Рішення

від 20.02.2012 по справі 21/176/08-16/282/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/176/08-16/282/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.12                                                                                 Справа №  21/176/08-16/282/08

м.Запоріжжя

Позивач – публічне акціонерне товариство “МетаБанк” (69006,  м. Запоріжжя,   пр.Металургів, б.30, код ЄДРПОУ 20496061)

Відповідач –приватне підприємство  “Сокол” (72380, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Семенівка,  вул. Польова, б.67,  код за ЄДРПОУ  22160661)

про визнання кредиторських вимог в розмірі 4965419 грн. 37 коп. та включення їх до реєстру вимог кредиторів

         Суддя  Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача -  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

АБ “Металург”, правонаступником якого є  ПАТ “МетаБанк”,    заявлено позов про визнання його вимог до ПП “Сокол” в розмірі 4965419,37 грн., що виникли відповідно до умов кредитного договору № 32-21-05/009-К та кредитного договору № 32-21-05/011-К, як вимог, що забезпечені заставою, та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Черкаський В.І.) від 01.07.2008 позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 21/176/08.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 06.10.2008 № 1562  справу № 21/176/08 передано на розгляд судді Ніколаєнку Р.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від 09.10.2008 справу прийнято до розгляду, присвоєно справі № 21/176/08-16/282/08.  

Провадження у справі неодноразово зупинялося, про що винесено відповідні ухвали.

Востаннє ухвалою від 28.02.2011 провадження було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2011 у справі № 2/5009/310/11, а також до вирішення господарським судом Запорізької області спору у справі № 9/16/11.   

Після усунення обставин, що  зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 30.01.2012 провадження було поновлено з призначенням судового засідання на  14.02.2012, яке було перенесене  на 20.02.2012.

20.02.2012 прийнято рішення.

          На обґрунтування  вимог позивач (Банк) в позовній заяві зазначив, що станом на 28.12.2007  відповідач має перед ним заборгованість в розмірі 4965419,37 грн., яка виникла з укладених сторонами кредитних договорів  № 32-21-05/009-К від 11.05.2005 та № 32-21-05/011-К від 11.07.2005. В червні 2008 року Банк дізнався, що 07.02.2008 до ЄДР  було внесено запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи –ПП “Сокол”, що не пов'язане з банкрутством, головою комісії з припинення призначено директора Слюсарчука О.Р. Проте, обов'язків, встановлених   ст.60 Господарського кодексу України, - персонально повідомити явних (відомих) кредиторів про ліквідацію, строки заяви претензій,   розрахуватися по зобов'язаннях,   відповідач не виконав. 04.06.2008 Банком було отримано  листа відповідача, в якому зазначалося, що вимоги за кредитними договорами вважаються погашеними згідно зі ст.61 Господарського кодексу України та ст.112 Цивільного кодексу України за браком майна для  задоволення   вимог. Таке, як зазначив позивач,  є неправдивим та не відповідає дійсності, оскільки виконання зобов'язань за кредитним договором № 32-21-05/009-К було забезпечено   заставою товарів в обороті  - 350 тон цукру-піску, а виконання договору  №   32-21-05/011-К   іпотекою нерухомості –об'єкту незавершеного будівництва готовністю 91% вбудовано-прибудованих і підвальних приміщень.  У випадку ж недостатності майна для розрахунків з кредиторами виникає обов'язок звернутися до господарського суду згідно зі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом”, чого відповідачем не здійснено також не було.

            Відповідач відзив на позов суду не надав,  представник відповідача в судові засідання не з'являвся.  

            В засідання 20.02.2012 представник позивача також не з'явився.

           Про місце і час розгляду справи сторони повідомлялися належним чином  шляхом направлення ухвал   суду   у даній справі   за їх місцезнаходженням.   

          Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

  Справу розглянуто з врахуванням положень ст.75 Господарського  процесуального кодексу України,   за наявними   матеріалами.

 Неявка сторін розгляду справи по суті  не перешкоджає. Докази, що містяться в матеріалах справи, є достатніми для вирішення спору.

 Вивчивши матеріали справи,  суд не знайшов підстав для задоволення позову з огляду на таке.

 За вимогами ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” суд,  який  постановив  рішення  щодо припинення юридичної особи,  що не пов'язане з банкрутством  юридичної  особи,  у  день набрання   таким  рішенням  законної  сили  направляє  його  копію державному реєстратору за місцезнаходженням  юридичної  особи  для внесення  до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Документи для проведення державної  реєстрації  припинення юридичної   особи   подаються   головою   комісії   з   припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи,  яку призначив  суд,  або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого у встановленому порядку вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор.

