Постанова

від 24.04.2012 по справі 6/207-45/224

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 6/207-45/224 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Плюшка І.А. суддівКочерової Н.О., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року у справі№ 6/207-45/224 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" простягнення 50 247, 03 грн. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 дов. від 11.04.2012

від відповідача: ОСОБА_5 дов. від 18.04.2012

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" про стягнення 50 247,03 грн., у тому числі: 46 003,38 грн. основного боргу, 3 555,49 грн. пені, 688,16 грн. -3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що пред'явлена до стягнення сума боргу виникла внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати товару, який він отримав від позивача за видатковими накладними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" 46 003,38 грн. основного боргу, 3 555,49 грн. пені, 688,16 грн. -3% річних та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року (судді: Л.В.Чорна -головуючий, Л.Г.Смірнова, О.В.Тищенко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Задовольняючи позов судові інстанції послались на доведеність позовних вимог.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 03.07.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 28.

За умовами даного договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Асортимент, кількість та ціна товару, які передбачені умовами даного договору, визначаються в накладних, доповненнях, додатках, специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору ( п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 6.2. Договору покупець зобов'язується зробити оплату товару по факту одержання товару і підписання видаткової накладної

Дослідивши акт звірки взаєморозразунків, судами встановлено, що станом на 01.11.2010 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 39 039,49 грн.

Також встановлено, що з 01.11.2010 року по 29.11.2010 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 116 963,89 грн., а відповідач прийняв даний товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Однак, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 110 000 грн., з огляду на що у останнього виникла заборгованість у сумі 46 003,38 грн.

Згідно з п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене та враховуючи, що доказів погашення заборгованості чи її зменшення відповідачем суду жодної інстанції надано не було, господарські суди обгрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача борг за договором в сумі 46 003,38 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.9.3 договору, у разі порушення термінів оплати, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Щодо доводів скаржника про те, що поставлений товар неналежної якості, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати діючим стандартам якості і технічним нормам згідно законодавства України.

Як правильно враховано судами попередніх інстанцій, відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

- пропорційного зменшення ціни;

- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач наданими йому вищезгаданою нормою правами не скористався.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою рішення місцевого господарського суду залишене без змін, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року у справі № 6/207-45/224 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Л. Іванова