Постанова

від 25.09.2008 по справі 7/385а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/385а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25.09.08 р.                                                                                 Справа № 7/385а

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Лазебна Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Малого приватного підприємства „Кентавр” м. Маріуполь

до  відповідача ДПІ в Першотравневому районі м. Мангуш

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень №0000462340/1 від 10.07.2006р, №0000462340/2 від 15.09.2006р, №0000462340/3 від 04.12.2006р, №0000472340/1 від 10.07.2006р, №0000462340/2 від 15.09.2006р, №0000462340/3 від 04.12.2006р, №0000482340/2 від 15.09.2006р, №0000482340/3 від 04.12.2006р, №0000642340/2 від 15.09.2006р, №0000812340/3 від 04.12.2006р, №0000642340/3 від 04.12.2006р, №0000482340/1 від 10.07.2006р

За участю

Представників сторін:

Від позивача: Автономов В.Л.  – керівник

Від відповідача: Терстуях О.П. – довіреність

                                                          ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство „Кентавр” звернулось із позовом до Мангушської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 23.06.2006р №0000462340/0, №0000472340/0, №0000482340/0.

Відповідно до п.6,7 „Прикінцевих та перехідних положень” КАС України ухвалою господарського суду від 11.12.2006р було порушене адміністративне провадження у справі.

Ухвалою від 18.01.2007р була здійснена заміна відповідача по справі Мангуської МДПІ на її правонаступника – ДПІ у Першотравневому районі Донецької області смт.Мангуш.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення – рішення є неправомірними і підлягають скасуванню, оскільки в акті перевірки, викладені факти не відповідають дійсності і не підтверджені належними доказами.

16.07.2008р до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про зміну  (уточнення) позовних вимог (вих№27 від 09.07.2008р), згідно якої позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення – рішення №0000462340/1 від 10.07.2006р, №0000462340/2 від 15.09.2006р, №0000462340/3 від 04.12.2006р, №0000472340/1 від 10.07.2006р, №0000462340/2 від 15.09.2006р, №0000462340/3 від 04.12.2006р, №0000482340/2 від 15.09.2006р, №0000482340/3 від 04.12.2006р, №0000642340/2 від 15.09.2006р, №0000812340/3 від 04.12.2006р, №0000642340/3 від 04.12.2006р, №0000482340/1 від 10.07.2006р.  В обґрунтування зміни своїх позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами адміністративного оскарження йому направлені нові податкові повідомлення – рішення, які позивач просить визнати недійсними.

Заявою від 29.07.08р. позивач остаточно визначився з позовними вимогами, зменшивши обсяг вимог і просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0000462340/3 від 04.12.06р. про визначення ПДВ на суму 46191 грн. з урахуванням штрафної санкції., податкове повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000472340/3 на загальну суму податку на прибуток 139774грн., податкове повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000812340/3 на загальну суму 175,10грн. комунального податку, податкове повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000482340/3 на суму комунального податку 35,7грн. та штрафної санкції у сумі 1020 грн. та погодився із застосуванням штрафної санкції у сумі 1020 грн. з комунального податку по податковому повідомленню – рішенню від 0000642340/3, про що надав заяву про відмову від позову в цій частині (заява від 23.09.08р.).

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає факти встановлені при проведенні перевірки достовірними, а донарахування спірних податкових зобов'язань та застосування штрафних санкції правомірним, оскільки при проведенні перевірки позивачем не були надані необхідні первинні документи.

Ухвалою господарського суду від 05.04.07р. у даній справі була призначена судова експертиза, в зв'язку з чим провадження у справі зупинялось, а також провадження у справі зупинялось за клопотанням сторін відповідно до ч.2 п.4 ст.156 КАС України.

           Судовий розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксування судового процесу.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами документи, господарським судом встановлено наступне.

