Постанова

від 15.05.2012 по справі 5010/2421/2011-28/140

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.12 Справа № 5010/2421/2011-28/140

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Авангард", б/н і б/д (вхід. № апеляційного суду 229 від 14.03.2012 р.)

на рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 17.02.2012 р.

у справі № 5010/2421/2011 -28/140 (суддя -Кавлак І.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак -Україна", м. Ходорів, Жидачівського району, Львівської області

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства "Авангард", с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано -Франківська область

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард", м. Київ

про стягнення 471183 грн. 29 коп., в тому числі: 375814 грн. 29 коп. основного боргу, 3404 грн. 64 коп. пені, 658 грн. 96 коп. 3% річних, 91305 грн. 40 коп. збитків.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність № 241111-1 від 24.11.2011 р.);

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2012р. (суддя - Кавлак І.П.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна"(надалі -позивач) задоволено частково. З рахунків Публічного акціонерного товариства "Авангард" (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Авангард" (надалі -відповідач 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак -Україна»солідарно стягнуто 375 814,29 грн. основного боргу, 14 721,80 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 7 516,06 грн. судового збору. Крім цього, з Публічного акціонерного товариства "Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак - Україна»стягнуто 3 404,64 грн. пені, 658,96 грн. 3% річних, 159,26 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 81,29 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак -Україна»до відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Авангард»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Авангард»про стягнення 91305,40 грн. збитків відмовлено. Повернено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дунапак -Україна»з Державного бюджету 866,58 грн. судового збору про що винесено ухвалу.

Рішення місцевого господарського суду в частинні задоволення позовних вимог у справі мотивовано тим, що на підставі Договору поставки № 1310/2 від 13.10.2010р., Замовлень без номера від 14.09.2011р., № 14 від 27.09.2011р. та № 14 від 12.10.2011р., Специфікації № 4 до Договору ТзОВ "Дунапак - України" поставив ПАТ "Авангард" товар на суму 375814,29 грн. Всупереч умов Договору покупець за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого в нього перед постачальником утворилася заборгованість в сумі 375814,29 грн.

13 жовтня 2010 р. між ТзОВ "Дунапак - України" та ТзОВ "Агрохолдинг" Авангард" укладено Договір поруки № 131/010-1 до Договору поставки № 1310/2 від 13.10.2010р. Відтак, ТзОВ "Агрохолдинг "Авангард" є поручителем перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором № 1310/2 від 13.10.2010р. та несе солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань за вказаним Договором перед позивачем. Оскільки, сторони в Договорі поруки встановили обсяг відповідальності поручителя перед кредитором, що обмежується сумою основного договору, суд дійшов висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 375 814,29 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 14721,80 грн. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за Договором поставки №1310/2 від 13.10.2010 р. відповідачем 1 не спростований, підтверджується матеріалами справи, а відтак позовні вимоги щодо стягнення пені 3404,64 грн. та 658,96 грн. 3 % річних в силу вимог ст.55 Господарського процесуального кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню.

В задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідачів 91305,40 грн. збитків суд першої інстанції відмовив, у зв'язку із недоведеністю причинного зв'язку між правопорушенням та заподіяними збитками, не обґрунтовано причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та неодержаними доходами, а відтак відсутній склад правопорушення.

Відповідач 1 -Публічне акціонерне товариство «Авангард», не погодившись з вище зазначеним рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги покликається на п.п. 3.3 та 4.3 Договору поставки № 1310/2 від 13.10.2010 р., відповідно до яких підставою для перерахування коштів за товар є рахунок -фактура позивача, оригінал якого надається при кожному відвантаженні товару. Однак, в порушення умов Договору, при вивантаженні товару, рахунки -фактури позивачем не надавались, а відтак статус боржника, в даному випадку, відповідач 1 набуває лише після отримання оригіналу рахунку -фактури. Суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги в частинні стягнення основного боргу, пені та 3% річних, оскільки на момент звернення до суду з позовом, право позивача на оплату за поставлений товар відповідачем 1 порушено ще не було, в діях відповідача 1 відсутня вина, так як позивач не виконав свій обов'язок, тобто не надав, як це передбачено п.п. 3.3 та 4.3 Договору, оригінали рахунків -фактури.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, виходячи з наступного.

Відповідно до довіреності №241111-1 від 24.11.2011 р. інтереси позивача уповноважені представляти ряд осіб, які виступають в якості представників, а не адвокатів. В силу вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, де вказано, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, оплат послуг перекладача, адвоката та інших витрат.

