Рішення

від 17.02.2012 по справі 5010/2421/2011-28/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 лютого 2012 р.   

Справа № 5010/2421/2011-28/140   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна"

                               вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівського району

                               Львівської області, 81750

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства  "Авангард"

                               с. Загвіздя, Тисменецького району Івано-Франківської області, 77450

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард"

                               вул. Щорса, 7/9, м. Київ, 03150

про                         стягнення  471183 грн. 29 коп., в тому числі: 375814 грн. 29 коп. основного

                              боргу, 3404 грн. 64 коп. пені, 658 грн. 96 коп. 3% річних, 91305 грн. 40 коп.   

                               збитків   

За участю представників сторін:

від позивача:         ОСОБА_1 - представник, ( довіреність №241111-1 від 24.11.11,  

                                свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1,

                               посвідчення адвоката №НОМЕР_2 від 19.05.2010)

від відповідача 1: представник не з»явився

від відповідача 2: ОСОБА_2 - представник (довіреність № б/н від 03.01.12 )                                                        

ВСТАНОВИВ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства  "Авангард" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард" про стягнення 482474 грн. 15 коп., в тому числі: 375814 грн. 29 коп. основного боргу, 3404 грн. 64 коп. пені,  658 грн. 96 коп.  3% річних, 102596 грн. 26 коп.  збитків.  

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання                     ПАТ “Авангард” умов  договору поставки №1310/2 від 13.10.10 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв”язку з чим у відповідача 1 перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 375814 грн. 29 коп., з огляду на наявність зазначеної заборгованості  позивачем нараховано   3404 грн. 64 коп. пені та 658 грн. 96 коп.  3% річних; порушення відповідачем 1 договірних зобов"язань, а саме, пункту 5.1 договору поставки №1310/2 від 13.10.10  призвело до збитків позивача в сумі 102596 грн. 26 коп.   

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на  27.12.11.                    

          27.12.11 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№ 11069/2011 свх), відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1 збитки в розмірі 91305 грн. 40 коп., усі інші вимоги позивача залишені без змін. Заява позивача (вх.№ 11069/2011 свх від 27.12.11)  прийнята судом  до розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.                     

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.11 розгляд справи відкладено у зв'язку з нез'явленням представників відповідачів на 24.01.12.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.12, за клопотанням представників сторін, продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 07.02.12.

          07.02.12 та 14.02.12, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.12.   

          17.02.12 представник відповідача 1 в судове засідання не з”явився. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1 в судових засіданнях 24.01.12, 07.02.12 та 14.02.12, враховуючи те, що 14.02.12 за участі представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву, відповідачем 1 подано письмовий відзив на позов, представник  належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи (а.с. 149 ), зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 1 - 17.02.12, в судовому засіданні за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.          

          Представник позивача в судовому засіданні подав додаткові пояснення, відповідно до яких просить суд, відповідно до ст. 44 ГПК України, стягнути солідарно з відповідачів адвокатські послуги в сумі 18458 грн. 27 коп.; присутнім в судових засіданнях 27.12.11, 07.02.12, 14.02.12 та 17.02.12 представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, заяві про уточнення позовних вимог та  додаткових поясненнях.

          Представник відповідача 1 проти позову заперечує  вважає його безпідставним та необгрунтованим, про що зазначив у відзиві на позов (вх.№ 459/2012 свх від 24.01.12; а.с. 72-77) та в судових засіданнях 24.01.12, 07.02.12 та 14.02.12.  Факт отримання товару відповідач1 не заперечує, проте вважає, що час оплати за товар не настав, оскільки позивачем порушено умови п.п. 3.3 та 4.4 Договору поставки, а саме при відвантаженні товару подано копії рахунку-фактури, а не оригінал, що на думку представника відповідача 1 унеможливило здійснення розрахунку з позивачем по договору.  Відповідач 1 просить суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу  на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

          З огляду на вищевикладене, відповідач 1 вважає безпідставними вимоги про стягнення   3404 грн. 64 коп. пені та 658 грн. 96 коп.  3% річних.

          На думку Відповідача 1,  вимога щодо стягнення матеріальних  збитків в сумі                  91305 грн. 40 коп. не підлягає задоволенню, оскільки вищезазначені збитки не залежали від договірних обов”язків відповідача.

          Представник відповідача 2 проти позову заперечує; просить суд  в позові відмовити.

          Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

          Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.10.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем 1 (далі - покупець) укладено договір поставки  № 1310/2 (далі - Договір; а.с.21-24).          

