Постанова

від 07.02.2012 по справі 10/17-3631-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/17-3631-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 10/17-3631-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Згодник С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Іскра”

на рішення  господарського суду Одеської області від 21 листопада 2011 року

у справі № 10/17-3631-2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Іскра”, м. Львів, вул. Вулецька, 14

до Приватного підприємства „Аморіка Шиппінг Компані”, м. Одеса, вул. Дмитра Донського, 10

про стягнення 42 536, 33  грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:  

У вересні 2011 року ПАТ „Іскра” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПП „Аморіка Шиппінг Компані” про стягнення 81580,04 грн., з яких 71375 грн. –збитки, 6185,78 грн. –інфляційні, 1924,91 грн. –3% річних, 2094,35 грн. –пеня.

У заяві про уточнення позовних вимог від 19.10.2011р. позивач просив суд стягнути з відповідача 88529,62 грн., з яких 71375 грн. –збитки, 8629,23 грн.  –інфляційні, 2751,35 грн. –3% річних, 5774,04 грн. –пеня.

У клопотанні про уточнення позовних вимог та долучення до матеріалів справи додаткових доказів від 02.11.2011 р. позивач просив суд стягнути з відповідача 42536,33 грн., з яких 36450, 59 грн. –збитки, 4446,97 грн. –інфляційні, що нараховані відповідачу за червень 2010р. –вересень 2011р.  та 1638,77 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 14.05.2010р. по 02.11.2011р. на суму збитків.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 листопада 2011 року по справі № 10/17-3631-2011 (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Іскра” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21 листопада 2011 року по справі № 10/17-3631-2011  та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Із довідок поштового відділення, які надійшла до суду, вбачається, що відповідач - Приватне підприємство „Аморіка Шиппінг Компані”, - що розташоване  за адресою:  65049, м. Одеса, вул. Дмитра Донського, 10, яка вказана у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позові і в апеляційній скарзі,  „за зазначеною адресою не проживає”.

Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. З наведеного випливає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

В даному випадку оскаржується рішення суду, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за цією апеляційною скаргою у відсутності представника відповідача, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 23.12.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження  було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Від відповідача, представник якого не з'являвся у судові засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, заслухавши представників сторін, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 17.01.2012 року, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 18.02.2010р. між ВАТ „Іскра” (клієнт) і ПП „Аморіка Шиппінг Компані” (експедитор) укладений договір на транспортне експедирування № VВ-17, згідно з яким відповідач зобов'язується за відповідну плату в рахунок позивача надати чи організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією  і забезпеченням перевезення експертно-імпортних і транзитних вантажів позивача, а також додаткових  послуг, необхідних для доставки вантажу. Відповідач надає позивачу транспортно-експедиторські послуги у відповідності до Закону України №1955-ІV від 01.07.2004р. „Про транспортно-експедиторську діяльність”, Цивільним і Господарським кодексами України.

Відповідно до умов п.2.4.1., п.2.4.2.  договору позивач зобов'язаний видати відповідачу доручення, якщо воно є необхідним для виконання його обов'язків та надіслати відповідачу заявку на надання транспортно-експедиторських послуг не менш, ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/прийому. Заявка повинна містити наступні дані: маршрут перевезення; опис вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальну вагу нетто, загальну вагу брутто); вид і спосіб пакування; кількість ватажних місць, розмір і вага одного вантажного місця; найменування вантажовідправника, вантажоотримувача і їхня адреса; прізвища, ім'я, по батькові відповідального за відвантаження, розвантаження і засоби зв'язку з ними; місце, дату і час завантаження/доставки  вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної  документації. Перелік даних, які повинна містити заявка, не є вичерпним і можуть бути доповнений відповідачем а йог розсуд. Заявка може бути направлені відповідачу з використанням фаси мольного і електронного зв'язку, до обміну оригіналами заявка дійсна.

