Постанова

від 24.01.2012 по справі 2а-16608/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 24 січня 2012 року           10:25           № 2а-16608/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»

до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Фенсі Тойз»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «УПТК-Агро», з підстав, що останнє створене з ознаками фіктивності, проти засновника цього підприємства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного створення юридичної особи з метою отримання податкової вигоди є безпідставним, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується первинними документами та наявністю поставленого товару.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що укладений між позивачем та ТзОВ «УПТК-Агро»договір містить ознаки фіктивності, оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням, відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 20.05.2011р. по 20.05.2011р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Фенсі Тойз»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ПП «УПТК-Агро»за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., про що складено Акт №538/23-7/30184935 від 20.05.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010р. в сумі 452 589 грн.

06.06.2011р. ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0004842307, яким визначено ТзОВ «Фенсі Тойз»податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 452 589 грн. за основним платежем та 113 147 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТзОВ «Фенсі Тойз»оскаржувало податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарга залишена без задоволення.

Судом встановлено, що 16.11.2010р. між ПП «УПТК Агро»(постачальник) та ТзОВ «Фенсі Тойз»укладено договір поставки №768, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти товар (дитячі іграшки в асортименті) відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Товар постачався згідно Специфікації до договору в якій перелічено 245 найменувань одиниць товару (дитячих іграшок).

Передача товару здійснювалась на підставі видаткових накладних (долучені до матеріалів справи). При кожній передачі товару виписувалась податкова накладна, та видавалась податкова накладна на суму поставки. Копії податкових накладних долучені до матеріалів справи. Всього було поставлено товару на загальну суму 2 715 326,8 грн., в т.ч. 452 588,78 грн. ПДВ.

Перевіркою встановлено, що згідно банківських виписок ТзОВ «Фенсі Тойз»перерахувало ПП «УПТК Агро»843 304,66 грн.

ТзОВ «Фенсі Тойз»у грудні 2010р. віднесло до складу податкового кредиту 452 588,78 грн.

В ході проведення перевірки податковий орган виходив із того, що ПП «УПТК Агро»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також у цього постачальника відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності. Також зазначає, що проти засновника цього підприємства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного створення юридичних осіб з метою отримання податкової вигоди. Тому вважає, укладений позивачем із ПП «УПТК Агро»правочин є нікчемним та відсутні підстави для врахування його при формуванні зобов'язань по ПДВ.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, при придбанні товару відповідач сплатив у його ціні суму ПДВ, що є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Фактичність виконання ТзОВ «Фенсі Тойз»та ПП «УПТК Агро»господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями: договору, специфікацією, видаткових накладними, дорученнями на отримання товару, податковими накладними, виписками із банку.

Крім того, позивачем надано докази, що підтверджують реалізацію придбаного у ТзОВ «УПТК Агро»товару третім особам, а саме: договір поставки №45 від 14.06.2010р. з протоколами ТзОВ «Закарпатська продовольча група», №36/ІФ від 09.01.2007 із ТзОВ «555-ІФ», №33 від 16.06.2006р. із ТзОВ «Дастор-Ужгород», №203/09/10 від 02.09.2010р. із ТзОВ «Будсім», №065/Ха від 01.01.2010р. із ПП «Деметра», №01/4 від 01.04.2010р. із ТзОВ «Мега-7», №24534 від 01.01.2010р. із ТзОВ «Реал», №49/10Хп від 01.03.2010р. із ТзОВ «Торгівельний дім «Водний світ», №01/4 від 01.04.2010р. із ПП ТФ «»Антошка», №7/10/430Д від 04.02.2010р. із ТзОВ «Атма Преса», №475 від 23.11.2010р. із ТзОВ «Зодіак», №475Д від 23.11.2010р. із ТзОВ «Зодіак», №481/06-10 від 20.06.2010р. із ТзОВ «ФОЗЗІ-Фуд», №10689 від 23.07.2010р. із ТзОВ «Торгівельний будинок «Аматор», №69/3 від 01.05.2007р. із ТзОВ «Буммір», №172 від 02.03.2009р. із ТзОВ «Укрспецпроект Донбас», №93/К від 23.11.2010р. із ТзОВ ВКФ «ЛІЯ»Лтд філія «Абсолют». Договори надані разом з видатковими накладними, сертифікатами відповідності.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних ПП «УПТК Агро»було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (згідно Узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України від 07.02.07р.).

Крім цього, податковим органом проводилась документальна перевірка, первинні документи не витребовувались та не досліджувались під час її проведення.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які  підлягають  внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, щодо наявності запису про відсутність ПП «УПТК Агро»за місцем реєстрації на момент здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину засновника/директора ПП «УПТК Агро»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення ПП «УПТК Агро»з метою прикриття незаконної діяльності.

Крімц цього, згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання правочину укладеного між ТзОВ «Фенсі Тойз»та ПП «УПТК Агро»в судовому порядку недійсним.

Також, позивачем надано копії податкових декларацій з яких вбачається, що придбаний у ПП «УПТК Агро»товар був в подальшому реалізований третім особам.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було підставно включено видано йому ПП «УПТК Агро»податкову накладну до податкових декларацій при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період. Тому, у податкового органу не було підстав для не врахування сум податкового кредиту сформованого позивачем по податковим накладним виписаним ПП «УПТК Агро».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0004842307 від 06.06.2011р.

          3. Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути судові витрати в сумі 3,40 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                                Д.О. Баранов