В червні 2006р Мангуською МДПІ у позивача була здійснена виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р по 31.03.2006р, про що складений акт перевірки №85/23-19384902 від 21.06.2008р. Дана перевірка була здійснена на підставі наказу начальника Мангуської МДПІ №108 від 02.06.2008р.

За результатами перевірки позивачу були направлені податкові повідомлення – рішення №0000462340/0 від 23.06.2006р про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62659грн за порушення п.4.1 ст.4, п.7.4.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, та штрафна санкція у сумі 31330грн., №0000472340/0 від 23.06.2006р, яким підприємству визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 93296грн згідно п.4.1, п.51, п.5.3.9 ст.5 , п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та штрафна санкція у сумі 46648грн. та №0000482340/0 від 23.06.2006р про донарахування комунального податку  за порушення  ст.15 Декрету КМУ „Про місцеві податки та збори” у сумі 35,70грн. та штрафної санкції у сумі 1020грн. Донарахування зазначених податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та комунального податку здійснено на підставі п. „б” п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а штрафні санкції застосовані відповідно до п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями МПП „Кентавр” оскаржило їх на всіх рівнях адміністративного оскарження відповідно до ст..5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

13.09.2006р ДПА у Донецькій області за результатами адміністративного оскарження прийняла рішення №12813/10/25-013-5, яким залишила без змін податкові повідомлення – рішення Мангуської МДПІ від 23.06.2006р №0000472340/0 та №0000472340/1 від 10.07.2006р про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток   та №0000482340/0 від 23.06.2006р, №№0000482340/1 від 10.07.2006р  про визначення податкових зобов'язань з комунального податку; скасоване податкове повідомлення – рішення від 23.06.2006р №0000462340/0 та №0000462340/1 від 10.07.2006р в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 31865грн та застосування штрафної санкції у розмірі 15933грн, а також була збільшена сума податкових зобов'язань з комунального податку у вигляді штрафної санкції, застосованої відповідно до п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість” на суму 170грн та штрафних санкцій, застосованих відповідно до п.17.1.2 ст.17 Закону  у сумі  850грн. За результатами адміністративного оскарження на адресу МПП „Кентавр” були направлені податкові повідомлення – рішення від 15.09.2006р №0000472340/2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 93296грн та застосування штрафної санкції у сумі 46648грн, №0000462340/2 про визначення податку на додану вартість у сумі 30794грн та застосування фінансової санкції у сумі 15397грн, №0000642340/2 про застосування фінансової санкції у сумі 1020грн за порушення ст.15 Декрету КМУ „Про місцеві податки та збори”, №0000482340/2 про визначення податкового зобов'язання з комунального податку у сумі 35,70грн та штрафної санкції у сумі 1020грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями позивач в порядку ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” звернувся із скаргою до ДПА України.

За результатами остаточного розгляду ДПА України скарг МПП „Кентавр” Мангушською МДПІ були направленні відповідні податкові повідомлення – рішення від 04.12.2006р №0000472340/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 93296грн та застосування штрафної санкції у сумі 46648грн, №0000462340/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 30794грн та застосування штрафної санкції у сумі 15397грн,  №0000482340/3 про донарахування комунального податку у сумі 35,70грн та штрафної санкції у розмірі 1020грн, №0000812340/3 про визначення комунального податку у сумі 5,10грн та штрафної санкції – 170грн, №0000642340/3 про застосування штрафної санкції з комунального податку у сумі 1020грн.

1. Стосовно донарахування податку на прибуток.

Позивачем оспорюється правомірність визначення йому податковим повідомленням – рішенням від 04.12.06р. №0000472340/3 податку на прибуток у загальній сумі 139774грн. із яких 93296грн.- податок, штрафна санкція – 46478 грн.

Актом перевірки були зафіксовані порушення позивачем п.4.1 ст.4 та п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті  невключення до валового доходу  сум, які поступили в касу підприємства в 2003р. на суму 217656грн. та на розрахунковий рахунок від ПП „Болеро” в 2003р. на суму 147752грн., в 2004р. – 363грн. та від реалізації товарів згідно наданих підприємством документів на перевірку за І квартал 2003р. у сумі 43999грн.

