Рішення

від 13.02.2012 по справі 33/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/365

13.02.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом  акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

до                  товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

                     товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Сервіс"

про                відшкодування збитків в розмірі 70 000,00 грн.

Представники:

від позивача:        ОСОБА_1 –представник за довіреністю № Л-65 від 15.06.2011 року;

від відповідача:    не з'явився

від третьої особи: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" про відшкодування збитків в розмірі 70 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.12.2007 року між акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - будівна корпорація «Місто»укладено договір застави рухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 6296, за умовами якого відповідач передав в заставу позивачу, транспортні засоби, а саме:

- автомобіль марки Daewoo, моделі Lanos, 2006 року випуску, зеленого кольору, кузов № У6DТF69Y060030526, реєстраційний № АА3262СТ, тип ТЗ - легковий седан, що належав відповідачу (заставодавцю) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 140404, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 01.06.2007 року;

- автомобіль марки Тоуоtа, моделі Саmrі 2.4 І, 2006 року випуску, чорного кольору, кузов № JTВЕ30К103055679, реєстраційний № АА5082ВІ, тип ТЗ - легковий седан, що належав відповідачу (заставодавцю) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 140369, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 18.04.2006 року;

- автомобіль марки Тоуоtа, моделі Leхus GХ 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № JTJВТ20Х080149834, реєстраційний № АА8844ЕН, тип ТЗ - універсал, що належав відповідачу (заставодавцю) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 221205, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 22.11.2007 року;

- автомобіль марки Рогshe, моделі Сауеnnе Тuгbо S, 2006 року випуску, чорного кольору, кузов № W1ZZZ9РZ6LА82985, реєстраційний № АА4444АР, тип ТЗ - легковий універсал, що належав відповідачу (заставодавцю) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 013964, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 13.04.2007 року;

- автомобіль марки Skoda, моделі Окtavia tour 1.6 І, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № ТМВDХ4U88В009681, реєстраційний № АА3882ЕН, тип ТЗ - легковий хетчбек. що належав відповідачу (заставодавцю) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 221599, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 27.11.2007 року;

- автомобіль марки Ореl, моделі Аstга 1.4 І, 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № У6DOТGF696Х003918, реєстраційний № АА4728АІ, тип ТЗ - легковий седан, що належав відповідачу (заставодавцю) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 989300, виданого МРЕВ-4 м. Києва 02.02.2006 року;

- автомобіль марки Ореl, моделі Аstга 1.4 І, 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № Y600ТGF696Х003888, реєстраційний № АА4732АІ, тип ТЗ - легковий седан, що належав відповідачу (заставодавцю) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 987121, виданого МРЕВ-4 м. Києва 02.02.2006 року.

Згідно п. 1.4. договору застави, заставна вартість транспортних засобів складає 1 564 506,35 грн.

Договір застави укладено в якості забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 року укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс» та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку». Згідно умов кредитного договору позивач відкрив товариству з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»відновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 16 000 000,00 грн., в межах якої зобов'язався надавати товариству з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»кредити, а останній сплачувати позивачу проценти за користування кредитами в розмірах обумовлених додатковими угодами та повернути всі отримані кредити в строк до 25.06.2010 року.

На підставі додаткових угод № 1 від 26.06.2007 року, № 2 від 02.07.2007 року, № 3 від 03.07.2007 року, № 4 від 30.07.2007 року, № 5 від 01.08.2007 року, № 7 від 10.12.2007 року, № 8 від 27.12.2007 року, № 9 від 28.12.2007 року, № 10 від 01.02.2008 року, № 11 від 07.02.2008 року, № 12 від 08.02.2008 року, № 13 від 12.02.2008 року, № 14 від 13.02.2008 року, № 15 від 18.02.2008 року, № 16 від 25.02.2008 року, № 17 від 27.02.2008 року, № 18 від 28.02.2008 року, № 19 від 13.03.2008 року, № 20 від 28.03.2008 року, № 21 від 03.04.2008 року, № 22 від 23.06.2008 року, № 23 від 25.06.2008 року, № 24 від 03.07.2008 року, № 25 від 24.07.2008 року до кредитного договору товариству з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»  збільшено ліміт кредитної лінії та видано кредитів на загальну суму 21 000 000,00 грн. зі сплатою 23 % проценти річних.

