Постанова

від 22.02.2012 по справі 5015/5686/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/5686/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.12                                                                                 Справа  № 5015/5686/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя       Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Гук О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»на рішення господарського суду Львівської області від 03 листопада 2011 року  у справі №5015/5686/11 порушеній за позовом публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»до приватного підприємства «Захід-Будінтекс»про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство «ФОЛЬКСБАНК» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Захід-Будінтекс»про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль легковий комбі - В, марки Skoda, модель Octavia А5 1,6 МРІ, 2007 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) №ТМВСА41258В150281, об'єм двигуна 1595 см.куб., реєстраційний номер ВС 4756 ВС, що належить приватному підприємству “Захід-Будінтекс” на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС № 041243 виданого 30.08.2007р. РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВС України в Львівській області, шляхом продажу легкового автомобіля публічним акціонерним товариством «Фольксбанк» будь-якій особі покупцю за ціною визначеною на момент реалізації, з правом укладання публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»від імені приватного підприємства «Захід-Будінтекс»договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням публічному акціонерному товариству «Фольксбанк»всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: з правом зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, отримання дублікатів реєстраційних документів на даний автомобіль, здійснення будь-яких платежів за продавця необхідних для здійснення такого продажу), а кошти від реалізації скерувати для погашення заборгованості приватного підприємства «Захід-Будінтекс»перед публічним акціонерним товариством “Фольксбанк” за кредитним договором №KF 23575 від 04.09.2007 р. та на оплату судових витрат.

Господарський суд Львівської області (суддя Т. Костів) рішенням від 03 листопада 2011 року позов задовольнив частково - звернув стягнення на предмет застави - автомобіль легковий комбі - В, марки Skoda, модель Octavia А5 1,6 МРІ, 2007 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) №ТМВСА41258В150281, об'єм двигуна 1595 см.куб., реєстраційний номер ВС 4756 ВС, що належить приватному підприємству «Захід-Будінтекс»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС № 041243 виданого 30.08.2007 р. РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВС України в Львівській області, шляхом продажу легкового автомобіля публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»будь-якій особі покупцю за ціною визначеною на момент реалізації, з правом укладання публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»від імені приватного підприємства «Захід-Будінтекс»договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою особою-покупцем, а кошти від реалізації скерував для погашення заборгованості приватного підприємства «Захід-Будінтекс»перед публічним акціонерним товариством “Фольксбанк” за кредитним договором №KF 23575 від 04.09.2007 р. та судових витрат.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні частини позовних вимог надати публічному акціонерному товариству «Фольксбанк»всіх повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: з правом зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, отримання дублікатів реєстраційних документів на даний автомобіль, здійснення будь-яких платежів за продавця необхідних для здійснення такого продажу.          Постановляючи рішення місцевий господарський суд також керувався приписами ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, статтями 91, 98, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, статтями 193, 339, 349 Господарського кодексу України, статтями 526, 553, 554, 589, 590, 610, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 25, 26, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 20 Закону України «Про заставу». Стверджує, що позовна вимога надати публічному акціонерному товариству «Фольксбанк»всіх повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: з правом зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, отримання дублікатів реєстраційних документів на даний автомобіль, здійснення будь-яких платежів за продавця необхідних для здійснення такого продажу випливає з приписів статтей 25, 26, 28 закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 20 закону України «Про заставу».

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених в апеляційній скарзі, в підтвердження реєстрації 23 травня 2011 року звернення стягнення на предмет застави надала суду копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, видану 22 лютого 2012 року.

Про дату, місце і час судового засідання учасники процесу повідомлені належним чином.  Клопотань чи заяв не поступало. Тому колегія суддів ухвалила розглядати справу в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянув апеляційну скаргу і матеріали справи №5015/5686/11, заслухав пояснення представника позивача (скаржника), колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»  задоволенню не підлягає  з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

В силу статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як визначено статтею 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 Цивільного кодексу України. Зокрема, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як випливає з матеріалів справи, суд першої інстанції встановив, що публічне акціонерне товариство “Фольксбанк” є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ “Фольксбанк”, яке в свою чергу є правонаступником відносно всіх прав та обов'язків ВАТ “Електрон Банк”, що підтверджується п. 1.1. статуту, нова редакція якого зареєстрована виконавчим комітетом Львівської міської ради 09.09.2009 р.,  № запису 14151050014003604.