   Перевіркою також встановлені порушення при формуванні валових витрат, а саме завищена загальна сума валових витрат за 1 квартал 2003р – 228000грн, оскільки до валових витрат були віднесені витрати  не підтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що є порушенням п.5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

В акті зазначено, що під час перевірки директором МПП „Кентавр” не були надані податкові та бухгалтерські документи, які необхідні для проведення перевірки і валовий доход підприємства був нарахований згідно прибуткових касових ордерів та виписки по розрахунковому рахунку ПП „Болеро”, які були надані  Маріупольським слідчим відділом ДПА у Донецькій області та документам наданими МПП Кентавр”.

Під час проведення перевірки директор підприємства надав письмові пояснення, що документи податкового та бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, рахунки, накладні, книги обліку продажу та придбання товарів , реєстри податкових накладних, касові книги, прибуткові та видаткові ордери, виписки по розрахунковим рахункам, платіжні документи, договори, інші документи були вилучені при обшуку та знаходилися на момент перевірки в слідчому відділі.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом обшуку від 06.05.06р.

Вилучення документів шляхом проведення обшуку було здійснено в зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ПП „Болеро”, з яким у ПП „Кентавр” були господарські операції.

Дані обставини також послужили і підставою для проведення позапланової виїзної перевірки (службова записка ВПМ УПМ ДПІ м. Маріуполя від 17.05.06р.) за результатами якої були здійснені спірні донарахування.

Як вбачається із акту перевірки (п.2.10 акту) працівниками МДПІ були використанні при проведенні перевірки декларації позивача, прибуткові касові ордери, які були надані Маріупольським СВ ДПА в Донецькій області, виписки із розрахункового рахунку ПП „Болеро” та векселі, які також надані Маріупольським СВ ДПА в Донецькій області, бухгалтерські та податкові документи, надані позивачем (перелік цих документів перелічений в акті перевірки).

Листом від 09.06.06р. Маріупольський Слідчий відділ УПМ ДПА в Донецькій області надав до МДПІ документи щодо фінансово – господарської діяльності ПП „Болеро” та ПП „Політон” та їх контрагентів.

В акті зазначено, що перевірка проводилась згідно документів, наданих слідчим органом, а саме: переліку прибутково-касових ордерів, актів приймання – передачі, векселів та виписки по розрахунковому рахунку ПП „Болеро”.

На підставі цих документів МДПІ зроблено висновок, що позивач невірно включив до складу валових доходів суми, які надійшли в касу підприємства та на розрахунковий рахунок підприємства від ПП „Болеро” і валовий дохід підприємства МДПІ розрахувало виходячи із прибуткових касових ордерів підприємства та виписки по розрахунковому рахунку ПП „Болеро”., а не позивача.

Оскільки в процесі проведення перевірки, позивач не надав документів в підтвердження валових витрат (частково були вилучені слідством), то відповідно до п. 5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” МДПІ не прийняла задекларовані позивачем витрати у сумі 228100грн., в т.ч за І кв. 2003р.

В результаті експертного дослідження, проведеного ДНДІСЕ (експерт Машиніченко О.А.) не підтверджено документально висновок МДПІ про порушення позивачем п.1.1 ст.4, п.11.3.1 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у частині не включення у валовий дохід сум, які поступили на розрахунковий рахунок підприємства від ПП „Болеро” у 2003р., на суму 147752,5, в т.ч за І кв. 37965грн. за ІІ кв. – 109787,5 та за 2004р. на суму 363грн., а також в частині не включення у валовий дохід сум, які поступили у касу підприємства від Нікуліна С.А. в 2003р. на суму 217656,5грн.

