Постанова

від 07.05.2012 по справі 4/570

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2012 № 4/570

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу „Магістраль"

на рішення господарського суду міста Києва

від 07.02.2012 року (повний текст підписано 13.02.2012 року)

у справі №4/570 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства „Київенерго", м. Київ

до житлово-будівельного кооперативу „Магістраль", м. Київ

про стягнення 77 697,93 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. №93/2012/02/13-9 від 13.02.2012р.),

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність №б/н 03.01.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - ПАТ «Київенерго») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Магістраль» (надалі - ЖБК «Магістраль») про стягнення 46448,69 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1566,57 грн. пені, 23171,00 грн. інфляційних втрат та 6511,67 грн. 3% річних, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за теплову енергію по договору № 310456 від 20.04.1999 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі №4/570 позов задоволено повністю. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу „Магістраль" на користь публічного акціонерного товариства „Київенерго" 46 448,69 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 566,57 грн. пені, 23 171,00 грн. інфляційних втрат та 6 511,67 грн. 3% річних.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем за зобов'язань по сплаті заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

07.05.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.04.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є ПАТ «Київенерго» (в тексті договору - енергопостачальна організація) та ЖБК «Магістраль» (в тексті договору - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310456 (надалі - договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію у гарячій воді, а абонент - отримати та оплатити її згідно умов договору (а.с.21-22, 37-38).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючих установок і теплових мереж (Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 2.2.1. та 2.2.3. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком № 1 до договору. При зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти абонента у 5-денний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації міста Києва про їх зміну.

Згідно п.п. 2.3.1., 2.3.2 договору абонент зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Нарахування за теплову енергію здійснюється позивачем відповідно до звертання-доручення відповідача про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді за адресою: вул. Волгоградська, 19, у м. Києві, а облік споживання теплової енергії - розрахунковим способом.

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, а додатком № 3, 4 - тарифи та порядок проведення розрахунків зі абонентом за теплову енергію, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №47 від 15.01.1999р., додаток №5 - схема абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі абонента (а.с.24-26, 114).

Листами від 04.03.2009р., 27.05.2009р., 11.06.2010р., 02.11.2009р., 03.09.2009р. та 09.12.2009р. позивачем повідомлено ЖБК «Магістраль» про затвердження тарифів на теплову енергію розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (а.с.29-34). З 01.01.2011 року діють тарифи, затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010р. №1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ «Київенерго» зі змінами.

Згідно пунктів 8.1., 8.4. договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду надано не було.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За спірний період з листопада 2008 року по вересень 2011 року включно позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 440157,99 грн., що підтверджується копіями облікових карток за спірний період (а.с.39-62).

Згідно п. 3 додатку 4 до договору відповідач повинен був сплачувати за спожиту теплову енергію у гарячій воді плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

ЖБК «Магістраль» за поставлену теплову енергію розрахувався лише частково на суму 393709,30грн., у зв'язку з чим станом на 01.10.2011 року виникла заборгованість в розмірі 46 448,69 грн., що підтверджується довідками про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію та розрахунки за неї (а.с.16-20, 98-101, 106).

Скаржник обґрунтовує свої вимоги апеляційної скарги тим, що ним в повному обсязі оплачена теплова енергія отримана від позивача за спірний період, а зарахування позивачем частини цих коштів в рахунок заборгованості відповідача за попередні періоди не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивачем зарахування отриманих від відповідача коштів здійснювалось відповідно до Інструкції про безготівкове розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, та внутрішнього Положення ПАТ «Київенерго» про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 24.06.2005 р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розбіжності у розрахунках за спожиту теплову енергію між сторонами виникли у зв'язку з тим, що кошти, які перераховувались відповідачем були зараховані як погашення заборгованості за попередні опалювальні періоди.

Варто зазначити, що ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано належних та допустимих в розумінні статей 33-34 ГПК України доказів на підтвердження оплати за поставлену позивачем на виконання договору №310456 від 20.04.1999р. енергію в повному обсязі. Пояснення та розрахунки відповідача, якими обґрунтовуються вимоги апеляційної скарги, не є належними доказами такої оплати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник також зазначив, що у ЖБК «Магістраль» відсутня заборгованість за спожиту теплову енергію, оскільки фактичним споживачем теплової енергії є житлово-будівельний кооператив «Ювілейний-70», що, на думку відповідача, підтверджується листами №КО-2316 від 14.07.2005р., №019/8969, №019/8970 та №019/8971 від 07.02.2010р. (а.с.90-94).

Дані твердження колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах матеріального закону. Правовідносини з постачання теплової енергії у гарячій воді на підставі договору № 310456 від 20.04.1999 року існують саме між позивачем та відповідачем, а зазначені листи ці обставини не спростовують.

Колегія суддів, також звертає увагу на те, що надані скаржником листи про незадовільний стан системи теплових мереж також не можуть бути у відповідності до положень статей 33-34 ГПК України доказами відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 46448,69 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1566,57грн., інфляційні втрати в сумі 23171,00грн. та 3% річних в сумі 6511,67грн.

Пункт 3.5 додатку №4 до договору передбачає, що у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше обумовленої чинним законодавством.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ЖБК «Магістраль» на користь ПАТ «Київенерго» 1566,57 грн. пені, 23171,00 грн. інфляційних втрат та 6511,67 грн. 3% річних.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ПАТ «Київенерго» до ЖБК «Магістраль» про стягнення 46448,69 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1566,57 грн. пені, 23171,00 грн. інфляційних втрат та 6511,67 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Магістраль» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Магістраль» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі № 4/570 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі №4/570 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 4/570 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Гаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.