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

          Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Пунктом 1.1. договору, постачальник зобов”язався поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію, надалі товар, а покупець зобов”язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

          Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору і укладених на підставі погоджених заявок покупця.

          Ціна та умови оплати товару визначені в розділі 3 договору.

          Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціни на товар погоджуються сторонами окремо на кожну партію поставки та встановлюються у гривнях у письмово погоджених ними специфікаціях та зазначаються у рахунках-фактурах та накладних постачальника.

          Умови, терміни поставки та прийняття товару визначені в розділі 4 договору.

          Пунктом  4.1. договору встановлено, що товар поставляється на умовах, обумовлених в Специфікаціях до даного договору або в Заявках покупця.

          Згідно Специфікації № 3 від 04.04.11 (а.с.45), сторони домовились змінити п. 3.2. договору №1310/2 від 13.10.10 та викласти його в наступній редакції: покупець має право на 100 % відтермінування платежу на 30 календарних днів.

          09.09.11 підписано Специфікацію № 4 до Договору поставки (а.с. 26), у якій Сторони визначили асортимент та ціну Товару.  Крім того, Покупець виставив Продавцю Замовлення б/н від 14 вересня 2011 року (а.с. 27), Замовлення № 14 від 27 вересня 2011 року (а.с. 28) та Замовлення № 14 від 12 жовтня 2011 року (а.с. 29) в яких, вказано кількість Товару, що замовляється та бажаний строк його поставки.

          Згідно зазначених вище Замовлень та Специфікації № 4, Продавець поставив Покупцю товар вартістю 375 814 грн. 29 коп., а Покупець, у свою чергу прийняв його. Даний факт підтверджується видатковими накладними на суму 125271 грн. 43 коп.: № W103465 від 19.09.2011,  № W 103529 від 03.10.2011 та № W 103589 від 19.10.2011 (а.с.30-32). Зазначені вище накладні  підписані відповідальною особою на отримання Товару та скріплені печаткою Покупця. Повноваження відповідальної особи на отримання Товару засвідчується виданими Покупцем довіреністями: серія ААБ - № 469572 від 14.09.2011 р. (а.с 33) та серія ААБ - № 469584 від 03.10.2011 р. (а.с. 34).

          Пунктом 4.3. Договору поставки встановлено, що Постачальник повинен передати Покупцю наступні документи на кожну окрему партію Товару: рахунок, накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення якості Товару.

          Пунктом 3.3 Договору поставки передбачено, що підставою для перерахування коштів за Товар є рахунок-фактура Постачальника, оригінал якого надається при кожному відвантаженні Товару.

          На виконання п. 4.3 та відповідно до п. 3.3 Договору поставки, Постачальник передав Покупцю: копію Рахунку на оплату № 103629 від 19.09.2011 р. на суму 125271 грн. 43 коп., копію Рахунку на оплату № 103762 від 19.10.2011 р. на суму 125271 грн. 43 коп, копію Рахунку на оплату № 103700 від 03.10.2011 р. на суму 125271 грн. 43 коп.(а.с.35,36), податкову накладну від 19.09.2011 р., податкову накладну від 03.10.2011 р., податкову накладну від 19.10.2011 р. (а.с.37-39), товаро-транспортну накладну від 19.09.2011 р., товаро-транспортну накладну від 03.10.2011 р., товаро-транспортну накладну від 19.10.2011 р. (а.с.40-42) та Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/45536 від 11.09.2007 р. на засвідчення якості Товару (а.с.43,44).

          Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

          Відповідно до п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.           

          Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Дослідивши первинні бухгалтерські документи, в яких належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання товару відповідачем 1  та інші, подані позивачем в обгрунтування позовних вимог, документи, а саме: договір поставки №1310/2 від 13.10.10, замовлення на одержання продукції, рахунки на оплату, видаткові накладні, довіреності відповідача ПАТ "Авангард" на одержання товаро-матеріальних цінностей, податкові накладні, товаро-транспортні накладні (а.с. 21-42), суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи є  доказом, що господарська операція виконана і мають юридичну (доказову) силу.

          Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні (а.с.37-39), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно  видаткових накладних: № W103465 від 19.09.2011,  № W 103529 від 03.10.2011 та № W 103589 від 19.10.2011.

          Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

          Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

          З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт поставки позивачем  відповідачу 1 товару на  суму 375814 грн. 29 коп.; отримання покупцем товару на зазначену вище суму  підтверджується представником відповідача1 в судовому засіданні.

          Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов”язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі                  375814 грн. 29 коп.

