Постанова

від 30.09.2008 по справі 50/235-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/235-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 вересня 2008 р.                                                                                    № 50/235-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючогоН.О. Волковицької Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаІльченко С.М., дов. від 09.01.2008р. № 02-22/12

відповідачівне з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

прокуратурине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

третіх осібне з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотолюбитель"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.04.2008

у справі№50/235-07

господарського судуХарківської області

за позовомпрокурора Дергачівського району Харківської області  в інтересах держави в особі Солоницівської селищної ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомотолюбитель"

треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Дергачівський районний відділ земельних ресурсів2.Управління з контролю за використанням та охороною земель в Харківській області

прозвільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

                                               ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дергачівського району  Харківської області  в інтересах держави в особі  Солоницівської селищної ради звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотолюбитель" про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Позовні вимоги вмотивовано зобов'язанням відповідача  знести самовільно збудовані споруди, привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку  площею 0,04 га та повернути її за належністю Солоницівській селищній раді.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2008р. (суддя Усатий В.О.) позов задоволено; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Автомотолюбитель" знести самовільно збудовані споруди, привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку  площею 0,04 га та повернути її за належністю Солоницівській селищній раді Дергачівського району Харківської області.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, без документів, що посвідчують право власності або право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Відповідачем також не надано доказів відведення йому спірної земельної ділянки та доказів встановлення меж зайнятої ним земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2008р. (судді: Івакіна В.О. - головуючий, Камишева Л.М., Фоміна В.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його прийняття у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору; не доведено факту, що саме позивач є власником чи володільцем спірної земельної ділянки, не було з'ясовано чи використовується на час прийняття рішень зазначена земельна ділянка.

Позивач не подав відзив на касаційну скаргу, усно в судовому засіданні заперечив проти її доводів, вказавши на законність та обґрунтованість рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Прокурор, відповідач та треті особи не скористалися правом на участь у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117  Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Рішенням виконкому Солоницівської селищної Ради народних депутатів від 27.07.1995 р. за №  423 відповідачу  відведено земельну ділянку площею 0,005 га в с.Подвірки по вул.Свердлова, 2 під торговий павільйон та зобов'язано замовити проектну документацію на будівництво торгового павільйону.

Солоницівською  селищною радою та відповідачем 01.01.1999 р. укладений договір на право користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно умов якого, відповідачу в тимчасове користування надана земельна ділянка площею 50 кв.м, в тому числі під кіоском 40,8 кв.м  згідно схеми землекористування строком на один рік.

Рішенням Солоницівською селищною радою V сесії  V скликання № 22 від 12.10.2006р.  надано  відповідачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, розташовану на території селищної ради в межах населеного пункту в с.Подвірки по вул..Свердлова №2-а орієнтованою площею 0,0419 га для обслуговування кафе. Однак, як встановлено господарськими судами, товариство з обмеженою відповідальністю "Автомотолюбитель"  проекту відводу  земельної ділянки  для затвердження селищній раді не надав та  відповідно  земельні відносини у встановленому законом порядку не оформив.  

Відповідно до п. "д" ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до компетенції районних відділів земельних ресурсів належить вжиття заходів відповідно до закону, щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Відповідно до вимог статей 6,10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"  13.09.2007 р.  державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель проведена перевірка  з питань додержання товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюбитель" вимог земельного законодавства та встановлено, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку, орієнтовано площею 0,04 га  в с.Подвірки, вул..Свердлова, 2а, на якій  самовільно побудовані споруди.

Рішенням  Солоницівської селищної ради ХVІІ сесії V скликання від 14.09.2007р.№ 45 відповідачу запропоновано до 01.11.2007 р. оформити відповідно до чинного законодавства право користування земельною ділянкою та оформити згідно чинного законодавства право власності на самовільно забудовані будівлі: прибудову до вагончику, навіс, контейнер на фундаменті для господарських потреб, вбиральню або добровільно демонтувати зазначені будівлі і тимчасово розташований вагончик. Проте, як встановлено господарськими судами,  відповідач у встановлений  строк зазначене рішення  не виконав.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.  Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється

Відповідно ст.126 Закону, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною  ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельних ділянок вважаються будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Частиною 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач займає спірну земельну ділянку без наявних правових підстав,  визначених положеннями статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України, судам не надано доказів відведення земельної ділянки, документів, що посвідчують право на неї, та його державної реєстрації, а відтак господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою і в силу приписів статті 212 Земельного кодексу України,  підлягає поверненню власнику землі, у даному випадку  - Солоницівській селищній раді.

Доводи касаційної скарги про те, що позов поданий прокурором з перевищенням своїх повноважень є необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до частини другої статті 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про власність" суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України –на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада АР Крим –на землі в межах її території; обласні, районні, міські, селищні, сільські ради –на землі в межах їх територій (крім земель загальнодержавної власності).

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією селещних рад є вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, прокурор цілком обґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави в особі Солоницівської селищної ради як органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України  розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги ґрунтуються на приписах чинного законодавства та встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

                                               ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомотолюбитель"  залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2008р. у справі № 50/235-07 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2008р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                Т. Дроботова

Судді:                                                                                            Н. Волковицька

          Л. Рогач