Рішення

від 08.02.2012 по справі 36/424

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/424

08.02.12

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіївка”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий

                         центр провідних технологій “Україна –ХХІ століття”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спор, на стороні відповідача – Департамент розвитку митної інфраструктури та міжнародного

                         співробітництва Державної митної служби України

про                   стягнення 32 840, 42 грн.

Суддя     Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача:               ОСОБА_1 –дов. № 1/03-11 від 28.03.2011 р.

Від відповідача:          Попадюк М.І. –директор

Від третьої особи:  ОСОБА_2 –дов. № 17/1.1 –3/2831 від 26.10.2011 р.

                                ОСОБА_3 –дов. № 17/1.1-3/360 від 06.02.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство  з обмеженою відповідальністю “Софіївка” звернулось  до  Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр провідних технологій “Україна –ХХІ століття” основного боргу в розмірі 25 078, 38 грн., пені в розмірі 707, 46 грн., 3 % річних в розмірі 1863, 36 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 5 191, 22 грн. відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р.  Позовні  вимоги обґрунтовані неналежним  виконанням відповідачем  своїх зобов'язань  щодо сплати  за виконані роботи відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2011 р. порушено провадження у справі № 36/424, розгляд якої  призначено у судовому засіданні на 19.12.2011р. за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. розгляд даної справи відкладено на 18.01.2012 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням ним вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, що не заявляє  самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Департамент розвитку митної інфраструктури та міжнародного співробітництва  Державної Митної Служби України, у зв'язку з чим  відкладено розгляд даної справи на 08.02.2012 р.

У даному судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем  зобов'язань  по договору №79/2008 від 10.10.2008р.  внаслідок чого утворилась  заявлена до стягнення заборгованість.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, що акти виконаних робіт відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р.  підписані 23.10.2008 р. та 20.11.2008 р., а не в лютому 2009 р. як посилається позивач у зв'язку з чим порушено трирічний строк позовної давності.

Представник третьої особи надав пояснення по справі, в яких заперечив проти позову.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами  докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін,  суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

10.10.2008р. між Товариством  з обмеженою відповідальністю “Софіївка” (далі –підрядник) та Товариством  з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр провідних технологій “Україна –ХХІ століття” (далі - замовник) укладено договір №79/2008 підряду.

Відповідно до п. 1.1 договору  позивач  зобов'язався виконати поставку матеріалів та монтаж системи опалення офісних приміщень в будівлі Державної Митної Служби України по вул. Дегтярівській, 11 у м. Києві  згідно затвердженої проектно –кошторисної документації та ввести систему в експлуатацію та здати роботи в встановлений  термін.

Відповідно до умов даного договору  оплата  замовником (відповідачем) робіт, що є предметом даного договору здійснюється наступним чином:

протягом 5 (п»яти) днів з дати  підписання сторонами цього договору відповідач перераховує  на поточний рахунок позивача авансовий платіж на купівлю устаткування та матеріалів в розмірі 30 000 грн. (п.4.5.1 договору);

подальші взаєморозрахунки здійснюються відповідачем в наступні місяці на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів виконаних робіт  за формами КБ -2 та КБ –3.

Відповідач здійснює щомісячні проміжні  за фактично виконані роботи в межах 95 відсотків виконаних робіт на підставі  акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно наданих позивачем  довідок про вартість виконаних робіт вартість робіт становить  25 228,38 грн.

З матеріалів справи вбачається, що роботи виконані  у 2008 р. про що  між сторонами були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 25 228,38 грн.

Посилання позивача на те, що акти виконаних робіт підписані в 2009році судом до уваги не приймаються з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту №85/665 від 19.11.2008р. об'єкт  готовий  до опалювального сезону . Відповідно до акту від 19.11.2008р. №85/665 проведено опломбування  устаткування на об'єкті.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2011 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/08-11 від 22.08.2011 р., в якій просить не пізніше  23.09.2011 р. оплатити заборгованість за виконані підрядні роботи відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р.  з урахуванням пені, інфляційних нарахувань та 3% річних  в розмірі 41 150, 61 грн.

Проте, відповідач оплатив частково в розмірі 150, 00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р. основний  борг в розмірі 25 078, 38 грн., пеню в розмірі 707, 46 грн., 3 % річних в розмірі 1863, 36 грн., інфляційні нарахування в розмірі 5 191, 22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають  частковому  задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. І ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки сторонами в договорі  не визначено строки оплати  відповідачем виконаних позивачем робіт, тому  відповідно до приписів ст. 530 ЦК України   23.08.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою  погасити заборгованість не пізніше  23.09.2011 р. за виконані підрядні роботи відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р.  з урахуванням пені, інфляційних нарахувань та 3% річних  в розмірі 41 150, 61 грн., суд дійшов висновку, що  в силу положень ст. 530 ЦК України відповідач повинен був виконати свій обов'язок щодо погашення заборгованості до 23.09.2011 р. включно.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р.., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача  проти позову з підстав, що акти виконаних робіт відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р.  підписані 23.10.2008 р. та 20.11.2008 р., у зв'язку з чим порушено трирічний строк позовної давності, оскільки зобов‘язання відповідача щодо сплати за виконані підрядні роботи відповідно до вказаного договору  виникли на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України у серпні 2011 році.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за виконанні підрядні роботи  відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р. у розмірі 25 078, 38 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р. щодо сплати за виконані підрядні роботи  пеню в розмірі 707, 46 грн.  за період з 21.04.2011 р. до 21.09.2011 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

Проте, перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем застосовано помилку в періоді її розрахунку, оскільки період нарахування пені починається з 24.09.2011 р. (наступний день за останнім днем оплати заборгованості відповідно до направленої позивачем претензії № 1/08-11 від 22.08.2011 р.).

Тож, вимоги про стягнення з  відповідача пені  в розмірі 707, 46 грн.  за період з 21.04.2011 р. до 21.09.2011 р.   є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати за виконанні підрядні роботи відповідно до договору підряду № 79/2008 від 10.10.2008 р. 3 % річних в розмірі 1863, 36 грн.  за період з 01.04.2009 р. до 21.09.2011 р. та інфляційних нарахувань в розмірі 5 191, 22 грн. за період з 01.04.2009 р. до 31.08.2011 р.  

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3% річних та  інфляційних нарахувань судом встановлено, що ним допущено помилку у періоді їх розрахунку,  оскільки період їх нарахування починається з 24.09.2011 р. (наступний день за останнім днем оплати заборгованості відповідно до направленої позивачем претензії № 1/08-11 від 22.08.2011 р.).

Тож, вимоги про стягнення з  відповідача 3 % річних в розмірі 1863, 36 грн.  за період з 01.04.2009 р. до 21.09.2011 р. та інфляційних нарахувань в розмірі 5 191, 22 грн. за період з 01.04.2009 р. до 31.08.2011 р.  є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 25 078, 38 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір  при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

         1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіївка” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр провідних технологій “Україна –ХХІ століття” (02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, буд. 1, код 31092814), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіївка” (08158, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, вул. Перемоги, 1, код 30796339) основний борг в розмірі 25 078 (двадцять п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 38 коп., 1077 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.   Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

                Т.Ю.Трофименко

Повний текст рішення складено

10.02.2012 р.