          З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача 1 направлено  претензію № 223 від 16.11.11 (а.с.48-49) з вимогою, не пізніше 25.11.11, оплатити заборгованість за поставлений протягом вересня-жовтня 2011 року товар на загальну суму 375814 грн. 29 коп.; доказ отримання претензії відповідачем 1 знаходиться в матеріалах справи (а.с. 116). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Оскільки заборгованість відповідача 1 щодо оплати поставленого позивачем на підставі договору поставки №1310/2 від 13.10.10 товару на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 375814 грн. 29 коп. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

          Стосовно заперечень представника ПАТ “Авангард” про те, що строк оплати не настав, оскільки відповідачем 1 не одержано оригіналів рахунків-фактур слід зазначити наступне.

          Пунктом  3.2 Договору поставки № 1310/2 від 13.10.10 сторони чітко визначили строк оплати товару (із врахуванням змін до договору), а умови, викладені в п. 3.3 Договору про те, що підставою для перерахування коштів за Товар є рахунок-фактура Постачальника, оригінал якого надається при кожному відвантаженні Товару, регулюють порядок розрахунків сторін та не змінюють строк оплати.

          Крім того, позивачем при відвантаженні товару подано копії рахунків, що не заперечується представником відповідача1; будь-яких претензій, зауважень щодо неодержання оригіналів рахунків відповідач1 не заявляв.

          Оцінюючи подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи, суд вважає, що  заперечення відповідача1 не можуть бути підставою для відмови в позові в частині стягнення основного боргу  в розмірі 375814 грн. 29 коп.  

          13 жовтня 2010 року між ТзОВ “Дунапак-Україна” (далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг «Авангард»(далі —відповідач 2, поручитель) укладено Договір поруки № 131/010-1 до Договору поставки № 1310/2 від 13.10.2010 року (далі - Договір поруки; а.с.46, 47).

         Пунктом 1.1. Договору поруки встановлено, що Поручитель  поручається перед Кредитором  за виконання обов”язку ЗАТ “Авангард” (надалі іменується - боржник) щодо виконання зобов”язань за договором, передбаченим пунктом 2 розділу 2 цього договору (надалі іменується - основний договір).

          Пунктом 1.2. Договору поруки сторони погодили, що у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

          За наведених обставин, відповідач-2 є поручителем перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №1310/2 від 13.10.10  та несе солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань за вказаним договором перед позивачем.

          Пунктом 1 статті 553 Цивільного   кодексу   України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          Статтею 554 Цивільного   кодексу   України передбачено, що  у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

          Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору поруки, відповідальність відповідача-2 перед позивачем обмежується сумою основного договору. Відповідач-2 не відповідає за відшкодування відповідачем-1 збитків та сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним договором.

          Сторони встановили в договорі обсяг відповідальності поручителя перед кредитором, що обмежується сумою основного договору.

          За наведених обставин, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу в розмірі  375814 грн. 29 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором  поставки №1310/2 від 13.10.10  підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.    

          Пунктом 5.2 Договору поставки Сторони погодили, що за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого в термін Товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється на протязі усього періоду прострочення виконання зобов'язання від його тривалості.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.                                                                                                                                                              Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                                                                                                                                              Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов”язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.       

          Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст.  612, 625 ЦК України).                                                                                                                                                                  Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені та 3 % річних, прийшов до висновку щодо задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача (а.с. 9,10).

          Зважаючи на те, що  факт прострочки  виконання  грошового зобов”язання  за договором  поставки №1310/2 від 13.10.10  відповідачем не спростований, підтверджується  матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 3404 грн. 64 коп. та                 658 грн. 96 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.          

          Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків в сумі 91305 грн. 40 коп.  виходячи з наступного.          

          В обґрунтування понесених збитків позивач посилається на виконання ним умов Договору поставки щодо заготовлення сировини, достатньої для виготовлення 10580 одиниць товару, що відповідає по об'єму 1 машинній нормі. Враховуючи, що вартість сировини для виготовлення одиниці товару становить 8,63 грн., розмір понесених збитків, за розрахунком позивача, складає 10580 од. х 8,63 грн. = 91305,40 грн.

          При цьому, позивач звертає увагу на те, що товар який замовляв відповідач 1  є унікальним та виготовляється виключно на замовлення відповідача 1, а відтак збути заготовлений товар іншим особам позивач не зможе.

