Рішення

від 16.01.2012 по справі 51/471

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/471

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/471

16.01.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гард"

до   Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"    

про стягнення 853 171,55 грн.

    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Титаренко О.В.

Від відповідача: Головко І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення коштів у розмірі 853 171,55 грн., з яких 571 690,20 грн. - заборгованість по договору № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р., 237 600,00 грн. - заборгованість по договору                 № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р., 43 881,35 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначених договорів в частині своєчасної та в повному обсязі оплати наданих позивачем послуг з охорони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У даному судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. в сумі 99 200,00 грн. та за договором № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р. в сумі 168 702,81 грн. у зв'язку з частковим погашенням заборгованості у вказаній сумі, а також відповідач просив відмовити в задоволенні вимог про стягнення 1 502,26 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. припинено провадження у справі  № 51/471 в частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" 174 902,81 грн. заборгованості на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.01.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2006 р. між ТОВ «Гард»(виконавець) та ВАТ «Завод «Ленінська кузня»(замовник) укладено договір № 41/06/140-06 про надання послуг по охороні, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв під охорону наступні об'єкти: периметр території суднобудівної площадки за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, огороженої залізобетонним парканом з зовнішньої сторони і сітчастим парканом з внутрішньої сторони, включаючи КПП біля автомобільних воріт на південній та північній сторонах, КПП на залізничній колії та пропускні пункти на центральній і північній прохідних; виробничі та складські приміщення, розташовані на суднобудівному майданчику; акваторію заводу з розташованими на ній плавзасобами та плав майстернями.

Додатком № 1 до договору № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р. сторони погодили дислокацію постів та маршрутів охорони на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, та додатком № 2 до зазначеного договору –розрахунок вартості за охоронні послуги, які надаються позивачем на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору вартість наданих послуг за цим договором визначається на основі домовленості, виходячи з принципів самоокупності та самофінансування діяльності виконавця, а також враховуючи інфляційні процеси за умови додержання рівня рентабельності. На момент укладення договору вона складає 5 005,74 грн. за один цілодобовий пост за 1 місяць.

Згідно з додатком № 2 до договору № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р. вартість послуг охорони за один місяць складає 70 080,36 грн.

Пунктом 6.1 зазначеного договору сторони визначили, що останній набуває чинності з моменту підписання; термін дії –один рік. Договір вважається продовженим без переукладення ще на такий самий термін і на таких самих умовах, якщо жодна із сторін не вимагатиме його припинення за один місяць до закінчення вказаного терміну дії договору (п. 6.2 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про припинення договору № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р. за місяць до закінчення кожного наступного року, тож такий є пролонгованим на наступні терміни відповідно.

В ході розгляду спору судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг за період з листопада 2010 року по червень 2011 року на суму 365 134,00 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими актами про надання послуг.

Пунктом 3.2.3 договору № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р. на відповідача покладено обов'язок своєчасно проводити оплату за надання охоронних послуг.

Оплата за надані послуги відповідно до п. 5.3 зазначеного договору здійснюється щомісячно до 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним на підставі актів виконаних робіт.

В свою чергу, відповідачем здійснено оплату зазначених послуг в сумі 168 702,81 грн. за період з 28.10.2011 р. по 27.12.2011 р., тож неоплаченими залишились послуги на суму 196 431,19 грн.

Також 24.07.2006 р. між ТОВ «Гард»(виконавець) та ВАТ «Завод «Ленінська кузня»(замовник) укладено договір № 44/06/258-06 про надання послуг по охороні.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору його предметом визначено надання послуг по охороні об'єкта замовника, Машинобудівельне виробництво № 420 ВАТ «Заводу «Ленінська кузня», розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107.

Додатком № 1 до договору № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. сторони погодили дислокацію постів та маршрутів охорони на об'єкті Машинобудівельне виробництво № 420 ВАТ «Заводу «Ленінська кузня», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107, та додатком № 2 до зазначеного договору –розрахунок вартості за охоронні послуги, які надаються позивачем на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору вартість наданих послуг за цим договором визначається на основі домовленості, виходячи з принципів самоокупності та самофінансування діяльності виконавця, а також враховуючи інфляційні процеси за умови додержання рівня рентабельності. На момент укладення договору вона складає 5 005,74 грн. за один цілодобовий пост за 1 місяць.

Згідно з додатком № 2 до договору № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. вартість послуг охорони за один місяць складає 25 028,70 грн.

Додатковою угодою № 01-08 від 01.09.2008 р. до договору № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. сторони визначили, що вартість послуг з 01.09.2008 р. складає 6 200 грн. за 1 місяць за один цілодобовий пості, а вартість послуг охорони по договору за один місяць –31 000,00 грн.

В свою чергу, додатковою угодою № 1/09 від 28.04.2009 р. до договору № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. сторони погодили виставляти пости охорони з 1 травня 200 року на території Машинобудівельне виробництво № 420 ВАТ «Заводу «Ленінська кузня», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107 у кількості чотирьох постів.

Пунктом 6.1 зазначеного договору сторони визначили, що останній набуває чинності з моменту підписання; термін дії –один рік. Договір вважається продовженим без переукладення ще на такий самий термін і на таких самих умовах, якщо жодна із сторін не вимагатиме його припинення за один місяць до закінчення вказаного терміну дії договору (п. 6.2 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про припинення договору № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. за місяць до закінчення кожного наступного року, тож такий є пролонгованим на наступні терміни відповідно.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг за період з листопада 2010 року по червень 2011 року на суму 148 800,00 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими актами про надання послуг.

