Постанова

від 06.02.2012 по справі 1/106/5022-1654/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/106/5022-1654/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.12                                                                                           Справа  № 1/106/5022-1654/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                           Д.Новосад

суддів                                      О.Михалюк

                                           Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства “Озерна”, с. Озерна Зборівський район Тернопільська область б/н від 26.12.11

на рішення господарського суду Тернопільської  області  від 16.12.11  

у справі № 1/106/5022-1654/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Щьолково агрохім Україна”, м. Київ

до відповідача: Приватного аргопромислового підприємства “Озерна”, с. Озерна Зборівського району Тернопільської області

про          стягнення 1 071 494 грн.89 коп. заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: - не з'явився;

від відповідача: - не з'явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.12.11 у справі № 1/106/5022-1654/2011 (суддя Ю.Чопко) позов задоволено частково: вирішено стягнути з Приватного аргопромислового підприємства “Озерна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Щьолково агрохім Україна” 902 479,91 грн. боргу, 69 750,57 грн. пені, 45 857,38 грн. інфляції, 26 703,52 грн.3% річних, 20 895,84 грн. в повернення судових витрат, а також 8 000 грн. рівно на юридичну допомогу, пов'язану з розглядом справи у суді. В решті позовних вимог відмовлено.

          Не погоджуючись із рішенням господарського суду  Тернопільської області від 16.12.11 у справі № 1/106/5022-1654/2011, відповідач - Приватне аргопромислове підприємство “Озерна” подав апеляційну скаргу. Зокрема, скаржник посилається на неправомірність нарахування позивачем у справі розміру збитків, завданих інфляцією. Крім того, скаржник посилається на безпідставність стягнення з відповідача 8 000, 00 грн. витрат на правову допомогу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що правова допомога за договором надавалась не адвокатом, а юристом Процюком О.В., а відтак, витрати за таким договором не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України. На підставі викладеного скаржник просить рішення господарського суду Тернопільської області від 16.12.11 у справі № 1/106/5022-1654/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в частині стягнення 8 733, 38 грн.        

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 1/106/5022-1654/2011 розподілено для розгляду складу колегії суддів: головуючий-суддя Д.Новосад, судді О.Михалюк, Г.Мельник.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.12 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 30.01.12.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Щьолково агрохім Україна” –проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, в обґрунтування правильності розрахунку розміру збитків від інфляції посилається на Лист Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97, в якому наведено рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Крім того, позивач посилається на ч. 2 ст. 10 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»щодо вільного обрання захисника, а також на ст. 44 ГПК України, якою всі види витрат, що мають відношення і пов'язані із розглядом справи у суді, на думку позивача, включено до складу судових.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.12 підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.   

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 06.02.12 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.12.

В судове засідання 06.02.12 сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені (позивач –під розписку в судовому засіданні 30.01.12; відповідач - повідомлення про вручення поштового відправлення № 4726400012950), причин неявки до відома суду не довели, а відтак, беручи до уваги п.п. 2, 3 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.12, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, у відповідності до умов п. 1.1 укладеного між сторонами 28.10.08 Договору поставки № 09/100319-18 продукції для сільгоспвиробництва, Постачальник (позивач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві (відповідач у справі) продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Належним чином проаналізовано місцевим господарським судом п. 1.2 Договору та Специфікацію № 1 від 19.03.10, зазначивши про те, що сторонами передбачено здійснення Покупцем передоплати у розмірі 20% та встановлено строк оплати решти 80 % - до 01.12.10.

Встановлено місцевим господарським судом Тернопільської області на підставі наявних в матеріалах справи документальних доказів (копії накладних № 135 від 22.04.10 на суму 61 792, 02 грн., № 220 від 15.05.10 на суму 640 407, 29 грн., № 250 від 26.05.10 на суму 200 280, 60 грн., копії довіреностей № 16 від 22.04.10, № 20 від 15.05.10, № 24 від 25.05.10) також факт належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань, а саме щодо поставки відповідачу на виконання умов Договору № 09/100319-18 від 28.10.08 товару на загальну суму 902 479, 91 грн.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до правовідносин між сторонами норм ст.ст. 629, 638, 639 ЦК України щодо форми договору та його обов'язковості для виконання сторонами, ст.ст. 655, 712 ЦК України щодо поняття та юридичного змісту договорів поставки та купівлі-продажу, а також ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України щодо поняття зобов'язання, обов'язку належного та у встановлений строк виконання зобов'язань сторонами та недопустимості односторонньої відмови від їх виконання.

На підставі наведених норм чинного матеріального права, зважаючи на те, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, доказів в спростування факту наявності у нього заборгованості перед позивачем чи її розміру, не подав, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Щьолково агрохім Україна” в частині стягнення з Приватного аргопромислового підприємства “Озерна”  902 479, 91  грн. боргу.

На підставі п. 8.4.1 Договору, а також норм ст.ст. 11, 530 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги також в частині стягнення з відповідача нарахованої за період з 01.12.10 по 01.06.11 пені в розмірі 69 750, 57 грн.  

Вірним, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, є також застосування місцевим господарським судом при розгляді позовних вимог в частині  стягнення з відповідача 45 857, 38 грн. збитків від інфляційних процесів та 26 703, 52 грн. –3% річних за період з 01.12.10 по 25.11.11, положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно яких вказані інфляційні та 3 % річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов'язана законодавцем з обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.

Щодо посилань скаржника на неправомірність нарахування позивачем у справі розміру збитків, завданих інфляцією, то колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок ґрунтується на рекомендаціях щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97.

Щодо посилань скаржника на безпідставність стягнення з відповідача 8 000, 00 грн. витрат на правову допомогу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що правова допомога за договором надавалась не адвокатом, а юристом Процюком О.В., то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 44 ГПК судові витрати   складаються   з  судового збору,  сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Беручи до уваги належне документальне підтвердження витрат позивача на надання правової допомоги (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 42 від 24.06.99, Договір про надання правової допомоги № 11-03-02-пд від 01.10.11, платіжне доручення № 2309 від 24.11.11 про оплату позивачем наданих інформаційно-консультаційних послуг Процюку О.В.), зважаючи на ч. 2 ст. 10 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Рішення Конституційного суду України від 16.11.00 № 13-рп/200, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове відшкодування на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України понесених витрат на правову допомогу в сумі 8 000, 00 грн. Крім того, колегія суддів наголошує, що як вбачається з матеріалів справи Процюк О.В. за законом має право на надання правової допомоги, оскільки діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 26.09.00, реєстраційний запис № 07619 (код КВЕД 74.11).

В той же час, колегія суддів зазначає, що зважаючи на те, що витрати на правову допомогу стягнені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, а відтак, не відносяться до предмету спору у справі, а є судовими витратами, рішення господарського суду Тернопільської області від 16.12.11 у справі № 1/106/5022-1654/2011 слід змінити, оскільки задоволивши позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд в резолютивній частині рішення зазначив про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 16.12.11 у справі № 1/106/5022-1654/2011 змінити, виключивши п. 3 резолютивної частини рішення, а також виклавши п. 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Позов задоволити».   

3.          Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

4.          Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської  області.

Головуючий-суддя                              Д.Новосад

    Суддя                                         О.Михалюк

Суддя                                         Г.Мельник  

Повний текст постанови

виготовлено 07.02.12