Постанова

від 20.05.2015 по справі 2а-16608/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/9991/36750/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Загородньому А.А.,

розглянувши у судовому засідання

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-16608/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі-Тойз»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2011 № 0004842307.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.05.2011 № 538/23-7/30183945. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищив податковий кредит у податковому обліку за грудень 2010 року на загальну суму 452589,00 грн. за операціями з поставки від ПП «УТПК-Агро» товарів (іграшки), які (операції) гне мають реального змісту. Такий висновок обґрунтовано посиланням на отриману під час здійснення заходів з податкового контролю інформацію щодо відсутності у вказаного постачальника основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення поставки. Ці ж обставини стали підставою для порушення СВ ПМ ДПА в Чернігівській області кримінальної справи по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «УТПК-Агро» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду (фіктивне підприємництво).

На підставі акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 № 0004842307 про визначення ТОВ «Фенсі-Тойз» грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 565736,00 грн., у тому числі: 452589 ,00 грн. - основний платіж і 113147,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку товарів (іграшки) від ПП «УТПК-Агро» на адресу позивача виписані податкові накладні із загальною сумою ПДВ 452589,00 грн.; позивач у безготівковому порядку сплатив на рахунок ПП «УТПК-Агро» вартість товару та на підставі цих податкових накладних збільшив податковий кредит за грудень 2010 року на вказану суму.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність 10.01.2011 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

Суди попередніх інстанцій, однак, вимог наведених норм матеріального і процесуального права не дотримались.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт поставки товарів (іграшок) позивачу від ПП «УТПК-Агро» встановлений. До такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих позивачем договору поставки № 768 від 16.11.2010 між ПП «УТПК-Агро» та позивачем, специфікацій до цього договору, документів первинного обліку (видаткові накладні, виписані від імені ПП «УТПК-Агро», платіжні доручення), податкових накладних цього ж постачальника, інформація щодо здійснених господарських операцій яких визнана судом достовірною. Суд обґрунтував висновок про правомірне збільшення позивачем суми податкового кредиту на підставі податкових накладних ПП «УТПК-Агро» також тим, що на дати складання цих документів ПП «УТПК-Агро» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником податку на додану вартість, доказами подальшої реалізації отриманого від ПП «УТПК-Агро» товару на адресу ТОВ «Закарпатська продовольча група», ТОВ «Дастор-Ужгород», ТОВ «Будсім», ПП «Деметра», ТОВ «Мега-7», ТОВ «Реал», ТОВ «Торгівельний дім «Водний світ», ПП ТФ «Антошка», ТОВ «Атма Преса», ТОВ «Зодіак», ТОВ «ФОЗЗІ-Фуд», ТОВ «Торгівельний будинок «Аматор», ТОВ «Буммір», ТОВ «Укрспецпроект Донбас», ТОВ ВКФ «ЛІЯ» Лтд філія «Абсолют». Ці обставини, за висновком суду, обумовлюють правомірність дій позивача щодо збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «УТПК-Агро» податкових накладних. При оцінці доказів суд відхилив посилання ДПІ на приєднаний до справи протокол допиту громадянина ОСОБА_4 (керівник та засновник ПП «УТПК-Агро») як підозрюваного від 14.09.2011 при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ПП «УТПК-Агро» (частина 2 ст. 205 Кримінального кодексу України), постанову від 15.09.2011 старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого за цією ж статтею (а.с. 119-131, т.1). В протоколі допиту від 14.09.2011 зафіксовані показання ОСОБА_4 щодо перереєстрації ПП «УТПК-Агро» на своє ім'я за винагороду без наміру здійснення підприємницької діяльності з використанням цього підприємства.

Частиною 1 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінка доказів судом не відповідає цим нормам процесуального права. Так, суд не звернув увагу, що як видаткові, так і податкові накладні від імені ПП «УТПК-Агро» не містять інформації стосовно посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (в цих документах не вказано посаду, прізвище, ім'я такої особи). Разом з тим, вимога щодо вказівки особи, яка здійснила господарську операцію, в документах, оформлених під час здійснення господарської операції (безпосередньо після її здійснення), встановлена нормою частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Ця вимога стосується також податкової накладної як документа не тільки податкової звітності, але й розрахункового документа (абзац третій підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР). Така ж вимога встановлена і пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165.

Тим більше цей недолік первинних документів повинен був отримати оцінку судом з огляду на відсутність у позивача сертифікатів відповідності, якісних посвідчень, санітарно-гігієнічних висновків щодо товару, передача яких постачальником покупцю є обов'язковою з огляду на специфіку товару (іграшки для дітей) та умови договору поставки № 768 від 16.11.2010, так само як і товарно-транспортних накладних (пункти 2.2, 2.6 договору). Поза увагою суду залишилася і та обставина, що із загальної суми поставки 2715326,80 грн. оплата позивачем за товар здійснена на суму 843304,66 грн. (а.с.212-215).

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2011 у справі № 1-519/2011 громадянина ОСОБА_4 визнано винним за частиною 2 ст. 27, частиною 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Вироком встановлено, що ОСОБА_4, займаючи посаду директора ПП «УТПК-Агро», 04.11.2010 на прохання свого знайомого - ОСОБА_5 з метою отримання винагороди, без наміру займатись законною підприємницькою діяльністю, усвідомлюючи, що підприємство буде використовуватись іншими особами з метою прикриття незаконної діяльності, видав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на право підписувати установчі документи, реєстраційні картки, заяви, ставити підприємство на облік у відповідних установах та фондах.

Ці факти в силу норми частини 4 ст. 72 КАС України мають приюдиційне значення для суду при розгляді адміністративної справи, а відтак повинні були взяті до уваги судом при оцінці доказів у цій справі.

За встановленого у вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2011 факту використання ПП «УТПК-Агро» з метою прикриття незаконної діяльності, вище зазначених недоліків видаткових, податкових накладних, виписаних від імені цього підприємства, відсутності у позивача документів, які підтверджують рух товару від цього постачальника, сертифікатів відповідності, якісних посвідчень, санітарно-гігієнічних висновків у суду не було підстав для висновку про правомірне збільшення позивачем податкового кредиту на 452589 ,00 грн. за податковими накладними, виписаними від імені ПП «УТПК-Агро».

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев