Постанова

від 06.02.2012 по справі 5004/1710/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницько го, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" лютого 2012 р. Сп рава № 5004/1710/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі к олегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідачів:

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - не з'явився

Приватного підприємства "Олсія Капітал" - не з'явився

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Рівненського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу фізичної особи - п ідприємця ОСОБА_4, м. Луцьк

на рішення господарськ ого суду Волинської області від 07.11.2011 р.

у справі №5004/1710/11 (суддя Сур 'як О.Г.)

за позовом фізичної ос оби - підприємця ОСОБА_4, м. Луцьк

до Фізичної особи - підпр иємця ОСОБА_2, м. Луцьк

Приватного підприємства "Олсія Капітал", м. Вінниця

про стягнення в сумі 6 189 г рн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськ ого суду Волинської області від 07.11.2011 р. у справі №5004/1710/11 позов ф ізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - пі дприємця ОСОБА_2, Приват ного підприємства "Олсія Ка пітал" про стягнення в сумі 6 189 грн. 68 коп. задоволено частков о. Стягнуто з Приватного п ідприємства "Олсія Капітал" н а користь Підприємця ОСОБА_4 602 грн. 90 коп., в тому чис лі: 550,56 грн. - основного боргу та 52,34 грн. - 3% річних, а також 43 грн. 86 к оп. - судових витрат. Пров адження у справі в частині со лідарного стягнення з відпов ідачів 200 грн. основного боргу припинено. В решті позову від мовлено.

При прийнятті вказаного ви ще рішення, місцевий суд вихо див з того, що на підставі дого вору-заявки від 17.12.2010р. №18 між сто ронами склалися договірні ві дносини щодо перевезення ван тажу, що врегульовані нормам и Цивільного та Господарсько го кодексів України.

17 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприє мцем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1712/2010.

Згідно заявки від 17.12.2010р. №18 по зивач зобов' язувався доста вити вантаж по маршруту Німе ччина-Україна. У заявці також визначена вартість перевезе нь, порядок і форма оплати: 2250 Є вро, які мали бути сплачені на рахунок позивача в гривнях п о курсу НБУ до розвантаження автомобіля.

Місцевий суд зазначає, що на дання позивачем послуг з пер евезення вантажу на підставі зазначеної заявки стверджує ться міжнародною товарно-тра нспортною накладною CMR №024736 від 22.12.2010р.

Судом першої інстанції так ож встановлено, що автомобіл ь з вантажем простояв на митн ому переході до 31.12.2010р., що підтв ерджується відміткою Ягодин ської митниці на попередньом у повідомленні та CMR №024736 від 22.12.201 0 р. Тобто мав місце факт понад нормового простою автомобіл я з 27.12.2010 р. по 31.12.2011 р. (5 діб).

За п'ять днів понаднормовог о простою позивачем було офо рмлено відповідні рахунки - ф актури.

Також місцевий суд звертає увагу, що Приватне підприємс тво "Олсія Капітал" взяті на се бе згідно договору-заявки ві д 17.12.2010р. зобов' язання в частин і проведення з позивачем пов них розрахунків по оплаті на даних останнім послуг (у стро ки, порядку та розмірах, визна чених договором) не виконав, ї х вартість оплатив лише част ково на суму 23400 грн.

Судом першої інстанції вст ановлено, що на момент пред' явлення позову заборгованіс ть відповідача-2 перед позива чем складала 750,56 грн., відповід ачем-2 оплачено на користь поз ивача 200 грн. по договору порук и, що підтверджується платіж ним дорученням №193 від 13.10.2011р.

У зв'язку з цим місцевий суд дійшов до висновку, що в части ні вимоги про солідарне стяг нення з відповідачів 200 грн., пр овадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з відсут ністю предмету спору відпові дно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість відповідач а-2 перед позивачем в розмірі 5 50,56 грн. не погашена, підтвердж ена матеріалами справи та пі длягає до стягнення.

З приводу позовної вимоги щ одо стягнення з відповідача штрафу за понаднормовий прос тій на митному переході з 27.12.2010 р. по 31.12.2011р. в сумі 5286,55 грн. господа рський суд дійшов до висновк у про відмову позивачу в дані й позовній вимозі, оскільки с торонами договору не було ви значено, яка саме „умовна оди ниця" має застосовуватися пр и розрахунку штрафних санкці й. А тому застосування грошов ого еквіваленту штрафних сан кцій у Євро є безпідставним.

