Постанова

від 15.02.2012 по справі 6/207-45/224

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2012                                                                                           № 6/207-45/224

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:            Смірнової  Л.Г.

          Тищенко  О.В.

при секретарі

Дмитрина Д.О.  

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1. (представник за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технлогії»

на рішення

господарського суду

міста Києва   

від

22.12.2011 року

по справі

№ 6/207-45/224 (суддя – Балац С.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технлогії»

про

стягнення 50 247,03 грн.

В С Т А Н О В И В :

           Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО» 46 003,38 – основного боргу, 3 555,49 грн. – пені, 688,16 – 3% річних.

          Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 28 від 03.07.2010 року, в частині оплати за Товар.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технлогії» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.12.2011 року № 05-5-45/13992 про повернення позовної заяви, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року № 05-5-45/14291 про повернення позовної заяви, та рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року по справі № 6/207-45/224, і прийняти нове, яким в позові відмовити.    

          Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд безпідставно не дослідив ту обставину, що згідно п. 4.1. Договору товар повинен мати при собі супроводжуючу документація (сертифікат відповідності, який посвідчує відповідність товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов, накладну та інше). Згідно п. 5.1. Договору якість товару повинна відповідати діючим стандартам якості і технічним нормам згідно законодавства України.  

          Однак за результатами випробувань було виявлена невідповідність товару – плити піно полістирольні ПСБ-С-25, вимогам ДСТУ Б В.2.7-8-94.

          Апелянт стверджує, що ним був заявлений зустрічний позов про стягнення збитків за постачання неякісного товару, але суд першої інстанції безпідставно повернув зустрічний позов без розгляду.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технлогії» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 6/207-45/224.

          Разом з цим, апеляційний господарський суд зобов‘язував Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технлогії» подати письмові пояснення з приводу п.п. 2, 3 прохальної частини апеляційної скарги.  

          Відповідачем подані письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що ухвали господарського суду міста Києва від 07.12.2011 року № 05-5-45/13992 про повернення позовної заяви та від 22.12.2011 року № 05-5-45/14291 про повернення позовної заяви, які є невід‘ємно пов‘язані з розглядом даної справи, можуть бути оскаржені та розглянуті разом з апеляційною скаргою на рішення суду в порядку статті 106 Господарського процесуального кодексу України.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО»  заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 6/207-45/224 без змін, посилаючись на обґрунтованість ухвал про повернення позовної заяви та пропуск строку на їх оскарження.

          Позивач зазначає, що протокол № 09С/17-10 складено 09.11.2010 року, а поставка партії товару відбулась 29.11.2010 року. В п. 5 протоколу зазначено, що відібрано плити піно полістирольні – склад, поставка від 10.10.2010 року, однак, як стверджує позивач, 10.10.2010 року товар не поставлявся.

          Крім того, в п. 9 протоколу зазначено, що «особливості поведінки виробів під час випробувань: відхилень не зафіксовано». Відбір товару проводився вже після використання відповідачем.

          Разом з цим, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1 150,00 грн.

          Вимога про стягнення 1 150,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката не підлягає, оскільки відповідно до частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.            

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО» - Продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технлогії» - Покупець укладено договір купівлі-продажу № 28 від 03.07.2010 року, за яким продавець зобов‘язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов‘язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Асортимент, кількість та ціна товару, які передбачені умовами даного Договору, визначається в накладних, доповненнях, додатках, специфікаціях, які є невід‘ємною частиною цього договору - п.п. 1.1., 1.2. Договору /а.с. 7-8/.

Згідно до п. 5.1. Договору якість товару повинна відповідати, діючим стандартам якості і технічним нормам згідно законодавства України.

Згідно п. 6.2. Договору покупець зобов‘язується зробити оплату товару по факту одержання товару і підписання видаткової накладної

У разі порушення термінів оплати, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати - п. 9.3. Договору.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технлогії» наявна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО» у розмірі 39 039,49 грн. Акт підписаний а скріплений відтисками печаток сторін, без зауважень. /а.с. 9/.

По видаткових накладних № РН-0000516 від 01.11.2010 року, № РН-0000532 від 04.11.2010 року, № РН-0000560 від 17.11.2010 року, № РН-0000576 від 29.11.2010 року, № РН-0000577 від 29.11.2010 року, довіреностях № 371 від 29.10.2010 року, № 390 від 05.11.2010 року, № 409 від 17.11.2009 року, № 423 від 29.11.2010 року, № 424 від 29.11.2010 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 116 963,89 грн. /а.с. 10, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 23/.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 110 000, 00грн., що підтверджується банківськими витягами /а.с. 25-26/.   

Доказів оплати на суму 46 003,38 грн. матеріали справи не містять.

Господарський суд міста Києва, керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625, 626, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України, визнав позовні матеріали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції Київський апеляційний господарський суд погоджується з огляду на наступне.      

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України продавець зобов‘язаний    передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалось, доказів оплати матеріали справи не містять.  

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно  ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.

          Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов‘язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни;  безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов‘язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з‘явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред‘явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів колегії, належно допустимими доказами, подання позову про відшкодування збитків.

Більше того, ухвали господарського суду міста Києва від 07.12.2011 року № 05-5-45/13992 та від 22.12.2011 року № 05-5-45/14291 про повернення позовної заяви матеріали справи № 6/207-45/224 не містять, а тому не є можливим переглядати їх в апеляційному порядку.   

          Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 6/207-45/224.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 6/207-45/224 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 6/207-45/224 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Тищенко  О.В.

20.02.12 (відправлено)