Платіжне доручення № 400245833 від 20.01.2012 р. на суму 18458,27 грн. не може бути належним доказом того, що перераховані позивачем кошти було сплачено саме за послуги адвоката, оскільки в призначення платежу зазначено «за юридичні консультації».

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі №5010/2421/2011-28/140 та призначено до розгляду в судове засідання на 27.03.2012 р. (Т.2; а.с.2) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.

Розпорядженням голови суду від 14.05.2012 р. в зв»язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії введено суддю Гриців В.М.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2012 р. заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві та в додаткових поясненнях. Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про час та місце судового засідання ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши пояснення представника відповідача 1 (скаржника) в судових засіданнях 27.03.2012 р. та 10.04.2012 р., оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано - Франківської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

13 жовтня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»(надалі -позивач, постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Авангард»(надалі -відповідач 1, покупець) укладено Договір поставки № 1310/2 (надалі-Договір) (Т.1; а.с. 21-24).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію (надалі -товар), а покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.2. Договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами до початку поставки та вказуються у Специфкаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору і укладених на підставі погоджених заявок покупця.

Пунктом 3.1.Договору сторони встановили, що ціни на товар погоджуються сторонами окремо на кожну партію поставки та встановлюються у гривнях у письмово погоджених ними специфікаціях та зазначаються у рахунках - фактурах та накладних постачальника. Згідно п. 3.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити післяоплату за поставлений товар у розмірі 100 % вартості даної партії протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника. Підставою для перерахування коштів за товар є рахунок -фактура постачальника, оригінал якого надається при кожному відвантаженні товару (п.3.3.Договору).

В розділі 4 Договору Сторони погодили умови, терміни поставки та прийняття товару.

Згідно п. 4.1. Договору встановлено, що товар поставляється на умовах, обумовлених в Специфікаціях до даного Договору або в заявках покупця. Пунктом 4.3. Договору поставки встановлено, що постачальник повинен передати покупцю наступні документи на кожну окрему партії товару: рахунок, накладну, податкову накладну, товаро -транспортну накладну, посвідчення якості товару.

5 січня 2011 р. до Договору поставки було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої до преамбули Договору поставки було внесено зміни, а саме: змінено найменування Закрите акціонерне товариство «Аангард» на Публічне акціонерне товариство «Авангард»(Т.1; а.с.25).

Згідно Специфікації № 3 від 04.04.2011 р., сторони домовились змінити п. 3.2 Договору поставки № 1310/2 від 13.10.2010 р. та викласти його в наступній редакції: покупець має право на 100% відтермінування платежу на 30 календарних днів (Т.1; а.с. 45).

9 вересня 2011 р. сторонами підписано Специфікацію №4 до Договору поставки, у якій визначили асортимент та ціну товару.

З матеріалів справи вбачається, що покупець виставив продавцю замовлення, а саме: замовлення б/н від 14.09.2011 р. (Т.1; а.с. 27); замовлення № 14 від 27.09.2011 р. (Т.1; а.с. 28); замовлення №14 від 12.10.2011 р. (Т.1; а.с. 29), в яких вказано кількість товару, що замовляється та бажаний строк його поставки.

Згідно зазначених вище замовлень та Специфікації № 4, продавець поставив покупцю товар на загальну суму 375814,29 грн., а покупець, у свою чергу, прийняв його, що підтверджується видатковими накладними, зокрема: № W10365 від 19.09.2011 р. на суму 125271,43 грн.; №W103529 від 03.10.2011 р. на суму 125271, 43 грн.; №W103589 від 19.10.2011 р. на суму 125271, 43 грн.(Т.1; а.с. 30, 31, 32), згідно довіреностей ААБ № 469572 від 14.09.2011 р. та ААБ № 469584 від 03.10.2011 р.

На виконання п. 4.3. та у відповідності до п. 3.3 Договору поставки, постачальник передав покупцю: копію рахунку на оплату № 103629 від 19.09.2011 р. на суму 125271,43 грн., копію рахунку на оплату № 103762 від 19.10.2011 р. на суму 125271,43 грн., копію рахунку на оплату № 103700 від 03.10.2011 р. на суму 125271,43 грн.(Т.1; а.с. 35-36), а також податкові накладні, зокрема: від 19.09.2011 р.; від 03.10.2011 р.; від 19.10.2011 р.(Т.1; а.с. 37-39), товаро -транспортну накладну від 19.09.2011 р., товаро -транспортну накладну від 03.10.2011 р., товаро -транспортну накладну від 19.10.2011 р.(Т.1; а.с. 40-42) та Висновок держаної санітарно -епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/45536 від 11.09.2007 р. на засвідчення якості товару (Т.1;а.с. 43-44).

Судова колегія, дослідивши Договір поставки № 1310/2 від 13.10.2010 р., замовлення на одержання продукції, рахунки на оплату, видаткові накладні, довіреності відповідача ПАТ «Авангард»на одержання товаро-матеріальних цінностей, податкові накладі, товаро-транспортні накладні, прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що такі є доказом виконання господарських операцій і мають юридичну силу. Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, в якості доказу передання відповідачу товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно видаткових накладних: №W103465 від 19.09.2011 р.; №W103529 від 03.10.2011 р.; №W103589 від 19.10.2011 р.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт,послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

З огляду на вище викладене, місцевим господарським судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу 1 товару на суму 375814,29 грн.

Однак, всупереч умовам Договору, покупець прийняті на себе договірні зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, заборгувавши 375814,29 грн.

16 листопада 2011 р. позивач на адресу відповідача 1 направив претензію № 223 з вимогою не пізніше 25.11.2011 р. оплатити заборгованість за поставлений протягом вересня-жовтня 2011 року товар на загальну суму 375814, 29 грн. (Т.1; а.с.48-50).

17 листопада 2011 р. позивач на адресу відповідача 2 направив вимогу № 226 оплати за поставлений товар протягом вересня-жовтня 2011 р. на загальну суму 375814,29 грн. до 25.11.2011 р. (Т.1; а.с. 52-54).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 530 Цивільного кодексу України, передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія відповідачами залишена без відповідного реагування.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак -Україна»(надалі -кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг «Авангард»(надалі -поручитель) укладено Договір поруки № 131/010-1 до Договору поставки № 1310/2 від 13.10.2010 р. (Т.1; а.с. 46-47).

Пунктом 1.1 Договору поруки встановлено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ЗАТ «Авангард»щодо виконання зобов'язання за договором, передбаченим пунктом 2 розділу 2 цього договору. У відповідності до п. 1.2 Договору поруки сторони погодили, що у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Пунктом 3.1 та пунктом 3.2 Договору поруки передбачено, що відповідальність відповідача-2 перед позивачем обмежується сумою основного Договору. Відповідач-2 не відповідає за відшкодуванням відповідачем-1 збитків та сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним Договором.

В силу вимог п. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

З огляду на вищевикладене, відповідач-2 є поручителем перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором поставки № 1310/2 від 13.10.2010 р. та несе солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань за вказаним Договором перед позивачем.

Таким чином, місцевий господарський суд, при прийнятті рішення надав вірну оцінку обставинам справи та правомірно солідарно стягнув з відповідача 1 та відповідача 2 суму основного боргу в розмірі 375814,29 грн.

В результаті несвоєчасної оплати за поставлений товар позивачем нараховано суму боргу з урахуванням 3% річних -658,96 грн. та пеню в розмірі -3404,64 грн., які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судова колегія, перевіривши нарахування позивачем 3% річних в сумі 658,96 грн., прийшла до висновку, що такі документально обґрунтовані і підлягають до задоволення за розрахунком позивача.

Також, позивач просить в позовній заяві стягнути пеню в сумі 3404,64 грн., оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором поставки №1310/2 від 13.10.2010 р. відповідачем 1 не спростований, підтверджується матеріалами справи. Судова колегія, перевіривши правильність нарахування пені позивачем, прийшла до висновку про відповідність висновку місцевого господарського суду чинному законодавству та матеріалам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п. 5.2. Договору поставки сторони погодили, що за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання від його тривалості.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 91305,40 грн., оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку між правопорушенням та заподіяними збитками, не обґрунтований причинно -наслідковий зв'язок між діями відповідача та неодержаними доходами, а матеріали справи свідчать про недоведеність позивачем завданих йому збитків, пов'язаних з порушенням відповідачем 1 умов Договору № 1310/2 від 13.10.2010 р.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що строк оплати не настав, оскільки відповідачем 1 не одержано оригіналів рахунків-фактур слід зазначити наступне.

Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, судова колегія зазначає, що відповідач 1, приймаючи товар, не заперечив проти відсутності рахунків -фактур і підписав видаткові накладні без зауважень, в яких значиться кількість, ціна товару, включаючи ПДВ. Рахунок -фактура є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тобто виставлення рахунку -фактури не є безумовною підставою для здійснення оплати отриманого товару, а ненадання рахунку -фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку -фактури не звільняє відповідачів від обов'язку сплатити за поставлений товар.

Доводи апелянта щодо ненастання строку виконання зобов'язання по оплаті товару спростовуються узгодженими сторонами умовами Договору поставки № 1310/2 від 13.10.10 р. із врахуванням внесених змін згідно Специфікації № 3, в п. 3.2 якого визначено, що покупець має право на 100% відтермінування платежу на 30 календарних днів. У випадках невиконання вище вказаних умов договору, відтермінування в оплаті буде становити 14 календарних днів з моменту отримання товару. Судова колегія вказує, що сторони чітко визначили строк оплати товару, а момент отримання товару в кожному випадку виступає конкретна видаткова накладна, яка містить дату відпуску товару, його найменування та вартість.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд за наявності достатніх правових підстав дійшов вірного висновку про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, а також про наявність у відповідача боргу перед позивачем в сумі 375814,29 грн. за отриманий по Договору поставки № 1310/2 товар.

Щодо доводів апеляційної скарги, які полягають у стягненні витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 18458,27 грн., судова колегія зазначає наступне:

Судові витрати згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2010 р. між ТзОВ "Дунапак -Україна" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Арцінгер" (виконавець), укладено Договір про надання юридичних послуг № 1115 (Т.1; а.с. 89-96).

Відповідно до п. 1 Договору про надання юридичних послуг позивач доручив Адвокатському об'єднанню, а останній зобов'язався надати позивачеві за оплачуваний ним Гонорар та за умови відшкодування витрат Адвокатського об'єднання юридичні та/або адвокатські послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.

У п.2.2. Договору зазначено, що за завданням замовника, виконавець може надати також інші узгоджені Сторонами Послуги (здійснювати інші види юридичної допомоги). Надання таких послуг та їх оплата буде здійснюватись згідно умов цього Договору, якщо Сторони не узгодять інше. Пунктом 4.1.1. Договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що факт надання Виконавцем послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру", адвокатські об"єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об"єднань проводиться у Міністерстві юстиції України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Адвокатське об'єднанням "Арцінгер" зареєстроване Міністерством юстиції, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2010р. №426/5 та свідоцтвом про державну реєстрацію серія А 01 - № 365543 від 15.03.10.

24 вересня 2010 р. між ТзОВ «Дунапак -Україна»та Адвокатським об'єднанням «Арцінгер»укладено Додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору №1115 від 24.09.2010 р.

В розділі 1 Додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору № 1115 від 24.09.10 сторони визначили перелік послуг, які надасть виконавець.

Пунктом 1.4. Додаткової угоди визначено, що послуги включають підготовку процесуальних документів і представництво в судовому процесі.

У судових засіданнях Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі від позивача брали участь представники за довіреністю: адвокат ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, довіреність №241111-1 від 24.11.11) - 27.12.11, 07.02.12, 14.02.12 та 17.02.12 та ОСОБА_4 (довіреність №241111-1 від 24.11.11 ) - 24.01.12.

Адвокатом, відповідно до ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно приписів ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Колегією суддів встановлено, що платіжним дорученням № 40024833 від 20.01.2012 р. позивач перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання «Арцінгер»суму в розмірі 18458,27 грн. з призначенням платежу: «оплата за юридичні консультації».

Згідно з актом приймання -передачі наданих юридичних послуг від 01.02.2012 р. замовником (позивач) прийнято юридичні послуги, надані Конторою (Адвокатське об'єднання «Арцінгер») за Договором про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.2010 р.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання правової допомоги та оплати такої позивачем, а тому у відповідності до вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України вартість такої підлягає відшкодуванню в розмірі 14881,06 грн., оскільки в силу вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого апелянтом не зроблено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 17.02.2012 р. у справі № 5010/2421/2011-28/140 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авангард", б/н і б/д (вхід. № Львівського апеляційного господарського суду 229 від 14.03.2012 р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5010/2421/2011-28/140 повернути Господарському суду Івано - Франківської області.

повний текст постанови складено та підписано 17.05.2012 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Данко Л.С.