Враховуючи положення стат ті 625 ЦК України та у зв'язку з т им, що суд відмовив у задоволе нні позовної вимоги щодо стя гнення з відповідача-2 штрафу , то місцевий суд вважає, що ви мога в частині стягнення 99,93 гр н. 3% річних за порушення строк у його оплати не підлягає до з адоволення.

З огляду на вказане, суд пер шої інстанції стягнув з відп овідача-2 52,34 грн. 3% річних за про строчення оплати основної за боргованості.

Окрім того, місцевий господ арський суд відмовив у стягн енны з відповідача Приватн ого підприємства "Олсія Кап італ" 600 грн. витрат на оплату по слуг адвоката, оскільки пози вачем не підтверджено належн ими доказами проведення опла ти послуг адвокату ОСОБА_5

Не погоджуючись із винесен им рішенням суду першої інст анції, фізична особа - підприє мець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою до Рівне нського апеляційного господ арського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011 ро ку по даній справі скасувати в частині відмови щодо задов олення позовних вимог про ст ягнення з відповідача-2 суми ш трафних санкцій в розмірі 5 286,55 грн. та 3 % річних, прийняти нове рішення про задоволення поз ову.

Апелянт вважає, що рішення г осподарського суду є незакон ним та таким, що прийнято внас лідок неповного з'ясування о бставин справи, з порушенням норм матеріального та проце суального права.

На підтвердження своїх дов одів, скаржник враховує наст упне.

В позовній заяві, серед інши х позовних вимог позивач про сив стягнути з відповідача-2 с уму штрафних санкцій за п'ять днів понаднормового простою автомобіля, що мали місце при виконанні перевезення, з вин и відповідача-2 в сумі 5286,55 грн.

Скаржник зазначає, що жодни х сумнівів, щодо того, що умовн а одиниця при укладенні Дого вору - заявки розумілася під д оларами США в сторін не виник ало. Оскільки в практиці діло вого обороту на ринку міжнар одних автомобільних перевез ень вантажів не практикуєтьс я укладення договорів на пер евезення вантажу, де вказуєт ься вартість послуг в еквіва ленті однієї іноземної валют и, а суми штрафних санкцій в ек віваленті іншої іноземної ва люти.

Окрім того, скаржник зверта є увагу, що відповідно до лист а відповідача-2, надісланого н а адресу позивача, всі витрат и при простої транспортного засобу компенсуються штрафн ими санкціями згідно Договор у-заявки №18 від 17.12.2010 року в розра хунку одна доба простою 800.00 грн . (100 у.о).

Таким чином, скаржник вважа є, що відповідачем - 2 в листі, що був надісланий на адресу поз ивача до виникнення судового спору, повністю визнавався т ой факт, що 100 у.о відповідно до умов договору-заявки, станов ило, в будь-якому разі, не менш е 100 доларів США (800 грн. - орієнто вний курс).

З огляду на вказане, апелянт наголошує на тому, що суд перш ої інстанції припустився неп равильного висновку, що стор они не погодили суму штрафни х санкцій щодо оплати понадн ормових простоїв за кожну до бу, що призвело до неправильн ого вирішення справи в части ні повної відмови в задоволе нні позовних вимог щодо стяг нення штрафних санкцій з від повідача-2 за п'ять днів понадн ормового простою.

Позивач вважає, що суми штра фних санкцій між сторонами б ули обумовлені на реальне їх виконання у випадку порушен ня, допущеного будь-яким із уч асників договору. Тому компе нсація простою за 5 днів є спра ведливою санкцією в розрахун ку 100 у. о = 100 Євро. Оскільки п'ятид енний простій вантажного авт омобіля є половиною його зви чайного кругорейсу Україна-Н імеччина/Німеччина-Україна, і є справедливою компенсаціє ю неотриманого доходу за оди н рейс з України в Німеччину.

Приймаючи до уваги вищевик ладені аргументи на підтверд ження своєї правової позиції , скаржник вважає, що рішення с уду першої інстанції в части ні відмови в задоволенні поз овних вимог щодо стягнення с уми штрафних санкцій в розмі рі 5 286,55 грн. та 3 % річних є неправо мірним, тому останнє в цій час тині слід скасувати.

