Постанова

від 23.02.2012 по справі 4-163/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

           

Справа №  4-163/12

П О С Т А Н О В А

23 лютого 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва                 Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора                     Рубана Д,В.,  представника скаржника –ОСОБА_1, розглянувши скаргу ОСОБА_2 на дії Генеральної прокуратури України,

 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду м. Києва зі  скаргою, в  якій просить визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України, які полягають у направленні за належністю до військової прокуратури Західного регіону України повідомлень скаржника про вчинення злочину суддею Івано-Франківського міського суду Коновалової Н.

В обґрунтування скарги зазначається, що ОСОБА_2 зверталась 27.12.2010 року та 12.05.2011 року до Генеральної прокуратури України з повідомленнями про вчинення злочину суддею Івано-Франківського міського суду Коновалової Н., та скаргами від 08.08.2011 року та 12.12.2011 року, які незаконно направлено до військової прокуратури Західного регіону України відповідно до Закону України «Про звернення громадян»за належністю.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилась, належним чином повідомлялась про день та час розгляду справи, її представник підтримав доводи скарги. Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, вважаючи її доводи безпідставними.

Суд, заслухавши думку представника скаржника, прокурора, попередньо вивчивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

У відповідності з положеннями ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб. Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б  передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально –процесуальним кодексом України. Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії.  Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та посадовими особами Генеральної прокуратури України, за своєю природою є кримінально-правовими.

За таких обставин суд вважає, що вказана скарга на дії                       (бездіяльність)  Генеральної прокуратури України підлягає розгляду навіть за відсутності в Кримінально –процесуальному кодексі України норм, які регламентують відповідний розгляд.

У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду  яких  повинен  порушити  справу, відмовити  в її порушенні або ж  направити  їх  за  належністю.

Зі змісту зазначеної норми Закону випливає, що порядок визначений нею, застосовується виключно у разі наявності заяви про злочин як такої.

Разом з тим, звернення ОСОБА_2 які надійшла до Генеральної прокуратури України про злочини, начебто вчиненими, суддею                                   Івано-Франківського міського суду Коновалової Н. взагалі не містять посилань, за яких обставин було вчинено  злочини та які саме, не містять жодних даних, які б вказували на ознаки будь-якого злочину.

Таким чином, звернення ОСОБА_2 за  своїм змістом не є заявами про вчинення злочину,  а тому не підлягали вирішенню в порядку ст.97 КПК України.

Одна лише назва звернення «заява про вчинення злочину»без викладу даних про злочин, неконкретні посилання на якісь злочинні дії як такі, самі по собі не можуть свідчити про те, що це звернення є дійсно заявою про злочин в розумінні положень ст.ст.95, 97 КПК України.

Фактично у них скаржник висловлювала незгоду з процесуальним рішенням судді у справі, що стосуються інтересів ОСОБА_2

Отже, вказані у заяві скаржника обставини не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально –процесуального провадження.

За результатами розгляду зверень ОСОБА_2 Генеральною прокуратурою України та військовою прокуратурою Західного регіону України останній надано відповіді, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином,  суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України при розгляді заяв ОСОБА_2,  відтак –про залишення даної скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст.94, 97 КПК України,

             ПОСТАНОВИВ:

Скаргу  ОСОБА_2 на дії Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.

Суддя                                                                                  О.Білоцерківець