В порушення договірних зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс» кредит у встановлений строк не повернуло.

Станом на 08.11.2011 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс» перед позивачем за кредитним договором не погашена та становить 35 125 952, 21 грн., з яких: 21 000 000, 00 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом; 12 347 206,54 грн. сума простроченої заборгованості за процентами; 120 896, 36 грн. сума пені за несвоєчасно сплачені проценти; 1 657 849, 32 грн. сума пені за несвоєчасно погашений кредит.

В зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»зобов'язань за кредитним договором, позивач мав намір задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого відповідачем майна, але вчинити дії спрямовані на звернення стягнення на заставлене майно позивачу виявилося неможливим, оскільки відповідач без згоди позивача відчужив заставлені автотранспортні засоби у власність третіх осіб.

Положеннями п 2.3. договору застави передбачено, що предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця. Не дотримавшись вказаної умови договору застави, відповідач та без погодження позивача відчужив заставлені автотранспортні засоби на користь третіх осіб.

В результаті неправомірних дій відповідача, позивач зазнав збитків на суму заставної вартості автотранспортних засобів, яка становить 1 564 506, 35 грн., оскільки у випадку звернення стягнення на вказане майно грошові кошти отримані від його реалізації були б спрямовані на погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»за кредитним договором, яка станом на 08.11.2011 року становить 35 125 952,21 грн.

31.01.2011 року позивач направив відповідачу листа вих. № 22/139, яким повідомив про неправомірність відчуження заставленого майна та запропонував врегулювати вказані правовідносини в досудовому порядку, проте зазначений лист  залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

14.10.2011 року позивач повторно направив відповідачу листа вих. № 22/1668 з вимогою надати копії договорів про відчуження заставлених автотранспортних засобів.

Листом № 226/10 від 24.10.2011 року відповідач визнав факт відчуження заставлених в акціонерному банку «БРР»автомобілів, але відмовився надавати позивачу копії договорів про відчуження заставлених автотранспортних засобів, а також вказав, що заставлені автомобілі було відчужено, оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не містилось інформації щодо їх обтяження.

Згідно п. 1.4. договору застави, узгоджена між відповідачем та позивачем заставна вартість транспортних засобів складає 1 564 506,35 грн., тому на думку позивача загальна сума збитків становить 1 564 506,35 грн., оскільки відповідач відчужив всі передані в заставу транспортні засоби, що забезпечували виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»за кредитним договором.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»частини збитків в розмірі 70 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.12.2011 року порушено провадження у справі № 33/365, розгляд справи призначено на 13.12.2011 року, а також залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Сервіс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2011 року,  у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 17.01.2012 року

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні 17.01.2012 року оголошено перерву до 31.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2011 року,  у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 13.02.2012 року, а також продовжено строк розгляд справи на п'ятнадцять днів

В судове засідання 13.02.2011 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" частину збитків в розмірі 70 000,00 грн. та 1 411,50 грн. судового збору.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки повноважних представників відповідача та третьої особи суд не повідомлений.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.07.2007 року між акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»(позичальник за договором) укладено кредитний договір № 14/10-94, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 16 000 000,00 грн. без безумовних зобов'язань щодо надання  грошових коштів, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі визначені договором, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, виконати інші умови даного договору і своєчасно повернути кредити банку.