04 вересня 2007 року між правопопередником позивача (банк) та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір № КР 23575, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 43231 долар США, строком на п'ять років (п. 1.1.) для придбання двох автомобілів (п. 1.4.). Позичальник зобов'язався повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом та сплатити проценти за користування кредитом. Кінцевий строк погашення кредиту –04 вересня 2012 року (п. 1.2.). До договору вносились зміни. Додатком №1 від 04 вересня 2007 року встановлений графік погашення кредиту позичальником, а саме починаючи з жовтня 2007 року до липня 2012 року позичальник повинен повертати позикодавцеві по 720,00 доларів США щомісячно, а у серпні і найдовше до 04 вересня 2012 року –751 долар США.  

На виконання зобов'язань за кредитним договором позивач надав обумовлену суму кредиту, що підтверджується розпорядженням по договору КР 23575 про надання кредиту від 04 вересня 2007 року, валютним платіжним дорученням № 179_3 від 04 вересня 2007 року,  меморіальним валютним ордером № ТК.316493.1.1294 від 04 вересня 2007 року, випискою по рахунку відповідача.

З наданого позивачем розрахунку станом на 21 вересня 2011 року заборгованість відповідача становить 14398,77 доларів США (що еквівалентно в гривнях на день подання позовної заяви за курсом НБУ - 114811,47 грн.) та 5486,54 грн., з яких: 13920,89 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 111001,00 грн.) - заборгованість по тілу кредиту; 477,88 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 6175,86 грн.) - нараховані за червень, липень, серпень, вересень 2011 року та несплачені проценти за користування кредитними коштами;  3438,02 грн. - комісія за обслуговування згідно кредитного договору; 2048,52 грн. - пеня у розмірі подвійної ставки НБУ за невиконання умов кредитного договору за  липень 2011 року, серпень 2011 року і до 21 вересня 2011 року включно.  

Доказів оплати названих сум заборгованості чи заперечень щодо розрахунку відповідач суду не надав.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КР 23575 позивач (заставодержатель) та відповідач (заставодавець) 04 вересня 2007 року уклали договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 3861, за умовами якого заставодавець надав в заставу заставодержателю легкові автомобілі, що купувались в кредит, у т.ч. автомобіль легковий комбі - В, марки Skoda, модель Octavia А5 1,6 МРІ, 2007 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) № ТМВСА41258В150281, об'єм двигуна 1595 см. куб., реєстраційний номер ВС 4756 ВС, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС №041243 виданого 30.08.2007 р. РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВС України в Львівській області (п. 1.1.).  

Пунктом 2.1. договору застави встановлено, що заставодержатель має право на звернення стягнення на предмет застави та одержання відшкодування з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами, у випадку невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору або договору застави.  

Згідно із п. 5.1. договору застави, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов кредитного договору, в тому числі несвоєчасної або неналежної сплати процентів після настання строку їх сплати у відповідності до умов кредитного договору; недотримання графіку часткового погашення кредиту згідно умов кредитного договору. Згідно п. 5.2. договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя, в тому числі на підставі рішення суду.

При намірі звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, заставодержатель зобов'язаний надіслати заставодавцеві повідомлення про порушення умов кредитного договору або договору застави (п. 6.2.). Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, заставодавець не виконав умови кредитного договору і в разі, якщо предмет застави знаходиться у володінні заставодавця, останній зобов'язаний на вимогу заставодержателя негайно передати предмет застави у володіння заставодержателя (п. 6.3.). Якщо заставодавець не виконує цей обов'язок щодо передачі предмета застави у володіння заставодержателя, звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду (п. 6.4.). При передачі заставодавцем предмету застави заставодержателю відповідно до п. 6.3. договору, заставодавець зобов'язаний зняти предмет застави з обліку в відповідних РЕП ДАІ, надати необхідні повноваження особі за вибором заставодержателя (в тому числі надати відповідну нотаріально посвідчену довіреність на продаж предмету застави), передати усі необхідні документи у встановлений термін та фактично передати транспортний засіб, про що сторони складають акт прийому-передачі. Всі вищевказані дії заставодавець зобов'язаний провести протягом 3 банківських днів з дня виникнення обов'язку передачі предмету застави, якщо інший термін не встановлено окремою вимогою заставодавця (п. 6.5.).  

