Постанова

від 11.01.2012 по справі 5019/1499/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5019/1499/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року                                                                                Справа №5019/1499/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Дужич С.П.

судді                                                   Юрчук М.І. ,

 судді                                                   Василишин А.Р.   

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Славекс-Авто" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.09.11 р. у справі №5019/1499/11 (суддя Мамченко Ю. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славекс-Авто"

до  Малого приватного підприємства "Вік-Експо"  

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Острозька міська рада

про стягнення в сумі 1 274 985 грн. 00 коп.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2011 року, господарським судом Рівненської області було частково задоволено позов ТОВ "Славекс-Авто" до МПП "Вік-Експо" про стягнення 1 274 985,00 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі - 498 242,65 грн., 10 200,0 грн. - державного мита та 94,4 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно досліджено усі обставини справи, а також порушено норми матеріального права, а прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, оскільки, відповідач безпідставно користувався грошовими коштами у розмірі 498 242,65 грн., а тому повинен сплатити відсотки від отриманої суми аналогічні до відсотків за договором позики. Крім того, вважає необґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача 570 431,97 грн. завданих збитків, у зв'язку з вилученням будівлі із його власності, оскільки у відповідача на час продажу будівлі було відсутнє право власності на відчужуване майно.

Відповідач та третя особа не скористались своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте відсутність таких відзивів, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Представники сторін і третьої особи у судове засідання не прибули, хоча були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

30 листопада 2011 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду Острозьку міську раду було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності їх представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

22 квітня 2004 року, між Острозькою міською радою, як продавцем, та МПП “Вік-Експо”, як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення), яке підлягає продажу на аукціоні, за яким відповідач придбав за 485 000,00 грн. приміщення будівлі готелю "Вілія", загальною площею 1588,7 м2, розташованого на проспекті Незалежності, 5 в м. Острог Рівненської області. (а.с. 13)

07 травня 2004 року, КП "Рівненське ОБТІ" зареєструвало право власності на дану будівлю за МПП "Вік-Експо". (а.с. 14)

18 квітня 2007 року, між МПП "Вік-Експо", як продавцем, та ТОВ "Славекс-Авто", як покупцем, було укладено Договір про купівлю-продаж зазначеного приміщення будівлі готелю "Вілія", загальною площею 1603,3 м2, вартість якого у розмірі 498 242,65 грн. покупець зобов'язався сплатити протягом тримісячного строку. (а.с. 12)

На виконання Договору від 18 квітня 2007 року, позивачем були перераховані на користь відповідача - ТОВ "Славекс-Авто": 06 липня 2007 року кошти у розмірі 150 000,00 грн. та 24 вересня 2007 року - у розмірі 360 000,00 грн. (а.с.58-59)

15 жовтня 2010 року, постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №42/549т, яка 21 грудня 2011 року залишена без змін постановою Вищого господарського суду України, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22 квітня 2004 року, укладений між Острозькою міською радою та МПП "Вік-Експо" та витребувано приміщення будівлі готелю "Вілія" від ТОВ "Славекс-Авто" та 14 червня 2011 року по акту державного виконавця передано його у державну власність. (а.с. 15-17)

24 травня 2011 року, позивач звернувся до відповідача з претензією відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. (а.с. 18)

Відповіді на дану претензію відповідач не надав.

14 липня 2011 року, ТОВ "Славекс-Авто" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до МПП "Вік-Експо" про стягнення 1 274 985,00 грн., в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 498 242,85 грн. - кошти сплачені за придбання  приміщення будівлі готелю "Вілія" у м. Острозі, 206 310,38 грн. -  відсотки за користування чужими коштами та 570 431,97 грн. - завданих збитків та судові витрати по справі. (а.с. 2-6)

22 вересня 2011 року,  даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти, отримані за Договором купівлі-продажу від 18 квітня 2007 року в розмірі - 498 242,65 грн., 10 200,0 грн. - державного мита та 94,4 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. (а.с. 70-75)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

18 квітня 2007 року, між МПП "Вік-Експо" придбало у ТОВ "Славекс-Авто" за Договором, який був нотаріально посвідчений, приміщення будівлі готелю "Вілія", загальною площею 1603,3 м2, проспекті Незалежності, 5 в м. Острог Рівненської області за 498 242,65 грн. (а.с. 12)

06 липня та 24 вересня 2007 року, позивачем на користь відповідача - ТОВ "Славекс-Авто" були перераховані обумовлені договором кошти з урахуванням ПДВ. (а.с.58-59)

15 жовтня 2010 року, постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №42/549т, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22 квітня 2004 року, укладений між Острозькою міською радою та МПП "Вік-Експо" та витребувано від ТОВ "Славекс-Авто" приміщення будівлі готелю "Вілія" та передано у державну власність.