Згідно з розділом 4 договору, в якому встановлені умови щодо порядку розрахунків. послуги відповідача,  а також витрати і інші платежі, здійснені відповідачем в інтересах позивача і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються позивачем на умовах 100% оплати на основі акту виконаних робіт і у відповідності виставленого відповідачем рахунку в термін, передбачений п.3.2. даного договору, якщо інший порядок не вказано у замовленні.  У випадку виникнення у відповідача додаткових затрат, оплата штрафів і проведення інших платежів в інтересах позивача і пов'язаних з виконанням  даного договору, окрім випадків наявності вини відповідача у виникненні таких затрат, відповідач виставляє позивачу додаткових рахунок, належний до оплати позивачем в термін, переучений п.3.2.даного договору, окрім випадків наявності вини відповідача (п.3.1.).

Позивач оплачує рахунок експедитора на протязі 20 –ти банківських днів з дати його оформлення з перерахунком вказаних у рахунку сум на розрахунковий рахунок відповідача. Позивач погоджується, що відповідач має право направити позивачу рахунок з використанням засобів факсимільного і електронного зв'язку (п.3.2.)

Вартість послуг відповідача узгоджується сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Вартість докових витрат і інших платежів, які необхідно виконати відповідачу для виконання своїх обов'язків по договору в інтересах позивача, узгоджуються сторонами в додатках  до договору чи шляхом обміну оригінальними  листами, факсимільними і електронними повідомленнями (п.3.3.).

Відповідно до умов п.7.1. договору даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2010р. і, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік.  

Згідно з заявкою №12 від 07.04.2010р. сторонами узгоджено вартість транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення експертного вантажу позивача в трьох контейнерах по маршруту  Львів –Одеса - Фошан (Китай) з датою завантаження 09.04.2010р. і датою доставки 13.05.2010р., порт завантаження Одеса, порт вивантаження Фошан (Китай), вантаж колба, з сумою доручення 14264 грн. за кожний контейнер, еквівалент 1800 дол. США за кожен контейнер, з оплатою в гривнях по курсу НБУ на день виписки рахунку. При цьому у вказаній заявці обумовлено, що в суму доручення за організацію перевезення по території України входить експедирування  контейнера в Одесі, ТЕО, завантаження на борт судна.  

Згідно з заявкою №13 від 07.04.2010р. сторонами узгоджено вартість транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення експертного вантажу позивача в трьох контейнерах по маршруту  Львів –Одеса - Фошан (Китай) з датою завантаження 12.04.2010р. і датою доставки 13.05.2010р., порт завантаження Одеса, порт вивантаження Фошан (Китай), вантаж колба, з сумою доручення 14264 грн. за кожний контейнер, еквівалент 1800 дол. США за кожен контейнер, з оплатою в гривнях по курсу НБУ на день виписки рахунку. При цьому у вказаній заявці обумовлено, що в суму доручення за організацію перевезення по території України входить експедирування  контейнера в Одесі, ТЕО, завантаження на борт судна.  

15.04.2010р. відповідач виставив відповідачу рахунок –фактуру №11/10 на оплату транспортно-експедиторських послуг та комісійної винагороди в сумі 71375 грн., який оплачений позивачем наступним чином: 05.05.2010р. в сумі 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1039, 06.05.2010р. в сумі 28000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12960 та в сумі 2000 грн., що   підтверджується платіжним дорученням №12969, 11.05.2010р. в сумі 21375 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1122.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторона, яка порушила господарськи відносини, не виконало або неналежне виконало господарськи зобов'язання, повинна відшкодувати збиток, другій стороні (ст. ст. 623,624 ЦК України ст.ст. 224,225 ГК України).

Частиною 1 ст.6 ЦК України передбачено, що  захист цивільних прав здійснюється зокрема шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності наступних умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

-          шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

-          причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

-          вини особи, яка заподіяла шкоду.

Тобто, для стягнення збитків позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, розмір завданих збитків, причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою і зазначеними збитками.

Обов'язок доказати наявність збитків, їх розмір, а також підтвердити їх документально покладається на кредитора, відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України боржник відшкодовує кредиторові збитки, завдані в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань лише за наявності вини.

