Постанова

від 31.01.2012 по справі 35/158

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012                                                                                           № 35/158

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Михальської  Ю.Б.

суддів:            Тищенко  А.І.

          Отрюха  Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача                       ОСОБА_1 – за дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011

від відповідача              не з'явився

від третьої особи          не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на рішення          Господарського суду міста Києва від 20.06.2011

у справі          № 35/158 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом            Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київська міська державна адміністрація

про          стягнення 12 058,13 грн.

       В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» про стягнення 12 058,13 грн., з яких: 10 168,18 грн. – основного боргу, 1 566,00 грн. – інфляційних втрат, 323,95 грн. – процентів річних та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 35/158 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 5 713,09 грн. – основного боргу, 1 147,05 грн. – інфляційних втрат, 168,74 – процентів річних, 70,29 грн. – державного мита та 137,56 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові відмовлено.

Вищезазначене рішення мотивовано тим, що відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 5 713,09 грн., а позивач на надав доказів, які б підтверджували наявність за відповідачем обов'язку сплатити 4 455,09 грн., які є різницею в тарифах на теплову енергію, та на думку суду першої інстанції має відшкодовуватись за рахунок коштів міського бюджету.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 35/158 в частині відмови у стягненні 4 455,09 грн. основного боргу та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Матеріали справи містять докази повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

01.09.2006 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменованою на Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» (споживач) було укладено Договір № 8373183 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі – Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується виробити і поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.  

Згідно з пунктом 2.2.1. Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були укладені додатки до Договору, якими сторони визначили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, умови припинення подання теплової енергії.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача на 01.03.2011 виникла заборгованість у розмірі 10 168,18 грн., з яких 5 713,09 грн. основного боргу, який визнається відповідачем та 4 455,09 грн. різниця в тарифах, яка відповідачем не визнана.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання Договору у період з квітня 2010 року по березень 2011 року позивач виробив та поставив відповідачу теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання на суму 10 168,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії, табуляграмами, довідкою про розрахунок боргу та актом звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 11.04.2011.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до частини 6 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» у разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Як передбачено пунктом 8 частини 1 статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник має право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.  

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді (частина 4, 6 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерною енергетичною компанією «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» був підписаний Акт звірки розрахунків за теплову енергію згідно з яким станом на 11.04.2011 заборгованість відповідача становить 10 168,18 грн.

Акт підписаний з боку відповідача з застереженням, що фактична різниця в тарифах за період з квітня 2010 року по червень 2010 року складає 4 455,09 грн. і вказана різниця повинна бути компенсована з міського бюджету.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума 4 455,09 грн. має бути відшкодована позивачу з міського бюджету, оскільки з наведених норм права вбачається, що орган місцевого самоврядування, який встановив тарифи на житлово-комунальні послуги, зобов'язаний відшкодувати різницю виконавцям/виробникам послуг.

З аналізу спірного Договору вбачається, що позивач не є виконавцем/виробником послуг теплопостачання, а є постачальником теплової енергії, як різновиду товару, а виконавцем/виробником послуг теплопостачання є відповідач, а отже і відшкодування має перераховуватись відповідачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно не сплатив постачальнику теплової енергії (позивачу) сум, що складають різницю в нарахуваннях за спірний період в сумі 4 455,09 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за Договором №8373183 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2006 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до арифметично вірних розрахунків: інфляційна складова боргу становить – 1 566,00 грн., три відсотки річних – 323,95 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 35/158 підлягає зміні, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 у справі № 35/158 змінити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім 1» (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29-Б, ідентифікаційний код 32772220) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 10 168,18 грн. (десять тисяч сто шістдесят вісім гривень 18 коп.) – основного боргу, 1 566,00 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість гривень 00 коп.) – інфляційних втрат, 323,95 грн. (триста двадцять три гривні 95 коп.) – трьох процентів річних, 120,58 грн. (сто двадцять гривень 58 коп.) – державного мита за подання позову, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 705,75 грн. (сімсот п'ять гривень 75 коп.) – судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 35/158 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Михальська  Ю.Б.

Судді                                                                                          Тищенко  А.І.

                                                                                          Отрюх  Б.В.