В свою чергу, від відповідач ів по справі відзив на апеляц ійну скаргу позивача не наді йшов.

Згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, ві дсутність відзиву на апеляц ійну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

6 лютого 2012 року в судовому за сіданні Рівненського апеляц ійного господарського суду с каржник підтримав доводи, на ведені в апеляційній скарзі , вважає, що судом першої інста нції при винесенні даного рі шення було порушено норми ді ючого законодавства, а також має місце невідповідність в исновків, викладених у рішен ні місцевого суду, обставина м справи. У зв'язку із зазначен им, рахує, що рішення господар ського суду Волинської облас ті від 07.11.2011 р. у справі №5004/1710/11 слід скасувати частково, а позовн і вимоги задоволити в повном у обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явили ся.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та стро ки перегляду справ в апеляці йній інстанції, той факт, що ст орони були належним чином та своєчасно повідомлені про д ату, час та місце судового зас ідання, про що свідчать пошто ві повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 104-106), коле гія суддів визнала за можлив е здійснювати розгляд апеляц ійної скарги за відсутності представників відповідачів .

Розглянувши матеріали спр ави, апеляційну скаргу, перев іривши юридичну оцінку обста вин справи та повноту їх вста новлення, дослідивши правиль ність застосування місцевим господарським судом при вин есенні рішення норм матеріал ьного та процесуального прав а, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної ска рги слід відмовити, а оскаржу ване рішення залишити без зм ін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачає ться, що 17 грудня 2010 року м іж фізичною особою-підприємц ем ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Олсія Капіта л" було укладено договір-заяв ку про надання транспортно-е кспедиційних послуг за №18 (а.с . 11).

Відповідно до умов укладен ого договору підприємцем О СОБА_4 за дорученням Прива тного підприємства "Олсія К апітал" було взято на себе зоб ов' язання щодо надання йому послуг по міжнародному пере везенню вантажу за маршрутом Німеччина - Україна.

Окрім того, 17 грудня 2010 року мі ж фізичною особою-підприємце м ОСОБА_4 та фізичною особ ою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1712 /2010 (а.с. 12), відповідно до якого ос танній надав поруку за належ не виконання боржником - Пр иватним підприємством "Олс ія Капітал" своїх зобов'язань за договором-заявкою №18 від 17.1 2.2010р., зокрема в частині своєча сних розрахунків за надані п ослуги перевезення.

Згідно п. 4 вказаного догово ру, в разі невиконання боржни ком своїх обов'язків щодо опл ат за Договором-заявкою №18 від 17.12.2010р. кредитор, після закінче ння строку на оплату, пред'явл яє поручителю письмову вимог у про оплату, яку останній зоб ов'язується здійснити протяг ом 3 робочих днів після її одер жання.

Умовами цього договору виз начено, що розмір відповідал ьності поручителя у випадку прострочення боржником опла ти послуг, які будуть надані к редитором по Договору-заявці №18 від 17.12.2010 р. (в тому числі опла та простоїв, пені, інфляційни х, 3% річних, можливих збитків) с тановить 200 грн. (п. 5 Договору).

Пунктом 6 Договору встановл ено, що у випадку невиконання боржником обов'язків щодо оп лати вартості послуг в строк и, визначені Договором-заявк ою №18 від 17.12.2010 р. боржник і поруч итель відповідають перед кре дитором як солідарні боржник и. Поручитель відповідає сол ідарно в межах ліміту відпов ідальності поручителя вказа них в п. 5 цього Договору.

Згідно договору-заявки від 17.12.2010р. №18 позивач зобов' язува вся доставити вантаж по марш руту Німеччина-Україна.

У заявці також визначена ва ртість перевезень, порядок і форма оплати: 2250 Євро, які мали бути сплачені на рахунок поз ивача в гривнях по курсу НБУ д о розвантаження автомобіля.

Наявними в матеріалах спра ви доказами підтверджується надання позивачем послуг з п еревезення вантажу на підста ві зазначеної заявки. Вказан ий факт стверджується міжнар одною товарно-транспортною н акладною CMR №024736 від 22.12.2010р. (а.с. 13).

Факт виконання позивачем о бов' язків щодо надання посл уг з перевезення вантажів за обумовленим в заявці маршру том підтверджується відмітк ами вантажоодержувачів вант ажу в графі 24 CMR ("Вантаж надійшо в").

