Рішення

від 07.02.2012 по справі 4/570

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/570

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/570

07.02.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

До           Житлово-будівельного кооперативу «Магістраль»

Простягнення боргу за спожиту теплову енергію 77 697,93 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         Гаркавенко С.В.

Від відповідача    Мітіна Л.Д.

В судовому засідання був присутній голова правління ЖБК «Ювілейний»-Тишкевич М.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Житлового-будівельного кооперативу «Магістраль»46 448,69 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 566,57 грн. пені, 23 171,00 інфляційної складової боргу, 6511,67 грн. 3% річних, а всього 77 697,93 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.04.1999р. № 310456.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 26.01.2012р. , 01.02.2012р. та запереченнях від 01.12.2011.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.1999р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Магістраль»було укладено договір № 031-0456-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. п. 2.2.1. та 2.3.1. Договору, Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб опалення –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що абонент зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду..

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 2 Додатка 4 до Договору Відповідач забезпечує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації»та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Проте свої зобов'язання за Договором Відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2008р. по 01.10.2011р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2011р. становить 46 448,69 грн., що підтверджується відомостями обліку, табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу.         

Відповідно до п. 3.5 Додатка 4 до Договору, у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше обумовленої чинним законодавством.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Договір від 20 квітня 1999 року № 310456 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суду доведено, що нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснювалося відповідно до звернення-доручення про укладення Договору по приладах обліку та тарифами, встановленими і затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011р. затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування теплової енергії Відповідачем, а також існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту теплову енергії в розмірі 46448,69 грн. за період з 01.11.2008р. по 01.10.2011р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3 Додатку 4 до Договору відповідач повинен був сплачувати за спожиту теплову енергію у гарячій воді орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 46 448,69 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Твердження Відповідача, що розрахунок Позивача є не вірним та не обґрунтованим, оскільки на рахунок Позивача надійшло значно більші суми, не приймається судом до уваги, з наступного.

Суду доведено, що кошти які сплачувались Відповідачем зараховувалися Позивачем відповідно до Інструкції про безготівкове розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 2903.2004 за №377/8976 та внутрішнього Положення ПАТ «Київенерго»про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 24.06.2005, складеного на підставі вищезазначеної Інструкції та чинного законодавства.

Заперечення на відзив, викладені Позивачем письмово від 28.12.2011р. №б/н. приймаються судом до уваги.

Розбіжності у розрахунках за спожиту теплову енергію, згідно поданих сторонами розрахунків, полягають у тому, що кошти, які надходили до Позивача, мали призначення платежу, однак були сплачені у більшому розмірі ніж нарахування в місяцях, які зазначені в призначенні платежу –зараховувалися як погашення заборгованості за попередній опалювальний період.  

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.5 Додатка 4 до Договору, у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше обумовленої чинним законодавством.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 1566,57 грн., відповідно до розрахунку Позивача (розрахунок пені обчислений Позивачем відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме від суми простроченого платежу та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пені), з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також  правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 6511,67 грн. та 23171,00 грн. інфляційної складової боргу, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Магістраль»(03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 19) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 46 448 (сорок шість тисяч чотириста сорок вісім) грн. 69 коп., 1 566  (одну тисячу п'ятсот шістдесят шість) грн. 57 коп. пені, 23 171 (двадцять три тисяч сто сімдесят одну) грн. 00 коп.  індексу інфляції, 6511 (шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 67 коп. - 3% річних, 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 98 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                                          І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 13.02.2012р.