При цьому експерт зазначив, що МДПІ в складі валових доходів врахувала суми по квитанціям до прибуткових касових ордерів, при цьому самі прибуткові касові ордери (перелік яких наведено в табл.. №5 до акту перевірки) не були надані для дослідження і в касовій книзі не зареєстровані і тому експерт зробив висновок про неможливість визначити належність відображення у податковому та бухгалтерському обліку вказаних в акті МДПІ операцій.

Стосовно валових витрат експерт дійшов висновку, що оскільки експерту не були надані первинні документи, які б підтверджували придбання товарів (робіт, послуг) МПП „Кентавр” для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, то витрати, відображені в декларації з податку на прибуток за Ікв. 2003р., І півр. 2003, ІІІ кв. 2003р. та 2003р. є документально не обґрунтованими і відповідно до п.5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не враховані при дослідженні і за результатами дослідження встановлено завищення валових витрат за 2003р. на суму 228000грн., в т.ч за І кв. 2003р. – 22800огрн.

Експертом не врахована також накладна №15/2002р. від 09.04.02р. на оплату вартості матеріалів поставлених МПП „Діамед” при дослідженні валових витрат І кв. 2003р. на суму 55679 грн., оскільки в зв'язку з відсутністю регістрів синтетичного та аналітичного обліку встановити, що витрати на придбання товарів згідно цієї накладної не були віднесені до складу валових витрат у минулих податкових періодах 2002р. не є можливим. У складі валових витрат позивача по декларації з податку на прибуток за І кв.2003р. враховані тільки витрати на придбання товарів і коригування валових витрат не відображено, тому пояснення позивача в цій частині судом не приймаються, експертом не враховані. Таким чином, при дослідженні експертом встановлено заниження податку на прибуток у сумі 13291грн., в т.ч. за І квартал 2003р. у сумі 13200грн. та за 2004р. на суму 91 грн. (Ікв. – 61 грн., ІІ кв.-14грн., ІІІкв. – 16грн.) і в цій частині висновок МДПІ про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за Ікв. 2003р. у сумі 13200 та Ікв. 2004р. у сумі 91,00грн. ним підтверджені і не підтверджуються на суму 109622 грн. (Ікв. 16417грн., ІІ кв. 71985грн., ІІІкв. – 21220грн.)

Разом з тим, як вбачається із розрахунку донарахованого МДПІ податку на прибуток та штрафної санкції, а також пояснень до цього розрахунку фактичне нарахування позивачу податку на прибуток здійснено за ІІ кв. 2003р. у сумі 71985 грн., за ІІІ кв.2003р. у сумі 21220грн. та за 2004р. – Ікв. 2004р.у сумі 91 грн., що в сукупності складає 93296грн. на яку нарахована штрафна санкція у сумі 46648грн.

Податок у сумі 13200грн. за І кв. 2003р., (який підтверджений експертом) фактично податковим органом не нараховувався позивачу з підстав  п. 15.1.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (збіг термін позовної давності – 1095днів) і ця сума не ввійшла до податкового повідомлення – рішення.

Господарський суд вважає, що МДПІ неправомірно донарахувала позивачу податок на прибуток у сумі 93205грн. за ІІ – ІVкв. 2003р. та штрафну санкцію у сумі 46478грн., і в цій частині суд погодився з висновком експерта і тому позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується з висновком експерта щодо збігу терміну позовної давності для нарахування позивачу податку на прибуток у сумі 91грн. за 2004р., оскільки терміни позовної давності, згідно порядку їх обчислення, передбаченого ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не збігли і позивач не є вільним від такого нарахування.

Факт завищення валових витрат позивачем за 2004р. підтверджений експертом та матеріалами справи і позивач в судовому засіданні погодився із нарахуванням йому податку у сумі 91 грн., однак відповідної заяви в письмовій формі не надав. Більш того, позивач погодився з правомірністю нарахування йому штрафної санкції на цю суму податку у розмірі 170грн. і в цій частині зменшив оспорювану суму штрафної санкції в заяві про уточнення позову від 29.07.08р.