27.12.2010р. вантажний автомобіль, що виконував дане перевезен ня вантажу прибув до пункту п ропуску через державний корд он (митний перехід) Ягодинськ ої митниці, що підтверджуєть ся проставленням на CMR №024736 від 2 2.12.2010 року штампу Державної еко логічної інспекції у Волинсь кій області, датованого 27.12.2010 ро ку іпростояв на митному пере ході до 31.12.2010р., що підтверджуєт ься відміткою Ягодинської ми тниці на попередньому повідо мленні за №209000011/2010/44204 від 31.12.2010 року та CMR №024736 від 22.12.2010р. (а.с. 13.14).

Поряд з тим, позивачем було оформлено Рахунок-фактуру №С Ф-0001611 від 28.12.2010 року (а.с. 15) на суму 24 1 50,56 грн., що складає вартіс ть транспортних послуг в гри внях: 2250.00 Евро х на 10,573138 грн. (курс НБУ на 04.01.20211р.) = 23 789,56грн. + 361грн . (згідно квитанцій оплата за т ермінал в дні понаднормового простою на митному переході Ягодин).

Водночас, за п'ять днів пона днормового простою позиваче м було оформлено Рахунок-фак туру №СФ-0001612 від 28.12.2011 року на сум у 5 286,55 грн. (а.с. 15).

Рахунки на оплату оформлял ися по курсу НБУ на 04.01.2011 року (да ту розмитнення (здачі вантаж у). Саме до здачі (розвантаженн я) вантажу мали бути проведен і розрахунки Відповідачем-2.

Оформлені рахунки-фактури , акт здачі-прийняття робіт (на дання послуг) №ОУ-0001635 від 28.12.2010р., о ригінал міжнародної товарно -транспортної накладної з ві дміткою вантажоодержувача т а квитанції про оплату за тер мінал на митному переході пі дприємцем ОСОБА_4 було від правлено 13.01.2011 р. на фактичну ад ресу Відповідача-2 рекомендо ваним листом із повідомлення м про вручення, який було отри мано ПП "Олсія Капітал" 15.01.2011р., що підтверджується фіскальним чеком, реєстром відправлени х листів та повідомленням пр о вручення рекомендованого л иста.

В свою чергу, Приватне підпр иємство "Олсія Капітал" взяті на себе згідно договору-заяв ки від 17.12.2010р. зобов' язання в ч астині проведення з позиваче м повних розрахунків по опла ті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, в изначених договором) не вико нав.

Вартість наданих послуг ві дповідач оплатив лише частко во на суму 23400 грн., що підтвердж ується випискою із рахунку, д оданою до матеріалів справи.

Відповідачем-2 не було своєч асно проведено розрахунок за надані транспортні послуги. Таким чином, у відповідності до умов договору поруки пози вачем було надіслано письмов у вимогу про оплату за вих. №20/3- П від 20.01.2011р. до Поручителя Відп овідача-1, яка залишена без зад оволення.

Відповідно до ст.ст. 174, 181 Госп одарського кодексу України г осподарські зобов' язання м ожуть виникати: безпосереднь о із закону або іншого нормат ивно-правового акту, що регул ює господарську діяльність, з акту управління господарсь кою діяльністю, з господарсь кого договору та інших угод, п ередбачених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суп еречать. Господарський догов ір за загальним правилом вик ладається у формі єдиного до кумента, підписаного сторона ми та скріпленого печатками. Допускається укладення госп одарських договорів у спроще ний спосіб, тобто шляхом обмі ну листами, факсограмами, тел еграмами, телефонограмами то що, а також шляхом підтвердже ння прийняття до виконання з амовлень, якщо законом не вст ановлено спеціальні вимоги д о форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зоб ов' язання повинні виконува тись належним чином відповід но до закону, інших правових а ктів, договору, а за відсутнос ті конкретних вимог щодо вик онання зобов' язань - відпо відно до вимог, що у певних умо вах звичайно ставляться. Одн остороння відмова від викона ння зобов' язання не допуска ється.

Згідно частин 1, 2 статті 307 ГК У країни за договором перевезе ння вантажу одна сторона (пер евізник) зобов'язується дост авити ввірений їй другою сто роною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавств ом чи договором строк та вида ти його уповноваженій на оде ржання вантажу особі (вантаж оодержувачу), а вантажовідпр авник зобов'язується сплатит и за перевезення вантажу вст ановлену плату.

