Постанова

від 20.04.2007 по справі 2-а-569/2007

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-569

Справа №

2-а-569

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

20 квітня 2007 року                          Томашпільський

районний суд Вінницької області

в складі головуючого      

Маліновського О.А.

при секретарі                             Мазурик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.

Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту

населення Томашпільської райдержадміністрації про стягнення щорічної разової

допомоги до 5 травня, -

ВСТАНОВИВ::

Позивачка звернулась в суд з позовом до Управління праці

та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації про

отримання невиплаченої разової щорічної допомоги учаснику війни, вказуючи на

те, що вона являється учасником війни і згідно ст. 14 Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на

отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової допомоги у розмірі

трьох мінімальних пенсій за віком.

Незважаючи на те, без урахування розмірів мінімальних

пенсій, які встановлювались на 2005,

2006 роки, відповідачем з посиланням на Закон України " Про державний

бюджет України" на відповідні роки, зазначена допомога була виплачена у

розмірі 50, 50 грн.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні

позовні вимоги підтримала і попросила стягнути з Управління праці та соціального

захисту населення Томашпільської райдержадміністрації на користь позивачки 2250,35 грн. за 2004-2006 роки разової

щорічної допомоги, як учаснику війни.

В судовому засіданні представник відповідача Урянський

О.С. позовні вимоги позивачки не визнав.

З урахуванням пояснень сторін та матеріалів справи, суд

вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка являється учасником

війни, про що свідчить посвідчення учасника війни НОМЕР_1 видане Томашпільським

УПСЗН 04.03.2003 року.

З довідки виданої управлінням праці та соціального

захисту населення Томашпільської райдержадміністрації видно, що щорічна разова

грошова допомога позивачці була виплачена у 2005 році в розмірі 50,

2006 році - 50 грн.

За змістом ст. 14

Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" щорічно до 5

травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох

мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 2004 р. мінімальна

пенсія за віком становила 92,45

грн., 2005 р. -332 грн., 2006 р. - 359 грн.

Таким чином позивачці у 2004 році підлягало до виплати 277,35 грн. (92,

45 х 3 =277,35 грн.), 2005 р. -996 грн. (332 грн. х 3 =996 грн.), 2006 р. -1077 грн. (359 грн. х 3 =1077 грн.).

Однак вказані суми позивачці виплачені не в повному

розмірі, недоплачена сума за період з 2004

року по 2006 рік

недоплата склала 2250,35

грн.(277,35+(996-50)+(1077-50)=2250,35) грн.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню у

примусовому порядку на користь позивачки недоплачена частина разової щорічної

грошової допомоги в розмірі 2250,35

грн.

Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або

внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу

існуючих прав і свобод.

В зв"язку з цим рішенням Конституціїного суду

України № 20-рп/2004

від 01.12.2004 року у

справі за конституційним поданням 54

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень статей 44,47,78,80

Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та

конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції

України (конституційності) положень частини 2, 3, ,4 статті 78

Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» (справа про

зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій)     визнано такими,  що 

не  відповідають  Конституції України (є неконституційними),

 2

положення статті 44

Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», згідно з

якими у 2004 році

виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється в таких

розмірах: інвалідам війни 1

групи - 195 грн.,

інвалідам війни 2 групи - 160 грн., інвалідам

війни 3 групи - 130 грн., учасникам

бойових дій -120 грн.,

особам які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 грн., членам

сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і

учасників війни, визначених за життя інвалідами, - 65 грн., що звужує зміст та обсяг прав учасників бойових дій

на отримання щорічної разової допомоги, передбаченої ст. 14 Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст. 152

Конституції України закони та інші правові акти за рішеннями

Конституційного Суду України визнаються неконституційними втрачають чинність з

дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд вважає, що позивачкою строк позовної давності не

пропущено, поскільки порушення її прав щодо виплати щорічної разової допомоги є

тривалими, в тому числі і в даний час, про порушення її прав позивачці стало

відомо в січні 2007 року і з

цього часу повинен обчислюватися строк позовної давності у відповідності з ст. 99 КАС України.

Незважаючи на те, що виплата одноразової грошової

допомоги позивачу за 2004

рік відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» відбулася в

травні 2004 року,

тобто до винесення вищевказаного рішення Конституційного Суду України ^ суд,

вважає, що недоплачена частина одноразової грошової допомоги підлягає стягненню

на користь позивачки у примусовому порядку, в зв'язку з визнанням

неконституційними положень закону, згідно яких її виплатили.

Аналогічним чином повинно вирішуватись і питання щодо

виплати одноразової грошової допомоги учаснику війни за 2005 та 2006 роки, оскільки

її виплата проводилась вже після винесення рішення Конституційного Суду

України.

Заперечення представника відповідача про відсутність законних

підстав та бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачки суд до уваги

взяти не може, оскільки наведенні вище мотиви, переконливо свідчать про

наявність в позивачки достатніх законних підстав для обґрунтування своїх вимог,

доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності

таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через

відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої

недоплати одноразової грошової допомоги учасникам війни.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 01.11.1996 р. " Про застосування

Конституції України при здійсненні правосуддя" Конституція України, як

зазначено в ст. 8 Конституції

України, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при

розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого

нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і

в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію України як нормативний акт

прямої дії.

Оскільки позивач та відповідач звільнені від сплати

судового збору, тому згідно до ст. 94 КАС України слід компенсувати дані

витрати за рахунок державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст. 14 Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",

керуючись ст. ст. 70,

71, 94, 158, 161-164, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов

задоволити повністю.

Стягнути з управління праці та соціального захисту

населення Томашпільської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 невиплачену

щорічну разову грошову допомогу за 2004-2006

роки в сумі 2250,35 гривень.

Судові

витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Київського апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.