З урахуванням зазначеного вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000472340\3 в частині визначення податку на прибуток у сумі 91грн. задоволенню не підлягають, а підлягають задоволенню у сумі 93205грн. та штрафної санкції у сумі 93296грн.

1.          Стосовно донарахування податку на додану вартість

Актом перевірки встановлено, що позивач в порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” не включив в податкове зобов'язання суми, які поступили у касу підприємства в 2003р. на суму 43531грн. та на розрахунковий рахунок від ПП „Болеро” в 2003р. – на суму 29550,5грн. і згідно наданих ПП „Кентавр” документів на суму 3799,91грн. за січень 2003р.

Крім того, в порушення п.7.4.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством були включені до податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними за 2003р. – у сумі 49600грн. за І квартал 2006р. у сумі 450грн.

В акті перевірки відсутні посилання на конкретні господарські операції за якими встановлені порушення як у формуванні податкового зобов'язання з ПДВ так і сум податкового кредиту.

Більш того, збільшення податкових зобов'язань з ПДВ відповідачем здійснено на підставі документів ПП „Болеро”, які були надані перевіряючим органам досудового слідства, а не за документами позивача як платника податків, що повною мірою не відповідає п.4.2.2 п”б” ст.4 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Донарахування ПДВ у сумі 31865грн. та штрафної санкції у сумі 15933грн.за результатами адміністративного оскарження (рішення ДПА в Донецькій області від 13.09.06р. №128/3/10/25-013-5) було скасоване відповідно до п.15.1.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в зв'язку із збігом терміну позовної давності (1095днів) і сума ПДВ, зазначена в спірному податковому повідомленні – рішенні від 04.12.06р. №0000462340/3 складає різницю між первинно визначеною чумою ПДВ і скасованою (62659грн. – 31865грн.=30794грн. – податок і 31330грн. – 15933грн. = 15397грн. штрафна санкція)

Позивачем оспорюється правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000462340/3 в частині визначення ПДВ у сумі 30794грн. та штрафної санкції у сумі 15227грн.

Донарахування податку здійснені за період червень – серпень 2003р. у сумі 30271грн., лютий, березень, травень, серпень 2004р. у сумі 73грн. та І квартал 2006р. у сумі 450грн.

За висновком експерта висновки акту перевірки МДПІ щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ шляхом не включення позивачем до складу зобов'язань сум, які поступали на розрахунковий рахунок підприємства від ПП „Болеро” та в касу підприємства від гр.. Нікуліна С.А. на загальну суму 73081грн., в т.ч. за червень 2003р. – 16125грн., за липень 2003р.-12103грн., серпень 2003р. – 2043грн. наданими для експертизи документами не підтверджуються і підтверджуються у сумі 73грн. за 2004р. (в частині, що оспорюється позивачем і визначена в податковому повідомленні – рішенні з урахуванням адміністративного оскарження).

Господарський суд погоджується з експертом в цій частині і вважає безпідставним донарахування ПДВ за червень – серпень 2003р. у сумі 30271грн. та штрафної санкції у сумі 14887грн. та вважає правомірним донарахування ПДВ за 2004р. у сумі 73грн. Щодо штрафної санкції в розмірі 170грн., нарахованої на суму 73 грн. ПДВ , то позивач з нею погодився і в цій частині в заяві про зміну позовних вимог від 29.07.08р. зменшив свої вимоги.

Суд не приймає доводи позивача щодо його права на податковий кредит у сумі 9279грн. за січень 2003р. - березень 2003р. згідно податкової накладної №15/2002 від 09.04.02р., оскільки ПДВ за січень – березень 2003р. позивачу не визначався відповідно до п.15.1.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і не є предметом оскарження в даному податковому повідомленні – рішенні.

Щодо донарахування ПДВ у сумі 450грн за І квартал 2006р. у загальній сумі 450грн., то дана сума податку нарахована за порушення п.7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки не підтверджена дана сума податкового кредиту податковими накладними.