Договір перевезення ванта жу укладається в письмовій ф ормі. Укладення договору пер евезення вантажу підтверджу ється складенням перевізног о документа (транспортної на кладної, коносамента тощо) ві дповідно до вимог законодавс тва. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідпр авників бланками перевізних документів згідно з правила ми здійснення відповідних пе ревезень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент пр ед' явлення позову заборгов аність відповідача-2 перед по зивачем складала 750,56 грн.

Несучи солідану відповіда льність перед Кредитором, ПП "Олсія Капітал" 14.10.2011 року перер ахувало на розрахунковий рах унок Позивача суму коштів "в м ежах ліміту відповідальност і Поручителя вказаних в п. 5 До говору поруки", тобто 200 грн, і т аким чином зняло з Поручител я його відповідальність щодо належного та своєчасного ви конання ПП "Олсія Капітал" обо в'язку по оплаті вартості тра нспортних послуг. Даний факт підтверджується платіжним д орученням №193 від 13.10.2011р. (а.с. 47).

Тому, зважаючи на вказане та враховуючи положення п. 1-1 ст. 8 0 ГПК України, суд першої інста нції правомірно припинив про вадження у справі в частині в имоги про солідарне стягненн я з відповідачів 200 грн.

У зв'язку із встановленими о бставинами справи заборгова ність відповідача-2 перед поз ивачем становить 550,56 грн. Остан ня не погашена, тому підлягає до стягнення.

Отже, позовні вимоги в цій ч астині підтверджені належни м чином, тому суд першої інста нції цілком правомірно дійшо в до висновку про задоволенн я позовних вимог в частині ст ягнення 550,56 грн. основного борг у.

З приводу позовної вимоги щ одо стягнення штрафу за пона днормовий простій на митному переході з 27.12.2010р. по 31.12.2011р. (5 діб) в сумі 5286,55грн. суд апеляційногї інстанції враховує наступне .

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК Укра їни кожна сторона повинна вж ити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов' язання. Порушення зо бов' язань є підставою для з астосування господарських с анкцій, передбачених кодексо м, іншими законами або догово ром.

Позивач вказує на те, що у зв 'язку із несвоєчасним оформл енням попереднього повідомл ення вантажоодержувачем, авт омобіль з вантажем простояв на митному переході до 31.12.2010р., щ о підтверджується відміткою Ягодинської митниці на попе редньому повідомленні за №20900 0011/2010/44204 від 31.12.2010 року та CMR №024736 від 22.12. 2010р. (а.с. 13.14).

Однак матеріали справи не м істять доказів того, що затри мка митного оформлення ванта жу була з вини відповідача чи вантажоодержувача внаслідо к неподачі чи неналежного оф ормлення документів.

Крім того, з п.14 договору-заяв ки від 17.12.2010р. №18 вбачається, що а втомобіль мав бути поданий п ід завантаження 21.12.2010р., а заван таження (згідно CMR №024736) відбулос я 22.12.2010р.. Таким чином із встанов лених обставин справи не вба чається, що понаднормовий пр остій автомобіля з 27.12.2010р. по 31.12.20 11р. (5 діб) відбувся з вини відпо відачів.

Відповідно до п. 22 договору-з аявки простій за добу оплачу ється в розмірі 100 у.о.

Разом з тим, сторонами догов ору не було визначено, яка сам е "умовна одиниця" має застосо вуватися при розрахунку штра фних санкцій.

Посилання позивача з приво ду того, що відповідач визнав у своєму листі той факт, що пр остій має бути оплачений з ро зрахунку 100 доларів США за одн у добу простою, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскі льки лист, на який посилаєтьс я позивач, без номеру та без да ти (а.с. 20), підписаний ОСОБА_6 Останній за своєю посадою не уповноважений вирішувати пи тання такого характеру, про щ о відповідач вказує у своєму відзиві на позов, а відповідн і зміни у договір-заявку №18 ві д 17.12.2010 р. стосовно визначення р озміру плати простою у встан овленому законом порядку не внесені.

З огляду на вказане, застосу вання грошового еквіваленту штрафних санкцій, як у Євро та к і в доларах США є необгрунто ваним.

