Постанова

від 08.06.2006 по справі 14/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "08" червня 2006 р.                                                                   Справа № 14/116

Суддя господарського суду Чернівецької області Швець Микола Васильович

розглядаючи справу

за позовом   Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Фірми "Говерла"

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 2028,57грн.

за участю представників:

позивача:  Гол. спец. Лінецький Р.І.  довіреність № 01-3/9 від 11.01.2006 року

відповідача:  Директор Михайло В.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в сумі  – 2028,57 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі посилаючись на те, що у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач у 2005 році повинен був створити одне робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда, проте не виконав зазначеного обов'язку, в зв'язку з чим у відповідності до ст. 20 зазначеного Закону повинен сплатити штрафні санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Відповідач в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву від 08.06.2006 року позовні вимоги визнає в повному об'ємі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із змінами, внесеними Законом України від 15.06.2004р. № І773-1У для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чол. - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК (медико-соціальної експертної комісії), органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст. 18 Закону “Працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.”

Відповідач на протязі 2005 року, не звертався до центру зайнятості із заявками про направлення інвалідів з метою їх працевлаштування, що підтверджується листом Сторожинецького районного центру зайнятості № 23-04/158 від 06.02.2006 року.

За порушення вимог ст.19 Закону в силу ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - підприємства (об'єднання), установи, організації сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.  

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Штрафні санкції не мають характеру обов'язкових платежів і сплачуються лише в тому разі, якщо підприємством, установою чи організацією не виконуються нормативи по створенню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону не ставить обов'язок підприємств, установ та організацій щодо сплати штрафних санкцій, у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб'єктів господарювання.

Відповідно до звіту № 10-ПI про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2005 рік склала 14 чоловік, з них інвалідів не було. Чисельність інвалідів які повинні працювати складає – 1 працюючий. Половина середньорічної заробітної плати штатного працівника склала 2028,57 грн..  Розрахунок штрафних санкцій наданий позивачем відповідає вимогам чинного законодавства і приймається як доказ.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ії вимоги та заперечення, відповідач не надав доказів працевлаштування інвалідів та доказів які б підтверджували що ним здійснено заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, визначено посади де доцільно використовувати працю інвалідів, розроблені інструкції про робоче місце інваліда, інформування державну службу зайнятості та відділення соціального захисту інвалідів про створення в 2005 році робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У процесі розгляду справи  не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Фірми „Говерла” (с. Банилів-Підгірний, Сторожинецький район); Р/р №26002300012831 у відділенні Ощадбанку Чернівецької області, МФО 356420,  код 21439929

на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г); Р/р №31217230600002 у відділенні Державного Казначейства м. Чернівці, МФО 856135, код 23246436

- штрафні санкції за не створені в 2005 році робочі місця для працевлаштування інвалідів в сумі 2028,57 грн..

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             Швець М.В.