14 червня 2011 року, на підставі даної постанови, зазначене приміщення, по акту державного виконавця, було вилучено у ТОВ "Славекс-Авто" і передано у державну власність. (а.с. 15-17)

Витребування майна власником у добросовісного набувача, за умови його придбання у особи, яка не мала його відчужувати, в розумінні ст.ст. 388, 387 ЦК, є віндикацією.

При цьому у постанові Вищого господарського суду України зазначено, що невідповідність Договору купівлі-продажу від 22 квітня 2004 року, укладеного між Острозькою міською радою та МПП "Вік-Експо" закону, подальше відчуження спірного об'єкту особою, яка не мала правомочності розпорядження цим майном, є незаконним, тому суд   правомірно дійшов висновку і про нікчемність Договору купівлі-продажу від 18 квітня 2007 року, за яким об'єкт продано ТОВ "Славекс-Авто".

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.  Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можу бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

В Узагальненнях Верхового Суду України від 24 листопада 2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ  про визнання правочинів  недійсними" зазначено, що у разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони,  яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину.

З огляду на вищевказане судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість стягнення з МПП "Вік-Експо" 498 242,65 грн., перерахованих йому ТОВ "Славекс-Авто" за придбання приміщення будівлі готелю "Вілія" по Договору  від 18 квітня 2007 року.

Також, є вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні  позовних вимог про стягнення з відповідача 206 310,38 грн. відсотків за безпідставне користування грошовими коштами з 18 квітня 2007 року по 12 липня 2011 року та відшкодування завданих збитків на суму 570 431,97 грн. (відшкодування вартості виконаних будівельних робіт у розмірі 122 555,29 грн., вартості проведених проектних робіт у розмірі 313 943,44 грн. та неотриманого прибутку у розмірі 133 933,28 грн.) з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства не встановлено розмір процентів за користування грошовими коштами, тому посилання відповідача на ст. 1046 ЦК України, як на підставу стягнення відсотків за безпідставне користування грошима, оскільки ст. 1048 ЦК України передбачено отримання відсотків за договором позики і є за своєю правовою природою платою за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів вважає безпідставним.

Приписами ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

З постанови Вищого господарського суду України від 21 грудня 2010 року, встановлено, що підставою для висновку про нікчемність Договору купівлі-продажу від 18 квітня 2007 року, яким об'єкт було продано ТОВ "Славекс-Авто" є той факт, що будівля готелю "Вілія" є державним майном, що має загальнодержавне значення, а тому, згідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизації не підлягає. Тобто, підставою визнання Договору від 18 квітня 2007 року нікчемним є не порушення відповідачем своїх зобов'язань (дія чи бездіяльність), а визнання Договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) від 22 квітня 2004 року укладеного між Острозькою міською радою та МПП "Вік-Експо" недійсним, оскільки він суперечить актам цивільного законодавства, та стало підставою вилучення зазначеного майна у позивача.

Відповідно до п.2 ст. 215, п.1 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Позивачем  не  доведено  суду,  у чому  полягає вина МПП МПП "Вік-Експо" та які саме неправомірні дії відповідача стали підставою для визнання Договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) від 22 квітня 2004 року, Договору від 18 квітня 2007 року недійсними та підставою вилучення зазначеного майна.

Також, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги визнання відповідачем позову, оскільки, відповідно до ч.5 ст. 78 ГПК України, господарський суд вправі прийняти рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

У п.3.7. роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України" зазначено, що згідно з ч.5 ст. 78 ГПК України господарський суд приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами відповідача - про визнання позову. На підставі ч.6 ст. 22 ГПК України у разі, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01 грудня 2004 року по справі №18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес)" визначив, що під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з поданої МПП "Вік-Експо" заяви про визнання позову (а.с.63) дане товариство перебуває у важкому фінансовому стані, а тому визнання даного позову в першу чергу порушує права і охоронювані законом інтереси його працівників та інших кредиторів.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням  норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати  за подачу апеляційної скарги, на підставі ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 22.09.11 р. у справі №5019/1499/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Славекс-Авто" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5019/1499/11 повернути  господарському суду Рівненської області.  

Головуючий  суддя                                                                      Дужич С.П.

Суддя                                                                                              Юрчук М.І.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

   331/12