На підставі додаткових угод № 1 від 26.06.2007 року, № 2 від 02.07.2007 року, № 3 від 03.07.2007 року, № 4 від 30.07.2007 року, № 5 від 01.08.2007 року, № 7 від 10.12.2007 року, № 8 від 27.12.2007 року, № 9 від 28.12.2007 року, № 10 від 01.02.2008 року, № 11 від 07.02.2008 року, № 12 від 08.02.2008 року, № 13 від 12.02.2008 року, № 14 від 13.02.2008 року, № 15 від 18.02.2008 року, № 16 від 25.02.2008 року, № 17 від 27.02.2008 року, № 18 від 28.02.2008 року, № 19 від 13.03.2008 року, № 20 від 28.03.2008 року, № 21 від 03.04.2008 року, № 22 від 23.06.2008 року, № 23 від 25.06.2008 року, № 24 від 03.07.2008 року, № 25 від 24.07.2008 року до кредитного договору № 14/10-94 від 26.07.2007 року товариству з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»  збільшено ліміт кредитної лінії та видано кредитів на загальну суму 21 000 000,00 грн. зі сплатою 23 % проценти річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Для забезпечення своєчасного та належного виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»в подальшому, які випливають та можуть виникати в майбутньому за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 року,   між акціонерним банком „Банк регіонального розвитку" (заставодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - будівна корпорація «Місто»(заставодавець за договором) укладено договір застави рухомого майна від 25.12.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 6296  за умовами якого відповідач передав в заставу позивачу, транспортні засоби, а саме:

- автомобіль марки Daewoo, моделі Lanos, 2006 року випуску, зеленого кольору, кузов № У6DТF69Y060030526, реєстраційний № АА3262СТ, тип ТЗ - легковий седан, що належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 140404, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 01.06.2007 року;

- автомобіль марки Тоуоtа, моделі Саmrі 2.4 І, 2006 року випуску, чорного кольору, кузов № JTВЕ30К103055679, реєстраційний № АА5082ВІ, тип ТЗ - легковий седан, що належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 140369, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 18.04.2006 року;

- автомобіль марки Тоуоtа, моделі Leхus GХ 470, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № JTJВТ20Х080149834, реєстраційний № АА8844ЕН, тип ТЗ - універсал, що належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 221205, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 22.11.2007 року;

- автомобіль марки Рогshe, моделі Сауеnnе Тигbо S, 2006 року випуску, чорного кольору, кузов № W1ZZZ9РZ6LА82985, реєстраційний № АА4444АР, тип ТЗ - легковий універсал, що належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 013964, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 13.04.2007 року;

- автомобіль марки Skoda, моделі Окtavia tour 1.6 І, 2007 року випуску, сірого кольору, кузов № ТМВDХ4U88В009681, реєстраційний № АА3882ЕН, тип ТЗ - легковий хетчбек. що належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 221599, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 27.11.2007 року;

- автомобіль марки Ореl, моделі Аstга 1.4 І, 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № У6DOТGF696Х003918, реєстраційний № АА4728АІ, тип ТЗ - легковий седан, що належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 989300, виданого МРЕВ-4 м. Києва 02.02.2006 року;

- автомобіль марки Ореl, моделі Аstга 1.4 І, 2005 року випуску, сірого кольору, кузов № Y600ТGF696Х003888, реєстраційний № АА4732АІ, тип ТЗ - легковий седан, що належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 987121, виданого МРЕВ-4 м. Києва 02.02.2006 року.

Згідно п. 1.4. договору застави, заставна вартість транспортних засобів складає 1 564 506,35 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору застави, право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення.

Зобов'язання забезпечені заставою, вважаються виконаними, якщо заставодавець сплатив усі належні заставодержателю платежі згідно з основним договором, та інші витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за ним (п. 2.2. договору застави).

Положеннями п 2.3. договору застави передбачено, що предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»зобов'язань по поверненні кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 року, позивач мав намір задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого відповідачем майна, шляхом звернення стягнення на предмет застави, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, без згоди позивача відчужив заставлені автотранспортні засоби у власність третіх осіб.

Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» листом № 22/1668 від 14.10.2011 року звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»з вимогою про надання копій договорів (цивільно-правових угод) про відчуження предмету застави (транспортних засобів).