Позивач 15 лютого 2011 року надіслав відповідачу повідомлення-вимогу № 09-2/2913, в якій вимагав достроково (протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення) повернути кредит, а саме  14431,00 доларів США основного боргу, 11833,15 доларів США простроченого боргу, 890,32 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 1029,36 грн. простроченої комісії, а також заборгованості  за процентами, пенею, штрафними санкціями, що будуть нараховані на день повного погашення заборгованості за кредитним договором. Також цим повідомленням-вимогою позивач попередив, що у разі непогашення у встановлений строк всієї заборгованості за кредитним договором, банк відповідно до діючого законодавства буде ініціювати звернення стягнення на заставлене майно. Відповідач вимоги банку не виконав. Тому за захистом порушеного права позивач звернувся до суду.

Як  зазначено вище, предметом застави є рухоме майно - автомобіль легковий комбі - В, марки Skoda, модель Octavia А5 1,6 МРІ, 2007 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) № ТМВСА41258В150281, об'єм двигуна 1595 см. куб., реєстраційний номер ВС 4756 ВС.

Відповідно до вимог ст. 590  Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.   Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Частиною 6 ст. 20 закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.  Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 22 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

В силу ст. 24 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Як встановлено ст. 25 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.  

Статтею 26  закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"  визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;  2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно зі ст. 30 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом. Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

Місцевий господарський суд звернув стягнення на заставлене майно за обраним позивачем способом реалізації предмета обтяження, а саме: продаж позивачем предмета забезпечувального обтяження будь-якій особі покупцю за ціною визначеною на момент реалізації, з правом укладання публічним акціонерним товариством «Фольксбанк»від імені приватного підприємства «Захід-Будінтекс»договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою особою-покупцем.  

Як зазначено вище, статтею 25 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено звернення судом стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, у спосіб реалізації цього предмета забезпечувального обтяження шляхом  застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

 Статтею 26 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"  визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із визначених цією статтею позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в тому числі  продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Саме такий спосіб  звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження обрав позивач (обтяжувач).  

Конституцією України (стаття19) встановлено обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" чітко визначив повноваження суду при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження  із застосуванням процедури продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження. І саме у визначених законом  межах та у спосіб діяв суд першої інстанції, постановляючи рішення, що оскаржується.

 Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не мав законних підстав надавати  публічному акціонерному товариству «Фольксбанк»всі повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: з правом зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, отримання дублікатів реєстраційних документів на даний автомобіль, здійснення будь-яких платежів за продавця необхідних для здійснення такого продажу), оскільки закон  не передбачає саме такого способу звернення судом стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Натомість з п. 6.3. договору застави слідує, що саме відповідач у вказаному випадку зобов'язаний зняти предмет застави з обліку в відповідних РЕП ДАІ, надати необхідні повноваження особі за вибором заставодержателя (в тому числі надати відповідну нотаріально посвідчену довіреність на продаж предмету застави), передати усі необхідні документи у встановлений термін та фактично передати транспортний засіб. Вимог про спонукання відповідача виконати ці зобов'язання в натурі позивач не заявляв. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно вказав про невірно обраний в цій частині  спосіб захисту  порушеного права.

Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджено факт реєстрації 23 травня 2011 року звернення стягнення на предмет застави (Skoda Octavia А5   ТМВСА41258В150281, реєстраційний номер ВС 4756 ВС, що належить відповідачу) та відсутність інших обтяжувачів цього майна.

Отже з вартості предмета обтяження (автомобіль легковий комбі - В, марки Skoda, модель Octavia А5 1,6 МРІ, 2007 року випуску, реєстраційний номер ВС 4756 ВС) сплаті позивачу  підлягає заборгована відповідачем сума за кредитним договором №KF 23575 від 04 вересня 2007 року, яка станом на 21 вересня 2011 року становить 14398,77 доларів США (що еквівалентно в гривнях на день подання позовної заяви за курсом НБУ - 114811,47 грн.) та 5486,54 грн., з яких: 13920,89 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 111001,00 грн.) - заборгованість по тілу кредиту; 477,88 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 6175,86 грн.) - проценти за користування кредитними коштами; 3438,02 грн. - комісія; 2048,52 грн. -  пеня  та судові витрати.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

Як зазначено в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із приписів наведених статей, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Позивач  з дотриманням названих приписів процесуального закону не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні;

З огляду на вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що господарський суд Львівської області вірно застосував приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Тому підстави для скасування чи зміни судового рішення від 03 листопада 2011 року у справі №5015/5686/ відсутні.          

 Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 102, 103, 105, 106  ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 03 листопада 2011 року у справі №5015/5686/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                                    Гриців В.М.

                              суддя                                                                    Давид Л.Л.          

                              суддя                                                                    Кордюк Г.Т.