Рішення

від 11.09.2008 по справі 2/126пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/126пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.08                                                                                 Справа № 2/126пн.

За позовом Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі ВП «Шахта «Никанор-Нова»,  м. Зорінск Луганської області

до  Закритого акціонерного товариства ГЗФ «Краснолуцька», м. Красний Луч Луганської області

про спонукання виконати певні дії

Суддя Фонова О.С.

Представники :

від позивача -  Макаров І.В., дов. № 03/5-623 від 24.12.2007,

від   відповідача –Грекова Г.В. дов. № б/н від 01.02.2008,

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача допустити представників ДП «Луганськвугілля»до заміру об'ємів та визначення фактичної якості  продуктів збагачення за договором № 16 від 21.06.2005.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 25.07.2008 № 447  позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- позивач звернувся до суду з позовною заявою, вимоги то який не передбачені зазначеним способам захисту  у ст. 16 Цивільного кодексу України та у ст. 20 Господарського кодексу України;

- позивач у порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав жодного доказу, який би стверджував порушення відповідачем його прав. Додані до позовної заяви документи: акт від 15.05.2008 та листи без дати № 02/410 та № 15-447 від 07.05.2008, є неналежними доказами, оскільки не доводять факт відсутності допуску представників позивача на підприємство відповідача;

- позивачем безпідставно зроблені посилання на Інструкцію Мінвуглепрому України від 17.09.1996 № 466, оскільки вона регулює порядок врахування обсягів рядового та   збагаченого вугілля на підприємствах Мінвуглепрому. Підприємство - ГЗФ «Краснолуцька»до підприємств Мінвуглепрому не відноситься;

- призупинення відвантаження продуктів збагачення підприємством, пов'язане з  не виконанням позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг по збагачення та передбачене  п. 5.1. та п. 6.4 договору № 16 від 21.06.2005.

Позивач, у засіданні суду від 12.08.2008, подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд заборонити відповідачеві здійснювати дії, які перешкоджатимуть доступу позивача до своєї власності –продукту збагачення (вугілля марки ТО-100) у кількості 1842тон, що знаходиться у відповідача.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів,  заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд,

в с т а н о в и в:

Відповідно до уточнень, наданих позивачем у справі 12.08.2008, позовними вимогами слід вважати: заборонити відповідачеві здійснювати дії, які перешкоджатимуть доступ позивача до своєї власності –продукту збагачення (вугілля марки ТО-100) у кількості 1842 тон., який знаходиться у відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:

Між сторонами у справі ДП «Шахта «Никанор-Нова»(правонаступником якого є ДП «Луганськвугілля») та ЗАТ ГЗФ «Краснолуцька», 21.06.2005, був укладений договір на здійснення послуг по переробці давальницької сировини, за умовами якого «Замовник»(позивач у справі) зобов'язується поставити на збагачення «Виконавцю»(відповідач у справі) рядове вугілля та сплатити йому вартість послуг, а останній зобов'язується здійснити збагачення вугілля «Замовника»на умовах давальницької сировини з ціллю отримання продуктів збагачення, з послідуючою передачею «Замовнику».

Позивач стверджує, що за період з вересня 2006 року та станом на момент звернення до суду відповідачем здійснюється затримка продукту збагачення –вугілля марки ТО-100 у кількості 1842 тон, який є його власністю.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення від 07.05.2008  № 150447 щодо прибуття на виробництво комісії для здійснення фактичного заміру обсягів та виявлення фактичної якості продуктів збагачення.

Однак, 15.05.2008, комісія позивача, яка прибула на адресу підприємства відповідача, до продуктів збагачення останнім допущена не була, про що позивачем було складено акт від 15.05.2008, який був підписаний представниками - ВП «Шахта «Фащевська», ВП «Луганськвуглепоставка», ВП «Управління якості та збагачення вугілля», ВП «Шахта «Вергелевська», ВП «Шахта ім. Артема», ВП «Шахта «Никанор-Нова».

Тому, позивач, з посиланням на вимоги ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України та вимоги ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, звернувся до суду з проханням заборонити відповідачеві здійснювати дії, які перешкоджатимуть його доступ до своєї власності –продукту збагачення (вугілля марки ТО-100) у кількості 1842 тон., який знаходиться у відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

          З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі укладено договір від 21.06.05 № 16 про надання послуг, який регулюється нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

          Предметом, укладеного сторонами договору від 21.06.2005 № 16, є здійснення відповідачем послуг по переробці давальницької сировини позивача.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність допуску з боку відповідача спеціалістів підприємства для здійснення заміру обсягів та фактичної якості залишку продуктів збагачення, які є його власністю, з посиланням на вимоги ч. 2 ст. 317 та ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України.                    

          Згідно умов п.2.2 укладеного сторонами договору передбачено, що вихід та якість продуктів збагачення визначається Виконавцем. При цьому  Виконавець повинен надавати Замовнику помісячний звіт по формі ТЕК 6 та УПД 30 (не пізніше 2-го числа наступного за звітним місяцем). Фактичний вихід продуктів збагачення здійснюється виконавцем помісячно по середньомісячної динаміці показників якості вугілля, яке поступає та збагачених продуктів.

          Відповідач не заперечує, що відповідно до укладеного сторонами договору від 21.06.2005 № 16 підприємством вироблено 10 884 тон продукції, з яких відвантажено за реквізитами позивача 9 042 тон, тим самим стверджує що залишок продукції складає 1842 тон. Однак, при цьому він посилається на призупинення відвантаження продуктів збагачення за реквізитами позивача, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань по оплаті його послуг з посиланням на вимоги п. 6.4 укладеного сторонами договору.

          Пунктом 6.4 укладеного сторонами договору передбачено, що у разі невиконання Замовником зобов'язань у відповідності з п. 5.1 даного договору, Виконавець має право зупинити відвантаження продуктів збагачення Замовнику до погашення ним заборгованості за фактично виконані роботи.

          Відповідач стверджує, у відповідності до актів приймання-здачі виконаних робіт, які підписані сторонами, вартість  послуг по збагаченню склала 269 323 грн. 75 коп. Позивачем дані послуги були оплачені частково у розмірі 50 000 грн.

          Правомірність тверджень відповідача, щодо порушення позивачем умов договору, а також правомірність дій відповідача, передбачених п.6.4, укладеного сторонами договору, було також підтверджено рішенням Господарського суду Луганської області від 26.06.08 № 9/106, яке набрало законної сили.  

Щодо посилань позивача відносно не  допуску його спеціалістів щодо заміру об'ємів та визначення фактичної якості  продуктів збагачення, що на його думку є порушенням його прав, з боку відповідача, то слід зазначити наступне.

Відповідно до умов п.4 договору сторонами врегульований порядок приймання продукції за кількістю та якістю вугілля та продуктів збагачення. А саме: п. 4.3 договору передбачено, що приймання продукції за якістю здійснюється на підставі даних, вказаних у супроводжувальних документах Виконавця та у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції ВТП та ТНС за кількістю № П-6 та якістю № П-7. Дане приймання фіксується актами, складеними сторонами у відповідності з вимогами вищезазначених Інструкцій.

Іншого порядку та умов допуску представників позивача для здійснення обміру та фактичної якості продукції, умовами укладеного сторонами договору від 21.06.2005 № 16 не передбачено, тому суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись  ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          У задоволенні позовних вимог слід відмовити .

     2.          Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні   оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  16.09.2008.

           Суддя                                                                                                 О.С.Фонова