними доказами і підлягають задоволенню.

  Згідно ст. 48 Уніфікованого Закону  держатель  може   вимагати   від   особи,   проти   якої   він використовує своє право регресу суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені та відсотки  в  розмірі  шести  від  дати  настання   строку платежу. Прострочення платежу за векселем становить 1094 дні, сума 6% річних відповідно складає  3 596 712,33 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

        Заперечення відповідача грунтуються на наступному: спірні векселя не підлягають оплаті, оскільки є "безтоварними"; рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчук від 17.10.2003 року векселі визнані втраченими; в момент видачі векселів майно відповідача знаходилось у податковій заставі; векселі пред"явлено до оплати не за місцем, вказаним у векселях, а за місцезнаходженням відповідача.

         Заперечення відповідача суд вважає такими, що доказами не підтверджені та необгрунтованими  з таких підстав.

   Відповідно до положень п.2 Указу Президента України від 04.03.1998 року "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетом та державними цільовими фондами"( що був чинним на момент видачі векселів) з дня виникнення  податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, які відповідно до закону не можуть бути предметом застави. Відчудження майна та майнових прав, які знаходяться у податковій заставі, може здійснюватись тільки з дозволу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податків. Як вбачається, вищенаведена норма  не забороняє видачу (емісію) векселів та не забороняє проведення оплати виданих векселів.Вексель є безумовним і нічим необумовленим зобов"язанням боржника сплатити власнику векселя вказану в ньому суму. Отже, емітуючи векселя, відповідач не передавав майно чи майнові права, а засвідчував свої зобов"язання сплатити особі, що пред"явить векселя до оплати, обумовлену в них суму.

    Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчук від 17.10.2003 року по справі № 2-6684/03р., яким встановлено факт втрати векселів, також до уваги не приймається, оскільки даний факт був встановлений судом лише за заявою відповідача, а оригінали векселів знаходяться у позивача.

        Згідно ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"   видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані

роботи, надані послуги. Між відповідачем та ДП НВО "Либідь", правонаступником якого є ДП "Укррезерв",  було укладено договори про надання послуг по переробці нафти № 521 від  10.03.2000 року з додатковими угодами та № 800 від 13.06.2000 року з додатковими угодами. Згідно умов вказаних договорів відповідач взяв на себе зобов"язання переробити надану НВО "Либідь" сировину та передати вироблені нафтопродукти замовнику відповідно до балансу переробки. Надалі НВО "Либідь" та АТ "Укртатнафта" уклали між собою договір купівлі-продажу № 860 від  13.10.2000 року, за умовами якого відповідач зобов"язався купити    у НВО "Либідь"  невідвантажені нафтопродукти, вироблені з нафти, наданої "Либідь" для переробки за договорами № 521 та № 800, шляхом оплати їх вартості 79 векселями на загальну суму 232517518,98 грн. В зв"язку з чим твердження відповідача про "безтоварність" векселів є безпідставними.

      Стаття 27 Уніфікованого Закону передбачає, що якщо трасант зазначив у переказному  векселі  місце  платежу, відмінне  від  місця  проживання  трасата,  не  вказавши при цьому

третьої особи,  за адресою якої повинен бути здійснений платіж, то трасат   може   вказати  на  таку  особу  в  момент  акцепту.  При  відсутності такої вказівки вважається,  що акцептант  зобов'язався сам здійснити платіж за векселем у місці платежу.   Якщо вексель підлягає оплаті за  місцем  проживання  трасата, останній  може  вказати  у своєму акцепті будь-яку адресу у тому ж місці, в якому повинен бути здійснений платіж.

  Таким чином, позовні вимоги в сумі 23 596 712,33  грн. обґрунтовані, підтверджені наданими даказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 ГПК України, суд -    

                                                          ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" , м. Кременчук, вул. Свіштовська,3 (р\р 26004301370013 в Кременчуцькому відділенні АК "Промінвестбанк", МФО 331144, код 00152307) на користь Дочірнього підприємства "Фортесіа" , м. Київ, вул. Грушевського,28\2а (нежитлове приміщення № 43) (р\р 26002003107020 в ТОВ "Європейський банк розвитку та заощаджень", МФО 320779, код 32917509) 23 596 712,33 грн., 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

               Суддя                                                           Тимощенко О.М.

Рішення підписано    26.06.06 року   

Згідно з оригіналом

помічник   судді                           Мазур Н.В.