Відповідно до п.7.4.5 ст.7 закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. Дані документи податкового обліку позивачем в підтвердження правомірності формування податкового кредиту у сумі 450грн. не надані. Штрафна санкція, яка підлягала нарахуванню на цю суму податку складає 170грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000462340/3 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 30794грн. та штрафної санкції у сумі 15227грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в частині донарахування ПДВ у сумі 30271грн. (30794грн. – 73грн.-450грн.), штрафної санкції у сумі 15057грн. (15227грн. – 170грн.). В іншій частині позовні вимоги (щодо ПДВ) задоволенню не підлягають.

3. Стосовно визначення комунального податку.

Актом перевірки МДПІ було встановлено заниження податку на суму 40грн.80коп., в т.ч. за 2003р. – 20,4грн., за 2004р. – 20,4грн.

В порушення ст.15 Декрету КМУ „Про місцеві податки та збори” від 20.05.1993р. №56-93, підприємство не здавало розрахунок комунального податку за 2003-2004рр.

Також зазначено в акті, що директором підприємства не було надано ніяких документів, необхідних для перевірки. МДПІ 13.06.06р. був направлений запит позивачу щодо надання пояснень та відповідних документів.

Як вбачається із акту перевірки позивач надав МДПІ відповідь (лист від 15.06.06р.), в якому повідомив, що в 2003р. директор підприємства Автономов В.Л. працював неповний робочий день і чисельність працюючих на підприємстві складала 1 працівник.

Інших документів ні під час перевірки, ні при проведені експертизи та судовому розгляду справи позивач не надав, в позовній заяві та змінах до неї не обґрунтував підстави позову  в цій частині.

Предметом позову (з урахуванням змін, викладених в заяві від 29.07.08р.) є податкове повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000812340/3, яким визначений комунальний податок у сумі 5грн.10коп. та штрафна санкція у сумі 170грн., податкове повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000482340/3, яким визначений комунальний податок у сумі 35грн.70коп. та штрафна санкція у сумі 1020грн.

Відповідно до податкового повідомлення – рішення від 04.12.08р. №0000482340/3 позивачу в порядку п.4.2.2. п”б” ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначений комунальний податок у сумі 35грн. 70коп.за порушення ст.15 Декрету КМУ „Про місцеві податки та збори” та застосовані штрафні санкції відповідно до ст. 17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у сумі 170грн. та відповідно до ст. 17.1.1 ст.17 зазначеного закону у сумі 850грн. за неподання розрахунків.

Податковим повідомленням – рішенням від 04.12.06р. позивачу визначений комунальний податок у сумі 5грн.10коп. за порушення ст.15 Декрету КМУ „Про місцеві податки та збори” та застосована штрафна санкція у сумі 170грн. відповідно до п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Декретом КМУ від 20.05.93р. №56/93 „Про місцеві податки та збори” встановлені види місцевих податків та зборів, їх граничний розмір та порядок нарахування, а механізм справляння місцевих податків та їх сплату відповідно до ст.18 Декрету КМУ встановлюються сільськими, селищними та міськими радами.

Відповідно до „Положення про порядок справляння та сплати комунального податку”, затвердженого рішенням Урзуфської сільської ради від  09.12.02р. №67, платниками комунального податку є, зокрема, підприємства, установи та організації усіх форм власності, за винятком бюджетних установ, планово – дотаційних та сільсько – господарських підприємств.

Розрахунок комунального податку подається в податковий орган за місцем знаходження підприємства щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Позивач відповідно до ст.15 Декрету КМУ „Про місцеві податки та збори” та „Положення про порядок справляння комунального податку”, затвердженого рішенням Урзуфської сільської ради від 09.12.02р. №67 не подавав розрахунок комунального податку за 2003р. та 1-2квартал 2004р., а в наданому розрахунку за 3,4 квартали 2004р. позивачем не задекларовано податкове зобов'язання з комунального податку (нульові показники).

