Постанова

від 15.02.2012 по справі 7/499-13/378

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2012                                                                                           № 7/499-13/378

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:            Тищенко  О.В.

          Смірнової  Л.Г.

при секретарі

Дмитрина Д.О.  

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

                        ОСОБА_2. (представник за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_3. (представник за довіреністю);

Семенюк Ю.М. (директор)

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд»  

на рішення  

господарського суду

міста Києва

від

24.11.2011 року

у справі

№ 7/499-13/378 (суддя – Курдельчук І.Д.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСП Україна»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд»  

про

витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року, новий розгляд,  позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСП Україна» задоволено повністю. Витребувано у  Товариства з обмеженою відповідальністю  «СЕМ БУД» та зобов‘язано повернути  майно - дизельгенераторну установку з дизельним генератором АVSDW двигун SKANIA 15LС20, 2004 року виготовлення серійний номер KN 042436 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСП Україна».

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач користується майном позивача, а саме дизель генераторною установкою з дизель генератором AVSDWS  двигун SKANIA 15LC20 серійний номер КN042436 без достатніх правових підстав, а тому відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України майно має бути повернуто.   

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд»  подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року у справі № 7/499-13/378 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.     

          Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення винесене з порушенням норма матеріального права, встановлені судом обставини не є доведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи.

          Апелянт наполягає на тому, що спірного майна в нього не має. Згідно балансової довідки спірне майно на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд» не перебуває.    

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 7/499-13/378.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб‘єктами від 31.01.2012 року змінено склад колегії.  

01.02.2012 року в судовому засіданні оголошувалась перерва.  

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСП Україна» заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на наявність у нього права власності на спірне майно, що підтверджується договором купівлі-продажу товарів № 10/07-013 від 26.07.2010 року між ТОВ «Будрент» та позивачем разом з актом приймання-передавання – як доказ законності придбання; докази оплати електрогенераторної установки (платіжні доручення, завірені належним чином банком); видаткова накладна № ЛНА-000013 від 29 липня 2010 року; витяг з балансового рахунку 1521 «Придбання основних засобів» станом на 05 жовтня 2010 року, що підтверджує факт знаходження на балансі позивача дизель генераторної установки, установку з дизельним генератором AVSDW двигун SKANIA 15LC20, 2004 року виготовлення серійний номер KN 042436; митна декларація, де зазначено серійний номер та повна назва, згідно якої дизель генераторну установку з дизельним генератором AVSDW двигун SKANIA 15LC20, 2004 року виготовлення серійний номер KN 042436 була розмитнена на території України та згодом перейшла у власність ТОВ «Будрент»; наказ № 003 ТОВ «Будрент» від 01.06.2009 року; наряд-замовлення від 05.06.2009 року на підключення дизель генераторну установку з дизельним генератором AVSDW двигун SKANIA 15LC20, 2004 року виготовлення  серійний номер KN 042436.

Позивач зазначає, що електрогенераторна установка AVSDW двигун SKANIA 15LC20, 2004 року виготовлення серійний номер KN 042436 була допоміжною установкою для функціонування мобільної асфальтнозмішувальної установки Global Q 160 фірми Amman, серійний номер 160280, б/в, 2004 року, яка в свою чергу є головною (домінуючою) і була придбана відповідачем.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСП Україна» наявність спірного майна у відповідача підтверджується нарядом-замовлення від 05.06.2009 року на підключення дизель-генератора та постановою про відмову у порушенні кримінальної сплати від 01.09.2009 року.        

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28.05.2009 року між ДП «АВТОБАН – Україна» та ТОВ «БУДРЕНТ» було укладено договір купівлі-продажу товарів № 0528-2009, згідно умов якого ДП «АВТОБАН – Україна» передало у власність ТОВ «БУДРЕНТ», електрогенераторну установку з дизель-генератором АVSDW двигун SKANIA 15LС20, 2004 року виготовлення. Зазначеною установкою ТОВ «БУДРЕНТ» користувалось на підставі договору фінансового лізингу № 080046-FL-0 від 29.12.2008 року, що був укладений з ТОВ «ІНГ Лізинг Україна» /т. 1, а.с. 7-9/.

26.07.2010 року між ТОВ «БУДРЕНТ» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу товарів № 10/07-013, за яким ТОВ «БУДРЕНТ» передало у власність позивача дизель-генераторну установку з дизель-генератором АVSDW двигун SKANIA 15LС20, 2004 року виготовлення серійний номер KN 042436 що підтверджується актом приймання-передачі дизель-генератора від 29.07.2010 року /т. 1, а.с. 83-84/.

15.06.2010 року між Підприємством зі 100% іноземним капіталом «Вітген Україна» та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товарів № 423-2010/УКР, предметом якого виступала мобільна асфальтозмішувальна установка Global Q 160 фірми Аmman, серійний номер 160280, б/в, 2004 року, яка є цілісним майновим комплексом призначеним для виготовлення асфальту /т. 1, а.с. 109-111/.

02.08.2010 року вказаний асфальтний завод за видатковою накладною № 918 передано від продавця покупцю /т. 1, а.с. 114/. До цього Асфальтний завод перебував у власності ТОВ «ІНГ Лізинг Україна» з правом володіння та користування ТОВ «БУДРЕНТ». Останнє не змогло належним чином виконувати умови фінансового лізингу і тому Лізингодавець (ТОВ «ІНГ Лізинг Україна») відчужило його Підприємству зі 100% іноземним капіталом «Вітген Україна».

Позивач придбав у власність дизель-генераторну установку з дизель-генератором АVSDW двигун SKANIA 15LС20, 2004 року виготовлення серійний номер KN 042436 що підтверджується Актом приймання-передачі дизель-генератора від 29.07.2010 року, платіжними дорученнями копії яких містяться у матеріалах справи, та витягом з балансового рахунку 1521 «Прибдання основних засобів» станом на 05.10.2010 року /т. 1, а.с. 86-87, 91-97/.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов таких висновків: асфальтозмішувальна установка та електрогенераторна установка AVSDWS  двигун SKANIA 15LC20 не є цілісним майновим комплексом; на підтвердження переходу права власності надано видаткову накладну продавця – ТОВ «БУДРЕНТ» № ЛНА-13 від 29.07.2010 року, фактично майно не було передано продавцем позивачу, і вона залишилась на території Міжнародного аеропорту «Чернівці» і не вибула з володіння і користування відповідача

          З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

          Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України гарантовано те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб‘єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Підставою віндикаційного позову мають бути обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача.    

          Власник має право звернутися до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння. Зокрема, правом на подання індикаційного позову наділені як власники, так і титульні володільці, які на час подання позову не володіли цим майном. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, незалежно від того, чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні. При цьому незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.  

          В порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не навів та не довів суду доказів знаходження майна у його володінні, вибуття майна з його володіння, поза його волею, та знаходження його в натурі у відповідача. Тобто позивач не довів порушення його речового права.  

          Крім того, оскільки між сторонами відсутні цивільно-правові відносини, то позивачем не було надано доказів звернення до відповідача із вимогою про повернення майна.

          Щодо постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ДІМ Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області від 04.09.2009 року, то по-перше, із змісту постанови не вбачається, що саме спірне майно перебуває у відповідача, по-друге, постанова не є належним доказом відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.      

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарський суд міста Києва, задовольняючи позовні вимоги, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної оцінки правовідносинам сторін, чим неправомірно застосував положення статті 387 Цивільного кодексу України.  

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року у справі № 7/499-13/378 підлягає скасуванню, з прийняттям нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року по справі № 7/499-13/378 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.       

2.          Матеріали справи № 7/499-13/378 повернути до господарського суду міста Києва.

3.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

Судді                                                                                          Тищенко  О.В.

                                                                                          Смірнова  Л.Г.

20.02.12 (відправлено)