Щодо позовних вимог в части ні стягнення 152,57 грн. - 3% річних, з них: 52,34 грн. за прострочення оп лати основної заборгованост і та 99,93грн. за прострочення опл ати штрафу, суд апеляційної і нстанції зазначає, що відпов ідно до ст. 625 ЦК України боржн ик, який прострочив виконанн я грошового зобов' язання, н а вимогу кредитора зобов' яз аний сплатити суму боргу з ур ахуванням встановленого інд ексу інфляції за весь час про строчення, а також три процен ти річних від простроченої с уми.

Оскільки, правові підстави для задоволення позовної ви моги щодо стягнення з відпов ідача-2 штрафу відсутні, то від повідно і вимога щодо стягне ння 99,93 грн. - 3% річних за порушен ня строку його оплати не підл ягає до задоволення.

Таким чином, з відповідача-2 слід стягнути 52,34 грн. 3% річних з а прострочення оплати основн ої заборгованості.

Підсумовуючи викладене ви ще, суд апеляційної інстанці ї вважає, що судом першої інст анції цілком правомірно відм овлено у задоволенні позовни х вимог щодо стягнення штраф у в сумі 5286,55 грн. та 99,93 грн. - 3% річни х.

Разом з тим, апеляційний гос подарський суд погоджується із висновком суду першої інс танції щодо відмови у задово ленні вимоги позивача про ст ягнення 600 грн. оплати послуг а двоката, зважаючи на наступн е.

Згідно статті 44 Господарськ ого процесуального кодексу У країни до складу судових вит рат входить оплата послуг ад воката. В контексті цієї норм и, судові витрати за участь ад воката при розгляді справи п ідлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені а двокату стороною, котрій так і послуги надавались, та їх сп лата підтверджується відпов ідними фінансовими документ ами.

Відповідно до частини 3 стат ті 48 Господарського процесуа льного кодексу України витра ти, що підлягають сплаті за по слуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Зак оном України "Про адвокатуру ", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійсн юється на підставі письмової угоди між громадянином чи юр идичною особою і адвокатськи м об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону пошир юється тільки на осіб, які є ад вокатами.

Визначальним та достатнім для відшкодування стороні в итрат по оплаті послуг адвок ата є факт здійснення такої о плати за умовами відповідног о договору, підтверджений пл атіжними документами, а тако ж факт надання послуг саме ад вокатом, а не іншим представн иком.

Обґрунтовуючи вимогу про в ідшкодування витрат по оплат і послуг адвоката, позивач до лучив до матеріалів справи у году про надання правової до помоги № 2208/2011 від 22.07.2011р., укладену між позивачем та адвокатом ОСОБА_5, свідоцтво про право на зайняття адвокатської ді яльності №197 видане 31.08.2000р. гр.О СОБА_5 та квитанцію №2208/2011 від 2 2.08.2011 р. про сплату позивачем ад вокату ОСОБА_5 гонорару в сумі 600 грн.

При цьому, з матеріалів спра ви вбачається, що ОСОБА_5 у часті у розгляді справи не бр ав, а позивачем не підтвердже но належними доказами про пр оведену оплату послуг адвока ту ОСОБА_5, а долучена до ма теріалів справи квитанція №2 208/2011 від 22.08.2011 р. підставно не прий нята судом першої інстанції як допустимий доказ в розумі нні вимог ст.ст. 34, 36 ГПК України .

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд апеляційно ї інстанції не приймає до ува ги доводи апелянта, як не джов едені та необгрунтовані умов ами договору-заявки та норма ми закону.

З врахуванням викладеного , Рівненський апеляційний го сподарський суд вважає, що су д першої інстанції дійшов ві рного висновку, що позовні ви моги фізичної особи - підприє мця ОСОБА_4 є обгрунтовани ми в частині стягнення 550,56 грн. основного боргу та 52,34 грн. 3% річ них, а тому в цій частині підля гають до задоволення. Правов і підстави для задоволення р ешти позовних вимог відсутні .

Підстави для скасування ос каржуваного рішення відсутн і, а тому його слід залишити бе з змін, а апеляційну скаргу фі зичної особи - підприємця О СОБА_4 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Рівненський а пеляційний господарський су д, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарсько го суду Волинської області в ід 07.11.2011 р. у справі №5004/1710/11 залишит и без змін, а апеляційну скарг у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

2. Справу №5004/1710/11 направити в го сподарський суд Волинської о бласті.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

1479/12