Постанова

від 07.07.2008 по справі 5020-5/097

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

 01 липня 2008 року 

Справа

№ 5020-5/097

Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Заплава

Л.М.,

суддів                                                                      Латиніна

О.А.,

Фенько Т.П.,

секретар судового

засідання                                        Яресько О.В.                              

за участю

представників сторін:

позивач,

не з'явився, Фізична

особа - підприємець  ОСОБА_1

представник

відповідача, не з'явився,  Управління культури і туризму

Севастопольської міської державної адміністрації;

представник

третьої особи, не з'явився, Національний

заповідник "Херсонес Таврійський";                                                           

          розглянувши апеляційну скаргу

Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації

на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 24.03.2008 у справі №

5020-5/097

за

позовом  Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

АДРЕСА_1

до    

      Управління культури і

туризму Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Радянська,

9,Севастополь,99011)

3-тя

особа: Національний

заповідник "Херсонес Таврійський" (вул.Древня,1,

Севастополь,99045)

про

визнання дій неправомірними                                                                                                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою

господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2008 року у справі №

5020-5/097 (суддя І.В. Євдокимов) задоволено позов фізичної особи -

підприємця  ОСОБА_1 до Управління

культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації.

Визнані

протиправними дії Управління культури і туризму Севастопольської міської

державної адміністрації щодо відмови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1в

узгодженні, видачі узгодження, видачі наукового висновку по проекту відведення

земельної ділянки площею 0,0549 га для реконструкції нежилих приміщень, які

перебувають в оренді, в підприємство громадського харчування з літнім

майданчиком за адресою: АДРЕСА_2

Управління

культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації зобов'язано

погодити проект відведення і видати науковий висновок за проектом відведення

земельної ділянки площею 0,0549 га для реконструкції нежилих приміщень, які

перебувають в оренді, в підприємство громадського харчування з літнім

майданчиком за адресою: АДРЕСА_2

Постанова

суду обґрунтована тим, що відповідно до положень частини 9 статті 123

Земельного кодексу України рішення про відмову у наданні земельної ділянки в

користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні

положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та

документації із землеустрою, а також тим, що Управлінням культури і туризму

Севастопольської міської державної адміністрації не надані докази, які  підтверджують включення пам'ятника археології

- Некрополь у Карантинній бухті до Державного реєстру нерухомих пам'ятників

України.

Не

погодившись з даною постановою, Управління культури і туризму Севастопольської

міської державної адміністрації звернулось до суду апеляційної інстанції з

апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої

інстанції скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна

скарга мотивована посиланнями Управління культури і туризму Севастопольської

міської державної адміністрації на порушення господарським судом міста

Севастополя норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх

обставин справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при

ухваленні судового рішення не прийнятий до уваги той факт, що правовідносини

сторін не можуть регулюватися положеннями статті 123 Земельного кодексу

України, а також те, що відповідно до частини ІІ додатку № 1 до рішення виконавчого

комітету Севастопольської міської ради  №

22 від 21 жовтня 1969 року спірна земельна ділянка входить до території

пам'ятника археології -Некрополь.

Розпорядженням

першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду

від 27 травня 2008 року здійснена заміна суддів Дугаренко О.В. та Фенько Т.П.

на суддів Латиніна О.А. та Прокопанич Г.К.

Розпорядженням

виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду

від 01 липня 2007 року була здійснена заміна судді Прокопанич Г.К. на суддю

Фенько Т.П.

У

судовому засіданні 27 травня 2008 року судовою колегією було задоволено

клопотання представника Управління культури і туризму Севастопольської міської

державної адміністрації про залучення до участі у справі третьої особи -

Національного заповідника "Херсонес-Таврійський".

По

справі оголошувалась перерва з 27 травня 2008 року по 01 липня 2008 року.

Після

оголошеної перерви у судове засідання 01 липня 2008 року представники сторін не

з'явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним

чином.

Відповідно

до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства неприбутті у

судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним

чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає

судовому розгляду справи.

Переглянувши

матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства

України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду

встановила наступне.

Відповідно

до умов договору оренди нерухомого майна від 02 березня 2005 року № 185,

укладеного між Севастопольською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою

- підприємцем  ОСОБА_1 (Орендар),

Орендодавець передав Орендарю для розміщення підприємства громадського

харчування нерухоме майно - домоволодіння у цілому загальною площею 134,80

кв.м., розташоване за адресою:АДРЕСА_1

Рішенням

Севастопольської міської ради № 3080 від 17 жовтня 2007 року фізичній особі -

підприємцю ОСОБА_1наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної

ділянки площею 0,0549 га, розташованої за адресою:АДРЕСА_1

В

процесі узгодження проекту відведення земельної ділянки Управлінням культури і

туризму Севастопольської міської державної адміністрації фізичній особі -

підприємцю ОСОБА_1був виданий науковий висновок № 10/1067 від 04 грудня 2007

року, відповідно до якого земельна ділянка погоджена не була.

Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста

Севастополя із адміністративним позовом до Управління культури Севастопольської

міської державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання

погодити проект відведення, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням положень

частини 9 статті 123 Земельного кодексу України а також норм Закону України

„Про охорону культурної спадщини”.

Обговоривши

доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні

представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом

першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність

висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність

підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови

господарського суду міста Севастополя виходячи з наступного.

З

матеріалів справи вбачається, що Управлінням культури Севастопольської міської

державної адміністрації був розглянутий проект землеустрою щодо відведення

земельної ділянки площею 0,0549 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та

наданий висновок № 10/1067 від 04 грудня 2007 року про відмову у погодженні

спірної земельної ділянки.

Судова

колегія зазначає, що відповідно до положень частини 3 статті 124 Земельного

кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним

особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову

здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123

цього Кодексу.

Частиною

6 статті 123 Земельного кодексу України закріплено, що проект відведення

земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних

ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами

архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної

землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до

відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які

розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим

Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно

із пунктом 10 частини 1 статті 6 Закону України „Про охорону культурної

спадщини” до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів

Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних,

Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до

їхньої компетенції належить погодження проектів відведення та надання земельних

ділянок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб,

погодження зміни землевласника, землекористувача в межах повноважень,

делегованих центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної

спадщини.

При

цьому слід враховувати, що відповідно до преамбули Закону України „Про охорону

культурної спадщини” цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та

економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження,

використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту

традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів

державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже,

наведеними нормами чинного законодавства передбачена необхідність погодження

проекту відведення земельної ділянки органами охорони культурної спадщини, при

цьому не встановлено обов'язку органів охорони культурної спадщини здійснювати

погодження проектів відведення земельних ділянок у будь-якому випадку.

Щодо

посилань фізичної особи - підприємця 

ОСОБА_1 на те, що земельна ділянка площею 0,0549 га, розташована за

адресою: АДРЕСА_1, тобто на території пам'ятника археології - Некрополь у

Карантинній бухті, який не включений до Державного реєстру нерухомих

пам'ятників України, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3

Прикінцевих положень Закону України „Про охорону культурної спадщини” об'єкти,

включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до

Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та

культури”, визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Статтею

17 Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та

культури” закріплено, що віднесення пам'яток історії та культури до категорії

пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться

відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Перелік пам'яток

місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських

(міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

З

матеріалів справи вбачається, що відповідно до частини ІІ додатку № 1 до рішення

виконавчого комітету Севастопольської міської ради № 22 від 21 жовтня 1969 року

спірна земельна ділянка входить до території пам'ятника археології - Некрополь.

Згідно

із рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради № 856 від 20

грудня 1975 року Некрополь у Карантинній бухті віднесений до пам'ятників

історії та культури Севастополя.

На

підставі вказаного, судова колегія вважає вищенаведені твердження фізичної

особи - підприємця  ОСОБА_1

необґрунтованими, а тому у позові необхідно відмовити.  

Крім

того, судом першої інстанції при розгляді справи до спірних правовідносин

сторін були застосовані положення частини 9 статті 123 Земельного кодексу

України щодо обґрунтованості відмови у наданні земельної ділянки в користування

та можливості оскарження такої відмови, однак судова колегія зазначає, що

наведена правова норма повинна застосовуватися лише у випадку виникнення

спірних правовідносин між особою, зацікавленою у одержанні земельної ділянки у

користування, та органом місцевого самоврядування або виконавчої влади, до

компетенції якого входить вирішення питання про надання земельної ділянки в

користування, тобто на стадії затвердження проекту відведення земельної ділянки

місцевою радою та прийняття відповідного рішення про надання земельної ділянку

в оренду.

У

даному випадку спірні правовідносини сторін стосуються питань погодження

проекту відведення земельної ділянки органом охорони культурної спадщини -

Управлінням культури Севастопольської міської державної адміністрації -отже,

застосування до вказаних відносин положень частини 9 статті 123 Земельного

кодексу України є помилковим.

Згідно

із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1

Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним

тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Під

час перегляду справи в апеляційному порядку судовою колегією встановлено

неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне

застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови

господарського суду міста Севастополя та прийняття нової постанови про відмову

у позові.

Керуючись

статтями  195, пунктом 3 статті 198,

пунктами 1 та 4 статті 202, частиною 2 статті 205, статтею 207, частиною 5

статті 254  Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.

Апеляційну скаргу Управління культури і туризму Севастопольської міської

державної адміністрації задовольнити.

2.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 24.03.2008 у справі №  5020-5/097 

скасувати.

3.  Прийняти нове рішення.

У

задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

                    Постанова набирає законної сили з

моменту проголошення.

          Постанова може бути оскаржена до

Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом

одного місяця після набрання законної сили цією постановою та в порядку,

передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.         

Головуючий

суддя                                                 

Л.М. Заплава

Судді                                                                                О.А.Латинін

Т.П. Фенько