Позивачу донараховано комунальний податок у сумі 35,7грн. і в цій частині експертом підтверджена обґрунтованість такого донарахування та застосування штрафної санкції у сумі 1020грн. (170грн. по 17.1.3. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.17.1.1 ст.17 цього Закону.

Вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Податковим повідомленням – рішенням від 04.12.08р. №000812340/3 визначено комунальний податок у сумі 5грн.10коп. та застосована штрафна санкція у сумі 170коп. (за результаами адміністративного оскарження).

Донарахування податку здійснене за І квартал 2003р. у сумі 5грн.10коп., однак підстави для його визначення відсутні, оскільки на момент винесення податкового повідомлення – рішення збігли терміни позовної давності, передбачені п.15.1.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З урахуванням зазначеного безпідставними є і нарахування штрафної санкції у сумі 170грн.

Позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Заявою від 29.07.08р. позивач визнав правомірність донарахування йому штрафної санкції у сумі 1020грн. податковим повідомленням – рішенням від 04.12.06р. №0000642340/3 і заявою від 23.09.08р. відмовився від позову в частині визнання недійсним цього податкового повідомлення – рішення.

Господарський суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову в цій частині, оскільки це є правом позивача, тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

З урахуванням результатів розгляду справи суд покладає судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп. порівну на сторін.

Стосовно витрат на проведення судово – економічної експертизи у сумі 15000грн., то вони сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується квитанціями банку від 21.06.07р., від 30.08.07р. та від 04.09.07р.

Судова експертиза була призначена господарським судом за клопотанням позивача (клопотання від 05.04.07р. вх.№0241/14979, т.1., а.с.187) і спричинена була необхідністю дослідження додаткових документів, які позивачем не були надані під час перевірки з урахуванням документів ПП „Болеро”, наданих слідчим органом.

Відповідно до ч.1 ст.92 КАС України, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз несе сторона, яка заявила клопотання про її проведення.

Господарський суд вважає необхідним покласти витрати по сплаті експертизи у сумі 15000грн. повністю на позивача з урахуванням положень ст.92 КАС України та причин, що спричинили призначення експертизи у даній справі.

          Керуючись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України „Про податок на додану вартість”, Декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки та збори”, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , ст.1, 17, 86, 94, 148, 153, 157,                158-163, 185-186, 254, п.6,7 Перехідних та Прикінцевих положень КАС України господарський суд, -

   ПОСТАНОВИВ:

Позов Малого приватного підприємства „Кентавр” до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0000462340/3 від 04.12.06р. про визначення ПДВ на суму 46191 грн. з урахуванням штрафної санкції., податкового повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000472340/3 на загальну суму податку на прибуток 139774грн., податкового повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000812340/3 на загальну суму 175,10грн. комунального податку, податкового повідомлення – рішення від 04.12.06р. №0000482340/3 на суму комунального податку 35,7грн. та штрафної санкції у сумі 1020 грн. - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Мангушської МДПІ                   № 0000462340/3 від 04.12.06р. в частині визначення податку на додану вартість у сумі 30721грн. та штрафної санкції у сумі 15397грн., податкове повідомлення – рішення №0000472340/3 в частині визначення податку на прибуток у сумі 93205грн. та штрафної санкції у сумі 46478грн., податкове повідомлення – рішення №0000812340/3 про визначення комунального податку на суму 175,10грн.

Прийняти відмову позивача від позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 04.12.06р. про визначення штрафної санкції з комунального податку у сумі 1020грн. і провадження в цій частині позову закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити з коштів Державного бюджету України на користь МПП „Кентавр” судовий збір у сумі 1,70 грн.

Витрати по сплаті вартості експертизи у сумі 15000грн. покласти на позивача відповідно до ст.92 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду шляхом подачі через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Суддя                                                                                                Ушенко Л.В.           

Повний текст постанови виготовлений 30.09.08р