          У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

          1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

          2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Положеннями ч.ч.1, 2 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який  порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          В свою чергу, згідно з ч.2 ст.224 та ч.1 ст.225 ГК України під збитками розуміються витрати,  зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.                     До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

          Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

          Пунктом 4.1. Договору поставки встановлено, що товар поставляється на умовах, обумовлених в Специфікаціях до даного Договору або в Заявках Покупця.

          Згідно п.4.2. Договору поставки, Постачальник зобов'язується забезпечити на складі постійну наявність сировини для виготовлення товару згідно замовлення в об'ємі 1 машинної норми.

          З вищезазначеного пункту договору вбачається, що сторони погодили обов"язок позивача забезпечити постійну наявність на складі сировини для виготовлення товару згідно замовлення відповідача 1, а не наявність самого товару - гофроящиків.

          Пунктом 1.2. договору, передбачено, що найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами до початку поставки та вказуються у Специфікаціях, що є невід"ємними частинами договору і укладених на підставі погоджених заявок відповідача.

          Отже, Договором №1310/2 від 13.10.10 не визначено загальний обсяг продукції, що повинен поставлятися відповідачу 1, а також не передбачено обов'язку відповідача 1 робити замовлення на чергову партію товару в межах певних строків. За умовами договору у відповідача 1 відсутній обов'язок здійснювати замовлення на сировину, достатню для  виготовлення 10580 одиниць товару, що відповідає 1 машинній нормі.

          Пунктом 3.6. Договору поставки Сторони обумовили, що загальна сума Договору складає вартість товару, визначену у рахунках-фактурах та накладних, отриманих Покупцем у період дії цього договору.

          З огляду на вищевикладене, сторони не встановили фіксовану кількість товару, що повинна бути поставлена за Договором поставки, а відповідач 1 не подавав позивачеві замовлення на поставку товару, окрім замовлень по яких товар поставлений.                                                 Отже, Покупець не зобов'язаний умовами Договору поставки подавати Постачальнику замовлення про виготовлення та поставку наступної партії товару, оскільки сторони не визначили загальну кількість товару яку Покупець повинен замовити у Постачальника. Відтак, не надання відповідачем 1 замовлення на виготовлення чергової партії товару не є порушенням умов Договору поставки.                                                                                Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.                              Суду не подано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували наявність безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіяними збитками. Позивачем не обґрунтований причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та неодержаними доходами, а відтак, і складу цивільного правопорушення. Матеріали справи свідчать про недоведеність позивачем завданих йому збитків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору про поставку товару.                                                                             Враховуючи вищевикладені обставини, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 91305 грн. 40 коп. збитків.

          Згідно вимог ст. 49  ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно  розміру задоволених позовних вимог.           

          Посилаючись на приписи ст. 44 ГПК України, позивач просить суд покласти на відповідачів понесені судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 18458 грн. 27 коп.

          Зазначені вимоги позивач обґрунтовує на підставі поданих суду: договору про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.10 (а.с. 89-96), додаткової угоди № 2 від 18.11.11 про внесення змін до договору про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.10 (а.с. 97-98), рахунку-фактури № 1115/15-1 від 01.12.11(а.с. 99), деталізації суми по рахунку (а.с.100-101), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - адвокатського об”єднання “Арцінгер”(а.с. 102), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_3 ОСОБА_3, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_4 ОСОБА_4, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1                  ОСОБА_1, акту приймання-передачі наданих послуг від 01.02.12 (а.с. 155) та платіжного доручення № 400245833 від 20.01.2012 р. на суму 18458 грн. 27 коп. (а.с. 103), як доказу оплати послуг.          

          Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми,  судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”.  Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

          Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) –зобов‘язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов‘язані з виконанням угоди. Гонорар –передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.           

          Відповідно до п.10 Роз"яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 витрати  позивачів  та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших  адвокатських  об'єднань  з  надання  правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних  підставах,  визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих  витрат  здійснюється  господарським  судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального  підтвердження  витрат,  як-от  угоди  про надання послуг щодо  ведення  справи  у  суді  та/або  належно  оформленої довіреності,  виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення  або  іншого  документа,  який  підтверджує сплату відповідних послуг.          

          При дослідженні матеріалів справи, судом  встановлено, що  між ТзОВ “Дунапак -Україна” (Замовник)  та  адвокатським об'єднанням "Арцінгер" (Виконавець), яке зареєстроване наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2010р. №426/5 укладено договір про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.10 (а.с.89-96) та додаткову угоду            № 2 про внесення змін до договору № 1115 від 24.09.10 (а.с. 97-98).           