Пунктом 3.2.3 договору № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. на відповідача покладено обов'язок своєчасно проводити оплату за надання охоронних послуг.

Оплата за надані послуги відповідно до п. 5.3 зазначеного договору здійснюється щомісячно до 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним на підставі актів виконаних робіт.

В свою чергу, відповідачем здійснено оплату зазначених послуг в сумі 99 200,00 грн. за період з 28.10.2011 р. по 27.12.2011 р., тож неоплаченими залишились послуги на суму 49 600,00 грн.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»від 22.04.2011 р. змінено назву останнього на Публічне акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня».

01.07.2011 р. між ТОВ «Гард»(виконавець) та ПАТ «Завод «Ленінська кузня»(замовник) укладено договір про надання послуг № 01/07/11, за яким замовник доручив, а виконавець взяв під охорону об'єкти, що зазначені та погоджені сторонами в дислокації (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору вартість наданих послуг за цим договором визначається на основі домовленості, виходячи з принципів самоокупності та самофінансування діяльності виконавця, а також враховуючи інфляційні процеси за умови додержання рівня рентабельності.

Додатком № 2 до зазначеного договору сторони погодили розрахунок вартості за охоронні послуги, які надаються позивачем на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, відповідно до якого вартість послуг охорони за один місяць складає 66 600,00 грн.

01.08.2011 р. сторони підписали додаткову угоду до договору № 01/07/11 від 01.07.2011 р., якою сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець виставляє додаткові пости згідно письмових заявок замовника на території ПАТ «Завод «Ленінська кузня».

Пунктом 6.1 зазначеного договору сторони визначили, що останній набуває чинності з моменту підписання; термін дії –один рік. Договір вважається продовженим без переукладення ще на такий самий термін і на таких самих умовах, якщо жодна із сторін не вимагатиме його припинення за один місяць до закінчення вказаного терміну дії договору (п. 6.2 договору).

В ході розгляду спору судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг за період з липня 2011 року по вересень 2011 року на суму 206 556,20 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими актами про надання послуг.

Пунктом 3.2.3 договору № 01/07/11 від 01.07.2011 р. на відповідача покладено обов'язок своєчасно проводити оплату за надання охоронних послуг.

Оплата за надані послуги відповідно до п. 5.3 зазначеного договору здійснюється щомісячно до 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним на підставі актів виконаних робіт.

Доказів оплати отриманих послуг в сумі 206 556,20 грн. відповідачем до справи не надано.

01.07.2011 р. між ТОВ «Гард»(виконавець) та ПАТ «Завод «Ленінська кузня»(замовник) укладено договір про надання послуг № 02/07/11, за яким замовник доручив, а виконавець взяв під охорону об'єкти, що зазначені та погоджені сторонами в дислокації (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору вартість наданих послуг за цим договором визначається на основі домовленості, виходячи з принципів самоокупності та самофінансування діяльності виконавця, а також враховуючи інфляційні процеси за умови додержання рівня рентабельності.

Додатком № 2 до зазначеного договору сторони погодили розрахунок вартості за охоронні послуги, які надаються позивачем на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, відповідно до якого вартість послуг охорони за один місяць складає 29 600,00 грн.

Пунктом 6.1 зазначеного договору сторони визначили, що останній набуває чинності з моменту підписання; термін дії –один рік. Договір вважається продовженим без переукладення ще на такий самий термін і на таких самих умовах, якщо жодна із сторін не вимагатиме його припинення за один місяць до закінчення вказаного терміну дії договору (п. 6.2 договору).

В ході розгляду спору судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг за період з липня 2011 року по вересень 2011 року на суму 88 800,00 грн., що підтверджено наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими актами про надання послуг.

Пунктом 3.2.3 договору № 02/07/11 від 01.07.2011 р. на відповідача покладено обов'язок своєчасно проводити оплату за надання охоронних послуг.

Оплата за надані послуги відповідно до п. 5.3 зазначеного договору здійснюється щомісячно до 10 числа наступного місяця, що слідує за звітним на підставі актів виконаних робіт.

Доказів оплати отриманих послуг в сумі 88 800,00 грн. відповідачем до справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між позивачем та відповідачем договори № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р., № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р., № 01/07/11 від 01.07.2011 р., № 02/07/11 від 01.07.2011 р. є договорами про надання послуг, та у яких його сторонами погоджено всі істотні умови відповідного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом вставлено, що до порушення провадження у даній справі за договорами № 41/06/140-06 від 28.04.2006 р., № 44/06/258-06 від 24.07.2006 р. відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 93 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач до порушення провадження у даній справі частково у сумі 93 000,00 грн. розрахувався з позивачем за надані послуги, суд дійшов висновку щодо часткової відмови у позові в сумі 93 000 грн.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з зазначеними вище договорами. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 541 387,39 грн. обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3.4.2 договорів сторонами встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за послуги охорони замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 3% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним, доказів погодження сторонами інших строків нарахування штрафних санкцій суду не надано.

Таким чином, за розрахунком суду, проведеним з урахуванням моменту виникнення прострочення зобов'язання по кожному з актів здачі-приймання виконаних робіт, у заявлений позивачем період (з 01.05.2011р. по 31.10.2011р.), та враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, сума пені становить 28 467,35 грн. та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гард" задовольнити частково.

2.   Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (04176, м. Київ, вул. Електриків, б. 26, код 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гард" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Білгородська, б. 61, код 32446017) 541 387 (п'ятсот сорок одну тисячу триста вісімдесят сім) грн. 39 коп. заборгованості, 28 467 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 35 коп. пені, 5 698 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 55 коп. державного мита та 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.    В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 23.01.2012 р.