Порушення зобов'язання відповідачем позивач доводить копіями CMR  №431/2010, №432/2010, №433/2010 від 31.03.2010р., №441/2010, №442/2010 від 01.04.2010р. та коносаменту, а також відсутністю документів, які підтверджують надання відповідачем послуг з завантаження вантажу на судно. Наявність і розмір понесених збитків позивач підтверджує  договором на транспортне експедирування №32 від 29.05.2009р., який укладений з ТОВ „УЕТ МАРІН”, рахунком останнього від 01.07.201р. на оплату послуг з  вантажно-розвантажувальних робіт контейнерів  GESU5244468, TGHU 8872769, CMAU 5175599, TRLU 5519193, ECMU 9139442 в сумі 36450,59 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0366 від 01.07.2010р., який підписаний між позивачем і ТОВ „УЕТ МАРІН”  та платіжним дорученням від 08.07.2010р. №3932, згідно з яким позивачем здійснено оплату послуг ТОВ „УЕТ МАРІН”.  

Суд першої інстанції правильно зазначив, що виходячи з того, що оплата рахунку, який відповідач виставив позивачу 15.04.2010р. на оплату послуг як за експедирування контейнера в Одесі, ТЕО, так і завантаження контейнерів на борт судна, здійснювалася позивачем частинами та остання частина в сумі  21375 грн. сплачена позивачем відповідачу 11.05.2010р., тобто за два дні до дати доставки вантажу у порт Фошан (Китай), а отже  позивачем не доведено обставин невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо завантаження контейнерів на борт судна.  

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії  CMR  №431/2010, №432/2010, №433/2010 від 31.03.2010р., №441/2010, №442/2010 від 01.04.2010р., які позивач надав до суду в якості доказів надання відповідачем послуг з перевезення вантажу з м. Львова до м. Одеса, господарський суд не прийняв до уваги, оскільки вищевказані СMR складені 31.03.2010р. та 01.04.2010р. відповідно, тобто раніше заявок самого позивача на транспортно-експедиційні послуги та раніше дати завантаження вантажу у контейнери –09.04.2010р. та 12.04.2010р.  

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що позивачем не доведено причинного зв'язку між правопорушенням відповідача і збитками, оскільки рахунок ТОВ „УЕТ МАРІН” від 01.07.201р. на оплату послуг з  вантажно-розвантажувальних робіт контейнерів  GESU5244468, TGHU 8872769, CMAU 5175599, TRLU 5519193, ECMU 9139442 в сумі 36450,59 грн. та акт  здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0366 від 01.07.2010р., який підписаний між позивачем і ТОВ „УЕТ МАРІН”, свідчать, що послуги   з  вантажно-розвантажувальних робіт контейнерів  GESU5244468, TGHU 8872769, CMAU 5175599, TRLU 5519193, ECMU 9139442  ТОВ „УЕТ МАРІН” надало позивачу 01.07.2010р., тобто вже після того, як вантаж повинний був бути завантажений на судно і  доставлений у порт розвантаження Фошан (Китай), а заявку на надання ТОВ „УЕТ МАРІН” послуг з  вантажно-розвантажувальних робіт контейнерів  GESU5244468, TGHU 8872769, CMAU 5175599, TRLU 5519193, ECMU 9139442, наявність якої передбачена умовами укладеного між позивачем і ТОВ „УЕТ МАРІН” договору на транспортне експедирування від 29.05.2009р. №32,  позивач ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надав.   

Отже судова колегія дійшла до висновку, що за своєю правовою природою сума заборгованості відповідача перед позивачем не є збитками, а в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили його позицію у будь-якій частині щодо вищенаведених фактів, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

За таких обставин  судова колегія погоджується з  посиланням суду першої інстанції на ст.ст. 11, 22, 316, 611, 610, 623, 629, 929, 934 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 226 ГК України та ст.ст. 1, 9, 14 Закону України „Про транспортну –експедиторську діяльність” і вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого та вірного висновку про недоведеність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.  

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Іскра”, м. Львів, на рішення господарського суду Одеської області від 21 листопада 2011 року по справі № 10/17-3631-2011 залишити  без  задоволення,  рішення  господарського  суду  без  змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 13 лютого 2012 року.

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                    А.І. Ярош

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов