Постанова

від 10.09.2008 по справі 16/325-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/325-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 вересня 2008 р.                                                                                    № 16/325-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л. Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому   судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМДОРСЕРВІС"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 р.

у справі№16/325-07

за позовомКомунального підприємства "Дорожник"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМДОРСЕРВІС"

провиселення та зобов'язання повернути орендоване майно

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Солодовник Ю.С. (дов. №09 від 04.08.2008);                    Чекурин С.А. (дов. №10 від 10.08.2008);- відповідача не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 21.12.2007 у справі №16/325-07 Комунальному підприємству "Дорожник" (надалі –позивач) в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорсервіс" (надалі –відповідач) про виселення та зобов'язання повернути орендоване майно відмовлено.

Постановою апеляційного господарського суду від 02.06.2008 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду першої інстанції від 21.12.2007 у даній справі скасовано, позов задоволено; виселено відповідача з нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 15.

Відповідач, не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду від 02.06.2008 у справі №16/325-07, звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі залишити без змін. В обґрунтування підстав касаційної скарги скаржник вказує на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст.ст. 2, 6 Закону України "Про судоустрій", оскільки судом не були дотримані принципи всебічного, повного та об'єктивного розгляду даної справи, ст. 4-3 ГПК України; ст. 764 ЦК України, яка передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди, останній вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

У судове засідання не з'явився представник відповідача, не повідомивши суд про причини неявки, незважаючи на те, що належним чином повідомлявся про час і місце розгляду даної справи, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що як оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, так і рішення господарського суду першої інстанції у справі № 16/325-07 не відповідають даним вимогам, враховуючи таке.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій 20.03.2006 між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №7, згідно з розділом 1 якого, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в тимчасове володіння приміщення механічних майстерень загальною площею 1 052,00 м.кв., що розташоване по 3-му Баглійському провулку №15 у місті Дніпродзержинську. У пункті 9.1. договору сторони погодили строк його дії, який складає 11 місяців до 20.02.2007; п. 9.2. договору сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом 1-го місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженими на той самий термін, на тих самих умовах, які були передбачені договором, при умові відсутності заборгованості по орендній платі та договору страхування; при виконанні орендарем умов договору оренди договір не може бути припинений орендодавцем раніше п'яти років з моменту укладання договору оренди без підтверджених обґрунтувань, що зазначене майно потрібно для територіальної громади або для розташування в ньому громадських бюджетних організацій, установ.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позову виходив з того, що позивач не довів суду, що він в установлений ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 ГК України місячний термін після закінчення договору оренди повідомив відповідача про закінчення 20.02.2007 договору оренди, а тому, відповідно до ст. 764 ЦК України, договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; наданий позивачем лист від 14.03.2007 №160, адресований відповідачу з вимогою звільнити приміщення у зв'язку із закінченням 20.02.2007 строку, на який його було укладено, господарським судом першої інстанції до уваги не приймається, оскільки відсутні докази його надсилання відповідачу.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи є лист позивача від 12.03.2007, яким він повідомляв відповідача про закінчення договору оренди 20.02.2007 і про необхідність узгодження вартості орендної плати та терміну дії договору для укладення наступного договору, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цього листа відповідачу; однак договір оренди від 20.03.2006, укладений між позивачем та відповідачем, не може бути продовжений не у зв'язку із закінченням строку його дії, а оскільки немає дозволу Фонду комунальної власності міста Дніпродзержинська на його продовження, а також оскільки під час дії договору оренди був відсутній договір страхування орендованого майна, який був укладений лише після закінчення строку дії договору оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди встановлюється за погодженням сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку на який його було укладено.

Частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін  і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічна норма міститься і в ч. 4 ст. 284 ГК України.

Вищий господарський суд України вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо відсутності попередження відповідача про припинення договору оренди оскільки він не ґрунтується на дослідженні всіх доказів, наявних у матеріалах справи; поза увагою суду першої інстанції залишились усі докази надані позивачем на підтвердження повідомлення відповідача про закінчення строку договору оренди, судом вибірково надано оцінку доказам, а саме: лише листу позивача від 12.03.2007, без обґрунтування неврахування інших наявних в матеріалах справи доказів.

Також, колегія суддів не погоджується із наведеними висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач (орендодавець за договором) належним чином попередив відповідача своїм листом від 12.03.2007 про закінчення договору оренди 20.02.2007 і про необхідність узгодження вартості орендної плати та термін дії договору для укладення наступного договору, що підтверджується поштовим повідомленням, однак судом не зроблено відповідного висновку на підставі встановленої ним обставини, виходячи із ч. 2 ст. 17 Закону України " Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однак, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінки умовам договору, передбачених пунктом 9.2, щодо того, що при виконанні орендарем умов договору оренди договір не може бути припинений орендодавцем раніше п'яти років з моменту укладання договору оренди без підтверджених обґрунтувань, що зазначене майно потрібно для територіальної громади або для розташування в ньому громадських бюджетних організацій, установ.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що справа №16/325-07 має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМДОРСЕРВІС" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2007 у справі №16/325-07 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя                                                                                Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                       Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                              О.А. ПОДОЛЯК