24.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»листом № 226/10 відмовило акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»у наданні договорів відчуження транспортних засобів, оскільки у зв'язку з відсутністю у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів стосовно  обтяжень транспортних засобів (предмету застави) товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»здійснило продаж вільних від обтяження транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", до забезпечувальних обтяжень належать: застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору; право застави рухомого майна згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України; право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу України; інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні.

Положеннями п. 3.3.6. договору застави встановлено, що заставодавець зобов'язаний в день укладення договору внести до Державного реєстру обтяжень майна запис про заставу за даним договором та надати заставодержателю витяг, що свідчить про внесення відповідного запису.

Відповідно до ст. 17 закону України «Про заставу», заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Судом встановлено,  що в порушення умов договору на норм чинного законодавства України, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»не виконало взяті на себе зобов'язання щодо реєстрації обтяжень за договором застави від 25.12.2007 року, окрім того здійснило відчуження предмету застави без згоди на те заставодержателя,  що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків (ч. 3 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до вищевикладеного, у зв'язку з неналежним виконанням  товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто» зобов'язань щодо реєстрації обтяжень за договором застави від 25.12.2007 року та у зв'язку з порушенням норм чинного законодавства України щодо відчуження предмету застави без згоди на те заставодержателя, акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" зазнав матеріальних збитків в сумі заставної вартості транспортних засобів (предмету застави), яка становить 1 564 506,00 грн., оскільки згідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України,  збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність поведінки відповідача (невиконання зобов'язань щодо реєстрації обтяжень за договором застави від 25.12.2007 року та відчуження предмету застави без згоди на те заставодержателя);

- збитки, як результат протиправної поведінки (заставна вартість транспортних засобів, яка становить 1 564 505,00 грн. та яку міг би одержати банк у зв'язку з задоволенням своїх вимоги за кредитним договором № 14/10-94 від 26.07.2007 року, шляхом звернення стягнення на предмет застави);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками (саме у зв'язку з неналежним виконанням умов договору застави та порушенням норм чинного законодавства були завдані збитки у зв'язку з неможливістю задоволенням своїх вимог за кредитним договором № 14/10-94 від 26.07.2007 року);

- вина особи, що заподіяла збитки (товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»неналежним чином виконало зобов'язання за договором та порушило норми чинного законодавства України).

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо припинення зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»перед акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»за кредитним договором № 14/10-94 від 26.06.2007 року на загальну суму 1 564 506,00 грн., у зв'язку із зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»№ 19 від 18.04.2010 року, не є підставою  для відмови у позові з огляду на наступне.

Постановою Національного банку України № 713 від 02.12.2009 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АБ «Банк регіонального розвитку».  

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору про відступлення права вимог (цесії) № 2  від 19.03.2010 року укладеного між закритим акціонерним товариством «РодАн-Капітал»(цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Сервіс»(цесіонарій), цедент відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув право вимоги належне цедентові, і стає кредитором за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003 року укладеного між цедентом та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку», в частині повернення грошових коштів в сумі 1 564 506,00 грн.

Частиною 8 ст. 91 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлено, що з дня  прийняття  рішення   про   відкликання   ліцензії   та призначення ліквідатора вимоги   за  зобов'язаннями  банку,  що  виникли  під  час проведення  ліквідації,  можуть  пред'являтися  тільки   в   межах   ліквідаційної процедури.   

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 93   Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ліквідатор протягом  трьох  місяців   з   дня   опублікування оголошення  про  початок  ліквідаційної  процедури  визначає  суму заборгованості   кожному   кредитору  та відносить вимоги до певної черги погашення.   

Статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.   

Отже, в процесі   ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог (Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.10.2011 року № 3-112гс11).

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача частини збитків в розмірі  70 000,00 грн. належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачем не спростовані, а тому визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»(02002, м. Київ, вул. Раскової, 11, кім. 709, ідентифікаційний код 32204722) на користь акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 19338316) частину збитків в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. та 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                     С.М.Мудрий