07.02.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було  внесено запис за № 10881130005000061 про судове рішення щодо припинення юридичної особи –ПП “Сокол”, що не пов'язано з її банкрутством.

Головою комісії з припинення  вказано засновника Слюсарчука О.Р.  

За положеннями ч.ч.3, 5 ст.60 Господарського кодексу України (ГК України) ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в офіційних друкованих органах повідомлення про ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Ч.ч.2, 4 ст.112 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок мана, що залишилися після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суджу кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З приведеною нормою  кореспондується ст.61 ГК України, згідно з якою претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.  

Сторонами у справі було укладено  кредитний договір № 32-21-05/009-К від 11.05.2005 та кредитний договір № 32-21-05/011-К від 11.07.2005, згідно з якими Банк надав ПП “Сокол” грошові кошти в загальному розмірі 3250000,00 грн., про що свідчать копії розпоряджень на встановлення ліміту кредитування, під сплату процентів.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами сторонами укладено іпотечний договір № 32-21-05/009-К/З від 11.05.2005 та договір застави товарів в обороті № 32-21-05/009-К/З-2 від 19.08.2006.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за вказаними кредитними договорами  станом на 28.12.2007 склала 4965419,37 грн.   

04.06.2008 Банком від ПП “Сокол” отримано листа б/н, б/д, підписаного головою ліквідаційної комісії Слюсарчуком О.Р., з повідомленням про те, що вимоги до ПП “Сокол”  за кредитним договором № 32-21-05/009-К від 11.05.2005 та за кредитним договором № 32-21-05/011-К від 11.07.2005 згідно зі ст.61 ГК України та ст.112 ЦК України вважаються погашеними за браком майна для задоволення вказаних вимог.

          Таке заявлення  визнано Банком неправомірним та неправдивим з підстав, викладених в описовій частині рішення,  у зв`язку з чим Банк подав до суду позов, яким просить визнати його  вимоги  до ПП “Сокол” в розмірі 4965419,37 грн., що виникли відповідно до умов кредитного договору № 32-21-05/009-К та кредитного договору № 32-21-05/011-К, як вимоги, що забезпечені заставою, та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Встановлено, що підставою для внесення до ЄДР запису про судове  рішення про припинення ПП “Сокол”, призначення ліквідатора (голову комісії з припинення)  стала постанова господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 у справі № 9/775/07-АП за позовом Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області  до приватного підприємства “Сокол”, с.Семенівка Мелітопольського району Запорізької області   (відповідача і у даній справі) про припинення юридичної особи.   

Вказаним судовим рішенням позов задоволено, ПП “Сокол” постановлено припинити   згідно з положеннями  ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, за якими однією  з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, є провадження діяльності, що суперечить установчим документам.

Копію постанови згідно з вимогами ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” було направлено державному реєстратору Мелітопольської районної державної реєстрації   для внесення  до Єдиного державного реєстру відповідного  запису про судове рішення, що було виконано.

Проте, за результатами апеляційного оскарження постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 у справі № 9/775/07-АП постанову господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 у цій справі скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

В зв'язку з такими обставинами реєстраційну дію з внесення  судового рішення щодо припинення юридичної особи –ПП “Сокол” скасовано, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстр за станом на 16.02.2012.     

Таким чином, обставини, що мали правовим наслідком здійснення ліквідаційної процедури ПП “Сокол” та які покладені у підставу позову, не мають місця внаслідок їх спростування  судовим рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Таке виключає підстави для  задоволення   позовних вимог.

Крім того,  за приписами ст.16 ЦК України, ст.20  ГК України   особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів в порядок і спосіб, встановлений законодавством.

          Однак, визначений  позивачем спосіб захисту законодавством не передбачений, а суд не може захистити право чи охоронюваний законом інтерес у інший, ніж встановлений законом, спосіб.

          Недодержання встановлених порядку та способу судового захисту є підставою для відмови у задоволення позову.

          Слід також звернути увагу, що в постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2009 у даній справі № 21/176/08-16/282/08, якою скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2008 у цій справі в частині застосування заходів щодо забезпечення позову,  між іншим, зазначено, що розгляд такого предмету спору, як визнання кредиторських вимог, неможливо в позовному провадженні, такі вимоги можуть бути розглянуті лише в справі про банкрутство.

Посилання позивача, як на підстави позову, на вимоги ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в даному випадку є необґрунтованими, оскільки положення цієї норми не підлягають застосуванню у позовному провадженні.

За таких вищевикладених обставин, в позові відмовляється в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати   залишаються за позивачем.   

          На підставі викладеного,  ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя                                                                    Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано   22.02.2012.