          Відповідно до ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”, адвокатські об”єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об”єднань проводиться у Міністерстві юстиції України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

          Адвокатське об'єднанням "Арцінгер" зареєстроване  Міністерством юстиції, що підтверджується  наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2010р. №426/5 та свідоцтвом про державну реєстрацію серія А 01 - № 365543 від 15.03.10.

          Пунктом 1 договору про надання юридичних послуг позивач доручив Адвокатському об'єднанню, а останній зобов'язався надати позивачеві за оплачуваний ним Гонорар та за умови відшкодування витрат Адвокатського об'єднання юридичні та/або адвокатські послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.           

          У п.2.2. Договору зазначено, що за завданням Замовника, Виконавець може надати також інші узгоджені Сторонами Послуги (здійснювати інші види юридичної допомоги). Надання таких послуг та їх оплата буде здійснюватись згідно умов цього Договору, якщо Сторони не узгодять інше.

          В розділі 1  додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору № 1115 від 24.09.10 сторони визначили перелік послуг, які надасть виконавець.

          Пунктом 1.4. Додаткової угоди визначено, що послуги включають підготовку процесуальних документів і представництво в судовому процесі.          

          У судових засіданнях господарського суду Івано-Франківської області у даній справі від позивача брали участь представники за довіреністю: адвокат ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, довіреність №241111-1 від 24.11.11) - 27.12.11, 07.02.12, 14.02.12 та 17.02.12  та  ОСОБА_5 (довіреність №241111-1 від 24.11.11 ) - 24.01.12.

          Пунктом  4.1.1. договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що факт надання Виконавцем послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних послуг.

          В матеріалах справи наявні докази того, що судові витрати в цій справі пов”язані з оплатою послуг адвокатів, об”єднаних з іншими адвокатами в адвокатське об”єднання, яке діє відповідно до Закону України “Про адвокатуру” та статутів адвокатських об”єднань. Факт оплати адвокатських послуг в розмірі 18458 грн. 27 коп. підтверджується  платіжним дорученням № 400245833 від 20.01.2012 р. (а.с. 103) та актом приймання-передачі наданих послуг від 01.02.12 (а.с. 155), згідно з пунктом 3.1.6. договору про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.10 акт прийому-передачі виконаних послуг підписується після  здійснення оплати відповідного рахунку виконавця.          .

          Відповідно до положень ст.49 ГПК України відшкодуванню підлягають витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, відшкодуванню за рахунок відповідачів підлягають витрати на оплату послуг адвоката  в розмірі 14881 грн. 06 коп.            

          На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст.  173-175, 193, 216, 224, 225, 265 Господарського  кодексу  України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 546, 553, 554, 610, 611, 612, 623, 625, 692, 712 Цивільного   кодексу   України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 44, 49, 55, 75,   ст. 82,  ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" до Публічного акціонерного товариства  "Авангард" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард" про  стягнення  471183 грн. 29 коп., в тому числі: 375814 грн. 29 коп. основного боргу, 3404 грн. 64 коп. пені, 658 грн. 96 коп. 3% річних, 91305 грн. 40 коп.  збитків задовольнити частково.

          Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства  "Авангард" (с. Загвіздя, Тисменецького району Івано-Франківської області, 77450; код 00853582) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард" (вул. Щорса, 7/9, м. Київ, 03150;                       код 34935412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна"                       (вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, 81750; код 30028622) - 375814 (триста сімдесят п»ять тисяч вісімсот чотирнадцять)грн. 29 коп. основного боргу,  14721 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять одна) грн.  80 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 7516 (сім тисяч п»ятсот шістнадцять)грн. 06 коп. судового збору.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства  "Авангард" (с. Загвіздя, Тисменецького району Івано-Франківської області, 77450; код 00853582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, 81750; код 30028622) - 3404 (три тисячі чотириста чотири)грн. 64 коп. пені, 658 (шістсот п»ятдесят вісім)грн. 96 коп. 3 % річних, 159 (сто п»ятдесят дев»ять) грн. 26 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 81 (вісімдесят одна) грн. 29 коп. судового збору.

          Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

       В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" до відповідачів:  Публічного акціонерного товариства  "Авангард" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард" про стягнення  91305 (дев»яносто одна тисяча триста п»ять) грн. 40 коп.  збитків відмовити.

     Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю  "Дунапак-Україна" (вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівського району; код 30028622) з Державного бюджету 866 (вісімсот шістдесят шість)грн. 58 коп. судового збору про що винести ухвалу.          

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             І.П. Кавлак

Повне рішення складено 22.02.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"