Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-16608/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16608/11/2670 (у 1-му томі та 9-ти томах додатків) Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0004842307, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0004842307.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»зареєстровано 30.10.2002 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 30184935) та взято на податковий облік в органах Державної податкової служби 30.09.1999 року за № 19699, станом на 31.12.2010 року перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фенсі Тойз»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ПП «УПТК-Агро»(код за ЄДРПОУ 34803150) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., про що складено Акт № 538/23-7/30184935 від 20.05.2011 р.

Так, вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму 452 589 грн.

Відповідно податковим органом 06.06.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004842307, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 565 736 грн., з яких 452 589 грн. - основний платіж, 113 147 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача рішеннями Державної податкової адміністрації у м. Києві від 22.08.2011 року та Державної податкової служби України від 28.10.2011 року податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року № 0004842307 залишено без змін, а скарги -без задоволення.

Проте, позивач вважає податкове повідомлення-рішення 06.06.2011 року № 0004842307 протиправним, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До основних видів діяльності позивача за КВЕД належить: виробництво ігор та іграшок; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Як зазначено в акті перевірки, фактично у період, що перевірявся Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»здійснювало діяльність по виробництву ігор та іграшок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з платником податків Приватним підприємством «УПТК-Агро»(код за ЄДРПОУ 34803150).

Так, 16.11.2010 р. між ПП «УПТК Агро»(постачальник) та ТОВ «Фенсі Тойз»укладено договір поставки № 768, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти товар (дитячі іграшки в асортименті) відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

З вказаного договору слідує, що товар постачався згідно Специфікації до договору в якій перелічено 245 найменувань одиниць товару (дитячих іграшок).

Передача товару здійснювалась на підставі видаткових накладних та видавалась податкова накладна на суму поставки. Всього було поставлено товару на загальну суму 2715326,8 грн., в т.ч. 452588,78 грн. ПДВ.

Перевіркою встановлено, що згідно банківських виписок ТОВ «Фенсі Тойз»перерахувало ПП «УПТК Агро»843304,66 грн.

ТОВ «Фенсі Тойз»у грудні 2010 р. віднесло до складу податкового кредиту 452588,78 грн.

Проте, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «УПТК Агро».

Як зазначено податковим органом, відповідно до центральної бази даних ДПА України та наданих актів перевірок контрагентів позивача, зокрема, акту від 11.03.2011 року № 548/23-2/34803150 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «УПТК Агро»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року», загальна чисельність працюючих на ПП «УПТК Агро»склала 1 особа. Відсутня будь-яка інформація про наявні у ПП «УПТК Агро»складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. У провадженні СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області знаходиться кримінальна справа, порушена 11.02.2011 року за ст. 205 ч. 2 КК України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «УПТК Агро»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що 10.11.2010 року невідомі особи через працівників ТОВ «Універсальна правничо-фінансова аутсорсингова компанія «Вікторія»на підставі довіреності від 08.11.2010 року перереєстрували ПП «УПТК Агро» на громадянина ОСОБА_1., який прописаний за адресою: АДРЕСА_1, про те під час здійснення виїзду працівниками УПМ ДПА в Чернівецькій області за вказаною адресою було встановлено, що останній за даною адресою відсутній та не проживає. Таким чином, податком орган дійшов висновку, що посадова особа ПП «УПТК Агро»ОСОБА_1. не міг фактично здійснювати господарські операції, отже, господарські операції між позивачем та ПП «УПТК Агро»не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України, а тому, в силу ст. 216 ЦК України, є нікчемними.

При цьому, ознайомившись із актом від 11.03.2011 року № 548/23-2/34803150 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «УПТК Агро»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року», колегія суддів звертає увагу, що в переліку підприємств, фінансово-господарська діяльність яких із ПП «УПТК Агро», на думку податкового органу, здійснюється поза межами правового поля, в період, що перевірявся, підприємство позивача відсутнє.

Натомість, частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи (договори, специфікація, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, доручення на отримання товару), оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ПП «УПТК Агро», зазначений контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований платником податку на додану вартість та відповідно мало право на видачу таких накладних , правовідносини відбувалися на підставі угод, які в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Також, судом першої інстанції встановлено, що отримані від ПП «УПТК Агро»товари реалізовувалися наступним контрагентам. Факт подальшої реалізації третім особам, отриманих від ПП «УПТК Агро»товарів і, як наслідок, їх використання у господарській діяльності, позивач підтвердив належним чином оформленими первинними документами, а саме: договір поставки № 45 від 14.06.2010 р. з протоколами ТзОВ «Закарпатська продовольча група», № 36/ІФ від 09.01.2007 р. із ТзОВ «555-ІФ», № 33 від 16.06.2006 р. із ТзОВ «Дастор-Ужгород», № 203/09/10 від 02.09.2010 р. із ТзОВ «Будсім», № 065/Ха від 01.01.2010 р. із ПП «Деметра», № 01/4 від 01.04.2010 р. із ТзОВ «Мега-7», № 24534 від 01.01.2010 р. із ТзОВ «Реал», № 49/10Хп від 01.03.2010 р. із ТзОВ «Торгівельний дім «Водний світ», № 01/4 від 01.04.2010 р. із ПП ТФ «»Антошка», № 7/10/430Д від 04.02.2010 р. із ТзОВ «Атма Преса», № 475 від 23.11.2010 р. із ТзОВ «Зодіак», № 475Д від 23.11.2010 р. із ТзОВ «Зодіак», № 481/06-10 від 20.06.2010 р. із ТзОВ «ФОЗЗІ-Фуд», № 10689 від 23.07.2010 р. із ТзОВ «Торгівельний будинок «Аматор», № 69/3 від 01.05.2007 р. із ТзОВ «Буммір», № 172 від 02.03.2009 р. із ТзОВ «Укрспецпроект Донбас», № 93/К від 23.11.2010 р. із ТзОВ ВКФ «ЛІЯ»Лтд філія «Абсолют». Зазначені договори надані позивачем разом із видатковими накладними, сертифікатами відповідності.

За таких обставин, сумнівів щодо товарності господарських операцій між позивачем та ПП «УПТК Агро»у колегії суддів не виникає.

Колегією суддів також не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, та порушення публічного порядку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вже зазначалося, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час формування податкового кредиту позивачем повністю дотримано вимог законодавства, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 538/23-7/30184935 від 20.05.2011 р. про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.