Рішення

від 11.09.2007 по справі 22-1660/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22 -1660 2007року

Справа №22

-1660 2007року                                                                 Головуючий

І інстанції

Категорія 41                                                                                                            Баранець

A.M.

                                                                                                   Доповідач  Чорнобривець О.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

11

вересня 2007 року                      Колегія

суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного

суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої                                        Кривохижі

В.І..

Суддів                Потапенко В.І.,  Чорнобривець О.С.

при

секретарі                                      Дімановій

Н.І.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. 

Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення

Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 липня 2007

року, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні

2007року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування

матеріальної шкоди.

Посилався на

те,  що 21 квітня 2002року з вини

відповідача,  керуючого автомобілем

ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1,  сталась

дорожньо-транспортна пригода,  внаслідок

чого був пошкоджений його автомобіль ВАЗ-2107 д.н.НОМЕР_2. Відповідно висновку

авто товарознавчої експертизи від 8.05.2002року вартість відновлюваного ремонту

складає 5519грн.,  яку і просив стягнути

з відповідача у відшкодування шкоди.

Рішенням

Світловодського міськрайонного суду від 19 липня 2007року позов задоволено в

повному обсязі.

В апеляційній

скарзі відповідач,  посилаючись на

порушенням судом норм матеріального і процесуального права,  просить скасувати рішення суду та ухвалити

нове рішення,  якім відмовити в

задоволені позовних вимог. Зокрема зазначав, 

що суд безпідставно визнавши поважної причину пропуску строку позовної

давності,  не застосував передбачені

законом наслідки.

Перевіривши

законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів

апеляційної скарги,  судова колегія

вважає,  що скарга підлягає задоволенню,  а рішення суду скасуванню за таких підстав.

Судом

встановлено,  що 21 квітня 2002року з

вини відповідача,  який на підставі

довіреності керував автомобілем ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1,  що належить ОСОБА_3,  сталась дорожньо-транспортна пригода,  внаслідок якої пошкоджено автомобіль ВАЗ-2107

д.н.НОМЕР_2,  що є власністю позивача.

З наявної в

матеріалах справи постанови Світловодського міськрайонного суду від 6 жовтня

2003року вбачається,  що кримінальна

справа,  порушена відносно відповідача за

ч. 1  ст. 

286 КК України по факту скоєня ним ДТП,  яке мало місце 21 квітня 2002року,  закрита провадженням з підстав застосування

до нього акту амністії.

За таких

обставин вважаючи доведеною вину відповідача в скоєні ДТП та заподіянні шкоди

позивачу пошкодженням належного йому автомобіля,  суд, 

виходячи з загальних підстав цивільно-правової відповідальності,  передбачених 

ст.  ст. 440, 450 ЦК

1963року,  роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 27 березня 1992року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про

відшкодування шкоди",  задовольнив

позовні вимоги.

Суд,  правильно визначився в правовідносинах,  що виникли між сторонами і закон,  який був чинним на час виникнення спірних

правовідносин.

Разом з

тим,  колегія суддів вважає,  що питання відповідальності за шкоду судом

першої інстанції вирішені з порушенням правил застосування позовної давності.

Відповідно до

п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК

України,  який набув чинності,  з 1 січня 2004року,  при вирішенні питання про застосування строку

позовної давності слідує застосовувати правила цього Кодексу.

Статтею 256 ЦК України

визначено,  що позовна давність - це

строк,  у межах якого особа може

звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивачем

заявлена вимога,  на яку поширюється

загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки / ст. 257 ЦК/.

Відповідачем,  під час розгляду

справи судом першої інстанції, 

відповідно до вимог ч.3  ст.  267 цього ж Кодексу,  заявлено про застосування строку позовної

давності,  про що свідчить наявна в

матеріалах справи письмова заява та його пояснення суду.

Суд,  не погоджуючись з доводами відповідача,  дійшов висновку,  що строк звернення не пропущено,  посилаючись на те,  що судове рішення яким вирішені питання

відшкодування матеріальної і моральної шкоди ухвалено в 2005році.

Однак з таким

висновком погодитися не можна.

З матеріалів

справи вбачається,  що

дорожньо-транспортна пригода сталась у квітні 2002року. В зв'язку з закриттям

провадженням по кримінальній справі з підстав застосування до ОСОБА_1 акту

амністії,  в 2003року позивачем заявлено

позов про  відшкодування матеріальної

шкоди. Але таки вимоги,  згідно поданої

до суду заяви,  були заявлені до ОСОБА_3

- батька відповідача і власника транспортного засобу,  яким по дорученню керував відповідач під час

зіткнення з автомобілем позивача. Саме з цих підстав рішенням Світловодського

міськрайонного суду,  ухваленим

29.05.2005року за розглядом цієї справи, 

в задоволенні позову ОСОБА_2про стягнення матеріальної шкоди,  завданої пошкодженням автомобіля,  відмовлено за його безпідставністю. Рішення

суду є чинним.

Таким

чином,  вперше позивач звернувся до суду

з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди до відповідача ОСОБА_1 - 07

травня 2007року,  тоді як таке право у

нього виникло з часу заподіяння шкоди, 

тобто з квітня 2002року.

Відповідно ч.1

ст. 261 ЦК перебіг

позовної давності починається від дня, 

коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або

про особу,  яка його порушила.

Обставини справи

свідчать про те,  що з квітня 2002року

позивачу достеменно було відомо про порушення його права та про особу,  яка його порушила. Зокрема,  про це свідчать пояснення позивача щодо

обставин події скоєного ДТП

та матеріали кримінальної справи,  чого

сам позивач не заперечує. Пред'явлення позову та ухвалення рішення суду за його

розглядом у травні 2005року не свідчить про переривання перебігу позовної

давності,  оскільки вимоги заявлені до

іншої особи,  до якої право на вимогу

такого характеру позивач не мав. Інших обставин,  які б свідчили про переривання перебігу позовної

давності,  передбачених  ст. 264 ЦК,  у справі відсутні.

Виходячи

з положень  ст. 257 ЦК, 

позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогою

про захист свого цивільного права.

Відповідно до

вимог  ст.  267 ЦК

України сплив позовної давності,  про

застосування якої заявлено стороною у спорі, 

є підставою для відмови у позові.

Таким чином, 

судом першої інстанції допущено

порушення норм матеріального і процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи

і відповідно до ч.4  ст. 309 ЦПК України

є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову

у задоволенні позову.

Керуючись  ст. 303, 

307,  309,  314, 

316 ЦПК України,  колегія

суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Світловодського

міськрайонного суду від 19 липня 2007 року скасувати.

В задоволенні

позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення

апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців.